«Запоріжжя вже «здали» – і на цьому заробляють». Хто робить гроші на страху міста

Запоріжжя дедалі частіше з’являється в інформаційному просторі як символ «неминучої загрози». У текстах, відео й ефірах його подають так, ніби питання окупації – майже вирішене. Для частини аудиторії за межами регіону це вже сформувало просту картину: Запоріжжя або вже захоплене, або «ось-ось». Навіщо так роблять?

Подібні тексти – це не тільки про нерозуміння ситуації і святу віру в лічильник кілометрів до лінії фронту. Вони створюють ринок страху, на якому хтось цілком конкретно заробляє.

Як працює інфохвиля навколо Запоріжжя

Спершу береться реальна воєнна загроза: близькість і поступове (хоч і повільне) просування фронту. Удари дронів, евакуація південних населених пунктів. 

Далі додається власна оцінка – що хайповіша, то краще: «останні тижні мирного життя», «місто на межі», «далі буде гірше». А потім цей фрагмент іде у вірусні світи – у соцмережах, нарізках, телеграм-каналах. Адже єдине, для чого його додавали – це і є вірусність.

І лише наприкінці, якщо взагалі, з’являються уточнення: що говорять про найгірший із можливих сценаріїв. Що насправді масштабний наступ зупинився. Що пишуть лише про ризики, а не про прогноз.

На цьому тлі читач з іншого міста або країни реально може зробити простий висновок: «Запоріжжя вже окуповане» або «там вже немає життя». І це б’є по всьому – від репутації міста й довіри до нього до готовності людей підтримувати локальні ініціативи.

Але найгірше – що і для самого Запоріжжя це постійний інформаційний тиск без відповіді на запитання «І що з цим робити».

Коли тривога стає продуктом

Інформування і заробіток на страху – це різні речі.

Інформування пояснює: що відбувається, чому саме так, які сценарії можливі, що це означає для цивільних. 

Заробіток працює інакше: обирає больову точку, дає тривожний сигнал і залишає людину із ним сам на сам.

Якщо після матеріалу або відео залишається лише відчуття «все погано», але немає розуміння, чому саме, наскільки і що із цим можна зробити – це не випадковість. Це формат, який добре продається алгоритмам.

На руку «заробітчанам на хайпі» грає невизначеність. Класичний вже мем «Українці готові до всього – відключень, ядерки, Апокаліпсису. Аби за графіком» багато у чому правий. Тому коли ситуація ще не «устаканилася», вона особливо лякає. 

Це «золотий час», щоб монетизувати чужі страхи у перегляди, підписки і… більше грошей за рекламу.

Навіть алгоритми Google Discover – продукту від Google, який «приносить» вам добірку найцікавіших, за його оцінкою, новин та повідомлень – налаштовані на катастрофу. Вони обирають заголовки, які читають найбільше. А найбільше читають погані прогнози. Те саме – YouTube, Facebook, навіть гламурний колись Instagram.

Медіа адаптуються до алгоритмів, обираючи все більш і більш катастрофічні заголовки. Так виникає спіраль продажу страху. І прямо зараз ця спіраль працює на те, щоб продати заголовок «Запоріжжя здали».

Polymarket: страх, конвертований у гроші

У випадку з Запоріжжям, прифронтовим містом, частина цього страху монетизується абсолютно буквально. 

На платформі Polymarket люди роблять ставки на перебіг російсько-української війни. Серед них – питання про захоплення конкретних міст і населених пунктів, зокрема, у Запорізькій області.

Звісно, ці ставки не визначають хід війни. Але вони формують і підживлюють інформаційний фон, у якому негативні сценарії стають товаром.

Механіка проста:
– користувач купує «так» або «ні» щодо події;
– ціна акції відображає «ймовірність», сформовану ринком;
– що вищий рівень паніки та негативних очікувань, то дорожчими стають ставки.

Фактично кожна інформаційна хвиля про «неминуче просування» працює як паливо для такого ринку. Люди, які не живуть під обстрілами і не несуть жодних ризиків, отримують фінансову вигоду з того, що загроза виглядає максимально переконливою.

Це і є точка, де інформація про війну перестає бути просто інформацією і стає частиною бізнес-моделі.

Хто виграє від образу «міста, яке от-от впаде»

У цій історії немає абстрактних бенефіціарів.

Платформи та канали, які заробляють на переглядах, охопленні і, відповідно, вартості реклами у себе. Страх утримує увагу краще за спокійні пояснення – і можна більше заробити на умовній зубній пасті або картинці «звичайного радянського кореня імбиру».

Публічні коментатори та політики, для яких Запоріжжя стає зручним символом у власному медіапіарі. Чи бачили ви ефір Гончаренка про те, що росіяни скоро обстрілюватимуть центр Запоріжжя? І не дивіться: високі перегляди для нього – аргумент на користь того, що він популярний.

Фінансові гравці, які напряму заробляють на ставках щодо війни.

Алгоритми, для яких емоційний контент завжди вигідніший за складний… і, знов-таки, можна дорожче продавати рекламу.

Запоріжжя в цій схемі – лише декорація.

Навіювання на авторитети

Найсумніше у цій спиралі продажу страху – це те, що вона працює майже на всіх. Навіть якщо ви самі не читаєте такі канали – вам принесуть повідомлення звідти рідні або друзі. 

Що більше разів почуєте «проданий страх» – то більша ймовірність, що повірите. 

Те саме працює і з лідерами думок та категоріями, яким українці (і запоріжці зокрема) довіряють. Не кожен військовий має достатньо інформації, щоб казати про «останні місяці такого життя у Запоріжжі», як про те написало поважне загальноукраїнське медіа. 

Дійсно, життя у прифронтовому Запоріжжі змінюється щомісяця – як і у всій Україні. Але «робити» із Запоріжжя другий Куп’янськ прямо сьогодні, безкоштовно і без СМС – це лише схема, яка накручує перегляди.

Чого тут бракує – і чому це важливо

Нагнітання саме по собі нічого не дає.

Якщо говорити про загрози, але не пояснювати конкретні межі цих загроз, не розрізняти «ризик» і «факт», не відповідати на базове «що це означає для людей» – це не підготовка суспільства. Це розбурхування. 

Запоріжжя сьогодні – не «тиха тилова зона», але і не «місто, яке вже окупували». У схожій ситуації були Суми. Харків і Одеса теж можуть потерпати від постійних обстрілів днями і тижнями. І так, на них теж заробляють.

Бо перетворення міста на постійний символ неминучої катастрофи – це окрема індустрія.

І поки одні живуть у місті під обстрілами, інші заробляють на тому, що Запоріжжя виглядає приреченим – у стрічках, ефірах і навіть у фінансових ставках.