Запоріжжя: модульні укриття – сморід, темрява і вирвані дроти

Темрява, сморід і вирвані дроти. Саме так виглядають модульні укриття у Запоріжжі, які мають бути порятунком від уламків під час тривог

Запоріжжя залишається містом повітряних тривог. Лише у 2024 році в області оголосили 1 953 тривоги, які загалом тривали понад 83 доби. У таких умовах укриття стають першою лінією безпеки від уламків.

Нині в Запоріжжі вже встановлено 17 модульних бетонних конструкцій – укриттями їх і досі називати не можна, бо немає офіційного визначення. Принаймні по одній споруді є в кожному районі, від Вознесенівського до Комунарського. Вони розраховані на 22 або 46 людей. За офіційними даними міськради, споруди обладнані лавами, освітленням, сміттєвими контейнерами та біотуалетами. За порядком стежить «Муніципальна варта», а прибирання забезпечує КП «ЕЛУАШ».

Ми перевірили шість модульних укриттів і два комерційних.

І різниця відчутна. 

У комерційних укриттях – світло, розетки, можливість зарядити телефон. У модульних – темрява та сморід: подекуди лампи просто вирвані, а іноді проводки навіть не підключені. У кількох сховищах – сміття, яке залишили самі ж відвідувачі.

Комерційні укриття виглядають доглянутішими.

Комерційне укриття біля райадміністрації Заводського району

Усередині працює світло, є розетки. Стіни загалом чисті, лише один напис маркером. Встановлені непогані лави. Є невелика купа сміття, проте сховище все одно справляє охайне враження.

Комерційне укриття на бульварі Шевченка

Усередині чисто, є світло й розетки, сміття немає. Малюнки видно лише на дверях. Як і біля райадміністрації, укриття розташоване у павільйоні з кав’ярнею, але всередині облаштоване сховище.

Модульні укриття справляють зовсім інше враження. Біля кожного є смітник і біотуалет, але всередині проблем значно більше.

Модульне укриття на Автовокзалі

Усередині сиро, на стінах і стелі залишилися стики плит. Лави встановлені, але освітлення навіть не підведене. У темному приміщенні відчутний запах вогкості, тож перебувати тут довго важко.

Модульне укриття на вул. В. Українця, 21 («Ромакс»)

Усередині видно сліди від монтажу, проводка вирвана, але й недовстановлена. Є пошкодження від вандалів, проте загалом сховище не виглядає закинутим.

Модульне укриття на вул. Космічна, 40

Усередині чисто, на стінах помітні монтажні шви. Освітлення навіть не підведене, тому приміщення залишається темним.

Модульне укриття на вул. Космічна, 114

Усередині темно й неприємно: відчувається різкий запах сечі. На стіні хтось залишив непристойний малюнок. Усі лампи вирвані, дроти звисають із оголеними кінцями. Лави стоять, але перебувати тут довго важко.

Модульне укриття на перетині вул. Європейська / Північнокільцева

Біля входу охайно, але всередині відчувається запах сечі. Освітлення є, проте табличка «Вихід» вирвана, а в одному місці небезпечно звисає дріт. На стінах – ті ж монтажні шви.

Модульне укриття на перетині вул. Північнокільцева / Ситова

Усередині темно й задушливо. Частина ламп вирвана, дроти звисають із оголеними кінцями. На стінах – написи та малюнки, добре видно сліди монтажних стиків.

Складається враження, що за муніципальними укриттями не стежать належним чином. Люди самі рознесли лампи, а комунальні служби навіть не підключили електрику. Та під час тривоги вибору немає – і містяни все одно користуються ними.Попри недоліки – від запаху до непрацюючого освітлення – модульні укриття залишаються найбільш доступним шансом швидко укритися від уламків під час тривог. Але для міста під постійними атаками цього все одно замало. І головне питання для запоріжців звучить однаково: чи готові ці споруди захистити їх, коли тривога пролунає наступного разу?

Матеріал підготовлено в рамках проєкту «Прозора відбудова Запоріжжя», що реалізується в межах субгранту проєкту «Контроль витрат на відновлення», за підтримки ЄС. Зміст публікації є виключною відповідальністю ЗЦР і жодним чином не відображає точку зору Європейського Союзу. Проєкт «Контроль витрат на відновлення» впроваджують Центр економічної стратегії, Інститут економічних досліджень та політичних консультацій та ГО «Технології прогресу».

Анна Бартощук