З чого починалася запорізька горілка «Хортиця»?

В Україні розпочалася процедура банкрутства компанії Global Spirits – через мільярдний борг перед колишнім дистриб’ютором. Раніше російський обстріл знищив запорізький лікеро-горілчаний завод «Хортиця» — підприємство трохи не дожило до свого 25-річчя. ЗЦР розповідає, як виник один із головних брендів нашого міста – настільки відомий, що чимало українців, почувши назву «Хортиця», спочатку згадували горілку, а вже потім — острів

Перший мільйон?

Засновник компанії Євген Черняк у 1990-х почав займатися дистрибуцією продуктів — від виробника до кіоску чи невеликої крамниці. За офіційною версією, перший мільйон почався з торгової точки на Космосі, неподалік від районної адміністрації.

Спочатку там продавали типовий для того часу набір: соки, жувальну гумку та шоколадні батончики. Однак Черняк постійно шукав товар, який давав найбільший прибуток. Найвигіднішою виявилася горілка.

У 1998 році офіційно заснували ТД «Мегаполіс», який став дистриб’ютором тодішніх провідних алкогольних брендів — Nemiroff і «Союз-Віктан».

Водночас батько Черняка, Олександр, розвивав інший бізнес. Крім заводу кольорових сплавів, батько й син видобували метал у сумнозвісній балці Середній.

Підтримайте нас: підпишіться на щомісячний донат! Або закиньте на монобанку.

У 1990-х це був переважно пошук радянських промислових залишків. За часів СРСР на відвали звозили величезні шматки застиглого металу вагою до тонни — розплав, який виливався з печей через порушення технології, а також брухт, непридатний для виробництва.

Сам Євген описував цей період досить стримано й позитивно:

Опис «черняківської» ділянки балки Середньої різко контрастував із повідомленнями з інших її частин, де постійно відбувалися затримання й убивства. Влада незмінно обіцяла навести лад і покарати криміналітет, зрощений із силовиками.

Утім, якщо бізнесмен міг заробляти і в криміногенному середовищі балки, і на постачанні великих партій горілки, захопити бодай одну з яких було б тоді джекпотом, це дає підстави припустити: розповідає він значно менше, ніж відбувалося насправді.

Той самий завод, та сама література

З плином часу Євген Черняк не зміг дійти згоди з керівництвом Nemiroff. Частку «Мегаполіса» серед дистриб’юторів вважали завеликою, а темпи розширення — надто агресивними. Виробники побоювалися, що згодом Черняк зможе диктувати їм власні умови.

Співпраця припинилася приблизно у 2001-му або 2002 році. Тоді підприємець узявся будувати власний горілчаний завод. Офіційний запуск підприємства відбувся у грудні 2003 року — саме тоді з конвеєра зійшла перша пляшка.

Неочікуваний факт: горілчаний завод знаходиться поза адміністративними межами Запоріжжя, на землі Долинської громади. А його юридична адреса – в селі Хортиця Долинської громади. Завдяки такому платнику податків Долинська ОТГ є однією з найзаможніших в районі.

Завод намагалися зробити максимально сучасним і технологічним, щоб одразу забезпечити великі обсяги, а згодом нарощувати потужності. Однак ще більше, ніж у виробництво, Черняк вкладав у мережу збуту — можливість дістатися кожної полиці в кожному магазині.

ТД «Мегаполіс» став чи не першою компанією в Україні за межами столиці, яка запровадила обов’язковий мінімум книжок для своїх менеджерів. До переліку входили художня й ділова література. Перша розповідала переважно про подолання перешкод і силу волі, друга — про концентрацію на прибутках та вміння всюди помічати можливості.

Менеджерів із продажу «Хортиці» навчали бути дуже наполегливими. Як розповідають колишні співробітники «Мегаполіса», вони не зупинялися ні перед чим, щоб потрапити до кабінету директора місцевого супермаркету чи торговельної мережі. Усе заради того, щоб забезпечити бренду найкращі полиці у відділі алкоголю.

А ще розповідають, що найвпертіших опонентів могли передати «в розробку» службі безпеки «Мегаполіса», щоб наступного разу прийти на зустріч із вагомішими аргументами.

Саме такій агресивній моделі збуту присвячений культовий аудіозапис нульових. На робочій нараді Євген Черняк нецензурно сварить дистриб’ютора, який не виконав план, а потім — менеджера, котрий не встиг знайти нового працівника у відділ продажу в Дніпропетровську.

Завдяки такому стилю керування та постановці цілей продажі «Хортиці» після запуску ЛВЗ стрімко зростали. У 2008 році Євген Черняк придбав Одеський коньячний завод «Шустов» і поєднав обидва алкогольні бізнеси в холдинг Global Spirits.

Проблеми та новий рівень

У ті ж роки бізнесмен мав політичні амбіції в рідному Запоріжжі. Він уже був депутатом міської ради й хотів більшого на місцевих виборах 2010 року. Однак все пішло інакше, коли після перемоги Віктора Януковича на президентських виборах так званим «смотрящим» у Запорізькій області став інший Євген — Анісімов.

Досі немає впевненості, чи не претендував на цю неформальну роль сам Черняк і чи не через поразку в такому «конкурсі» одним із перших потрапив під бізнес-пресинг. В офісах дистриб’юторів та на заводі відбувалися обшуки, допити й численні вилучення документів.

Через багато років Євген Черняк називав ці події «аферою місцевого штибу» й стверджував, що «весь місцевий адміністративний ресурс об’єднався у спробі відібрати 50% бізнесу». За його словами, тоді він спілкувався з народним депутатом Юрієм Іванющенком, відомим як «Юра Єнакієвський», але той не підтвердив, що Анісімов діяв від його імені.

Утім, поліція, податкова та прокуратура у 2010-2011 роках діяли надто злагоджено як для суто «місцевої афери».

Податкова таки знайшла слабке місце ЛВЗ – сплата податків на прибуток та додану вартість. Податківці нарахували до сплати компанії «Імідж Холдинг», на яку тоді були оформлені виробничі лінії, більше ніж 300 мільйонів гривень у двох судових справах. І це ще часи “доллара по вісім”, нагадаємо.

Справи розглядали в судах кілька років. Вони завершились вже в 2015му, коли і Янукович, і Анісімов утекли до Росії. За цей час виробничі потужності та запаси переоформили з «Імідж Холдингу» на іншу компанію.

Однак український ринок тоді вже не був для Черняка ключовим. У 2012–2013 роках він почав виходити на ринок США й досить вдало там закріпився. Назву бренду Khortytsa скоротили до Khor. Водночас холдинг придбав заводи в Росії — ЛВЗ «Русский Север» і «Родник».

Черняк побудував власну бізнес-імперію, довірив її професійним менеджерам і пішов у євангелісти «успішного успіху». Тому в 2010-х ми знали його переважно як засновника програми, а згодом — бізнес-спільноти Big Money.

Після початку повномасштабного вторгнення Global Spirits офіційно заявив про вихід із російського ринку. Однак цим словам не повірили ані в Україні, ані в Росії.

У 2023 році російські слідчі відкрили кримінальну справу проти Черняка та пов’язаних із ним людей, звинувативши їх у фінансуванні ЗСУ. Наприкінці того ж року СБУ повідомила про підозру самому бізнесмену та його топменеджерам — уже через імовірне ведення бізнесу в РФ і фінансування російської агресії. Черняк ці звинувачення заперечив.

Сам мультимільйонер, який ще з 2014 року здебільшого мешкав в США, навряд чи багато переймався ринками зі спадаючою маржою.

Нинішня справа про банкрутство свідчить, що фінансові проблеми української частини холдингу почалися ще до російських ударів по заводу.

У 2023 році колишній дистриб’ютор «Хортиці» ТОВ «Опт-Системс», яке тоді мало назву «Українська торгова дистрибуційна компанія», надало ТОВ «Глобал Спірітс Груп» майже 2 млрд грн поворотної фінансової допомоги. Гроші мали повернути у травні 2024 року, однак позичальник віддав лише частину.

15 вересня 2026 року Господарський суд Київської області відкрив провадження у справі про банкрутство ТОВ «Глобал Спірітс Груп» і визнав вимоги кредитора на 1 млрд грн. Компанія заявляла, що погасила борг через взаємозалік платежів за використання торговельних марок, однак суд ці аргументи відхилив.

На момент звернення «Опт-Системс» уже саме перебувало у процедурі банкрутства, а заяву від його імені подав призначений судом ліквідатор.

«Опт-Системс» також пов’язують із Global Spirits: раніше компанія продавала продукцію бренду, а Forbes називав її частиною холдингу. Тому ситуація, у якій споріднені структури позичають одна одній гроші, а згодом одна ініціює банкрутство іншої, більше схожа на наслідок рішень усередині бізнес-групи, ніж на бізнесовий конфлікт незалежних компаній.

Процедури банкрутства можуть тривати роками. Чи з’явиться в Україні після закінчення війни новий завод «Хортиці» — поки сказати важко.

Сподобався текст? Підтримайте команду ЗЦР!
Зробіть донат. На монобанку теж будемо раді.
Або скористайтеся карткою

5169330531391628

Призначення: «Благодійна допомога»
Дякуємо за підтримку!