Як «Запоріжцивільпроект» став пусткою і прихистком для підлітків та їх справ?

Зоозахисники погрожують підліткам за вбивство собаки і «фотосесію» її спалення шістьма роками за гратами

Депутат міськради Павло Варванський надіслав два звернення до міської влади і до Нацполіції, аби вони поставили огорожу довкола будівлі, патрулі поліції частіше туди заходили, а доступ до неї був в цілому ускладнений і обмежений. 

На його думку, локація «перетворилася на місце зібрань груп підлітків, де регулярно відбуваються правопорушення. Мова йде про вимагання грошей, підпали, вживання наркотичних речовин та розповсюдження радикальних (а саме людиноненависницьких) ідеологій та символіки».. 

Але як так вийшло, що багатоповерхівка в центрі міста перетворилася на руїну, про яку всі згадали лише через резонансний садизм?

Справа довкола будівлі «Запоріжцивільпроекту» стала одною з трьох перших, які надійшли із Запоріжжя до Національного антикорупційного бюро. Процес ще тягнеться у судах в Києві, поки в Запоріжжі руйнується об’єкт злочину.

«Запоріжцивільпроект» став власником величезного фонду проєктної документації, яку він накопичував протягом 40 років 20 століття, поки будувались Запоріжжя та область. Десятки чи навіть сотні типових проєктів на багатоповерхівки, окремі будинки, дачні будиночки, дитячі садочки або лікарні. Поступово ці проєктні рішення почали розходитись по всьому СРСР.

Якщо знати декілька словосполучень на «проєктантській мові», то трішки документації за авторством «Запоріжцивільпроекта» навіть зараз можна нагуглити у відкритому доступі. Щоправда, переважно на російських сайтах. 

А десь на початку 21-го століття почався занепад. Замовлень ставало менше – спочатку через економічну кризу, а потім через поступове застарівання проєктної бази. Адже все більше було бажаючих проєктуватися і будуватися по-новому, на нових матеріалах і рішеннях.

Одночасно з цим «вищесередня ланка» посадовців створювала приватні проєктні фірми, які могли неформально користуватися документацією держпідприємства і економити завдяки цьому.

Борги «Запоріжцивільпроекту» зростали. Черговий керівник зрозумів, що єдиним ласим шматком залишається хіба що будівля проєктного інституту. Або навіть земля під нею, на проспекті, майже в центрі міста.

І тоді в.о. директора Дмитро Абрамчук уклав фіктивні договори з двома фірмами – «Веста Марк» і «Проектбудстандарт». «Запоріжцивільпроект» зобов’язався за 155 мільйонів зробити для «Веста Марк» проєктну документацію для будівництва великого ЖК. А субпідрядником, який мав би «допомогати» держпідприємству, став «Проектбудстандарт».

Як встановило слідство, «Проектбудстандарт» взяв частку готових проєктів зі спадку «Запоріжцивільпроекту» і здав його назад держпідприємству як виконану роботу. За власні документи держпідприємство мало сплатити 18 мільйонів гривень. ДП сказало, що в нього цих грошей немає. 

Борг «зафіксували» в суді, щоб почати банкрутство і стягнення будівлі для його покриття. Але після суду втрутилася вже СБУ, яка заблокувала схему.

Описане відбувалося в 2015 році. Справу передали в НАБУ, яке розслідувало її чотири роки. А у 2018-му почався суд… і триває, «стрибаючи» по різним інстанціям, по сьогодні. 

У схемі звинувачують двох заступників директора «Запоріжцивільпроекту», які в різний час виконували його обов’язки – Дмитра Абрамчука і Юлію Заєць, а також директора «Проектбудстандарт» Олександра Онищенка. Ще один причетний до історії – в.о. директора Юрій Цибульський – виїхав за кордон.

Зараз підприємство підпорядковане Міністерству розвитку громад і територій. Де знаходиться величезна база проєктної документації, слідство за ці 10 років так і не з’ясувало. А нового директора на руїну не можуть знайти з 2021 року.