Як (не) можна покарати чиновника в Запоріжжі

У Запоріжжі це вже знайомий сценарій. Активісти подають петицію – її не допускають до розгляду. Мешканці висловлюють недовіру посадовцю – у відповідь чують, що порушень не виявлено. Громадська рада просить оцінити дії чиновника – і отримує формальну відповідь без жодних наслідків

Що в такій ситуації реально може зробити громада? Чи існує в місті спосіб не просто публічно сказати владі: «У вас проблеми», а домогтися реальної відповідальності посадовця?

У Запоріжжі існує кілька форм участі мешканців у місцевому самоврядуванні: петиції, колективні звернення, громадські слухання, місцеві ініціативи. Частина з них прямо закріплена у Статуті територіальної громади Запоріжжя. Але є нюанс. Статут не створює механізму покарання посадовців – він визначає процедури, як можна звернутися до влади, але не наслідки таких звернень.

Тобто запоріжці можуть порушити питання і отримати офіційну відповідь. Але це не означає, що чиновник хоч якось постраждає.

Ми зібрали кілька реальних кейсів із Запоріжжя, щоб розібратися, чи може громада в місті покарати чиновника – і де саме ця система дає збій.

Підтримайте нас: підпишіться на щомісячний донат!

Петиція: швидкий старт і слабкий захист

Електронна петиція – це найпростіший і найшвидший спосіб публічно звернутися до міської влади. Вона дозволяє винести проблему в публічний простір і, якщо її підтримають, зобов’язує владу її розглянути.

Електронні петиції не передбачені Статутом територіальної громади і діють на підставі окремого рішення Запорізької міської ради та Положення про електронні петиції.

Але важливий нюанс: петиція не є рішенням, і ніхто не зобов’язаний її приймати, навіть якщо достатню кількість підписів зібрано. Вона запускає процедуру розгляду, а не відповідальності. 

До того ж ще до етапу збору підписів петиція проходить перевірку на відповідність формальним вимогам. І якщо не проходить – її просто не публікують.

Зокрема, петиція має стосуватися тільки одного питання. Маєте два – робіть дві петиції. Питання мають входити до повноважень міської ради, не містити закликів до перевищення повноважень, порушення законодавства чи якось посягати на права і свободи людини.

Саме на цьому етапі петицію найпростіше зупинити.

У травні 2023 року запорізький активіст Денис Нечепоренко подав петицію про недовіру і дострокове припинення повноважень в.о. мера Анатолія Куртєва. 

Її відхилили ще на етапі розгляду в мерії – формально саме через невідповідність вимогам, які ми вказали вище.

Цей випадок показує, як на практиці працює механізм петицій у місті. Вони не є інструментом впливу в прямому сенсі. Ініціативи проходять далі лише за умови, що не ставлять під сумнів повноваження або статус чинних посадових осіб. Якщо петиція зачіпає ці питання, її можна зупинити ще до етапу збору підписів.

Юридично така відмова є законною. Але це означає, що петиція працює переважно як місце для фіксації суспільного невдоволення, а не як механізм змін.

Але навіть у такому вигляді петиція не є марною. Вона дозволяє озвучити проблему публічно і часто стає відправною точкою для інших дій – інформаційних запитів, колективних звернень або депутатських ініціатив. Але як механізм покарання посадовця петиція не працює.

Колективне звернення: більше підписів – ті самі межі

Колективне звернення – це форма участі, передбачена Статутом територіальної громади Запоріжжя. На відміну від електронної петиції, воно не проходить попередньої адміністративної модерації та має чітко визначений поріг підтримки. 

Якщо звернення підписали понад 50 жителів міста, органи і посадові особи місцевого самоврядування зобов’язані розглянути його невідкладно. Ця норма прямо прописана у статті 22 Статуту.

Саме тому колективне звернення вважають сильнішим механізмом, ніж електронну петицію. Його складніше «прибрати зі столу» без реакції, а відповідь має бути офіційною і наданою у встановлені строки. Водночас і тут є межа: колективне звернення не зобов’язує ухвалювати конкретне рішення. Воно зобов’язує відповісти, але не карати.

У грудні 2025 року активісти зареєстрували колективну заяву про недовіру керівнику Управління з питань екологічної безпеки міськради Глібу Золотарьову. Під зверненням було 69 підписів – більше за мінімально необхідний поріг.

У зверненні автори просили винести питання на розгляд міської ради, провести службову перевірку та дати офіційну оцінку управлінським рішенням посадовця. Тобто громада використала максимально сильний формат, передбачений Статутом, щоб змусити владу реагувати.

Але навіть у такій конфігурації колективне звернення не гарантує не те, що покарання – навіть дрібних неприємностей. Власне, щодо Гліба Золотарьова не почали навіть перевірку.

«Оцінити поведінку посадовця»: звичайні звернення до керівників у владі

У Статуті запорізької громади не передбачено окремого механізму «оцінки поведінки посадовця». Але на практиці мешканці міста, громадські ради та інші консультативні органи можуть використовувати загальне право на звернення, щоб публічно підняти питання про професіоналізм чиновника.

Такі звернення зазвичай подають громадські ради або ініціативні групи. У них ідеться не про конкретне рішення чиновника, а про, наприклад, його конфлікти з громадою або некоректну поведінку.

Формально ці звернення є легальними і підлягають розгляду. Але вони мають обмеження: «оцінка поведінки» не є дисциплінарною процедурою і не запускає службове розслідування. Фактично йдеться про політичну або етичну реакцію керівників «оцінюваного», а не про юридичну відповідальність.

У вересні 2025 року Громадська рада при виконкомі звернулася до в.о. міського голови з проханням дати оцінку поведінці в.о. директора департаменту освіти Віталія Лисенка після конфліктних громадських слухань. 

У відповіді Регіна Харченко фактично стала на бік посадовця, описавши ситуацію як «самозахист професійної гідності» і пославшись на його конституційне право на повагу до гідності.

Цей кейс чітко показує межу «оцінювальних» звернень. Навіть якщо процедура дотримана і звернення оформлене правильно, відповідь залежить від «доброї волі» влади. Вона може бути політичною за змістом і такою, що фактично стає на бік посадовця. 

Формально реакція є, але вона не тягне за собою жодних наслідків.

Підтримайте нас: підпишіться на щомісячний донат!

Які ще інструменти прямо прописані в Статуті

Окрім колективних звернень, Статут передбачає ще кілька форм участі мешканців. Усі вони мають чіткі процедури і кількісні пороги, але так само не містять механізму прямого покарання посадовців. До того ж у воєнних умовах їх застосування часто ускладнене або зводиться до формальних процедур.

Загальні збори громадян за місцем проживання

Ініціювати загальні збори можуть міський голова, депутати міської ради або самі мешканці – за умови підтримки від не менш як однієї третини жителів відповідної території. Збори мають право піднімати питання про притягнення посадовців до відповідальності, але їхні рішення мають рекомендаційний характер. Вони підлягають розгляду у 15-денний строк.

Втім, на практиці цей механізм не використовується. По-перше, зібрати третину мешканців навіть одного мікрорайону в прифронтовому місті складно через загрозу обстрілів. 

По-друге, навіть ухвалені рішення зборів мають рекомендаційний характер: влада зобов’язана їх розглянути, але не виконати.

Місцева ініціатива

Для подання місцевої ініціативи до Запорізької міської ради необхідна ініціативна група не менш як з 250 жителів міста. Після подання рада зобов’язана розглянути ініціативу на сесії за участі представників ініціативної групи.

Формально це один  із найбільш інституційно сильних інструментів участі. Фактично ж він упирається в режим роботи міської ради: сесії лише раз на місяць. Частину питань переносять або розглядають у скороченому форматі. 

Навіть після розгляду рада не зобов’язана підтримати ініціативу або ухвалювати кадрові рішення щодо посадовців.

Громадські слухання

Громадські слухання можуть скликатися міським головою за власною ініціативою, міською радою або її постійними комісіями, органами самоорганізації населення, а також за ініціативою мешканців – за умови підтримки не менш як 250 членів територіальної громади. 

За їх результатами формуються пропозиції, які влада зобов’язана розглянути і надати відповідь у 30-денний строк.

Але і тут результати мають рекомендаційний характер, а влада ніби й зобов’язана відреагувати… але на практиці за минулий рік навіть до сесії міськради рішення громадських слухань зазвичай не доходили.

Де закінчується вплив громади

Усі механізми, прописані в Статуті Запоріжжя, працюють за схожою логікою. Вони дозволяють мешканцям ставити питання, вимагати пояснень і фіксувати позицію громади, але не запускають автоматичних санкцій.

Така модель частково виконує захисну функцію. Вона обмежує можливість тиску на посадовців через особисті конфлікти, емоційні кампанії або поодинокі звернення, і не дозволяє використовувати інструменти участі як спосіб негайного «покарання» чиновника без процедур.

Водночас це має зворотний бік. Фактично громада Запоріжжя позбавлена дієвих важелів впливу на посадовців у межах міського самоврядування. Реальні наслідки з’являються лише у двох випадках – якщо це потрібно комусь у владі, або через судові рішення. 

В усіх інших ситуаціях вплив громади обмежується фіксацією проблеми і публічним тиском – щонайменше до наступних виборів.

Сподобався текст? Підтримайте команду ЗЦР!
Зробіть донат
Або скористайтеся карткою

5169330531391628

Призначення: «Благодійна допомога»
Дякуємо за підтримку!