Вшанування в цинічній формі: як у запорізькій мерії оформлювали встановлення Дерева пам’яті

Спосіб, яким погодили встановлення меморіалу «Посадка пам’яті», дозволив владі обійти низку погоджень. Але був дещо цинічним. Вже наступного тижня запорізька мерія планує додатково спростити подальшу співпрацю з головним спонсором інсталяції

Що треба зробити, щоб встановити у місті меморіальний комплекс? Протягом місяця «ЗЦР» шукав того, хто погодив встановлення «Посадки пам’яті». Наші запити потрапили до 7 міських структур і установ. Врешті решт ми отримали несподівану відповідь.

Де шукати інформацію?

Якщо «Посадка» – це художній об’єкт, то його встановлення мав би погоджувати міський департамент архітектури та містобудування. Зрештою, у положенні про цю структуру зазначено:

Якщо «Посадка пам’яті» – це новий об’єкт у муніципальній власності, то за нього мав би відповідати департамент управління активами. 

А якщо «Посадка пам’яті» – це культурний об’єкт, то за погодженням варто звернутися до департаменту культури.

Але жодна з цих відповідей не є правильною. Кожен із департаментів послідовно повідомив нам, що за встановлення і подальшу долю меморіального комплексу не несе відповідальності. 

У депархітектури сказали, що погоджують об’єкти лише в історичній частині міста, на магістралях та площах. Департамент культури підтвердив: підтримував GOGOLFEST POKROVA. Саме в межах цього фестивалю встановили Дерево пам’яті. Але підтримка депкультури звелася до забезпечення роботи локацій, де проходив фестиваль. Про «Посадку» – ані слова. Найбільш лаконічним був департамент управління активами: питання – поза межами його компетенції.

У депархітектури додатково порадили звернутися до КП «Титан», міського підприємства, яке опікується парками. Адже Дерево пам’яті встановили саме у парку Металургів. 

Але і в КП «Титан» встановлення меморіалу не погоджували. Підприємство опікується лише майном парків, а земля, на якій встановлено комплекс, у віданні райадміністрації. «Титан» навіть самостійно перенаправив наш запит до Дніпровської РА. Звідти ми відповіді так і не отримали.

Заодно ми дізналися, що і департамент екологічної безпеки не має відношення до встановлення меморіалу. Хоча для його облаштування знесли декілька дерев, це робили без спеціального дозволу. Дерева знесли як аварійні.

Врешті решт наш запит потрапив до управління внутрішньої політики. Саме тут нам змогли повідомити, як у мерії погоджували встановлення «Посадки пам’яті». Але спочатку звернемося до нормативних актів.

Монумент чи меморіал?

Ще на публічних обговореннях проєкту вперше проявилася невизначеність у тому, що саме планують встановлювати у Запоріжжі. Точніше, з конкретикою проблем не було: алея із кількох металевих конструкцій-дерев» із дзвіночками. А от як її визначити? Меморіальний комплекс? Інсталяція? Артоб’єкт?

Питання не порожні. Адже саме статус визначає процедуру погодження нового об’єкта. 

Пам’ятники і монументи місцевого значення встановлюють за процедурою, визначеною у наказі Державного комітету України з будівництва та архітектури. Необхідно обґрунтувати доцільність створення пам’ятника, надати висновки департаменту культури, погодження місця з райадміністрацією, та ще й провести архітектурний конкурс.

Процедура встановлення меморіального об’єкта простіша, але теж не автоматична. Треба подати звернення до міського голови, який передає його районній адміністрації. Та погоджує встановлення протягом не більш ніж двох місяців.

Але міська влада обрала ще простіший шлях. Меморіальний комплекс «Посадка пам’яті», створений для вшанування пам’яті загиблих воїнів, фактично прирівняли до … лавочок і клумб. 

Як все відбувалося?

Як повідомили нам в управлінні внутрішньої політики, створення меморіального комплексу було затверджене Меморандумом про співпрацю та взаєморозуміння №681 між Запорізькою міською радою та громадською організацією «Запоріжжя. Платформа спільних дій». 

Але метою меморандуму не було вшанування пам’яті загиблих героїв. Його метою була «реалізація заходів розвитку інфраструктури та благоустрою “Парку Металургів імені В.А.Сацького”». 

Безпосередньо створення меморіалу було затверджено рішенням міськвиконкому. Меморіальний комплекс у ньому був визначений як «елемент декоративного оснащення об’єкта благоустрою «Дерево пам’яті».

Таким чином, інсталяція, щодо художньої цінності якої точилося стільки баталій – це лише елемент декоративного оснащення парку. Його можна ставити без художніх, екологічних або будь-яких інших погоджень. Дійсно, простим рішенням міськвиконкому.

Чому це не ОК?

Шпаринка, яку знайшли для встановлення меморіалу, відкриває дорогу іншим. На тому ж публічному обговоренні Посадки пам’яті згадували інший проєкт меморіалізації – Стіни пам’яті, які мають з’явитися у районах міста. Про нього говорили як про такий, що може викликати нові конфлікти і суперечки. 

Днями презентували концепцію платформ-стендів з іменами і фотографіями загиблих воїнів, які встановлять на Алеї пам’яті. Рідкісний для українського Фейсбуку випадок: коментарі до повідомлення містять лише шану на адресу загиблих. Але можемо припустити, що декому з тих, хто полюбив Дерево пам’яті, ці платформи здадуться занадто простими. 

Як зауважувала на тих же обговореннях комплексу громадська діячка Наталія Селюкова, до закінчення війни ще далеко. І меморіалізація зараз – крок, який дійсно може спричинити нові конфлікти і непорозуміння. Чому обрали одних, а не інших? Як вшановувати пам’ять тих, хто загинув після зведення меморіалу? Занадто багато болючих питань.

Власне, саме тому частина присутніх на публічних обговореннях подала звернення до в.о.  міського голови Регіни Харченко. У ньому пропонували обговорити доцільність встановлення решти Дерев пам’яті. І, що головне, упорядкувати процеси створення меморіалів у місті. Розробити нормативні акти, які передбачають архітектурні конкурси, консультації з громадськістю тощо.

Регіна Харченко мала відповісти на звернення протягом місяця. Він минув 21 листопада, але автори не отримали відповіді. «ЗЦР» надіслав звернення повторно.

Замість нових процедур – спрощена співпраця

Поки про упорядкування меморіалізації не йдеться. Натомість серед проєктів рішень до наступної сесії міськради «ЗЦР» знайшов нову згадку про співпрацю із «Платформою спільних дій». Проєкт надає право секретарю міськради Регіні Харченко одноосібно, без рішення виконкому або самої ради, підписувати із «Платформою» нові меморандуми та угоди. Обмежень у часі дії дозволу та в тематиці угод у рішенні немає. 

То що таке ГО «Запоріжжя. Платформа спільних дій»? У проєкті рішення це – «об’єднання активних та небайдужих людей, які люблять своє місто та хочуть зробити його ще комфортнішим, розвиненим та насиченим цікавими подіями». 

А от згідно з інформацією «Наших грошей.Запоріжжя», «Платформа» – це структура, пов’язана із Рінатом Ахметовим, «Запоріжсталлю» і, зокрема, «Опозиційним блоком». Першим серед бізнес-партнерів «Платформи» зазначений «Метінвест». У новинах зв’язка між «Метінвестом» і «Платформою», які разом щось зробили, досить стала. Фактично, «Платформа спільних дій» – це своєрідний філіал «Метінвесту» серед громадських організацій, що відповідає за неприбуткову іміджеву діяльність. 

Лояльність міської влади до такої взаємодії на рівні вільного поводження з документами і нормами теж пояснюється досить просто: люди всі свої. Катерина Сімонова, що звільнилася з посади директора департаменту культури рік тому, зараз працює в тому ж «Метінвесті» на посаді «керівника напрямку з взаємодії з органами місцевого самоуправління».   

Нагадаємо, днями «Метінвест» повідомив про намір відкрити екологічно чисте металургійне виробництво в Італії. У Запоріжжі «Метінвест» поки не може собі дозволити заміну застарілого «брудного» мартенівського виробництва на «Запоріжсталі». Втім, допомагає із «елементами декоративного оснащення», а в майбутньому – з будівництвом підземних шкіл. З імовірними завищеннями у кошторисах.

А далі?

Головне питання, яке виникає стосовно «Посадки пам’яті» – це чи планують у мерії завершувати проєкт. Ним передбачено встановлення ще кількох музичних дерев. Запит на мерію із цим питанням ми вже подали.

Поки у парку Металургів не має свідчень про те, що проєкт будуть продовжувати. Тим часом запорізькі журналісти знайшли для цього ще одну, достатньо вагому причину. 

Встановлення конструкції за «спрощеною процедурою», без погоджень, призвело до ймовірного порушення нормативів звукового забруднення. Як з’ясувало видання «SODA», рівень шуму біля «Дерева» перевищує норму. Втім, журналісти й екологи мають і пропозицію щодо вирішення проблеми.

Встановлення нових дерев, вочевидь, збільшить рівень шуму. Чи піде на це влада? Сподіваємося, ми дізнаємося про це швидше, ніж за місяць.

Ольга Сидорова, Сергій Сидоров

Читайте також: Металева “Посадка” у Запоріжжі: не всіх спитали і не всі задоволені “вибором без вибору”