Війна і потоки: автостанції Запоріжжя не відкриють до деокупації Півдня

Війна і непрозорість на запорізьких перевезеннях залишили деякі прифронтові громади області практично без сполучення з містом. З початку повномасштабного вторгнення запорізькі приміські автостанції зупинили свою роботу. ЗЦР розповідає, в яких умовах опинилися люди і чи планують відновлювати діяльність автостанції

В Запоріжжі є три автостанції. Головний автовокзал працює на міжобласне та міжнародне сполучення, інші дві автостанції – для приміських маршрутів. Після початку відкритого вторгнення приміські АС закрили. Окрім напрямків через тимчасово непідконтрольні території, відмінили і деякі маршрути, що вели до вільних сел. 

Один із таких  маршрутів – “Запоріжжя – Воздвижівка”. Щоб доїхати із Воздвижівської ОТГ (а це перша громада перед Гуляйполем) до Запоріжжя,  доведеться винаймати авто за 3 тисячі гривень. До повномасштабної квиток туди і назад не коштував і 300 гривень.

Пенсіонери, які складають значну частину громади, тепер просто не можуть дозволити собі розкошу виїхати до обласного центру. Медичні огляди, оформлення документів залишаються поза їхньою доступністю – хіба що об’єднаються і розділять оплату транспорту на кількох людей.

Лише три села Воздвижівської ОТГ розташовані безпосередньо вздовж траси, якою пролягає маршрут Гуляйполе — Запоріжжя. Решта громади відділена від сталого сполучення з обласним центром: щоб потрапити на маршрутку до Запоріжжя, яка йде через Добропілля, треба проїхати кілометри ґрунтовою дорогою. Після дощу або снігопаду це задача із зірочкою.

Аби дізнатися, що саме спричинило закриття АС у Запоріжжі та області і чи планують відкривати станції, ми зв’язалися із директором «Запоріжавтотрансу».

Що лишилося поблизу станцій

Скільки триватиме війна – невідомо. Тож чекати швидкого відкриття АС не можна. Ми перевірили, які умови для очікування транспорту залишилися пасажирам. 

Автостанція №2 на Критому ринку.

Ще до початку повномасштабної приміщення станції закрили на ремонт. Стару будівлю зруйнували, нову звели. Окрім автостанції, відвели частину приміщення під АТБ та інших орендарів. Після повномасштабного втручання роботи припинилися на декілька місяців. Люди масово покидали Запоріжжя, бізнес – зупинився. З плином часу внутрішні ремонтні роботи продовжилися. Наприкінці 2023-го відкрився АТБ, але сама станція залишилася закритою.

Але маршрутки продовжують відправлятися по області, хоч їх і стало менше. Від самого ранку і до пізнього вечора діють напрямки на Біленьке, Володимирівку, Дніпрельстан,  Вільноандріївку та інші села. Щодня десятки людей відправляються від закритої АС. Туалету та лав поблизу платформ немає. Жодного піднавісу аби сховатися від негоди чи сонця.

Дорога до платформ знаходиться під схилом. А оскільки дорогу та тротуар ніхто не присипає піском чи сіллю, після снігопадів шлях до місця відправки слизький та травмонебезпечний, особливо для літніх людей.

Наступна Автостанції №3 – станція поблизу головного базару міста, колишнього Анголенка. Із двох зачинених це найбільша. І досі це – багато маршрутів і завжди десятки очікуючих.

Що ж по умовах? Поблизу закритої АС є діючий платний туалет та два кіоски. Є лави на платформах та під просторим навісом. Але сидіти на них неможливо, особливо взимку. Сидіння не дерев’яні, а залізні. Той, хто не хоче захворіти, мусить чекати транспорт «на ногах».

Побачити офіційний графік всіх маршрутів теж нема де. Щоправда, на дверях туалету є аркуш із декількома маршрутами в бік Новомиколаївки. Тож якщо ви ніколи до цього не їздили через АС№3 і не маєте знайомих, щоб запитати, то вам ніде уточнити графік та ціну квитка. Диспетчерів немає, а інформація в інтернеті не відповідає реальності вже два роки.

Чому так склалося і що далі?

Нестача грошей через війну – типова картина для запорізьких підприємств. Але “Запоріжавтотранс” – не типове запорізьке підприємство. Всі ці роки “Запоріжавтотранс” утримував мережу автостанцій по області, що залишилися ще від часів СРСР і у 90-х роках були приватизовані династією Іванових. Маршрути на море, надпопулярні улітку, давали сталий готівковий потік грошей. Одночасно з цим Іванови володіли чималою часткою фірм, які обслуговували маршрути по області. Але всі ці прибутки не дали стійкості підприємству, коли почалося вторгнення. Зараз транспортна мережа занепадає. 

ДОПОВНЕНО: Після публікації матеріалу з нами зв’язався директор ПрАТ “Запоріжавтосервіс” Євген Іванов. Він підкреслив, що хоча підприємство усі ці роки володіло автостанціями, воно не контролює безпосередньо перевезення. Їх здійснюють інші приватні підприємці та компанії. Тож “Запоріжавтотранс” не можна вважати монополістом з перевезень. Проблема маршрутів та їх закриття – у зоні відповідальності обласної військової адміністрації, яка має перевіряти виконання ліцензійних умов. За словами Іванова, приватні перевізники неконтрольовані і можуть стартувати із будь-якої точки, і змусити працювати саме від облаштованих автостанцій мусила б обласна влада. 

Ось так люди взимку залишилися без теплих автостанцій, а в літню спеку – без затінку. Такі ж проблеми в області – у Вільнянську чи в Новомиколаївці. Будівлі та платформи заростають бур’яном, очікуючи на деокупацію приморських сіл та селищ – і прибутків з маршрутів туди.

Читайте також: Росія має платити. А хто із запоріжців перший в черзі?