Від школи до ДніпроГЕС-у: хто і навіщо повідомляє про замінування у Запоріжжі

Справи про «замінування» у запорізьких судах виглядають дуже по-різному: від підліткових витівок до побутових зривів дорослих. ЗЦР розбирався, хто телефонує з такими повідомленнями – і що їм за це потім буває

У середині грудня 2025 року у Запоріжжі суд розглянув справу восьмикласника, який двічі повідомляв про «замінування» – спочатку школи, а згодом будинку культури. Як вказано у справі, хлопець робив це, щоб зірвати уроки – і на прохання однокласників.

Оскільки «фігурант» не досяг віку кримінальної відповідальності, суд не став призначати йому покарання у класичному розумінні. Натомість застосував «примусові заходи виховного характеру»: передав підлітка під нагляд матері на рік. Ну і конфіскував телефон, з якого надсилали фейкові повідомлення.

Ця справа не отримала публічного розголосу і не стала показовою сама по собі. Судова практика у Запоріжжі за час повномасштабної війни показує: повідомлення про «замінування» мають значно ширший і різноманітніший контекст. 

Саме тому ми переглянули вироки за статтею 259 Кримінального кодексу України з початку повномасштабного вторгнення, щоб зрозуміти, про що насправді ці справи.

Підтримайте нас: підпишіться на щомісячний донат!

Не школи, а побут

Перше, що впадає в очі після перегляду вироків з 2022 року: школи у них не фігурують. Натомість у рішеннях регулярно з’являються лікарні, магазини, житлові будинки, кафе. А також об’єкти, масштаб яких зовсім не співмірний із мотивами людей, що про них повідомляють.

У більшості справ сценарій схожий. Людина цілком усвідомлює, що жодної реальної загрози не існує – бо вона щойно придумала її. Але все одно телефонує або надсилає повідомлення. Найчастіше – після конфлікту, у стані алкогольного сп’яніння або в емоційному зриві. Майже завжди – з розрахунком, що серйозних наслідків не буде.

ДніпроГЕС і особистий конфлікт

Найяскравіший приклад неспівмірних причин і наслідків – справа про «замінування»  ДніпроГЕС-у.

За матеріалами вироку, чоловік повідомив про нібито замінування стратегічного об’єкта після сварки з дівчиною. Покинутий з горя перепив – і, за власними словами, вирішив «самоствердитись», зателефонувавши до поліції з повідомленням про замінування греблі. Звичайний побутовий конфлікт, який у моменті перетворився на проблему для десятків людей.

У суді це виглядає майже абсурдно: один із ключових об’єктів міста – і мотив рівня особистої драми. 

Кафе, алкоголь і відмова в обслуговуванні

Ще один показовий випадок – справа про «замінування» кафе-бару «Парк Авеню».

Згідно з матеріалами справи, чоловік у стані алкогольного сп’яніння зайшов до кафе-бару – але поїсти у ньому не зміг. Йому сказали, що вільних місць нема. Після конфлікту з адміністратором чоловік вийшов із закладу – а  вже за кілька хвилин зателефонував на лінію «102» і повідомив про нібито підготовку вибуху цього кафе. 

У суді фігурант визнав, що інформація була неправдивою. Свої дії пояснив «емоційним станом» після конфлікту в закладі.

Підтримайте нас: підпишіться на щомісячний донат!

Типові мотиви у вироках

Якщо узагальнити запорізькі вироки за псевдозамінування з початку повномасштабної війни, вони виглядають не стільки як історії про тероризм, скільки як історії про людські зриви.

У судових рішеннях фігурують повідомлення про заміновані:

•  лікарні – після вживання алкоголю;
• магазини – через конфлікти;
• житлові будинки – з емоційних причин;
• об’єкти критичної інфраструктури – імпульсивно, без усвідомлення наслідків.

У більшості вироків суд прямо зазначає: обвинувачені розуміли, що загрози немає, але все одно повідомляли про неї.

Юридична відповідальність і наслідки

Справи про повідомлення щодо замінування кваліфікують за статтею 259 Кримінального кодексу України: завідомо неправдиве повідомлення про загрозу безпеці. Порушники можуть думати, що просто жартують – але закон виходить із того, що людина розуміє характер своїх дій і можливі наслідки такого повідомлення.

У випадках з неповнолітніми суди можуть застосовувати виховні заходи замість покарання. Для дорослих наслідки інші – кримінальне провадження, вирок і судимість.

Вироки запорізьких судів показують: повідомлення про «замінування» під час війни здебільшого не пов’язані ані з об’єктами, ані з реальною загрозою. Це імпульсивні рішення у побутових ситуаціях – бажання зірвати уроки, емоційний зрив після сварки, спроба «випустити пар».

Втім, кожне таке рішення запускає цілий механізм: перевірки, евакуації, роботу екстрених служб… і зрештою кримінальну справу. Тож проблеми після хвилини на необдуманий дзвінок триватимуть значно довше, ніж образа на дівчину або контрольна з математики.

Сподобався текст? Підтримайте команду ЗЦР!
Зробіть донат
Або скористайтеся карткою

5169330531391628

Призначення: «Благодійна допомога»
Дякуємо за підтримку!