Сонячний сад і місія бути щасливими: історія незламної запорізької родини

Перші саджанці з Криму. Дванадцять тисяч дерев. Десять років розквіту. Окупація. Втрата. Відтворення. Історія одного кизилового саду і незламної родини.

“Знаєте, у нас у всіх є місія бути щасливими, тому що зараз платимо занадто високу ціну. Ми вирішили жити далі, і у пам’ять про сина-героя створили переробне підприємство у Запоріжжі. Тепер продовжуємо свій бізнес”, – каже Наталія Ольшанська. 

Історія підприємців, які підтримують Запорізький регіон і змогли з нуля запустити кизилове підприємство, а також мають плани розвивати зелений туризм після деокупації — у нашому репортажі 

Великий світлий простір. Очі натрапляють на сімейні фото у дерев’яних рамках, поруч з портретом Бандери. Сьогодні ми у офісі сімейного бізнесу Famberry – виробника натуральної продукції з кизилу. 

На великому письмовому столі ніби муром стоять баночки з варенням, джемами і соусами – все з кизилу і власного виробництва. Нас зустрічає Наталія Ольшанська – директорка і співзасновниця бізнесу. За її кріслом видніється фото з чорною стрічкою. На ньому молодий парубок у військовій формі. Хто він, ми вже знаємо.

У Запоріжжі подружжя створило виробництво і відкрило офіс в центрі міста. Наталія показує джеми й варення. Її фаворит – кизил з яблуком. Вся продукція виготовляється без барвників і консервантів, а в її основі кизил. Зараз бізнес співпрацює з “Сільпо”, “Козацькою фермою”, інтернет-магазинами тощо. Проте ця історія почалася не тут і не зараз, а у невеличкому селі Нове багато років тому. 

Історія одного саду

Під Токмаком – містом, через яке колись проходив чумацький шлях, – розкинулося маленьке село Нове. Понад 10 років тому 14 гектарів занедбаної сільської землі стали домом для дванадцяти тисяч дерев. Їх висадила сімʼя Ольшанських, заклавши найбільший в Європі кизиловий сад.

Перші саджанці для закладки були привезені з сонячного півострова, що омивається двома морями, – Криму. Тоді, ще у 2013 році – останньому поки що році, коли ми насолоджувалися морем, горами і чебуреками. У 2014-му все змінилося, і ми вперше, але не востаннє так близько почули терміни “анексія”, “окупація” і ще невиразне тоді слово “війна”. Слово-табу, якого прагнули уникати, не вживати у публічному просторі. 

У той час подружжя Сергія та Наталії Ольшанських разом із сином Данилом та дочкою Єлизаветою були учасниками Майдану і волонтерили. Водночас розвивали виробництво, створюючи робочі місця і популяризуючи українське. 

Йшов час. Сад квітнув і розростався. Види продукції збільшувалися. З’явилися гуртові покупці. Бізнес вийшов на міжнародний рівень. 

Війна змінила все. Нас лишилося троє 

Лютий 2022 року. Початок повномасштабної війни. Російські військові заходять у Запорізьку область. Їх шлях лежить і через село Нове.

Покидаючи рідні землі, Ольшанські залишили там все. Зокрема, й свій сонячний, як його називає Наталія, сад. Сонячний – бо дерева кизилу мають жовті квіти. Коли вони розквітали, то сад нагадував промінь сонця. 

Однак втрата саду – це лише частина історії. 

“Сад, земля – це була перша така потужна втрата”, – додає жінка. 

З перших днів повномасштабного вторгнення син Сергія і Наталії, Данило, пішов захищати країну. Він просто не міг залишатися осторонь. Влітку добровольцем ротно-тактичної групи “Степові вовки” Данило Ольшанський загинув у танковому бою, не доживши всього місяць до свого 25-річчя.

“Нас лишилося троє. Війна все змінила” 

Без землі. Як працює нове виробництво

У родини Ольшанських почалася нова глава життя. Переживаючи всі втрати і розбудовуючи життя в Запоріжжі, вони все ж наважилися рухатися далі. 

У листопаді 2022 року Ольшанські започаткували нове виробництво з нуля. А навесні минулого року відкрили і запустили саме підприємство. Наталія розповідає, як, попри відсутність землі, вони змогли налагодити свою роботу:

У нас немає землі. Наша земля лишилась там (в окупації – ред). Ми започаткували таку ідею – популяризація цієї рослини, і дотримуємося її.Так, ми уклали угоди з домогосподарствами, фермерськими господарствами, які мають землю. 

Поки сад перебуває в окупації, підприємці домовилися з фермерами, у яких є земля у Запоріжжі. Це дає змогу не тільки отримати врожай, але й підтримати інших. Адже у фермерів є гарантований збут. Наразі для вирощування кизилу вже залучили близько 10 гектарів землі.  

Кизил – рослина дуже невибаглива, їй не потрібно і зайвої обробки, вона росте дуже гарно. Сама впорається з усіма шкідниками.

На досягнутому родина зупинятися не збирається. Однією з цілей подальшого розвитку Наталія вбачає допомогу ветеранам і ветеранкам. Жінка замислюється про соціалізацію і забезпечення роботою колишніх військовослужбовців. 

Зелений туризм і місця для ветеранів

Після деокупації Запорізької області родина планує відновити свій сад і виробництво. Проте тільки на цьому Ольшанські не збираються зупинятися. Вже зараз Наталія розробляє план щодо зеленого туризму. Хоче звести хатки-мазанки, де можуть відпочивати і відновлювати свій моральний стан сім’ї.  

Я маю цілу програму, вона вже розроблена. Я думаю про фестиваль зеленого туризму. Це будуть такі кемпи без інтернету, світла у таких хатках-мазанках. Де люди можуть жити, вести “натуральне” господарство. І радіти простим речам, природі. 

Ми створили цей матеріал як учасники Мережі «Вікно Відновлення». Все про відновлення постраждалих регіонів України дізнавайтеся на єдиній платформі recovery.win.

Головне фото з архівів родини Ольшанських.