Психологічна допомога важлива: як у Запоріжжі допомагають родинам переселенців

Запоріжжя прихистило тисячі й тисячі родин, які втекли від “руского міра” з різних куточків Півдня України. На початку великої війни ці люди були розгублені, тому запорізькі волонтери, окрім очевидної гуманітарної допомоги, взялися ще за організацію зустрічей, що містять в собі елементи арттерапії

Благодійний фонд “Імпульс.ЮА” вже рік допомагає внутрішньопереміщеним особам психологічно розвантажитися за допомогою зустрічей, де вони можуть поспілкуватися з людьми, які також пережили досвід втрати власного житла через російську агресію.

Микола Колодяжний, директор благодійного фонду, розповідає:

— Переважно до нас приходять переселенці з Запорізької області. Спочатку ми допомагали, так скажімо, усім, чим можемо допомагати. Тобто це було там і допомога з житлом, харчові продукти, медикаменти і так далі. Потім ми вирішили для себе обрати таку цільову аудиторію – це підтримка жінок-переселенок з дітьми. Бо під час війни жінки – це так скажімо найбільш вразлива категорія. Тому ми намагалися і гуманітарно підтримувати, і психологічно допомагати. 

Перші пів року, продовжує пан Микола, благодійний фонд проводив заходи психосоціальної підтримки: щотижня або навіть декілька разів на тиждень волонтери збирали жінок з дітьми: з ними працювали психологи, які допомагали їм подолати той стрес, який вони пережили за час перебування в зоні бойових дій, або на тимчасово окупованій території, або сам стрес від вимушеного переселення.

— Досвід показав, що подібної підтримки потребують сім’ї переселенців, які знаходяться не тільки у Запоріжжі, а й у сільських громадах. Тому подібні заходи ми проводили і в населених пунктах Запорізької області. Це були такі виїзні зустрічі. А вже з початку цього року, коли ми побачили, що вже, так скажімо, у більшої частини жінок певним чином психологічний стан стабілізувався, і оцей перший стрес був уже подоланий, ми вже почали трохи міняти акцент в наших заходах і переходити від заходів, спрямованих суто на подолання стресів від війни, на покращення психологічно-емоційного стану всередині родин, – розповідає голова благодійного фонду “Імпульс.ЮА”.

Зараз волонтери, що працюють із внутрішньопереміщеними жінками, орієнтуються на те, аби трансформувати переживання минулого на думки про майбутнє. Саме тому з січня цього року “Імпульс.ЮА” почали проводити спільні заходи для жінок і дітей в форматі арттерапії:

— Це такий формат, коли вони спільно щось роблять, якісь поробки роблять, щось вирізають, наклеюють і так далі. І при цьому, так би мовити, ще і проговорювати якісь речі, які допомагають їм і вивільнити там якісь думки, які в них є, і переключитися на майбутнє. Ну і знову ж таки ще існують такі корисні елементи, які ви сьогодні побачили: мовляв, у нас у сім’ї немає такого, щоб ми щось спільно робили. Це покращує взаємодію між дітьми та мамами в родині.

Пані Оксана – з Нової Каховки – з самого початку прийшла також як відвідувачка, якій потрібна була підтримка. Тепер же вона сама допомагає іншим жінкам-переселенкам, бере участь у плануванні майбутніх заходів та є їхньою ведучою, адже вона має 20-річний стаж дошкільної освіти. 

Оксана розповідає про перші зустрічі:

— Наша родина з минулого серпня живе в Запоріжжі. Я, як переселенка, пройшла з самого початку всі ті стадії, психологічні, які відчували всі жінки. З нами працювали фахівці психологи. Ми розповідали, як жили до війни. Сліз були стільки – ви не уявляєте. А поки мами плакали, діти сиділи в дитячій зоні, і спілкувалися один з одним, адже вони багато просиділи в підвалах, а тут з’явилися нові друзі. 

Під час зустрічей всі учасники об’єднані атмосферою:

— В нас тут одна родина. От, наприклад, у нас хлопчик був, який на перших заняттях нічого не хотів. Мама малювала, а він закрився. А потім щось сталося, і вони на наступних заняттях просто поруч сиділи, щока об щоку, захоплено працювали разом. Ось це і є той результат, який ми маємо, – розповідає пані Оксана.

Внутрішньопереміщені особи постійно живуть в очікуванні повернення додому, скільки б часу з початку великої війни не пройшло, підмічає Микола Колодяжний. І це, вважає він, є проблемою інформаційного характеру:

— Я можу сказати за своїми спостереженнями і за спілкуванням, що дуже багато переселенців залишаються в підвішеному стані саме через те, що вони постійно знаходяться в очікуванні повернення, в очікуванні того, що от відбудеться зараз Крим, контрнаступ, деокупація і ми вже за тиждень повернемося додому. І деякі з них кажуть, що, наприклад, ми тут живемо вже рік, але все одно лише з думками про повернення. Люди очікують, що за два тижні нарешті будуть вдома. І це насправді злий жарт відіграє. Бо  людям ніхто не каже чесно і прямо в очі про те, що вони повинні розуміти, що додому повернуться ще не скоро. Тому їм треба адаптуватися, влаштовувати своє життя тут. Немає цього як чіткого загального меседжу. І водночас дуже багато звучить, що, мовляв, от-от ще трошки і ми там ворога, там до Феодосії дійдемо. І люди продовжують жити в такому стані з нерозібраними валізами. Це, на мій погляд, одна велика проблема нашого інформаційного простору.

Наразі в роботі благодійного фонду “Імульс.ЮА” – невеличка перерва, на місяць. За цей час волонтери підготують оновлену програму для переселенок та їхніх дітей. Дізнаватися подробиці про нові заходи можна завдяки соціальним мережам БФ, наприклад, у Facebook.

Читайте також: Дарувати тепло: запорізькі “коти” понад рік шиють спальні мішки для військових

Здійснено в рамках проекту за підтримки Посольства США в Україні. Погляди авторів не обовʼязково збігаються з офіційною позицією уряду США. / Supported by the U.S. Embassy in Ukraine. The views of the authors do not necessarily reflect the official position of the U.S. Government.