Проект Екологічного порядку денного (Екоадженди) для Запоріжжя

Від ГО “ЗЦР”: Наша громадська організація долучилась, як організаційний партнер, до створення Екоадженди для Запоріжжя. Ми раді презентувати її на нашому сайті для подальшого попереднього обговорення.

До уваги кандидатам в депутати Запорізької міської ради!

Запрошуємо Вас на обговорення Екологічного порядку денного (Екоадженди) для м. Запоріжжя, яке відбудеться 20 жовтня об 11:00, за адресою пр. Соборний 135, готель Інтурист

Враховуючи необхідність поєднання зусиль, щоб досягти екологічних змін, пропонуємо наступне:

1. Ознайомитись з даним проектом (драфтом) Екоадженди.
2. Повідомити про зацікавленість в спільному обговоренні і власну участь в ньому.
3. В разі необхідності, повідомити консультантів проекту про власні ідеї/рекомендації.
4. Стати учасником обговорення і співавтором остаточного вигляду Екоадженди.
5. В разі обрання, спільно взятись за її втілення.

Суть і особливість Екоадженди

Дана Екоадженда створена для усвідомлення новим скликанням міської ради головного і доленосного завдання:

Визначити новий напрямок для розвитку міста (замість насадженої індустріалізації) і домогтись фактичного переходу міста на нього.

Сформулювати нову концепцію розвитку наступним чином: Створити місто з безпечними умовами для життя.  

Чинний напрямок не дозволяє ані усунути головну екологічну проблему, ані взяти її під контроль. Пів століття спроб і обіцянок доводить неспроможність вирішення проблеми в рамках існуючого напрямку розвитку. Те саме доводить міжнародний досвід.

Щоб допомогти не марнувати знову життєвий час на наступні 5 років через брак фаховості серед обранців, була створена Науково-експертна рада зі сталого розвитку регіону Запоріжжя, щоб вказати на те, що саме мають робити місцеві депутати. Також і громадськість має знати, щоб моніторити дії влади ефективніше.

1. Пріоритетна (екологічна) проблема міста.

Основною і першочерговою проблемою в Екологічному порядку денному є неконтрольоване забруднення важкою промисловістю. Типова ситуація феномену старопромислового міста, яка спостерігалась в усіх країнах, що проходили період інтенсивної індустріалізації.

Місто знаходиться в хронічно кризовому екологічному стані. Імовірно, ще з кінця 30-х з перервою на війну і відновлення. 

Перманентна екологічна криза є перешкодою не лише для екологічного прогресу, але і будь-якого іншого. Стратегія розвитку міста до 2028 року визначила також інші важливі напрямки. Бачення – стати визнаним економічним, освітнім,туристичним, культурним, спортивним центром! Важко уявити, кого може все це зацікавити, поки в місті небезпечно перебувати.

Вихід з кризового стану потребує наступні кроки:

1) Юридичне затвердження кризового стану, поєднане з прийняттям механізмів для його подолання та захисту населення, поки криза не подолана.

2) Дієвий контроль над впровадженням антикризових заходів, щоб унеможливити декларативність, некомпетентність і корупцію. 

3) Злагоджену взаємодію всіх рівнів влади: національного, регіонального, місцевого. Саме міська влада, як носій інтересів громади, має розпочати цей процес.

4) Одночасно міська рада має ініціювати  перегляд і зміни Стратегічного курсу розвитку міста. Прийняті в останні роки рішення (Стратегія розвитку, Зміни до Генплану)  потрібно якісно відкоригувати і позбавити декларативного, утопічного і безвідповідального характеру. Цей пункт цілком в межах повноважень місцевої влади.

Виконуючи останній пункт, пропонуємо піти шляхом створення Комплексної Стратегії Сталого розвитку міста, в склад якої ввійдуть інші містобудівні та стратегічні документи. Як-от Генплан та Стратегія розвитку до 2028 року. Потрібно врахувати також інші документи стратегічного характеру. Зокрема, чинні державну Стратегію сталого розвитку і Стратегію розвитку Запорізької області. Вони мають бути взаємопов’язані, як і їх реалізація.

У всьому цьому має бути широко залучена громадськість, але рішення мають прийматись виключно на підставі фаховості і наукової обґрунтованості. Має бути врахована  пріоритетна думка місцевих наукових експертів тому, що вони глибоко обізнані з проблема міста зсередини і відчувають їх на собі.

2. Як щодо інших екопроблем?

Їх багато, і виникають нові. Але ми виносимо їх за дужки в цій Екоадженді з кількох причин.

 1) Вони є типовими для всіх інших великих міст. Втілення сучасних підходів до муніципального управління дозволяє ефективно їх вирішувати. Це непростий шлях, але реальний.

2) В умовах старопромислового міста, вирішення навіть суто муніципальних екопроблем значно ускладнюється і є нероздільно пов’язаним з існуванням промзабруднення. До прикладу, проста задача  опанувати культуру поводження з відходами населенням не знаходить широкої підтримки, допоки є очевидним факт безконтрольного промислового забруднення. Заходи з посилення відповідальності пересічних громадян сприймаються, як соціальна несправедливість.

3) Діючі старопромислові міста мають особливості в своєму управлінні. Ними не можна керувати, як всіма іншими. В таких містах великі промислові об’єкти часто поводять себе як ведмідь у відомій приказці, який не тільки не дає себе ефективно контролювати, але і сам може серйозно впливати на дії тих, хто мав за ним наглядати.

Недивно, що чинна каденція міської влади виявилась безпорадною, зазначивши, що їм бракує повноважень. А тому останні 5 років влада займалась  другорядними екопроблемами і тільки пом’якшенням впливу основної.

Такий результат вкотре розчаровує жителів міста. Але він був очікуваним.

3. Чи варто сподіватись на “нові обличчя”, розв’язання всіх проблем урядом або  фактор “допомоги Заходу” ?

Оновлення влади в країні, визначеність з курсом на євроінтеграцію, підтримка провідних держав світу, громадське піднесення всередині країни  створили сприятливі умови, щоб взятись за кризовий стан Запоріжжя. Тому суспільство покладало сподівання на останню каденцію міської влади, на представників від міста в парламенті  і, зрештою, на дієвість національних реформ.

Місто могло скористатись загальнонаціональним імпульсом до змін, підсиленим активною участю іноземних партнерів. Втім, всі зміни мали переважно декларативний характер, як-от прийнята Стратегія розвитку до 2028 року та Зміни до Генерального плану. Тобто все лишилось по-старому ще й з мандатом на продовження L . Народні депутати також обмежились декларативністю. І все це попри активну зацікавленість в змінах з боку низки громадських ініціатив.

4. Короткий аналіз виникнення проблеми розвитку Запоріжжя і спроб його вирішення.

Екологічні проблеми на території міста з’явились з його появою. Зокрема, перед заснуванням Олександрівської фортеці   “ вздовж рік Сухої і Мокрої Московки стіною простирались дубові ліси, які при виході в долину Дніпра зливались з безкраїм лісом Великого Лугу…а вже до весни на берегах обох Московок лисіли самі пні”. (З праці Я.Новицького про Історію Олександрівська)

З цього почалось знищення Великого Лугу, повністю похованого  вже в часи СРСР утворенням Каховського водосховища.

Станом на початок Першої Світової на території міста і сусідніх німецьких колоній існували різні виробництва: металургія, агротехніка, виробництво борошна та харчів, будматеріалів та інші. Місто було транспортним хабом (залізничним і водним). Більшість власників постійно вдосконалювали виробництво. Схоже, не порожні слова. І ось чому. На території сучасного міста було  створено курорт європейського рівня –  Олександрабад.  Місцеві бізнесмени-меноніти вивчили оздоровчі можливості особливого клімату і природного стану, враховуючи унікальний лікувального характер іонізованого вологого повітря біля порогів, та  інвестували в найсучасніше діагностичне обладнання та санаторну інфраструктуру. Курорт рекламувався і в Європі, оскільки залучав клієнтів не дешевизною, як Кирилівка, а навпаки високою якістю медично-рекреаційних послуг. Заможні клієнти вже в ті часи не приїхали б на лікування поряд з брудною місцевістю.

Але більшовикам, що марили створити надпотужну військову державу, цілющі можливості місцевого повітря були нецікаві. Вони потребували мегапромислових проектів. 14-й з’їзд ВКП(б) в 1925 році прийняв курс на індустріалізацію. Першим гігантом стало будівництво греблі на Дніпрі. Ці плани радикально змінили долю нашого міста, його внутрішнє життя, унікальну природу, неповторні ландшафти…

Створення важкої промисловості було найважливішим стратегічним завданням для регіонального розвитку в 30-і роки. Саме це визначило напрямок розвитку нашого міста і методи управління ним. В  місті збудували численні виробництва одразу трьох небезпечних галузей: чорної та кольорової металургії та хімічної промисловості. Містян привчили до пріоритету управління згори: через галузеві міністерства. А вже місцеве регіональне управління носило підлеглий, другорядний характер. Привчили також до погляду на територію міста, як на сукупність підприємств і необхідних для них матеріальних та людських ресурсів. Тобто “люди для заводів”, “річка для заводів” , “повітря для заводів” . І місцева влада теж для заводів. 🙁

Втім, на початку 30-х влада СРСР всерйоз вважала, що покаже приклад всьому світові як вирішувати соціальні проблеми, створюючи комфортні “cоціалістичні міста”. Так було створено відомий проект Нового міста.  Поруч нього розташували потужний проммайданчик. Як відомо, проект житлової забудови  справді отримав європейську нагороду. В реалії місто одразу ж було вкрито смородом.

“Радянська” пропаганда нав’язала сприйняття диму, як предмету гордості. Героїв праці навмисно фотографували на фоні труб. Екологічна проблематика ігнорувалась, аж поки в кінці 60-х не вийшов роман О. Гончара “Собор”, де вперше публічно піднята проблема задимленості. Влада засудила роман, але вимушена була звернути увагу на проблему. Вже в 70-х з’явились партійні заяви, були затверджені перші плани. Втім, наслідки відчувались швидше. Невдоволення системою зростало до самого кінця СРСР. Чорнобильська трагедія для багатьох відкрила очі на те, що система дбала не про людей, а про репутацію.

В той же час на світовому рівні на зміну промисловому розвитку прийшла нова концепція  – сталий або збалансований розвиток. Не лише соціальні, але і довкільні питання вже не є другорядними.

Позбувшись диктату з Москви, Запоріжжя мало б скористатись світовим досвідом і  переглянути курс розвитку міста. Ми успадкували містобудівні документи  і продовжуємо лише  “модернізувати” їх.  Мало того, що проблема забруднення не зникає. Ще й порушується те позитивне в непромисловому плануванні міста, що заклали архітектори.

5. Деякі проблемні місця чинного Генплану і Стратегії розвитку міста.

Генплан складає суперечливе враження. Перше враження, що він досі не позбавлений рудиментів радянської доби. Історична довідка в традиційно урочистому стилі змальовує всю епоху індустріалізації. L  Втім, в інших розділах  екологічна проблема вже не ігнорується. Про планувальну структуру вказано наступне:

“Внаслідок цього значна частина житлової забудови (до 70%) знаходиться в зонах впливу промислових підприємств. Райони з найбільшою щільністю забудови знаходяться в найбільш несприятливих в екологічному відношенні умовах (Соцмістечко, Цетральний район, Павло-Кічкас, Зелений Яр, Запоріжжя Ліве) “

Очевидно, що такий стан речей не є новиною. Втім, жодного містобудівного рішення, здатного виправити ситуацію, не пропонується. Лише декларативні заяви в стилі партійців СРСР про необхідність модернізації. В той же час, фахівці інституту-розробника документу (Діпромісто) разом з міською радою безапеляційно продовжують тезу, що місто й надалі має лишатись індустріальним.

Бракує  повноцінної фахової оцінки  прийнятим раніше архітектурно-планувальним рішенням. Втім, так само нерішуче Генплан протистоїть сучасним порушенням… Щоб усунути помилки, потрібно знати про них… Загалом, рекомендації є часто декларативними, розмитими, недостатньо глибокими. Проблеми накопичуються, консервуються і передаються наступним поколінням…

Іншим засадничим документом є Стратегія розвитку міста, з якою допомагали канадські партнери. Знов-таки, аналіз стану міста проведено недостатньо глибоко, з повторенням типових сентенцій доби СРСР. Помітне очевидне протиріччя між вихвалянням промислового  сектору і висновком, що подолання забруднення має бути головним пріоритетом. Залишається поза увагою той факт, що велика промисловість є не лише об’єктом для реалізації побажань Стратегії, але і  впливовим суб’єктом політичного процесу, а відтак і процесу управління містом. Тим самим ведмедем з приказки…

В жоден з документів не інтегровано висновки ґрунтовного та унікального в Україні міжнародного дослідження, за підтримки та безпосередньої участ щодо оцінки ризиків для здоров’я, пов’язаними з забрудненням, яке здійснювалось в  Запоріжжі на протязі 5 років (2003-2008). Партнерами проекту виступили  US EPA (урядовий орган США з охорони довкілля)  та World Bank.

В результаті виконаних робіт з оцінки ризиків здоров’ю населення у зв’язку із забрудненням довкілля для прийняття виважених рішень з управління містом отримані наступні дані та висновки:

1.     Проаналізована робота і картографічно відкориговано розташування 3069 стаціонарних джерел викидів.

2.     Виконаний аналіз 516 (!!!)   інгредієнтів (загальна кількість по підприємствах) , що викидаються в атмосферне повітря стаціонарними джерелами підприємств.

3.     Відібрані 1377 джерел викидів і 405 (загальна кількість по підприємствах) інгредієнтів для розрахунку рівня ризику.

4.     Встановлено джерела викидів і 19 інгредієнтів, що формують неприйнятний неканцерогенний і канцерогенний ризик для різних груп населення, що проживає по 32 вулицям м. Запоріжжя.

5.     Визначено і геокодовано 22 учбових і дитячих дошкільних закладів м. Запоріжжя із загальною кількістю 7593 дітей, що знаходяться в зонах неприйнятного ризику, що створюється викидами в атмосферне повітря від стаціонарних джерел підприємств. 

Загалом, це не єдине дослідження, дані якого вимагали невідкладних управлінських рішень на всіх необхідних рівнях. При цьому в першу чергу ініціатива мала виходити з боку самого міста з очевидної для кожного жителя міста причини.

Хіба не можна вважати факт прийняття Стратегії розвитку міста до 2028 р. як вияв бажання змінити парадигму управління, створеного ще в сталінські часи? Для відповіді достатньо поглянути на Місію та Візію:

Місія Запоріжжя:

Запоріжжя – хранитель історичної пам’яті, сакральний центр України, колиска української нації, духовний центр слов’янської цивілізації, національної сили духу, Хортицький поріг з минулого в майбутнє, динамічне та молоде місто сталевої сили й енергії.

(Важко не погодитись з такою місією. Бачимо “сталеву силу” з “національним духом “ увечері щоп’ятниці)

Бачення розвитку міста Запоріжжя до 2028 року:

Запоріжжя – 2028:

• місто чистих енергій, кришталевого повітря, прозорих вод і охайних берегів, екологічно чисте та безпечне, з достатньою кількістю парків і скверів з цікавими місцями змістовного культурного відпочинку;
• потужний економічний центр з поступовим переважанням енергоефективної та екологічно дружньої креативної економіки, столиця «повітряних моторів», з гармонійним поєднанням високотехнологічного потенціалу та високим рівнем життя городян, безцінної культурно-історичної спадщини та унікального туристичного середовища;
• місто однаково комфортне у кожному своєму куточку, чисте, затишне, красиве, з широким спектром послуг, розвиненим і зручним громадським транспортом, стрімке та просторе як Дніпро;
• освітній і науковий центр світового рівня, де створено всі умови для розвитку особистих, творчих і професійних якостей людини; місто здоров’я, культури та спорту; духовної рівноваги та порозуміння, національної єдності, творчої самореалізації щасливих людей; місто вільне й творче, як ціле українство.

Запоріжжя, час зніматись з гальма!

Шкода, що Запоріжжя досі не скористалось можливістю для розвитку. Ми мали конкурентні переваги, про які зокрема вказано і в Генплані, і в Стратегії міста, і в Стратегії області. З кожним роком переваг стає менше, а світ не стоїть на місці. Багато хто так і не дочекався свого часу в цьому місті…

Як відомо, Запоріжжя було індустріалізоване за участі  інших країн: США, Німеччини, Великої Британії. Після нас, під “чуйним” керівництвом СРСР, були індустріалізовані також сусідні країни Східної Європи, зокрема, Польща та Чехія. Всі ці країни відчули в повній мірі побічні наслідки бездумної індустріалізації. Але для всіх них то вже минуле. Вони будують нове майбутнє. “Розумні”, “сталі”, “зелені ”, “креативні” міста, тощо. І тільки жителі Запоріжжя ув’язли в іржі та канцерогенному смороді, облудно прикуті до міста, яке вбиває…

Консультанти проекту Ольга Вакало і Олексій Стояновський
Науково-експертна рада зі сталого розвитку Запорізького регіону
Організаційний менеджер Сергій Сидоров (від ГО «Запорізький центр розслідувань»)