«Підземні школи» у Запоріжжі: проблеми за великі гроші

«Підземні школи» – місце для навчання у повністю автономному режимі. На власному генераторі, вентиляції та запасі води вони мали б працювати 48 годин – принаймні, так записано у проєкті

Але щойно у Запоріжжі почалося масове навчання у «підземних школах», як почалися і скарги. Задуха, вимушене сидіння у темряві, непрацююча каналізація…

ЗЦР розбирався у ситуації. І схоже, що заклавши величезні суми на бетон та арматурну сталь, при облаштуванні ПРУ заощадили на інших, не менш важливих речах.

Яких саме? Розповідаємо.

Літопис проблем

За останній місяць ЗЦР отримав повідомлення про просідання ґрунту щонайменше біля чотирьох протирадіаційних укриттів у Запоріжжі. Ями і жолоби глибиною від 15 до 50 сантиметрів на проєктах, які коштували за 100 млн грн – це якось… образливо.

Але від самого початку історія підземних шкіл – це такий собі літопис проблем.

• тендери «нашвидкоруч» і обіцянка перших шкіл за пів року;
• закриті кошториси;
• зайві мільйони гривень без нормальних пояснень;
• укриття, які почали працювати без введення в експлуатацію;
• задуха і генератори, які не тягнуть потрібне навантаження;
• і тепер уже – просідання ґрунту.

Зараз, через уже два роки після початку цієї історії можна казати: усе це – наслідки шаленого поспіху на запуску проєкту.

Історія починається у 2024 році. До літа того року в Запорізькій області уже пролунало понад 4 тисячі повітряних тривог, кожна в середньому по годині. Навчатися у таких умовах було нереально. У 2024-му вже відкрито говорили про те, що із Запоріжжя виїхало близько 40% учнів.  Школи почали закривати або укрупнювати.

І тут влада пропонує амбітне рішення: не тільки латати старі підвали, а й будувати нові протирадіаційні укриття. Їх весь час називають «підземні школи», і навколо цього ще виникне окремий скандал. А поки, навесні 2024-го, новопризначений голова ОВА Іван Федоров робить підземні школи одним із головних проєктів області: 

Сильна заявка: перші величезні підземні укриття за півроку. Тоді ми ще не знали,  що це – про швидкі рішення замість скрупульозної технічної історії.

Кошторисна драма

І далі починається вже знайомий для Запоріжжя будівельний сюжет: проєкт гучний, гроші великі, а документів – кіт наплакав. «Підземні школи» починають будувати… без кошторисів у відкритому доступі на Prozorro. 

Що, скільки і за якою ціною купують для будівництва – а хто зна. Навіть якщо цифри у таких кошторисах попередні – хоч якесь враження, чому підземний комплекс коштує 100-120 млн грн, можна було б отримати.

Ми свого часу витратили місяці, щоб отримати ці документи. Вже навіть готувалися їхати із власною зарядною станцією і роздруковувати на власному принтері. 

Спрацював тільки загальнонаціональний скандал.

Чому це важливо? А тому, що у всіх цих стосах табличок, цін і коефіцієнтів були заховані неприємні сюрпризи. Але зрозуміло це стало пізніше. Один за одним, у кожному кошторисі, який ми аналізували, виринали чималі ймовірні завищення: 

• Школа №107 – 9,5 мільйонів гривень.
• 88-ма школа – понад 14 мільйонів.
• «Елінт» – ще майже 9,5 мільйонів.
• «Січовий колегіум» – рекорд, майже 17 мільйонів гривень. 

Вищі за ринкові ціни з’являються зазвичай у рядках «бетон», «арматура», «гідроізоляція». Натомість пізніше з’ясується, що на деякі інші пункти кошторису варто було б витратити більше.

Із кошторисів – в реальне життя

Наприкінці 2025 року проблеми з нудних паперів починають проявлятися у реальному житті. «Підземні школи» у Запоріжжі починають відкривати. Діти щасливі, справді щасливі, для них школа – це щось незвичне і прикольне.

Але у листопаді навколо підземної школи при ліцеї №46 виникає скандал: батьки пишуть, що їхні діти протягом 40 хвилин сиділи у темряві у холодних приміщеннях. Такий собі трохи запізнілий Хеловін. 

Проблему вирішують, але її причини так і не пояснюють прямо. Директорка школи Людмила Кругла говорить: були проблеми із перемиканням генератора. Мимохідь з’ясовується: витрати пального на його роботу вищі, ніж очікували. 

Але темрява в укритті, схоже, не була разовим випадком.

Раніше депутатка Катерина Звєрєва, голова ГО «Хочу вчитись!», розповідала: вчителі скаржаться на надто гучні генератори, які заважають навчанню. Тому їх просто вимикають.

І знов, один випадок – чи не один? Точно зафіксовано ще нарікання батьків зі школи №109. У нас в коментарях були й інші скарги. Усі – на задуху, погане освітлення і неробочу каналізацію.

І це – у протирадіаційних укриттях. Тих самих, які за проєктом мають до двох діб працювати на 100% автономно, без електропостачання і в герметичному режимі. Саме тому в типовий проєкт закладали дизельні генератори, баки з водою, систему вентиляції з фільтрацією, герметичні двері та інші системи життєзабезпечення. 

На практиці, за повідомленнями батьків, потужності не вистачає на нормальну роботу вентиляції, опалення і каналізації. 

Чому не вистачає систем життєзабезпечення?

Ми пішли із запитом до розпорядника усіх будівництв підземних шкіл, державного підприємства «Місцеві дороги Запорізької області». І ось про що дізналися.

У «підземних школах», на які ми подавали запити, встановлено українські дизель-генератори DAREX ENERGY. Їхні технічні характеристики – на зображенні нижче:

Головне: вони мають забезпечувати 48 годин безперервної роботи на одній заправці. АЛЕ. У ці 48 годин входять аварійне освітлення, системи зв’язку і оповіщення. У відповіді на запит цей перелік повторили двічі.

Але ані вентиляції, ані каналізації у ньому немає. Схоже, що у відключення світла їхню роботу просто не заклали від початку. Саме тому найбільш активні скарги почалися разом із відключеннями.

Дихаємо повільно

Не тільки генератори купили «впритул». За інформацією від ДП «МДЗО», у підземних школах встановлено вентиляційні установки Aerostar Greenstr 15. За даними офіційного дилера, установка пропускає крізь себе від 8,5 до 17 тисяч кубометрів повітря на годину, залежно від режиму роботи.

Далі починається трохи магії з цифрами. Для кожного типу приміщень є свої норми, скільки разів за годину повітря має повністю оновитися – так звана кратність оновлення. Для пекарень чи спортзалів ця цифра вища, для офісів і шкільних класів нижча і складає 5 разів на годину.

Порахувати, скільки кубів повітря має надходити в підземну школу за годину, можна у два способи: або за об’ємом повітря і кратністю оновлення – або за кількістю людей у приміщенні. Для надійності порахуємо і так, і так. 

Перший результат – оптимістичний, якщо рахувати кількість людей. За нормативами у найбільшій підземній школі одночасно може знаходитися до 500 осіб. 

Але важливо ще, що вони роблять: сидять і тихо вчаться – чи займаються тенісом та руханками. Беремо за годину два уроки сукупно на 50 хвилин і ще 10 хвилин активної перерви (це трохи більше, ніж є насправді, але рахувати треба саме в годинах).

У профільних розрахунках використовують норматив 25 кубометрів повітря на годину на одну людину, якщо у неї низька активність, і 45 кубометрів – за середньої активності.

Отримуємо отаку формулу:

500 людей * (⅙ * 45 куб.м./год на людину + ⅚ * 25 куб.м./год на людину) = 14 166 куб.м./год

Отриманий результат менший за 17 000 кубів на годину, який установка видає на максимумі – вентиляція має тягнути. Тільки треба бути дуже спокійними.

Розрахунки за кубометрами і кратністю оновлення повітря трохи гірші. Площа «підземної школи» за проєктом – 1420 квадратних метрів, висота приміщень – близько 2,5 метрів. Кратність оновлення повітря, нагадаємо, 5 разів за годину. 

Якщо все це перемножити, то виходить 17 750 кубометрів на годину. Трохи більше максимальних потужностей вентиляції.

Але є ще один фактор, який ми ніяк не можемо врахувати: так звані «емісійні виділення» від покриття, килимків, столів та будматеріалів. Те, чим «дихають» нові меблі і поверхні. Зараз цей вплив уже «видихали», а от на початку, коли і скарг було найбільше, він міг безпосередньо впливати на самопочуття дітей.

Таким чином, зараз, коли світло є, вентиляції має вистачати. Хоча й трохи «впритул». 

Вода і ґрунт

А вже у цьому році природа ніби вирішила влаштувати підземним школам окрему перевірку. Зима оголила ще одну проблему. Багато снігу, багато води, початок весни… І в історії ПРУ на поверхню виходить ще один «пролісок»: ґрунти.

Після зими біля підземної школи в ліцеї №46 просів тротуар. Йшлося про нерівність приблизно у 10–15 сантиметрів. Поруч були й менші ями. Неприємно для 120-мільйонного проєкту – саме стільки заплатили за цю конкретну «підземну школу».

Ґрунти у Запоріжжі особливі, але не в дуже добрий бік.  Вони у Запоріжжі пористі. Якщо на них поставити щось важке – наприклад, будівлю, і добре пролити водою, то вона може сильно просісти: на Бабурці були прецеденти.

Будівельники про це знають. Іван Федоров навіть пояснював: саме через складні грунти «підземні школи» такі дорогі.

Бо перед і після роботи з землею її треба ущільнювати. Різними методами. Але схоже, що руки у підрядників дійшли не всюди. Адже далі з’ясувалося, що просідання у 46-й школі – не єдиний випадок. Нам розповіли про них ще у школі №88, «Логосі» та 32-й школі. На проблемних ділянках достатньо швидко почали ремонти.

Ми звернулися за коментарями до ДП «МДЗО», а паралельно пішли шукати експертів із будівництва. Але коментувати проблему на камеру нам не погодився ніхто. Спеціалістів у Запоріжжі небагато, замовників ще менше, сваритися ніхто не хоче.

А от анонімний коментар інженера-проєктувальника ми змогли отримати: 

Чи небезпечно це? Поки схоже, що ні. Самі бетонні конструкції під землею дуже товсті. Щоб вони пішли тріщинами, потрібні значно масштабніші, просто нереальні просідання. 

Але це ще один дзвіночок про те, що неприємні сюрпризи із підземними школами не закінчуються. 

Що маємо у підсумку?

Згадаймо ще разок кошториси, з яких ми починали. На бетон, арматуру, інші будматерали там закладені величезні суми. Це, звісно, про безпеку – але ще саме у будматеріалах найпростіше заховати завищення.

А от техніку для життєзабезпечення, схоже, придбали на межі прийнятного. Так, щоб без каналізації і освітлення у відключення. Щоб вентиляція – без запасу. У деяких школах у відключення не могли навіть їжу дітям розігріти – генератор не тягнув.

Бо перевірити вартість вентиляційної установки нескладно. А от переміряти реальну товщину бетонної стінки – задача із дууууже великою зірочкою, якої уникають навіть аудитори.

І так, ми чесно хотіли надати коментар замовника цих робіт – ДП «МДЗО», адже точка зору замовника може сильно відрізнятися від нашої. Ми подали запит на інтерв’ю. Але його проігнорували.

«Підземні школи» стали чи не бренд-ознакою Запоріжжя. Але поки вся Україна дивилася на красиві кадри із відкриттів, ми бачили підряди для «своїх». Бачили закриті кошториси. Бачили можливі завищення цін. Бачили проблеми у дітей через обладнання, закладене у кошториси «впритул» і трохи наосліп.  Тепер бачимо просідання ґрунту.

Що будемо спостерігати наступним? Не дуже приємне запитання, враховуючи, що мова йде про дітей. 

Анна Бартощук, Сергій Сидоров

Матеріал підготовлено в рамках проєкту «Пульс відновлення: 1-0», який реалізується ГО «Вікно Відновлення» за підтримки International Media Support. Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію ГО «Вікно Відновлення» та International Media Support.