“Нова секретність” Запорізької міськради: смішно і не дуже

Скільки коштував цьогорічний ремонт доріг? На що пішли гроші, призначені на обороноздатність міста?  Де побудують нову багатоповерхівку? Попри війну, існує безліч рішень місцевої влади, які просто повинні залишатися публічними і відкритими. Розповідаємо, як іноді нова НЕ-публічність у прифронтовому Запоріжжі буває кумедною, і чому насправді нові обмеження можуть мати зовсім не смішний результат

Пам’ятаєте початок вторгення РФ? У перші пів року після великого вторгнення, коли треба було фінансувати абсолютно нові, невідкладні та інколи секретні витрати, міськрада публікувала мізер документації про те, кому і на що дають гроші. 

Ті часи деякі депутати називають найбільш “корупційно небезпечними”. Тоді гроші на облаштування вимушених переселенців, підтримку тероборони та інші видатки розподілялися не міськрадою, а її виконавчим комітетом. 

Рішення виконкому від 24 лютого по серпень 2022 року досі не оприлюднені – але історії про генератори чи тушкованку для ТРО за завищеними цінами свідчать про, м’яко кажучи, не завжди ефективний розподіл грошей.   

Згодом ситуація покращилася.  На сайт мерії почали повертатися рішення – щоправда, тільки затверджені, а не їх проєкти. Відновився допуск на комісії та сесію журналістів, а на наші запити почали відповідати майже як до 24 лютого. 

Майже. 

Бюрократія частенько намагається щось приховати – так простіше працювати. Якщо приховування неконтрольоване, то на втаємниченому можна ще й заробити: ніхто не має можливості рахувати спільні гроші, тож нащо звітувати за них чесно? Саме тому контролювати намагання влади “втаємничитись” важливо навіть у часи війни. Тим більше, що зараз так зручно закрити доступ до відомостей, пославшись на інтереси національної безпеки!

Наша команда щомісяця надсилає десяток-півтора запитів на доступ до інформації про гроші громади та роботи, які на них виконуються. В більшості ситуацій ми отримуємо чіткі, повні та оперативні відповіді. Ми дуже вдячні всім розпорядникам, які виділяють свій час для надання якісних відповідей. 

Однак бувають і дуже цікаві інциденти. Деякі з них кумедні, деякі ні. Але у будь-якому разі усі вони – про можливість громади рахувати власні гроші, розпоряджатися своєю землею і вирішувати, куди саме витрачати бюджет. 

Тож – чотири історії про те, як запорізька бюрократія використала “нову секретність”.

Кому землі? Ні, справді, кому?

Перша наша історія – курйозна. Земельні питання – практично невід’ємна частина кожної сесії міськради. Вони можуть бути зовсім невеличкими: дати комусь 10 соток під будинок, продовжити оренду під заправкою, поділити порожню ділянку, щоб на її частині нарешті побудувати магазин (чи храм?). Інколи бувають, звісно, і великі – під серйозні проєкти, але невеличкі є завжди.

Для зручності депутатів такі питання подають у двох формах. Перша – коротка. Це “Перелік рішень міської ради з питань затвердження землевпорядної документації”, найпростіша табличка:  кому дають, скільки “квадратів”, для чого ця земля і де вона.  

Друга форма – це такий собі зшиток повністю оформлених рішень щодо виділення землі, документ на десятки або сотні сторінок. Що у першому варіанті займає один рядок у таблиці, у другому стає двома-трьома сторінками. 

І ось тут у Департаменті управління активами ЗМР, який готує ці документи, раптово сталася “секретність”. Причому така…вибіркова. Тож тепер у повних текстах рішень на місці назв організацій і імен людей-орендарів – прочерки. Якщо пофантазувати, можна уявити, що це зроблено, щоб не “прилетіло” по ділянці колишнього АТО-шника або по СТО, яке пов’язують із ремонтом військових автівок.

Але от біда: у короткій таблиці усі дані залишилися повністю відкритими! Кожен рядок заповнений повністю, без пробілів і викреслень. Перший і другий документи зіставляються за декілька хвилин – тож можна швидко зрозуміти, чия назва чи прізвище затерті. 

Навіщо так роблять – невідомо. Найімовірніше, в одному відділі Департаменту вирішили перестрахуватись, а в іншому ні. 

Дрони або комуналка? 

Що саме у Запоріжжі купують за Програмою підтримки обороноздатності, вже не є таємницею – ми написали про це за посиланням. Втім, не те щоб нам у цьому сильно допомогла відкритість і прозорість місцевої влади. Власне, у Департаменті фінансової та бюджетної політики нам повідомили лише загальну суму коштів, які витратили за програмою.

То, може, це і справді секретний секрет, який не треба розголошувати? Аж ніяк. Хоча у проєкті програми на сайті міськради затерті і підрозділи, яким надається підтримка, і що саме корисного їм ремонтують чи купують, це все одно таємниця Полішинеля. Адже чистесенький документ, у якому нічого не замальовано, читають до сесії і 64 депутати, і півсотні службовців мерії – і всі, хто може попросити у них посилання на відповідну гугл-папку.  Отака “секретність”.

Тож маємо три рівні “втаємниченості”. На запит можна отримати загальну суму витрат. Якщо зайти на сайт міськради – отримуєш розуміння, скільки пунктів у переліку витрат. Маєш особисті зв’язки – маєш все. 

Що було б адекватною відповіддю на наш запит? За оцінкою юридичної радниці ЗЦР Аліни Родіної, це могла б бути детально розписана сума фінансування – звичайно, із видаленими адресами, назвами частин тощо. Але громада має повне право отримати ту інформацію, яка не створює загрози для життя та здоров’я військовослужбовців і цивільних мешканців. 

Іскандером по бруківці

Ця історія – наша улюблена. Крім іншого, ще й тому, що вона – зі щасливим кінцем. Це історія про цілком таємно відремонтовані ділянки запорізьких доріг.

Влітку, коли Україною прокотилася хвиля обурення “терміновими” ремонтами стадіонів та заміною тогорічного асфальту на свіженький, ми вирішили з’ясувати, що ж там наремонтували на запорізьких дорогах. Говорячи юридичною мовою, Запорізьким центром розслідувань було подано запит на отримання документів однієї із публічних закупівель – ми хотіли побачити акти уже виконаних робіт. Саме у них пишуть, скільки конкретно було відремонтовано доріг і на які суми.

У відповідь Департамент муніципального управління ЗМР повідомив, що дізнатися адреси і вартість колишніх ям, про які тоді писало все місто, ми не зможемо. Доступ до цієї інформації обмежено на період воєнного стану, приходьте після перемоги. 

Втім, із таким підходом не погодилися в офісі Уповноваженого з прав людини. Не дивно: за законодавством інформація про рух бюджетних коштів не є конфіденційною або таємною. Розпорядник може обмежити доступ лише до окремих її частин. Тож після нашої скарги офіс омбудсмена запитав у Департаменту все листування з обґрунтуваннями за цією проблемою – ну а Департамент нарешті вирішив, що можна нам відповісти. 

А запоріжці під час чергового обстрілу міста не забувають запитати одне в одного у соцмережах: “Як там наша бруківочка? Переживаємо!”

Грошики за інформацію про грошики

До речі, якщо хочете отримати від місцевої влади якусь справді велику і ґрунтовну відповідь, готуйте трошки грошей. Місцеві департаменти та відділи мають право надати вам безплатно тільки перші 10 сторінок документації. Решта – по 2 грн 68 коп. за проскановану сторінку. 

Вам надсилають номер рахунку, за яким треба заплатити, ви переводите необхідну суму (найбільше скаржаться на необхідність вручну переносити 24 цифри із не завжди якісної “пдф-ки”). Надсилаєте квитанцію електронною поштою, за пару днів отримуєте решту інформації – і не забуваєте коротенько помолитися за винахідника електронки. Паперовий документообіг потребував би набагато більше часу!

У чомусь це обґрунтовано. Витрачати бюджетні гроші на можливий “спам” із запитів на сотні сторінок так само недоцільно, як і перекладати торішню бруківку. Щоправда, розміри витрат трошки різні. 

А ще, звісно, це зволікання і додатковий час на шляху до важливої інформації. Тож якщо будете подавати запити, будьте готові до додаткового очікування.

На “солоденьке” – нова гра від міської ради. У надсекретних місцях Запоріжжя можуть з’явитися: 5 нових багатоповерхівок, декілька СТО, лікарня або лабораторія для аналізів, фаст-фуд із атракціонами, басейн і купа торгових точок від кіоску до супермаркету. Але не факт, що з’являться. Адже потенційним інвесторам (а також і громаді, яка фактично є власником землі) пропонують цікаву гру: ми назвемо вам площу ділянки, але не скажемо, де вона знаходиться. Нумо інвестувати!

Власне, про що ми? Ми про цікавий документ від Департаменту управління активами ЗМР, який пропонує бізнесу земельні ділянки в оренду. 03 листопада було опубліковано перелік таких місць – із площею, призначенням…але, на жаль, без адреси. 

Що конкретно мають зводити на орендованих землях? У документі три списки – під землевідведення незайнятих земель, на технічну документацію кількох ділянок, які треба “порізати” або об’єднати, а також на технічну документацію для ділянок, на яких уже є будівлі. Сумарно у міській раді сподіваються на появу у місті:

• 13 нових об’єктів торгівлі площею від 75 кв. м до 0,47 га – тобто від двох умовних кіосків з ковбасою до такого ж умовного супермаркету із стоянкою;
• 5 нових СТО;
• 5 багатоквартирних будинків;
• котеджне містечко з 1-3-поверховими будинками;
• спортивно-оздоровчий комплекс із відкритим басейном;
• 2 комплекси атракціонів із “некапітальними відкритими закладами громадського харчування” – тобто кіосками з їжею та напоями;
• медичний заклад;
• 3 так званих “об’єкти громадського призначення” (максимально неконкретне формулювання, яке може включати, наприклад, шестиповерховий громадський туалет). 

Як орієнтуватися, про які конкретно земельні ділянки йдеться, поки незрозуміло. Ми навіть можемо припустити, що, доклавши невеликих зусиль, інвестори можуть дізнатися, де точно знаходиться їх потенційна багатоповерхівка. А от громада втрачає контроль за використанням її ж землі. 

Чи не з’явиться СТО безпосередньо поруч із парком, де гуляють діти? Чи не вирубатимуть під котеджне містечко дерева? Попередній досвід навчив запоріжців ставитися до таких планів із певною пересторогою. Тим часом незрозуміло, як саме розголошення адреси майбутнього басейну впливає на безпеку міста – тож владі варто зважити, чи справді вона хоче ще більше розбурхати мешканців через ще одну “таємницю для своїх”.

Кілька слів наостанок

Вважаємо за необхідне ще раз сказати: випадки, які ми перерахували – це не правило. Ми отримуємо відповіді на більшість запитів, які подаємо. Хоча для отримання деяких треба бути докласти зусиль. 

За законом подати запит на публічну інформацію може будь-який громадянин України. Головне обмеження – на доступ до відомостей, оприлюднення яких може завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину. Обмежено доступ до конфіденційної, таємної та службової інформації. 

Але навіть поза межами секретності можна отримати деякі дуже цікаві дані. Серед тих, які зараз активно цікавлять запоріжців – технічні характеристики модульних укриттів, зарплатні чиновників та держслужбовців, точна вартість відбудованої квартири у будинку, який постраждав від російських обстрілів тощо. 

Ключовий і найважливіший момент публічної інформації – вона має бути зафіксована в документах. Тож коли ви формулюєте питання до влади у своєму запиті, воно повинно звучати як “Повідомте цифру X”, “Надайте документи, в яких міститься Y”, “Надайте перелік осіб, які уповноважені робити Z”, і таке інше. Немає сенсу ставити питання “Як?”, “Чому?”, “Доколи?” – тоді посадовці кваліфікують ваш запит як звернення громадян, і відповідатимуть на нього протягом 30 днів.

Тож якщо маєте цікаві теми для запитів до публічної інформації – подавайте їх, не вагаючись! Це майже безплатно і практично не боляче.

І якщо вам важко сформулювати те, що ви хочете дізнатись – питайте в нас, ми можемо підказати, що де лежить і як зветься, хоча б приблизно. 

Автори: Сергій Сидоров, Ольга Сидорова, Аліна Родіна

Редактор: Вероніка Хорольська