Не нацисти: запорізькі історики рятують спадщину різних національностей з прифронтових селищ
Звинувачення українців у “нацизмі” і турботі тільки про українську культуру стало одним із найгучніших “виправдань” для війни, яке вже багато років транслює російська пропаганда. Тим часом у Запорізькій області історики щоденною працею спростовують цю брехню. “Запорізький центр розслідувань” розповідає, як Сергій Звілінський та Сергій Білівненко зберігають спадок різних національностей, які жили на території Гуляйпільщини
Ми вже писали про те, як робота проєкту “Гуляйпільські старожитності” допомагає розшукати надбання сплаву різних культур, який століттями існував на півдні України. Рятують все – українське, болгарське, російське…
В нашому краї завжди були присутні різні культури. Ми збираємо побутові речі, незважаючи на те, якій культурі вони належали. Наприклад, ось мисник дерев’яний, його треба забрати, бо дощі йдуть, потім реставрувати. Або вхідні двері, звичайні кустарні двері в сільській хатині, прямо так і знімаємо разом зі шторами, які, можливо, туди повісила господиня. Знайшли ми стару залізну праску, яка була навіть з вугіллям. Ми маємо змогу врятувати всі ці речі. Збираємо сімейні фотографії, які часто висіли на стінах в домівках. Зараз в цих будинках люди вже не живуть, бо евакуйовані. Потім ми скануємо ці фото і публікуємо в фейсбуці на сторінці “Гуляйпільські старожитності”, і жителі впізнають дуже часто своїх сусідів. Так ми створюємо спільну пам’ять цих людей. Так громада не розпадається.
Всі знайдені речі зберігаються на двох локаціях. Одна з них – сховище ЗНУ, п’ятий корпус. Тут раніше було декілька закладів: музей етнографії півдня України та музей побуту радянського періоду. Сюди приносили речі самі запорожці – етикетки від шампанського, піонерські краватки, іграшки, друкарські машинки.
Всі експонати запаковані та зберігаються в спеціалізованих ящиках, які ми отримали від краєзнавчого музею та національного заповідника “Хортиця”. Також ми купили за рахунок грантів осушувальні пристрої, сейфи, де зберігається кераміка.
Друга локація – бомбосховище в Заводському районі, де працює Сергій Звілінський. За рахунок грантових проектів там зроблено ремонт. Там знаходяться предмети для реставрації, адже багато речей, наприклад дерев’яних, перебуває в дуже поганому стані.
Там також є засоби для фотографування, сканування. Ми всі пам’ятки обов’язково описуємо, фотографуємо, скануємо і створюємо величезну базу даних. Думаємо в майбутньому через міжнародні проекти виставляти це для загального доступу.
Сергій Білівненко
Обговорення