Не 4 000 гектарів, а реальні парки: як Запоріжжю об’єднати «зелене» й «блакитне» у спільний простір. Колонка Ольги Гайдаш

У Запоріжжі із зеленими зонами склалася парадоксальна ситуація. Місто здається зеленим на супутникових знімках – але якщо зануритися в цифри та реальність мікрорайонів, ми маємо катастрофічний дефіцит у понад 1 000 гектарів рекреаційних територій

Але найбільша проблема навіть не в гектарах, а в тому, що громада та влада досі розмовляють абсолютно різними мовами.

Мова звітів проти мови реальності

Коли громадськість б’є на сполох і вимагає зберегти та реконструювати існуючі парки, у відповідь чути: «Та у нас зелених зон повно, аж 4 000 гектарів вільних земель! Нам би хоч на ці гроші знайти».

Проте ці чотири тисячі гектарів — звичайна паперова звітність. Міська рада зараховує туди території відпрацьованих кар’єрів, землі дачних кооперативів (які фізично й юридично неможливо забрати під парки) і навіть землі сусідньої Долинської ОТГ. Зрозуміло, що жодних міських скверів чи парків там ніколи не буде.

Натомість реальні парки та сквери знаходяться під постійним прицілом забудовників. Просто зараз у місті розгортаються декілька земельних скандалів:

• парк Тарасова, де триває боротьба за зелені насадження;
• стадіон «Олімпійські надії», який із території рекреаційного призначення намагаються перевести під житлову та комерційну забудову;
• прибудинкова територія біля будинку по вулиці Українській, 29, де люди борються проти будівництва АЗС прямо під вікнами.

У результаті цілі райони залишаються без жодного зеленого затишного місця для відпочинку. Яскравий приклад — 3-й Шевченківський мікрорайон, де до повномасштабного вторгнення мешкало близько 50 тисяч людей. Там немає жодного скверу, не кажучи вже про парк. Щоб прогулятися серед дерев, люди змушені їхати кілька зупинок транспортом.

Мільйони на бетон, шини та кримінальні справи

Коли ж влада все-таки береться за благоустрій, це закінчується не порятунком довкілля, а розчаруванням. Останніми роками в зелені зони Запоріжжя було вкладено небачену раніше суму — 86 мільйонів гривень. Результат? Місто отримало не якісні зелені простори, а суцільний закатаний у бетон та гуму простір.

На ці гроші встановили дитячі майданчики з суттєвими недоліками:

• Неекологічність: гумове покриття з відпрацьованих автомобільно-тракторних шин, покладене прямо на бетонну подушку. Влітку воно сильно нагрівається і виділяє їдкий сморід.
• Низька якість: елементи майданчиків виявилися настільки ненадійними, що вже зараз майже всі поламані.

Як наслідок, кожен із таких об’єктів став матеріалом для кримінальних справ через підозри у суттєвому завищенні вартості кошторису.

Як народилася ідея Зелено-блакитного простору

У 2025 році з’явився шанс зламати це замкнене коло. В.о. міського голови Регіна Харченко підписала розпорядження про створення робочої групи для розробки Концепції зелених зон Запоріжжя. До її складу увійшли й досвідчені представники громадськості – зокрема, на той час експертка «Запорізького центру розслідувань» Вікторія Чикалова.

Початковий сценарій був таким: влада надає свою чернетку, а громадськість вносить правки. Однак створений чиновниками документ за своєю суттю концепцією взагалі не був. Це був скоріше збірник технічних регламентів, який у результаті отримав назву «Основні засади догляду за скверами і парками в місті Запоріжжя. Природа, культура, дозвілля».

Повноцінна Концепція так і не народилася. Щоб показати, як має виглядати стратегічний документ, представниця ЗЦР розробила та презентувала на засіданні групи власний проєкт — Структуру концепції зеленого простору Запоріжжя.

Учасники групи документ підтримали. Важливе доповнення внесла Тетяна Жавжарова (голова ГО «Екосенс»): вона запропонувала об’єднати зелені насадження з водними ресурсами міста — річкою Дніпро, малими річками та ставками — в єдину цілісну систему.

Так з’явилася назва «Структура концепції Зелено-блакитного простору Запоріжжя», яку на спеціальному публічному заході презентувала громадська організація «Маю право дихати» спільно із «Запорізьким центром розслідувань».

Філософія змін: місія, цінності та KPI

Сформована концепція пропонує кардинально новий підхід до розвитку міста.

Місія: у співпраці з громадою створити цілісну систему зелено-блакитного простору Запоріжжя, що забезпечує якісну рекреацію, генерує незабутні враження, приваблює гостей і робить місто комфортним та привабливим для життя.

Ключові цінності: залученість громади й бізнесу, інклюзивність, безбар’єрність, екологічність, прозорість процедур та справедливість — принцип «10 хвилин пішки до якісної зеленої зони» для кожного містянина.

Головні показники (KPI): успішність вимірюватиметься не витраченими мільйонами, а зростанням площі оновлених парків, розширенням пішохідної й велосипедної інфраструктури, часткою охопленого населення та кількістю людей, які обирають Запоріжжя для життя.

Урок «Лавандового лабіринту»

Влада погодилася розвивати зелені зони партисипативно й прийняти засади запропонованої Структури концепції не випадково. На її очах громадськість вже створила реальний і переконливий прецедент — проєкт «Лавандовий лабіринт» у парку «Веселка».

Цей проєкт реалізовувався в межах ініціативи «Грінрутс хаб». Його шлях був максимально прозорим:

• Глибокі інтерв’ю: активісти дослідили реальні потреби відвідувачів «Веселки».
• Обговорення з містянами: організацію лабіринту проговорили з міською спільнотою.
• Партисипативний вибір місця: разом із запоріжцями обрали ділянку для майбутньої локації.
• Спільна робота: грантодавці профінансували лише елементи та самі рослини. Всю фізичну, важку роботу власноруч виконали самі містяни. Комерційна вартість цієї праці сягала б щонайменше 1 мільйона гривень, але люди зробили це безкоштовно та з любов’ю до свого міста.

Результат перевершив очікування. Альтанка, гойдалки стоять ще з липня, за три місяці нічого не зламано, вся лаванда на місці. Коли люди власними руками створюють простір, вони відчувають себе там як удома й дбайливо бережуть його. Влада побачила, що реальні справи в руках громади працюють, і цей досвід варто масштабувати на все місто.

Гранти та згуртованість замість міського бюджету

Партисипативний розвиток та грантове фінансування сьогодні — це єдиний правильний шлях для Запоріжжя. Попереду на нас чекає дуже важкий бюджетний рік, у якому на зелені зони коштів практично не буде.

Та й витрачати мільйони з міської скарбниці на парки під час війни не мало сенсу й раніше. Запоріжжя розташоване близько до лінії бойового зіткнення, тому пріоритет бюджету очевидний:

• Максимальна підтримка Збройних Сил України та наших захисників;
• Будівництво й облаштування укриттів;
• Підтримка критичної інфраструктури та допомога людям, чиє житло постраждало від ворожих обстрілів.

Саме тому розвиток рекреаційних зон має відбуватися завдяки залученню міжнародних грантових коштів, донорських проєктів та за прямої участі самої громади.

Що далі: від слів до робочих груп

Створення спеціалізованої групи довго відкладалося, але завдяки позиції керівника управління екологічної безпеки Запорізької міськради Гліба Золотарьова процес нарешті зрушив із мертвої точки. Влада пішла назустріч: громадськість буде повністю очолювати нову робочу групу, а дата першої робочої наради вже офіційно призначена.

Робота вестиметься за двома ключовими напрямками:

1. Районна інвентаризація та юридичний захист:

У кожному районі міста працюватиме команда з представників громадськості та районних адміністрацій. Мета — виявити потенційні ділянки під зелені зони, провести повну інвентаризацію, з’ясувати юридичний статус землі, розробити кадастрову документацію та закріпити за ділянками статус парку чи скверу, захистивши їх від забудови.

2. Партисипативна розробка Концепції:

Безпосереднє створення Концепції перетворень рекреаційних зон із постійним залученням активістів, мешканців сусідніх будинків, місцевого бізнесу та всіх стейкхолдерів, яким болить доля їхніх мікрорайонів.

Запит від громади: повний зал і готовність діяти

Підтвердженням того, наскільки ця тема пече запоріжцям, стала публічна презентація Концепції. На захід зібралося понад 30 містян — зал був повністю заповнений. Люди не просто слухали, а й активно надавали свої рекомендації та заповнювали форми зворотного зв’язку.

Фактично всі присутні підтримали ініціативу. Майже кожна група гостей прийшла вже з конкретним болем чи ідеєю щодо зеленої чи блакитної зони у своєму районі.

Наприклад, серед гостей була ініціативна група будинку по вулиці Українській, 29, біля яких на зеленій зоні забудовник уже готує майданчик під АЗС. Були й мешканці інших районів, які буквально мріють про власні сквери та готові особисто долучатися до розробки Концепції.

Місто — це не сума бетонних квадратних метрів і звітів про «потенційні гектари». Це простір для життя, який повинен дихати. Розробка Концепції зелено-блакитного простору — наш спільний шанс перейти від виснажливих точкових скандалів до прозорої, якісної та дієвої стратегії розвитку Запоріжжя.

Ольга Гайдаш, голова ГО «Маю право дихати»