На Запоріжжі виганяють депутатів – криво і косо. Звідки скандали – і в чому це порушує права їхніх виборців?

Поки до Запоріжжя наближається фронт, навколо нього вирує політичне життя. Запоріжці із подивом згадують, що у районах, в тому числі прифронтових, працюють місцеві депутати. Що їх зі скандалами виганяють – і вони вигнанням незадоволені

Спочатку запоріжці згадали про існування Володимира Буряка. Колишній мер з’явився у вже прифронтовій Кушугумській ОТГ та жваво виключив двох депутатів селищної ради зі своєї «іменної» партії. 

Потім «Батьківщина» блискавично позбавилася одразу шістьох депутатів – усієї своєї фракції – в Широківській громаді. 

Можливість застосувати аналогічну схему є і у Запорізькій міській раді. А на тлі чергового раунду чуток про заміну голови ОВА увага до політичних питань особливо загострилася.

Тому ми вирішили нагадати про примхливий і місцями шулерський механізм виключення депутатів. У ньому чимало дірок, якими може скористатись насамперед керівництво партій. Ну і ще трохи – ті, кого виганяють. 

Найближчі до людей? 

Депутат – теоретично, той ланцюжок влади, до якого звичайний запоріжець може достучатися із найменшими зусиллями. Для цього є депутатські прийоми. Теоретично – можливість для будь-якого мешканця міста прийти на сесію міськради. В ідеалі – просто зустріти у себе «на районі» і поговорити про реальні проблеми.

Депутат – це й той ланцюжок влади, на який громадяни мають найбільший вплив. Але, як нам зараз нагадують політики, захисники і представники народу самі досить вразливі перед керівництвом своїх партій. 

Причина вразливості – оновлений закон про статус місцевих депутатів, який приймали в 2020 році, напередодні виборів. І лише через війну скандалів з виключеннями запорізьких депутатів набагато менше, ніж ми спостерігали б у мирний час. 

У чому головна маніпуляція? 

Насамперед – у назві процедури. Офіційно виключення з партії називається «Відкликання за народною ініціативою». 

Але умовний народ, якщо захоче справді відкликати негідного депутата, буде змушений проводити досить складну процедуру збору підписів. Місцева виборча комісія прискіпливо контролює процес – і може визнати недійсними підписні листи чи протоколи обов’язкових зборів, через які має проходити процес відкликання. 

І навіть якщо підписів назбирають достатньо та виборчком їх «завізує», то все одно кінцеве рішення «виганяємо/залишаємо» приймає центральний офіс партії. І не зобов’язаний пояснювати його народу.  

А от сама партія може виключати швидко і блискавично. Тим більше, що закон виписаний так, що порушення в процесі виключення доводити важко. А відповідальності за них немає. 

Далі – про етапи вигнання з місцевими прикладами та безладом. 

Як взагалі виганяють із партії? 

Пояснюємо покроково, з місцевими прикладами. 

Опціональний крок: фракція партії «За котиків і проти всього поганого» у місцевій раді оголошує, що умовний Петро Коваленко виключений з фракції. 

Після виключення ще можна якось загальмувати і зупинити процес зсередини. Все, що потрібно – це просто припинити рухатися. Фактично це спосіб примусити «надто самостійного» депутата дотримуватися лінії партії. Ну або таки не примусити.

Приклади – у Запорізькій міськраді. Після зміщення Анатолія Куртєва та призначення Регіни Харченко в.о. міського голови нову керівницю міста виключили з фракції «Слуги народу». Але далі процес так і не пішов. 

Євгена Мусійченка з «Європейської солідарності» теж виключали з фракції. А потім все тихо повернулося до початкового стану, ніби нічого й не було. 

Крок перший: конференція місцевої організації партії «За котиків і проти всього поганого»,  яка 5 років тому висувала Коваленка в кандидати, збирається і оголошує, що він поганий. 

Конференція висуває перелік причин, чому Петра Коваленка треба виключити з партії: наприклад, він поганий депутат, хропить уві сні, та ще й завів таксу замість котика. 

На такі збори мають запросити самого умовного Коваленка, щоб він мав можливість довести протилежне.  

Підтримайте нас: підпишіться на щомісячний донат!

Приклад – події у Широкому. Саме цю стадію запоріжці спостерігали два тижні тому, коли Владислав Куценко вирішив виключити з «Батьківщини» всіх «своїх» депутатів у раді  Широківської ОТГ. 

Як виявилося, тут також можливі маніпуляції. Анонс «вигнання» з’явився так, що його мало хто встиг побачити. «Вигнанців» хотіли пускати до приміщення лише по одному, а не усіх разом. 

Крок другий. Рішення місцевої партійної конференції йде «на вищий рівень» – до центрального керівництва партії «За котиків і проти всього поганого». 

Саме тут вирішують, виганяти чи залишати. І сюди теж мають запросити депутатів, чию долю вирішують. 

Приклад  – «іменна» партія Володимира Буряка «Єднання». Після того, як ексмер з’явився публічно в Кушугумській ОТГ та виключив «своїх» депутатів, він із колегами додатково зустрічався через два-три дні. Це вже було засідання «вищого керівного органу партії», де затвердили рішення, ухвалене в громаді. 

Втім, про ці збори теж було важко дізнатися.

Крок третій. Всьо, депутат вже не депутат. Але…

Далі починається формальний нюанс, який може зіграти вже на користь виключеного. Місцева виборча комісія повинна зафіксувати, що Петро Коваленко – більше не депутат від партії «За котиків і проти всього поганого». А замість нього за котиків буде боротися в місцевій раді умовний Олександр Петренко. Він теж п’ять років тому балотувався від цієї ж партії на виборах, але йому трохи забракло голосів, тож він лишився «в черзі очікування». 

Все ніби нескладно. А на практиці виборча комісія може саботувати необхідне рішення місяцями. Хтось може не дійти до засідання. А може дійти, але не проголосувати. Ну бо комісія, колективна відповідальність.

Тому на рішення виборчої комісії можна чекати 10 днів – а можна 10 місяців.

Приклад – Запорізька районна рада. Ще декілька років тому тамтешня «Європейська солідарність» виключила зі своїх лав Бориса Розсоху. У Запоріжжі він більш відомий як головний (вже колишній) менеджер проєктів з альтернативної енергетики у Запорізькій міськраді. 

Але Борис Розсоха ще майже рік спокійно ходив на сесії районної ради. Бо виборча комісія ніби й збиралась-збиралась, але зібратися так і не могла. 

ВАЖЛИВО: у цієї невизначеності є дуже практична мета. Таким чином «Відкликання за народною ініціативою» не може паралізувати роботу ради, до якої входить відкликаний депутат. 

Підтримайте нас: підпишіться на щомісячний донат!

«Вигнанці» можуть спокійно ходити на комісії та сесії, поки представник виборчкому не приведе їм заміну. Голосувати, допомагати ухвалювати рішення. Авжеж, таку поведінку можна спробувати оскаржити в суді. Але партії швидше та зручніше привести нових депутатів, ніж довго судитися. Тому заяви з Широківської громади, що через відкликання шістьох депутатів роботу ради паралізовано і в них з’явиться військова адміністрація – не дуже обґрунтовані.  

Скільки підписів треба набрати за відкликання депутата? 

Дещо побічне питання, але воно все одно мало виникнути. 

Для більшості депутатів є правило «більше, ніж проголосувало за нього персонально». Ця статистика є на сайті ЦВК: ви можете подивитися, скільки набрав кожен із діючих депутатів Запорізької міськради. 

За відкликання колишнього в.о. мера Анатолія Куртєва треба набрати більше за 1 238 підписів. А у голови Хортицької РА Сергія Ільченка «ліміт» майже вдвічі менший – 759 підписів. 

Добре, а скільки треба набрати за відкликання Регіни Харченко? Напроти її прізвища на сайті ЦВК стоїть загадкова абревіатура ЄБВО – аналог до «голосування за списками» на місцевих виборах. Задля її відкликання треба назбирати вже 2 172 голоси – повну виборчу квоту. 

Виборча квота – це умовне «відерце з голосами». Скільки таких відерець назбирає кожна партія на місцевих виборах – стільки депутатів вона може провести до ради. 

Кількість голосів, які наповнюють «відерце», визначається на основі фактичної явки на вибори. Але як рахували голоси та визначали переможців п’ять років тому – це окрема історія. Ви можете почитати про її засади у нашому старому матеріалі. 

Підтримайте нас: підпишіться на щомісячний донат!

І друге очікуване питання – чи можна назбирати підписів за відкликання депутатів з ОПЗЖ і Партії Шарія? 

Ні, не можна. Бо зібрані підписи немає кому надсилати. Ці партії заборонені – тож їхні «вищі керівні органи» через заборону не можуть зібратися та розглянути документи. 

Висновки

В Україні п’ять з половиною років тому обіцяли прийняти такий закон, за яким «депутати мають бути підконтрольні громаді». 

Але в підсумку громади отримали криву процедуру, яку політичні партії тлумачать на свою користь. А самі громади можуть зробити приблизно нічого. 

Саме це ми і спостерігаємо в останні п’ять років – і прямо зараз. Тож перед тим, як місцеві вибори відбудуться – хай через рік чи навіть два, – цей закон повинен бути змінений. 

Сподобався текст? Підтримайте команду ЗЦР!
Зробіть донат
Або скористайтеся карткою

5169330531391628

Призначення: «Благодійна допомога»
Дякуємо за підтримку!