«Ми не обирали мера». Чому Запоріжжя з в.о. – не виняток, а частина загальної картини

У Запоріжжі вже кілька років обов’язки міського голови виконує не обраний мер, а секретар міської ради. І ми частенько чуємо скарги, що усі проблеми міста від цього. Але загальноукраїнське дослідження показує: така ситуація типова для багатьох великих міст України і напряму пов’язана з воєнним станом

Чому про це взагалі говорять у Запоріжжі

Фраза «Ми не обирали мера» давно стала частиною міських дискусій. Її згадують у коментарях, на кухнях і в соцмережах – коли говорять про недовіру до рішень влади або про те, що люди не впливають на управління містом. Для частини містян відсутність виборів стала поясненням майже всіх проблем: від незрозумілих витрат влади до слабкої комунікації з громадою. 

Але якщо подивитися ширше, Запоріжжя у цій історії далеко не унікальне.

Зараз Запоріжжя формально не має обраного міського голови. Після відставки Володимира Буряка у 2021 році обов’язки мера спочатку виконував секретар міськради Анатолій Куртєв. Із квітня 2024 року цю роль взяла на себе нова пані секретар Регіна Харченко. Місцеві вибори не проводяться через воєнний стан, тож місто живе у «тимчасовій» моделі управління вже кілька років.

Підтримайте нас: підпишіться на щомісячний донат!

Запоріжжя не одне таке

За дослідженням Transparency International Ukraine, у 24 зі 100 найбільших міст України обов’язки міського голови виконує не обраний мер, а інший посадовець – найчастіше секретар міської ради. Йдеться не про поодинокі випадки, а про масове явище серед великих міст, які формують економіку та управлінську практику країни.

У матеріалі приводять приклади міст, де повноваження обраних мерів припинилися з різних причин. Серед них – Жмеринка, де міський голова подав у відставку за станом здоров’я. Житомир, де мер перейшов на іншу державну посаду. Бориспіль та Біла Церква, де повноваження міських голів були припинені через мобілізацію. 

Також згадуються міста, де мери втратили повноваження через судові рішення або кримінальні провадження – зокрема Чернігів, Полтава, Рівне, Бердичів, Білгород-Дністровський, Вишгород та Нетішин.

Таким чином, крім Запоріжжя, нині обраних міських голів не мають щонайменше ще 4 обласних центри – і багато менших міст.

Причини різні: відставки, мобілізація, судові рішення. Але результат схожий – на час війни виборчий цикл поставлений на паузу, а міста очолюють виконувачі обов’язків мерів.

Попри відсутність обраного мера, Запоріжжя не перебуває в управлінському вакуумі. Рішення ухвалює не одна людина, а ціла система. Фактично Запоріжжям керує команда: в.о. мера, перший заступник, заступники за напрямами та виконавчі органи.

Саме заступники відповідають за ключові сфери – комунальне господарство, фінанси, освіту, соціальний захист, культуру, екологію та роботу районів. Вони готують рішення, формують бюджет і забезпечують повсякденну роботу міста. Ці повноваження та підпис документів оформлюються рішеннями міськради та розпорядженнями міського голови або в.о. мера.

Тобто відсутність обраного мера не означає відсутність управління. Формально механізм ухвалення рішень та відповідальність за них не змінюються, але статус в.о. може впливати на сприйняття міської влади з боку громади.

Чому здається, що проблема саме у виборах

Річ, імовірно, не лише у самих виборах, а в поясненнях. Коли влада мало розповідає, хто за що відповідає, «тимчасовість» починає сприйматися як нелегітимність. А відчуття втрати голосу – як головна несправедливість.

Це відчуття має і більш конкретне пояснення – страх, що статус в.о. означає меншу відповідальність за ухвалені рішення. Але це не так. Усі розпорядження міського голови, підписані Регіною Харченко, покладають на неї таку само відповідальність, як та, яку ніс, наприклад, Володимир Буряк.

Справа швидше у тому, що ключові рішення, які могли б викликати проблеми, ухвалюються колегіально – через виконавчий комітет або міську раду. Колективна відповідальність – оце справді спосіб розмити можливість покарання за порушення. 

Це зменшує концентрацію відповідальності на одній посаді. Схема працює незалежно від того, чи міський голова обраний, чи виконує обов’язки.

Колективна відповідальність не означає, що міську раду треба закрити. Лише те, що запоріжці мають частіше нагадувати депутатам, що слідкують за їхньою роботою. Але це вже інша історія.

Чому це важливо для Запоріжжя

Запоріжжя не унікальне без мера. Унікальне воно радше тим, як гостро ми це переживаємо. 

І питання не лише у тому, коли повернеться виборчий процес. А й у тому, наскільки прозоро і зрозуміло містянам пояснюють, як працює влада сьогодні: хто ухвалює рішення, хто несе відповідальність і де громада може впливати вже зараз.

Сподобався текст? Підтримайте команду ЗЦР!
Зробіть донат
Або скористайтеся карткою

5169330531391628

Призначення: «Благодійна допомога»
Дякуємо за підтримку!