Моніторинг забруднення повітря у Запоріжжі: давайте краще погойдаємось

Заборона перевірок на заводах плюс деградація системи моніторингу повітря. Дихати під час війни у Запоріжжі треба нечасто і неглибоко – схоже на те, що саме так вирішила влада

Поки держава підтримувала промисловість забороною на перевірки, місто і область заощаджували на моніторингу якості повітря. А спірна сума менша навіть за вартість декоративних фігур, які встановили в Олександрівському сквері просто так, для краси…

Живеш у Запоріжжі? Дихай розумно!

Не таємниця, що Запоріжжя – одне із найбільш забруднених міст України. Запоріжці швидше дивуються, коли бачать своє місце не першим – ділитися готові хіба що з Кривим Рогом.

Промислові підприємства у Запоріжжі будували «зручно», щоб заводчани могли спокійно щодня добиратися до роботи. Дослідити напрямки вітру якось нікому не спало на думку. 

У підсумку в Запоріжжі бувають цілі тижні, коли заводські викиди у повітря здуває на житлові квартали. Якщо поєднати це зі спекою, «бомба для здоров’я» виходить ще та: науковці пишуть про надзвичайно високий рівень впливу на органи дихання, зір, серцево-судинну та нервову систему. 

Підтримайте нас: підпишіться на щомісячний донат!

Але будьмо відверті: справа не лише у вітрі. ЗЦР колись збирав серед працівників металургійних підприємств інформацію про те, як і чому можуть не працювати очисні споруди. Коротко: деякі з них можуть вимикати, щоб економити електроенергію (а зараз їх можуть і просто не вмикати). Деякі зношуються, а на заміні, знов-таки, економлять. 

Раніше із цим мали боротися перевірки безпосередньо на заводах. З початком повномасштабного вторгнення держава вирішила підтримати і так обстрілювані комбінати – і перевірки припинила. Що відбувається на очисних спорудах зараз, невідомо.

Але Запоріжжя має свої інструменти, щоб з’ясувати, що у повітрі щось не так. Або… колись мало.

Моніторинг якості повітря у Запоріжжі

У місті п’ять стаціонарних пунктів для замірів якості повітря. Ними опікується Запорізький обласний центр з гідрометеорології. Пункти, скажемо прямо, сильно не нові, і розташовані дуже скупчено: поруч із промзоною плюс один – в районі Малого ринку. 

Але пункт моніторингу не перетягнеш кудись на Фестивальну або площу Поляка, щоб з’ясувати, чому у запоріжців чорні підвіконня і хронічний кашель – і чому в конкретні моменти вікна відкривати просто неможливо. І у Запоріжжі вирішили закупити мобільну лабораторію моніторингу довкілля – мікрофургон зі спеціальним обладнанням, який міг заміряти стан повітря прямо там, де скаржаться люди.

Думали довго. Місто ухвалило відповідне рішення у 2016 році, область – у 2017-му. Витрати вирішили ділити навпіл. Але фактично лабораторію закупили значно пізніше. У перший виїзд вона відправилася 8 січня 2020 року.

Унікальна мобільна лабораторія моніторингу довкілля у Запоріжжі

На той момент лабораторію називали унікальною. Обладнання – японське, великобританське, фінське, американське, частково – українське. Як писала тоді «Запорозька січ», мобільний пункт міг вимірювати 18 показників атмосферного повітря та 5 показників води, рівень пилу та шуму біля житлових будинків. Лабораторія мала працювати щоденно і робити по три виїзди: два вдень, один вночі. Виїжджали для власних замірів – і на скарги мешканців, на яких знову «дунуло» з заводів.

Лабораторію створили на базі колишньої санепідемстанції – Обласного центру контролю та профілактики хвороб. Там для аналізу зібраних матеріалів виділили окремий відділ. Як повідомляв ОЦКПХ, у відділі не лише обробляли звернення мешканців на лінії 15-45 і 15-80, але й на запити правоохоронців, контролюючих органів тощо. Зарплату платили за лінією МОЗ, яке фінансує колишню СЕС. Місто і область мали ділити навпіл витрати на пальне, розходники, ремонт апаратури тощо.

Але не ділили. 

Мобільна лабораторія моніторингу довкілля – непотрібна розкіш?

Не було жодного року, коли роботу лабораторії профінансували повністю. Спочатку пальне та витратні матеріали оплачувало тільки Запоріжжя. У 2021-му році гроші виділила область – а місто відмовлялося. І кожного разу гроші давали виключно на оперативні витрати плюс автостраховку. А от унікальне обладнання залишалося без ремонту – і, зрозуміло, деградувало.

Підтримайте нас: підпишіться на щомісячний донат!

З приходом повномасштабного вторгнення на базі мобільної лабораторії створили мобільну групу реагування радіаційного спостереження і дозиметричного контролю,  та групу хімічного спостереження та контролю, групи швидкого реагування на надзвичайні ситуації у галузі громадського здоров’я. Точніше, на базі обладнання і фахівців. Бо сама лабораторія на той момент… не була мобільна.

У 2022-му, 2023-му, 2024-му гроші на лабораторію не давали ані Запоріжжя, ані Запорізька область. Рух «Маю право дихати» подав запит на ЗОВА (і не один), щоб з’ясувати це. У відповідь дізналися, що програму для оплати лабораторії на 2022-2026 роки в області не створювали. Грошей нема, відповідальних нема. Усі вільні кошти – на оборону. 

А як місто? Те саме, де роза вітрів, чорний центральний проспект і хронічні хвороби? Тут, схоже, мобільну лабораторію моніторингу довкілля від початку вважали швидше розкішшю, ніж необхідністю. Ще у 2021-му році керівник міського управління екологічної безпеки Гліб Золотарьов розповідав журналістам «Запорозької Січі»:

Чому цього недостатньо? Особливо яскраво це проявилося, коли у Запоріжжі збирали багатостраждальну Програму поетапного зниження викидів. Тоді київським науковцям дали дані з моніторингових пунктів, про які говорив Гліб Золотарьов. Цього виявилося мало: пункти дійсно розташовані надто кучно. І тоді рівень забруднення повітря у Запоріжжі і вплив на здоров’я людей довелося розраховувати… на підставі офіційних дозволів на викиди, які заводи отримували у Міндовкілля.

Чому це профанація? Дивіться вище: заводи не проти заощадити на очистці, а перевірити їх зараз нема чим.

Це опосередковано визнав і сам Гліб Золотарьов. Програма поетапного зниження викидів, за яку заплатили 1,7 млн грн, так і не запрацювала: потрібні додаткові дані. Їх могла б дати, в тому числі, і мобільна лабораторія, але…

Гойдалки замість чистого повітря

До початку 2025 року обласний ЦПКХ героїчно утримував лабораторію самотужки. Зарплату платили з грошей МОЗ. Коштів на пальне не було, тож заміри проводили прямо на Рекордній, де розташована колишня СЕС. Але обладнання не ремонтували – і з кожним роком на його обслуговування було потрібно все більше і більше грошей.

Центр писав на ОВА звернення з проханням про фінансування. Щороку сума, потрібна для повноцінного запуску мобільної лабораторії моніторингу довкілля, зростала. 

У 2024-му сталася передишка. Єдиними, кому виявилася потрібною мобільна лабораторя моніторингу довкілля і Запоріжжі, стали… благодійники. 

Але щастя тривало недовго. Станом на початок 2025 року для роботи пункту було потрібно вже більш ніж 3 млн грн. І з 1 січня 2025 року лабораторія перестала працювати навіть на базі СЕС.

Вдумаймося. Щоб проводити заміри якості повітря у Запоріжжі, ані місто, ані область не мають 3 млн грн. 

При цьому місто замовляє фігури за мотивами творчості Марії Примаченко за 5,5 млн грн. 

На ремонт парковки за Хортицьким ПК іде більш ніж 2 млн грн, плюс 670 тисяч – на ремонт фонтана поруч.

По 10 млн грн хочуть витратити на ремонти басейнів у двох спортивних школах.

Нові дитячі майданчики коштують десятки мільйонів.

Можна сперечатися про те, чи потрібні ці витрати. Але на те, щоб дізнатися, чим діти на тих майданчиках і у школах будуть дихати, немає трьох мільйонів гривень. 

Диво? Навряд чи

В останні місяці на питання звернула увагу громадськість. І о диво! Минулого тижня з’явився проєкт рішення міськради, в якому на роботу мобільної лабораторії на наступний рік хочуть виділити 658 тис. грн.

Гроші мають піти на пальне, калібрування і повірку техніки, витратні матеріали. Про ремонт обладнання не йдеться.

Можна було б розбиратися, чи достатньо цього для реального запуску лабораторії. Але в цьому немає сенсу. 

Бо Департамент бюджетної та фінансової політики Запорізької міськради вже дав візу на проєкт рішення. На нього… немає грошей.

Дуже схоже на те, що виїзди на вимірювання запорізькій владі знову не потрібні. І це незважаючи на те, що заміряти треба не лише викиди запорізької «священної корови» – металургійних гігантів. 

Було б непогано оцінювати якість повітря, грунту, води після прильотів і спричинених ними пожеж. Було б дуже і дуже непогано відновити виїзні моніторинги вимірювання рівня радіоактивності – були у Запоріжжі цікаві витрати на вивіз радіоактивних матеріалів після обстрілів. 

Що ж. Запоріжцям залишається гойдатися. З видом на фонтан.

Сподобався текст? Підтримайте команду ЗЦР!
Зробіть донат
Або скористайтеся карткою

5169330531391628

Призначення: «Благодійна допомога»
Дякуємо за підтримку!