МІФ про 100 000 «корейських добровольців» для «спецоперації» в Україні

Днями мережу підірвало повідомлення, яке поширили пропагандистські російські ресурси про нібито згоду Північної Кореї, надіслати для допомоги Росії у проведенні в Україні так званої, спецоперації – 100 000 добровольців. Цитували його і в українських медіа, активно обговорювали у соцмережах. Безумовно, сама цифра у 100 000 – чіпляє і підштовхує задуматися, а якщо таки так? Там же у Північній Кореї такі ж схиблені, як і в Москві. Проте, варто розслабитися – це черговий навіть не фейк, а міф Кремля. Навіщо його вкинули саме зараз, яка мета цього вкиду – пояснюємо далі у матеріалі

ГОЛОВНЕ ПИТАННЯ – ЧИ ПРИЇДУТЬ «ДОБРОВОЛЬЦІ»? НІ!

Дійсно ключове питання – наскільки реальна ця історія із 100 000 північно-корейських добровольців? Журналісти “Без Брехні” одразу зробили спойлер – ні, нереальна. З великою ймовірністю, що і сам Кім Чен Ин про це не здогадується, а російська пропагандистська машина вигадала цю історію на тлі того, що у середині червня КНДР визнала так звані ЛНР і ДНР (крім неї і РФ квазіутворення визнала ще Сирія, вірніше та частина країни, яку контролює кремлівський міньйон Башар Асад).

Після цього Україна розірвала дипломатичні відносити з Північною Кореєю.

Наступний логічний крок з боку північних корейців – надіслати допомогу цим «республікам» у боротьбі «за незалежність». Принаймні так думають пропагандисти.

Але для того щоб відповісти на питання про ймовірність побачити кімчениновських вояк на східному фронті навіть не потрібно вдаватися до технічних підрахунків про технічну можливість передислокації таких військ. З цього приводу лише два «слова». Цій всій «орді» треба щось їсти (і бажано кожного дня і хоча б три рази), у щось вдягтися, з чогось стріляти, на чомусь їздити, десь дислокуватися, десь лікувати поранених… Ви зрозуміли, що цей список можна продовжувати безкінечно. Якщо це буде просто піхота із стрілецькою зброєю – це військо ні про що. Як не жорстко це буде звучати, у сучасній війні – це реально просто гарматне м’ясо на пару тижнів війни.

Якщо таке воїнство поїде хоча б із автівками, легкими БМП/БТР, то рф (якщо вона в це впишеться) знадобиться ж стільки часу на логістику, скільки вона готувала свій напад на Україну – що найменше 6-8 місяців, щоб довезти, розмістити, зібрати в купу і відправити хоча б кудись. Даний контингент співставний із розміром російського угрупування, сконцентрованого для нападу на нашу країну.

Але на цьому поставимо крапку в технічному аналізі реалістичності сценарію добровольців. Бо аналіз того, хто це поширив – додасть вагоміших аргументів до визнання його міфічності.

ХТО ЦЕ СКАЗАВ? ПІДНІМІТЬСЯ!

Озвучив цей міф в ефірі ключового пропагандистського каналу рф «росія 1» так званий експерт ігор коротченко. Дослівно він заявив: «Есть сообщения о том, что 100 тысяч северокорейских добровольцев готовы приехать и принять участие в конфликте. Если Северная Корея выразит желание исполнить свой международный долг по борьбе с украинским фашизмом, мы должны им позволить!.. у северокорейских военных богатый опыт в контрбатарейной войне, что очень пригодится в зоне боевых действий, особенно в борьбе с М142 HIMARS…»

Що нам відомо про цього персонажа? Вичерпну характеристику йому дав військово-політичний оглядач Олександр Коваленко. За словами українського фахівця, «Ігор Коротченко – відставник ГУ ГШ ЗС РФ і дуже відома особистість у колах ура-патріотичних споживачів інформаційного фаст-фуду. З 1994 року – військовий оглядач «Независимой газеты», ведучий постійної рубрики «НГ» «Війни та армії», був одним з ініціаторів випуску «Незалежного військового огляду», забезпечив залучення на сторінки видання широкого кола авторів з Міноборони Росії, СЗР Росії, ГРУ, ФСБ росії та ФАПСІ. Але при цьому ніколи не відрізнявся об’єктивною аналітикою, а ретранслював у простір якусь дику або конспірологію, або маніпуляцію».

Тобто Коротченко – типова одна з говорючих голів Кремля з натяком на експертність, бо наче ж у головному управлінні генштабу служив (а по факту – звичайнісінький військовий чиновник-бюрократ, яких тисячі у главку).

Озвучка саме ним міфу про «корейських добровольців» дає офіційному кремлю одразу два козирі (ми ж не думаємо, що цю інформацію коротченко сам, як «незалежний» журналіст роздобув та виголосив – він просто ротом ретранслював те, що було прописано у відповідній інструкції).

По-перше, для внутрішнього ватного користувача це прекрасна фігура, яка за роки пропаганди набула медійної ваги. Тобто в уяві пензенського водія автобуса, чи виховательки дитячого садку з Самари, пенсіонерки з Нижнього Тагілу – це цілком офіційна особа, бо всі хто в теліку – це всьо офіційно (хоча ніяку офіційну інстанцію він не представляє). Можливо завтра ніхто не згадає його прізвище, але будуть пам’ятати наратив про 100 000 корейських добровольців. І на питання, а звідки ж інфа, у відповідь почуємо, так по телевізору хтось з офіційних осіб сказав. Як то кажуть – бінго!

По-друге, у разі негативних реакцій «обуреної» світової спільноти, у кремля завжди аргумент – так це ж не ми! Я вже бачу вирячені очі пєскова, який із виразом несамовитого подиву на обличчі, говорить, що то думка «незалежного експерта про можливе волевиявлення вільного північно-корейського народу, який бажає і має право допомогти братньому Донбасу у боротьбі за свободу… і це не суперечить нормам міжнародного права…»

Офіційний кремль може це коментувати, але (поки) відповідальність на себе не брати, тож першоджерелом залишиться такий собі Коротченко. Саме тому це не більше ніж чергова байка – неофіційна, пропагандистська, яку потім можуть і далі розкручувати в ефірах. Але добровольці так і залишаться лише уявними, міфічними добровольцями.

НАВІЩО ЦЕЙ МІФ КРЕМЛЮ САМЕ ЗАРАЗ?

Міф він тому є міфом по своїй суті, бо події, які в ньому описуються – ніколи не стануть реальністю. А от переказуватися будуть і запам’ятаються він надовго. Чи був той Геракл колись, чи ні – невідомо! Чи творив він ті свої 12 подвигів – хтозна! Але цю байку переказують вже більше 2000 років.

Аналогічна історія із «корейськими добровольцями». Але почнемо не з них. А з добровольців із Сирії, які мали приїхати в Україну у кількості 15 000 ще напевно у квітні. Або з добровольців з Еритреї, Мозамбіку та інших африканських країн, що мали лякати ЗСУ на передку ще у травні легіоном із 10 000 вояків, коли нам закидали в інфопростір відео з довжелезними чергами африканських чоловіків чи то до посольств РФ, чи то до пунктів вербування.

Можливо хтось із тих сирійців чи африканців і доїхав до українських степів (де і поліг безславно), але у кількості від сили декількох сотень. Та головна фішка пропаганди не в тому. Кінцевий бенефіціар цієї інформації – російський користувач – бачив лише початок історії. І цього достатньо щоб вона прижилася у його свідомості і він згодом гордовито розповідав, що за Росію і сирійці воюють, і африканці – он яка ми сила. Тобто йому достатньо продемонструвати тільки наміри, для того, щоб міф став реальністю. Те, що ніхто з тих сирійців і африканців нікуди не доїхав насправді, йому вже не цікаво, бо для нього вже склалися всі пазли картинки.

Аналогічно буде і з «100 000 корейських добровольців». Складеться пазл, що «он Північна Корея вже відправляє добровольців – оце зараз вони хохлам наваляють» – саме так на побутовому рівні це і буде переказуватися «під водочку та сєльодочку».

ВИСНОВОК

• Вкид про «100 000 добровольців з Північної Кореї» – черговий міф російської пропаганди, направлений передусім на внутрішнього споживача, в уяві якого за допомогою маніпуляцій необхідно створити картинку, що РФ – не в ізоляції, що її підтримує «багато» країн у світі, що у РФ є союзники, що вони надають допомогу.
• Міф побудований на маніпуляціях, де припущення або версія/гіпотеза видається за вже реальний факт, який ось-ось неодмінно станеться. Другий аспект маніпуляції – неповна інформація. Пропаганда навмисно перетягує увагу на першу фазу ймовірної події – вони можуть приїхати, їх 100 000, вони мають досвід, вони допоможуть здолати кляті HIMARS. Тобто все вже сплановано, задачі і бойові завдання розписані.
• Крім того, пропаганда маніпулятивно використовує політичну ситуацію у світі (саме тому вкид відбувся зараз) – кризу відносин між США та Китаєм через візит Ненсі Пелосі на Тайвань. Мовляв, дивіться, ми ж казали, що саме США розпалюють війну в Україні і по всьому світу. Ось вам Китай, ось вам Корея, яку гноблять багато років. Всі вони проти США, а значить – наші союзники. Але саме тут і приховано маніпуляцію – бути проти когось, не означає бути з кимось, проти нього.