МАНІПУЛЯЦІЯ І БРЕХНЯ роспропаганди: аби виправдати втрати під Соледаром, його назвали «соляним центром Європи»

Пропагандистське російське видання «Readovka» (а низка інших сміттярок підхопили) опублікувало матеріал  про те, що видобування солі у Соледарі після «закінчення СВО» дозволить «окупити не лише всі витрати, а й забезпечити розвиток регіону в цілому» ( http://surl.li/ekcdz ).

Взяття Соледару, якого станом на ранок 13 січня так і не відбулося, коштувало російським силам величезних втрат. І якщо раніше у росії необхідність цієї кривавої операції обґрунтовували як обов’язковий етап для захоплення Бахмуту, то надалі їй почали приписувати виключно важливе економічне значення. Чому це маніпуляція, і де бреше пропаганда – далі у матеріалі.

Автори тексту «Каким объектом является Соледар на экономической карте мира?» стверджує, що Соледар – це «центр соляної промисловості Європи».

Аналогічний меседж почали розганяти і інші російські псевдомедіа. Вдався до того ж навіть ерефський «ТАСС» http://surl.li/ekdec

Видання зауважує, що видобування солі у росії на рік складає 8 млн. тонн, але ще 1 млн. тонн країна щороку змушена завозити. Українське видобування на рік складає не менше 2 млн. тонн, а ресурс солі у родовищах загалом – 8,7 млрд. тонн. Крім того, Донбас має значно кращу, ніж російські родовища, інфраструктуру і забезпеченість спеціалістами – тож самі лише донбаські родовища спроможні забезпечувати сіллю усю росію протігом 1000 років.

Тим часом Україна, за твердженням пропагандистів, позбавлена «практично всього соляного видобування. Залишаються лише копальні на заході країни із смішними 200 кг видобування на день».

Маніпуляції і невідповідність реальним фактам у матеріалі починаються від самого заголовку. Вказівка на економічну мапу світу має піднести Соледар на рівень центру світового значення – що, втім, не є правдою.

Навіть якщо оцінювати період до початку повномасштабного вторгнення, Україна посідала лише 21 місце у світі за видобуванням солі ( http://surl.li/ekcgl ). «Артемсіль», яка була змушена зупинитися через війну, у 2021 році видобула 1,9 млн. тонн солі ( http://surl.li/ekcgs ). Це практично весь видобуток України за рік. На експорт із цієї кількості пішло близько 745 тис. тон.

Втім, це далеко не найвищий показник із видобування солі в Європі. В тому ж році Німеччина видобула 15 млн. тонн солі – тобто у 7,5 разів більше, ніж Україна. Більший за український видобуток тільки у Європі мали також Нідерланди, Франція, Великобританія, Іспанія та Польща, італійський показник дорівнює українському.

Сумарний видобуток перерахованих країн за 2021 рік склав 41,5 млн тонн, що в 55 разів більше за експортовані Україною 750 тис. тонн.

Таким чином, називати Соледар центром соляного виробництва Європи, на жаль, було б перебільшенням. Що ж до лідера рейтинга – Китаю, – то його видобування склало одразу 64 млн. тонн солі на рік (порівняймо з українськими 2 млн. тонн). Тож значення Соледару на економічній мапі світу не є аж таким вагомим, як хотілося б пропагандистам.

Ще одне підтвердження того, що втрата Соледару вагомо не вплине на світовий ринок солі – той факт, що незважаючи на припинення виробництва «Артемсолі», навіть Україна повністю забезпечена продуктом ще з літа 2022 року.

Так само маніпулятивним є твердження, що Україна повністю залишилася без видобування солі. Із літа 2022 року тривають роботи по облаштуванню Буштинського родовища на Закарпатті. На початку 2023 року воно має почати давати першу технічну сіль ( http://surl.li/ekcjd ). За твердженням місцевої адміністрації, шахта спроможна повністю забезпечити Україну технічною сіллю, а наприкінці 2023-го – перейти і на виробництво харчового продукту ( http://surl.li/ekciy ).

Крім того, у червні 2022 року у Трускавецькій громаді повернулися до планів побудувати завод із виробництва харчової солі ( http://surl.li/ekcjo ) Втім, знайти пізніших повідомлень про розвиток справи нам не вдалося.

Маніпулятивною є й оцінка інфраструктури Донецької області на підставі довоєнного стану справ. Оцінювати її зараз було б некоректно – на території ідуть бойові дії, але ступінь руйнувань видно із численних фото і відео з регіону.

ВИСНОВОК

• Російські пропагандисти відчувають потребу у додатковому виправданні численних жертв, яких коштували бої у Соледарі, тож починають шукати економічні зиски від захоплення міста, які б вразили російську аудиторію.
• Щоб підвищити вагомість міста та шалені втрати у боях за нього, пропагандисти вигадали міф про його загальносвітове значення, а також називають його центром соляного виробництва у Європі.
• Реальний сумарний видобуток найбільших країн-виробників солі у Європі в 2021 році у 55 разів вищий, ніж обсяги експорту «Артемсолі». Таким чином, виробництво у Соледарі не має вирішального значення. навіть для Європи, не кажучи вже про світ. Твердження пропагандистів – маніпуляція.