Маніпуляція і брехня пропаганди про те, що підтоплення метро – це втрата суверенітету, а нові станції будував тільки Янукович

Один із найбільш пафосних і маніпулятивних витворів пропаганди опублікувало днями РІА “Новості”. “На Украине перестали брать пленных”, – кричить заголовок. Втім, це не про війну. Це – про чергового фаната СРСР, у якого морозиво було смачнішим, а метро – метровішим. До чого тут метро і як маніпулювала і брехала пропаганда? Читайте у матеріалі.

Бурхлива уява і багатий досвід творів із російської літератури – головні характеристики автора “шокуючого” допису на РІА “Новості”. Із невимовним пафосом змальовує він, як дніпровські води, маючи свої плани, відшукували слабкі точки у київському метрополітені. Усе – щоб “схлопнути спадщину ненависного СРСР та не менш нелюбого Януковича”. Затопили цілих шість станцій синьої гілки метро і не злякалися навіть прокурорської перевірки!

Але ж до чого веде автор? Він має на меті запевнити, що підтоплення київського метро – це “хрестоматийная визуализация того, что происходит в странах, утративших суверенитет, в первую очередь политический, а за ним по цепочке экономический, научный и индустриальный”. Під втратою суверенітету мається на увазі вихід зі складу СРСР (автор – майстер протирічити самому собі). Під наслідками – нібито неспроможність експлуатувати метро.

Щоб довести це, пропагандист вдається до двох головних аргументів. По-перше, за його твердженням, метро у Києві з часів набуття незалежності зовсім не розвивалося. По-друге, розвивалося – але тільки за часів Януковича, а він же майже свій, майже російський! Тільки під проводом проросійського президента можна відкривати нові станції метрополітену!

Насправді ж нові станції відкривали у Києві протягом усіх років незалежності – аж до російського вторгнення у 2014-му. Адже (оце було б відкриття для росіянина!) фінансуються ці роботи не із кишені голови держави і навіть не за його вказівкою. Ось хронологія із найпростішого джерела, яке, втім, автор “витвору” проігнорував – з Вікіпедії:

Як бачимо, пропаганда пропустила “всього нічого” – буквально 13 станцій метро, відкритих не за Віктора Януковича. “Київметробуд”, до речі, звітує про цілу низку технічних рішень, які під час будівництва було використано вперше в СНД, а то і в світі. Явна ознака втрати суверенітету – наукового та індустріального!

Зовсім інша справа – метро у Санкт-Петербурзі, запевняє автор “статті”. От де складні грунти! От де ідеальне утримання! От де слава радянського інженерства плюс гідні російські нащадки!

От де одна із найбільших в історії метробудівництва техногенних катастроф, доповнює російськомовна Вікіпедія (ми навмисно використали ці джерала даних, бо вони аналогічно доступні і російським фейкоробам, бо це саме російські джерела. Проте, навіть їх пропагандисти ігнорують)

Саме героїчні ленінградські інженери провели одну із гілок метрополітену у такій спішці, що у квітні 1974 року плавун розмив тунелі, що прокладалися, – і так, що над ними потріскалися будинки і провалилися магістралі. Перепрокладали півтора роки.

Може, російські нащадки виправили помилки радянських попередників? Ні! У 1995-му році перепрокладені тунелі затопило остаточно, а обхідні прокладали протягом майже 10 років.

Втім, це дрібниці для автора, який виховувався на літературних традиціях російського письменництва. Головне – красиве закінчення: “Много лет назад неизвестный сетевой острослов придумал замечательную фразу, что инфраструктура не берет пленных. Сегодня днепровская вода провела практическое занятие”.

Беззмістовно? Так. Але скільки пафоса! Російській аудиторії згодиться.

ВИСНОВКИ:

Російська пропаганда не втрачає уваги до подій в Україні, і кожну подає росіянам як Апокаліпсис – треба ж доводити, що війна не даремна. Втім, цікавість аудиторії явно спадає – доводиться вигадувати гучні заголовки із натяками на “чергові звірства київського режиму”.

Черговий витвір пропаганди написано так, що за пафосом майже непомітно, як автор протирічить сам собі. Підтоплення київського метро він називає ознакою втрати суверенітету, ставлячи за приклад ленінградський (санкт-петербурзький) метрополітен і радянських інженерів. Але саме у ленінградському метро сталася одна із найбільших техногенних катастроф – затоплення тунелів, яке призвело до значних пошкоджень будинків та магістралей над ділянкою.

Крім того, автор стверджує, що метро у Києві розвивалося тільки за президента Януковича – адже, як типовий росіянин, впевнений, що усі великі проєкти можуть відбуватися тільки з “благословення” голови держави. Втім, нові станції відкривалися у Києві і за інших президентів – адже від них не залежали. Російська агресія у цьому сенсі була значно згубніша.