Гуртом легше: як токмацька діаспора в Запоріжжі допомагає мешканцям окупованих територій області – фоторепортаж

Токмак – одне із міст Запорізької області, яке наразі залишається окупованим російськими військами. З нього виїхало близько 30% населення. Однак не всі поїхали далі, а залишилися в Запоріжжі і згуртувались у своєрідну токмацьку діаспору, яка тепер допомагає не тільки своєму рідному місту, а і іншим окупованим територіям

“Центр підтримки мешканців тимчасово окупованих територій” працює декілька місяців і за цей час допоміг вже багатьом. Створили центр токмачани, які організувались у гуманітарний штаб ще у рідному місті. Виїхавши, вони зрозуміли, що потрібно продовжувати роботу, бо не тільки земляків в окупованому Токмаку залишилося ще багато, а і інші території також потребують уваги. 

Центр підтримки

Центр знаходиться в приміщенні однієї із комунальних установ Запорізької обласної ради, недалеко від проспекту. Доїхати туди легко майже з усіх районів Запоріжжя. 

На порозі нас зустрічає Аскад Ашурбєков, токмачанин, депутат обласної ради та один із засновників центру, і відразу запрошує на екскурсію.

Заходимо всередину, а там самий найсправжнісінький склад з барикадами коробок, пакунків, банок, з етажерками, заповненими ліками, і всім, що може допомогти вижити людині, яка потрапила у скрутне становище. 

Проходимо коридорами до найбільшої кімнати, де в центрі стоять декілька столів для сортування та стіл реєстрації і видачі допомоги. Всі навколо зайняті роботою, тому відходимо у дальню частину кімнати, щоб не заважати.

– Коли почали бомбити, то місто відрізали від цивілізації і така ситуація була близько десяти днів. Не було світла, води, комунікацій, глушили зв’язок. Тоді ми зрозуміли, що важко знаходитися в пасивній позиції, тому що багато людей залишилися навіть без базових продуктів, – розповідає Аскад.

Тоді волонтери прийняли рішення організувати гуманітарний міський штаб. Зібралися активні токмачани, дзвонили підприємцям, у яких були ще продукти, і у підсумку організували такий “банк допомоги”, який далі роздавали людям. 

Токмачанин розповідає, що перші пару тижнів були повністю паралізовані соціальні та комунальні служби Токмаку, крім газівників та електриків, які щось намагалися відремонтувати. Тому самоорганізований штаб взяв на себе функцію такого “вікна допомоги”.

– За цей період у нас сформувалося людей 30, які обрали позицію не бути пасивними, допомагати іншим у силу своїх можливостей. 

Багато людей приносили свої продукти та ділилися. Аскад каже, що це історія про консолідацію громади, про солідарність, яка трапилася як по всій країні глобально, так і локально. 

Волонтери працювали в рідному місті близько трьох тижнів і коли з’явилася можливість виїхати до Запоріжжя, то зробили це. Чому?

По-перше, за словами Аскада, активні люди, які знаходяться на окупованій території, привертають увагу російських військових. Волонтерів викрадають, забирають в полон, або схиляють до співробітництва. І у передостанні дні таке почало відбуватися. Окупанти зупиняли, допитували. 

Крім того, наш співрозмовник є депутатом обласної ради, а напередодні виїзду до Запоріжжя відбулася сесія, де росію визнали агресором. Тому це було питання часу, коли окупанти прийдуть за ним. 

По-друге, коли в Токмак вдалося прорватись українській гуманітарній допомозі, то росіяни взяли її під контроль і сказали, що будуть робити посвідчення волонтерам, перепустки і тоді окупанти не будут проти, щоб допомогу роздавали. Волонтери на це не пішли, не захотіли вступати у будь-який  контакт із росіянами. 

– Коли ми виїхали, то фактично на наступний день почалися репресії – російські військові вламувалися до домівок журналістів, і до мене також, – згадує токмачанин. 

Токмацька діаспора

Всі волонтери, які вели активну роботу в Токмаку виїхали в Запоріжжі відразу, як це стало можливим.

Тут стало зрозуміло, що потік буде рости і більша частина залишиться в Запоріжжі, тому треба створити точку опору, підтримки. І не тільки для токмачан, але і для мешканців інших окупованих територій. 

Центр створили, щоб люди могли отримати не тільки гуманітарно-матеріальну допомогу, але і комунікаційно-психологічну, щоб тут вони змогли віднайти тих, з ким можна поспілкуватись, а також отримати якусь консультацію з приводу оформлення документів та отримання допомоги від держави та місцевої влади. 

Зараз тут працює близько сорока волонтерів. 

– Це депутати міської ради Токмака, колишня заступниця голови Токмацької районної адміністрації, староста села, директорка школи. Всі люди, які не можуть в силу своєї позиції бути в Токмаці, але не відмовляються від своєї громади. 

Робота йде у двох напрямках – продуктові набори для токмачан, які переїхали в Запоріжжя, і допомога окупованим територіям. 

Аскад розповідає, що вже на зараз в Токмаку можна придбати продукти, люди об’єднуються, а ось у невеликих селах навіть через три місяці війни колосальна гуманітарна катастрофа:

– Росіяни в Токмаку, Енергодарі, Бердянську намагаються зробити картинку, а на села їм все одно. Саме тому ми намагаємося знаходити комунікацію з цими територіями, починаючи з влади, закінчуючи людьми, які можуть приїхати і забрати допомогу.

Звідки допомога

Гроші волонтери не збирають, а намагаються співпрацювати з міжнародними фондами. Зараз ключовим партнером є “People in Need Ukraine” (Чехія). Також допомогу отримували від благодійного фонду “Єдність за майбутнє”. Завдяки їм близько 60ти сімей змогли отримати гроші для відбудови своїх домівок в Токмаку, які постраждали під час бойових дій. 

Аскад розповідає, що допомагають не тільки фонди. Токмачани намагаються залучати підприємців, а буває, що гроші приходять і від простих українців.

– Є один гарний приклад, коли хлопець із США захотів перерахувати нам грошей. Він сам із Івано-Франковська, виїхав з України в 14ть років. Хлопець побачив, що ми працюємо відкрито, що звітуємо і захотів нас підтримати.  

Зберегти і повернутись

З Токмаку, за словами Аскада, виїхало близько 30% населення. Багато хто залишився в Запоріжжі, але є ті, хто поїхав і далі. 

– Розселилися по квартирах, хто знімає, хто у родичів. Токмак і Запоріжжя завжди мали зв’язки. Для токмачан Запоріжжя зрозуміле, логічне місто. 

Крім тих волонтерів, які працювали в штабі в рідному місті, приходять і нові. Тоді в центрі намагаються розподілити їх по завданням.

– Ми жартуємо, що у нас тут токмацька діаспора. Пофасували пакети, сидимо п’ємо чай. Всі знають один одного, обговорюємо справи міста. Це люди, які продовжують жити Токмаком. 

Аскад каже, що одна з найголовніших задач – це зберегти токмацьку ментальність, нерозривність з територією, не намагатись асимілюватися.

– Я впевнений, що ми переможемо, повернемося і встане питання, а хто ж буде відбудовувати рідне місто. В маленьких містах і так є кадровий голод, а зараз “вимиваються” активні люди, які не бояться, які мобільні, мають знання. Все, що тут відбувається, це відбувається тимчасово, і ми не повинні загубитися. Ми повинні зберегти цю автономність і орієнтуватися на Токмак, щоб обов’язково повернутися.

____________________________________________________________________________________________________________________________

Якщо ви виїхали з окупованої території або маєте змогу допомогти довезти продукти та ліки до сіл Запорізької області, які зараз потерпають від російської навали, то звертайтеся до Аскада Ашурбєкова за посиланням https://www.facebook.com/askad.ashurbekov