Генератори, тушонка і бізнес-ланчі від запорізької “культури”

Задорогі генератори, яких майже не знайти в Україні, сніданки для біженців по ціні бізнес-ланча, тушонка по подвійній ціні – отакі «зради» ми знайшли в витратах запорізької влади на війну.  

З початком війни публічні закупівлі перестали бути публічними і лише зараз потроху повертаються на Прозорро та інші майданчики. Наприкінці лютого влада запровадила механізм прямих договорів, коли департамент укладає угоду з постачальником чи підрядником на свій розсуд, а з ціною та іншим будуть розбиратись потім, як війна закінчиться.

В Запоріжжі з кінця лютого два екстрених напрямки витрат – на оборону і переселенців – делегували Департаменту культури і туризму. За підсумками першого півріччя посадовці пішли звітувати депутатам міськради, і Запорізький центр розслідувань отримав від обранців «зшивку» на декількасот сторінок з усіма закупівлями для тимчасових переселенців і тероборони.

Зауважимо, що значна частина закупівель Департамента за підписом його директора Катерини Сімонової при перевірці співпала з риночними цінами. Насамперед це побутові речі, обладнання, миючі засобі, оргтехніка.  Але були речі, які викликали щонайменше подив. Отже, йдемо по окремих позиціях.

Тероборона – тушонка і генератори

На потреби територіальної оборони зараз в бюджеті міста передбачено 5,5 мільйонів гривень. Це гроші саме на облаштування штабу, закупівлю одягу, який на початку війни не встигала надати армія, та багато іншого.  Сума поступово збільшується і коригується, але на кінець червня вона була приблизно такою.

І серед цих 5,5 мільйонів передбачено чималу суму на тушонку, майже 1,4 мільйони.

Ціни на типові жерстяні банки 0,425 і 0,525 свинини й яловичини коливаються від 150 до 180 гривень. У той час, як така ж тушонка самих різних марок продається по 70-80 гривень, максимум – 100. Себто, перевищення на обсязі в 1,385 мільйон гривень майже в два рази.

Окремо, на початку травня, також відбулась ще одна закупівля «для територіальної оборони», яка майже втричі перевищує усі інші видатки «на оборону». Це придбання 15 генераторів трьох різних марок на загальну суму трішки більше 15 мільйонів.

Бренд не вказується, але ми нагуглили по назвах моделей, що йдеться про марку Genpower. Це турецький виробник на шведських вузлах, він мало представлений в Україні, його набагато більше використовують і продають в Росії та на Кавказі. Відтак, ціни для порівняння ми знаходили на тамтешніх сайтах, а курс для порівняння використовується поточний. 

Отже,  GDZ 175 коштує 37830 манат в Азербайджані, або 813 тисяч гривень в Україні за поточним курсом. Запоріжжю їх поставили за 1,387 мільйонів.   

Найдорожчого генератора GVP 509 взагалі не існує в природі, скоріш за все так посадовці назвали Genpower GVP 700, в якого 509 кВт – параметр номінальної потужності.  Це взагалі дуже велика машина, яка мала б обслуговувати невеличкий  завод або чималий житловий комплекс. Або якби запорізька ТРО у повному особистому складі сиділа десь скупчено в одному місці посеред степу без доступу до електрики – то їм би цей генератор розміром з чималий фургон стався в нагоді. Якщо ми правильно зрозуміли помилку Департамента і це справді  GVP 700, то він на російських сайтах продається за 3-3,3 мільйони рублів. Або, попри усі умовності з курсом рубля та гривні зараз – трішки більше двох мільйонів гривень. Запоріжжю його продали за 3,84 мільйонів.

GenPower Gdg 12000 продається на «рідному» для нього турецькому сайті за 52850 турецьких лір, або за 108,3 тисяч гривень за поточним курсом. Департамент купив їх, як можете бачити, по 199 тисяч гривень. 

На українських сайтах таких великих моделей взагалі немає в продажу, Genpower у нас представлений лише невеликими машинами до 50 тисяч гривень. А така рідкісність генераторів може стати серйозною проблемою в їхньому ремонті й обслуговуванні – якщо вже не стала.

Біженці й загадкове харчування

Загальна сума видатків на допомогу людям, які зараз виїздять з окупованих територій, досить невелика, приблизно ті ж 5 мільйонів, що і на тероборону.

З облаштуванням біженців та закупівлею усього, що треба для налагодження побуту і роботи хабів, питань немає. Але коли починаєш дивитись на рахунки за харчування – то бачиш ціни, як в запорізьких кафе за бізнес-ланч, і навіть трішки більше.  

Сніданок за 137, обід за 147 і вечеря в районі 178 – такі середні ціни у постачальників.

І друга аналогічна закупівля

На початку війни взагалі вийшли якісь «буремні темні часи», коли в березні укладали договори, навіть не вказуючи кількість людей та ціну за окремий прийом їжі.

На харчування в такому форматі «бізнес-ланчів» зараз вже витратили близько шестисот тисяч.

І ми радо надамо місце для пояснень посадовців, чому в них виходять такі ціни.

З усієї цієї історії постає також і питання, чому саме Департаменту культури і туризму делегували нетипові для них витрати на оборону і біженців. Якщо біженців ще можна пояснити тим, що саме в міських палацах культури та інших закладах розгортали хаби підтримки, то чому витрати на оборону, в тому числі дорогі генератори, проводили через цей Департамент – ніц незрозуміло. І ми можемо лише порадити перечитати один з останніх текстів наших колег, які закрились півтора роки тому – про чисельні закупівлі і витрати Департамента на тісний пул “своїх людей” на зрежисованих тендерах, конвеєрне виготовлення тендерної документації, та інші підтасовки.   

Якби ото війна усіх виправила й усі посадовці з 24 лютого почали купляти тільки те, що потрібно і по нормальній ціні – то була б наша мрія. Ми в ЗЦР писали би про волонтерів, досліджували би окупантів і колаборантів поіменно і детально, і таке інше. Але ніт, і тому, на жаль, ми потроху повертаємось до справ рідного міста та міського бюджету, і це лише перша публікація на цю тему – про наші з вами гроші. 

 Сергій Сидоров