Прокуратура повідомила про викриття схем для ухилення від військової служби у Запоріжжі. ЗЦР встановив імовірні особи підозрюваних посадовців

Раніше Запорізька обласна прокуратура повідомила про викриття двох схем фіктивного працевлаштування військовозобов’язаних у школах Запоріжжя. За даними слідства, до них причетні посадовці міського Департаменту освіти, керівники територіальних відділів освіти та директори шкіл

За першою схемою, за версією слідства, у 2024-2026 роках організували фіктивне працевлаштування 54 чоловіків призовного віку. Їх зараховували на педагогічні посади: асистентами вчителів, керівниками гуртків та вчителями інформатики й фізкультури. 

Фактично чоловіки не працювали. Частина після оформлення брала тривалі відпустки без збереження зарплати. Так створювали формальні підстави для бронювання та отримання відстрочки від мобілізації.

Підтримайте нас: підпишіться на щомісячний донат! Або закиньте на монобанку.

На фото пред’явлення підозри, які оприлюднили правоохоронці, скоріш за все, зображені Олексій Фурса, заступник директора департаменту – начальник відділу організаційної  та кадрової роботи, та Яна Литовченко – керівниця Правобережного відділу освіти. 

Попри заблюрені обличчя, Олексія Фурсу можна впізнати за коротким жорстким сивим волоссям.

У базі судових засідань він відображається як підозрюваний в кримінальному провадженні. 

Яну Литовченко теж можна впізнати за зачіскою, яку вона не змінює вже багато років.

Посадовцям інкримінують перешкоджання законній діяльності Збройних сил України в особливий період за попередньою змовою групою осіб. Це є тяжким злочином, а санкція статті передбачає позбавлення волі на строк від п’яти до восьми років.

Друга схема стосувалася шести чоловіків, яких у 2022–2026 роках, за даними слідства, фіктивно працевлаштували керівниками гуртків позашкільної освіти. Директори двох шкіл нібито знімали з банківських карток цих працівників нараховану бюджетну зарплату. Слідство оцінює заволодіння коштами бюджету в понад 800 тисяч гривень.

Двом директорам шкіл повідомили про підозру у привласненні бюджетних коштів, а шістьом чоловікам — у пособництві. 

Загалом у межах двох проваджень підозри отримали 11 осіб.

Під час обшуків правоохоронці вилучили мобільні пристрої, документи про працевлаштування та чорнові записи. Наразі встановлюють інших можливих учасників схем.

Це не перше кримінальне провадження, у якому фігурують посадовці міської освіти. Виконувач обов’язків директора Департаменту освіти і науки Віталій Лисенко вже є обвинуваченим у справі щодо розтрати бюджетних коштів під час закупівлі обладнання для шкіл. Ще одного заступника директора департаменту Руслана Коробейнікова  зараз судять через прийомку неякісно відремонтованих укриттів в шкільних підвалах. 

Ріна Руденко

Сподобався текст? Підтримайте команду ЗЦР!
Зробіть донат. На монобанку теж будемо раді.
Або скористайтеся карткою

5169330531391628

Призначення: «Благодійна допомога»
Дякуємо за підтримку!

Вам потрібні в укритті капсульна кавоварка? А диван? Як виявилося, запорізьким вищим посадовцям таки ж потрібні

Україна перебуває в жорсткій бюджетній кризі. Уряд оголосив режим суворої економії через банальну нестачу грошей. Зараз «заморозка» минає, гроші почали йти. Але мери в українських містах все ще скаржаться на те, що казначейство затримує більшість платежів – на дизель для генераторів і на зарплати для комунальників. 

Одночасно з цим, в Запоріжжі планують витратити 94 мільйони на преміум-бункер з кавоварками та диванами. 

Здавалось би, в Запоріжжі укриттями вже нікого не здивуєш. Є підземні школи і вже є перший підземний садочок, є модульні укриття наземні та вкопані, є старі підвали хрущовок та величезні бункери від радянських заводів. За останні чотири роки все перелічене облаштовували і за бюджетний кошт, і за приватні гроші. Але укриття класу люкс за 94 мільйони ми побачили вперше. Втім, давайте з початку. 

Таємнича адмінбудівля

Головні спогади про серпень в Запоріжжі – прильоти по «Запоріжсталі» і проблеми з потягами, які стали константою. А також – прощання з Іваном Федоровим, який ніби і пішов на підвищення, і все одно ніяк не може повністю переключитись на нову посаду. 

А також в серпні ДП «Місцеві дороги Запорізької області» законтрактувало декілька циклопічних захисних споруд, а крім них – ще й об’єкт, який нас справді заінтригував. Своєрідна символічна риска, підведена під керівництвом Федорова.

94 мільйони гривень в місті, яке щоденно потерпає від все більш потужних ворожих атак, вирішили витратити на капітальний ремонт приміщень неназваної адміністративної будівлі. Дуже суттєву, особливо для часів  дефіциту державного бюджету, суму за доброю запорізькою традицією віддали “БК Кальміус” – компанії, яку пов’язують із тепер вже колишнім очільником ОВА. Фірму створили після того, як мелітопольську «Компанію Позитив» на три роки забанив на тендерах Антимонопольний комітет.  

Адреса прихована, але сума в 94 мільйони все одно викликає цікавість. Тим більше, що у закупівлі – не критична інфраструктура, а щось суто бюрократичне. 

Спочатку нам здалося, що це хочуть відремонтувати корпус мерії, знищений КАБом, де сиділи Департамент архітектури, Управління екології та ще декілька міських структур. Але туди влучили 10 липня, а проєкт для цієї будівлі замовляли ще в травні.

А коли ми почали придивлятися до опису робіт та обладнання, то побачили там облаштування недешевої кухні і ще багато чого – не схоже на будівлю для департаментів. Втім, не будемо спойлерити. 

Що ж воно в біса таке? На порталі Dream, де оприлюднюють значущі бюджетні проєкти, у цього великого будівництва також немає адреси. Але вказана категорія: сектор «Муніципальна інфраструктура та послуги», підсектор «Розбудова та відновлення інфраструктури субнаціональних органів влади». Тобто це і справді якесь казенне місце для 50 службовців, якщо вірити формально заповненій сторінці об’єкта. 

Якщо передивитися декілька десятків сторінок…

І тому ми пішли передивлятися в системі державних закупівель Prozorro всі сторінки, вкладки та додатки, які стосувалися цих робіт на 94 мільйони. І в двох місцях таки знайшли незатерте місце розташування елітного приміщення. 

Коли коригували договір на експертизу проєкту, у змінах до договору вказали адресу – Соборний,164.  І ще в одному з файлів кошторису аркуш також називався «Соб 164». 

Знайома адреса? Так, Соборний, 164 – це будівля Запорізької ОДА. В неї декілька разів влучали дрони, побили вікна… але це не рознесений вщент КАБом корпус мерії. 

І при цьому у майже цілій будівлі вирішили зробити щось на 94 мільйони.

Бункер класу «розкішний максимум»

Якщо повернутися до опису на Dream, де мало б бути обґрунтування значущості та важливості будівництва, то зрозумлим стає не так вже й багато. 

Проєктом передбачається комплексне оновлення об’єкта з урахуванням сучасних будівельних та експлуатаційних вимог, принципів безбар’єрності, енергоефективності та безпеки, що дозволить продовжити строк його експлуатації, підвищити функціональність та створити належні умови для користувачів. Реалізація проєкту сприятиме відновленню та модернізації інфраструктури, підвищенню якості та доступності відповідних послуг, формуванню безпечного й комфортного простору та забезпеченню стійкої експлуатації об’єкта в довгостроковій перспективі.

За всьо хороше і проти всього поганого. З технічного завдання на розробку проєкту можливо зрозуміти лише загальну площу приміщення, яке вирішили оновити – 897 квадратних метрів. 

Тому довелося пірнати в кошторисну документацію. Показово, що файл із переліком робіт не був оприлюднений. В доступі є лише відомість ресурсів – перелік матеріалів та обладнання з цінами.

Ми проаналізували більш ніж тисячу позицій кошторису та зрозуміли – це буде навіть не якесь укриття, а повноцінний робочий простір в підвалі. Із перспективою залишитися на ніч та взагалі не виходити на поверхню. 

У ньому планують зробити близько тридцяти кабінетів, окрему кухню з усім необхідним – великим холодильником, індукційними плитами, кухонним комбайном і потужними витяжками. До санвузла також входить повноцінна душова кабіна. 

Меблів запланували чимало – тільки диванів 14 штук, плюс три двоспальні ліжка. Розкішних офісних стільців «Дакота» планують придбати 70, а крім них закуплять декілька десятків інших стільців для відвідувачів. «Полежати» коштуватиме 345 тисяч гривень, а «посидіти» – 1,26 мільйона. 

Ми розуміємо, що навряд чи в будівлі ОДА є багато ліжок та диванів, диван був прерогативою щонайменше заступника голови. Але ж стільців у спорожнілих кабінетах мало б залишитись. 

Якщо подивитися на перелік меблів бізнес-класу, під землю планує переїхати чи не все керівництво ОДА. Серед інших меблів передбачили 6 столів для конференцій – оті довгі, за якими люблять проводити наради. Куди поділись аналогічні меблі із кабінетів діючих заступників – невідомо. Невже непомітно винесли? 

І судячи з переліку обладнання для комунікацій – і вентиляції, і води, і інтернету – приміщення налаштоване на повну автономність від будівлі ОДА. Тобто, якщо через приліт в ОДА вимкнеться світло чи зв’язок, «бункер» все одно буде працювати. 

Як воно таке вийшло? 

Тепер, коли ми дали нарис запланованого, постає питання – а чому його ніхто не помітив? Адже, як ми вже казали, цей же проєкт навіть лежить на порталі Dream, де мали б якось обгрунтовувати важливість та значущість будівництва. 

Відповідь проста як двері: видатки затверджує ОВА. Тому бункер для обласної адміністрації затвердити самій обласній адміністрації нескладно.

Серед документів, у яких ми шукали адресу, також вдалося знайти і посилання, на підставі чого вирішили робити бункер. Це було розпорядження голови ЗОВА від 14.05.2026 “Про внесення змін та доповнень до регіональної програми будівництва, реконструкції, модернізації об’єктів інфраструктури, соціально-культурного та екологічного призначення по Запорізькій області на період до 2026 року, затвердженої рішенням обласної ради від 18.03.2021 № 141».

Себто, ще з початку повномасштабного вторгнення голова ОВА може змінювати обласні бюджетні програми своїми розпорядженнями хоч тричі на тиждень. І навіть не перейматись їх оприлюдненням. Як, власно кажучи, і було з цим розпорядженням від 14 травня, якого на сайті ОДА немає

Авжеж, ми звернулись за коментарем і ОДА. За тиждень нам нічого не відповіли, втім коли коментар надішлють, ми додамо його кудись сюди.

Але сама собою картина не дуже. Бо схоже, що за логікою ОВА посадити дітей із двох дуже різних навчальних закладів в одне укриття – цілком можна, а далі будемо дивитися, як вони уживуться.

Ну а коли укриття будують для посадовців – то у кошторисі раптово з’являються і дивани, і розкішні стілці, і крута кавоварка. 

Сергій Сидоров

Здійснено за підтримки програми «Сильніші разом: Медіа та Демократія», що реалізується Всесвітньою асоціацією видавців новин (WAN-IFRA) у партнерстві з Асоціацією «Незалежні регіональні видавці України» (АНРВУ) та Норвезькою асоціацією медіабізнесу (MBL) за підтримки Норвегії. Погляди авторів не обов’язково відображають офіційну позицію партнерів програми

Запорізький центр розслідувань любить різні цифрові штуки й фічі, особливо коли вони можуть полегшити життя містянам. Тож ми завантажили новий застосунок «Цифрове Запоріжжя» з App Store і перевірили, що в ньому вже можна робити, а що поки існує лише на рівні задуму

Ідея зібрати корисні міські сервіси в одному місці справді хороша. Щоправда, розробники попереджають, що застосунок перебуває в бета-версії, тому можливі помилки. Якщо щось не працює, користувачів просять повідомляти технічну підтримку.

Ми й повідомимо. Але спочатку розкажемо, що знайшли.

Десять хвилин на вхід — і це ще до знайомства із сервісами

Застосунок пропонує авторизуватися через електронну пошту, зареєстровану в кабінеті мешканця або системі «15-80». Ми ввели свою адресу, система підтвердила, що такий користувач існує, але далі почалися пригоди.

Підтримайте нас: вступайте до Спільноти ЗЦР! Або закиньте донат на монобанку.

Застосунок начебто повідомляв про успішну реєстрацію, однак увійти не вдавалося. Листи для підтвердження електронної пошти приходили знову й знову. Ми переходили за посиланнями, отримували повідомлення про помилку й пробували ще раз. Пароль система також не хотіла приймати.

Зрештою довелося увійти до кабінету мешканця, змінити пароль через електронну пошту, повторно підтвердити адресу — і лише після цього застосунок пустив нас усередину. На все пішло понад десять хвилин.

Ми розуміємо, що це бета-версія. Але людина, яка відкриє застосунок через нагальну потребу, після такого квесту може просто закрити його й більше не повертатися.

Утім, інші колеги зареєструвалися без таких пригод… але лише через облікові записи Google. Створити акаунт «з нуля» просто так поки не вийде.

Що є на головному екрані

Після авторизації відкривається меню, де можна змінити особисті дані, додати адресу для отримання сповіщень про ремонтні роботи, переглянути власні звернення до «15-80» та перейти до розділу безпеки.

На головному екрані є віджет погоди, а мапу укриттів закріплено за замовчуванням. Інші блоки користувач може налаштувати самостійно: додати інформацію про рух транспорту й ремонтні роботи, опитування, контакти підприємств та інші сервіси.

Це зручно: кожен може зібрати на головній сторінці те, чим користується найчастіше.

Повітряна тривога: напрям правильний, але хочеться більше конкретики

Віджет повітряної тривоги показує статус небезпеки та час її початку. Це корисно, особливо коли потрібно швидко зорієнтуватися в ситуації.

Було б добре, якби сервіс надавав більше конкретної інформації про загрозу – якщо це технічно можливо. Наприклад, повідомляв про підтверджену небезпеку застосування БПЛА, балістичного озброєння чи керованих авіабомб саме для Запоріжжя.

Як журналістка, яка щодня бачить, як працюють телеграм-канали з моніторингу повітряної обстановки, можу сказати: нескінченний потік повідомлень про кожен розворот, зміну курсу чи переміщення цілі виснажує. У ньому важко відрізнити справді важливе попередження від чергового оновлення. А коли все це ще й перемішане з новинами або повідомленнями о другій ночі про те, що сказав Трамп чи де в Мордорі горить НПЗ, – це прямий шлях до закладів охорони психічного здоров’я.

Люди виснажені інформаційною навалою: краще менше, але лише те, що справді важливо.

Тому було б круто додати до віджета інформацію про конкретний тип загрози.

Мапа укриттів: знайти можна, але чи вся інформація на місці?

Мапа укриттів одразу доступна на головному екрані. Ми перевірили кілька сховищ у закладах освіти.

У деяких картках зазначено, що під час освітнього процесу укриття недоступні. Водночас раніше представники департаменту освіти розповідали про алгоритми, за якими під час тривоги цивільні можуть ховатися в окремих приміщеннях, відокремлених від учнів. Хотілося б зрозуміти, як це узгоджується з даними в застосунку.

Також ми не знайшли на мапі підземної школи в Козацькому ліцеї, розрахованої на 500 осіб.

Решта перевірених укриттів була й на міських та обласних мапах, доступних раніше.

Транспорт: потрібні більші шрифти

У застосунку є окрема вкладка з інформацією про рух тролейбусів, трамваїв та автобусів. Однак під час нашого тестування дані не відображалися: побачити, за скільки хвилин приїде транспорт, ми не змогли.

Можливо, це пов’язано з безпековими обмеженнями. У мирний час можливість відстежувати транспорт у реальному часі мала великий попит.

Окреме зауваження – до інтерфейсу. Номери маршрутів і назви зупинок настільки дрібні, що їх важко розгледіти навіть людині з хорошим зором. Збільшити ці дані практично неможливо. Тут точно є над чим попрацювати.

Також були б доречними оперативні повідомлення про зміни маршрутів, перекриття мостів та інші обмеження руху. У нинішніх умовах такі сповіщення допомогли б мешканцям планувати поїздки й не витрачати час на пошук відомостей у різних джерелах.

Контакти підприємств: довідник, якому бракує посилань і повноти

У розділі контактів є категорії за різними напрямами: архітектура, безпека, влада, керівництво, екологія тощо. Проте посилання на сайти неактивні. Щоб відкрити сторінку установи або підприємства, користувачеві доведеться самостійно скопіювати адресу й вставити її у браузер. Сподіваємося, це підкрутять.

Також довідник поки має неповний вигляд.

Наприклад, у розділі безпеки ми побачили правовий департамент і муніципальну варту, але не знайшли контактів департаменту цивільного захисту та оперативного реагування на надзвичайні ситуації міськради.

У вкладці «Влада/керівництво» є відділ роботи зі зверненнями громадян, Запорізька міська рада, виконком і чомусь пресслужба міського голови. Гадаємо, мало кому з містян знадобляться контакти пресслужби. Натомість корисним був би розділ із прямим посиланням на сторінку депутатського корпусу та інформацією про те, де й коли можна знайти депутата свого округу.

У категорії «Культура» бракує контактів відповідних закладів, будинків культури, культурних і молодіжних центрів. Розділу «Освіта» взагалі немає.

Можливо, частину контактів поки не додали з міркувань безпеки або тому, що сервіс іще наповнюють. Але користувачеві точно було б простіше, якби кожна установа мала активне посилання на свій сайт.

До речі, календар культурних подій і міських заходів також став би корисним доповненням.

Опитування, транспортна картка та ремонтні роботи: ще не все готове

Серед додаткових віджетів є транспортна картка «Січ», QR-сканер, ремонтні роботи, опитування та інші сервіси.

Ми одразу додали опитування, бо можливість долучатися до ухвалення міських рішень і впливати на життя громади – це те, що ЗЦР просуває та підтримує. Але сервіс цифрової демократії ще перебуває в розробці. Скористатися ним під час тестування не вдалося.

Транспортна картка «Січ» також не працює, хоча в застосунку зазначено, що цю функцію планують запустити.

Отже, частина можливостей уже доступна, а решта ще очікує на реалізацію.

То що в підсумку?

Перше враження від «Цифрового Запоріжжя» позитивне. Ідея зібрати в одному місці повітряні тривоги, укриття, транспорт, комунальні звернення та інші міські сервіси вдала. Не менш важливо, що користувач може налаштувати головний екран відповідно до власних потреб.

Однак застосунок іще потребує доопрацювання. Під час нашого тестування виникли проблеми з авторизацією, частина сервісів не працювала, дані про транспорт були недоступні, а відомості про деякі укриття та контакти потребують уточнення. Розділ про транспорт також варто зробити читабельнішим.

Ми розуміємо, що продукт перебуває в бета-версії, тому стежитимемо за оновленнями. Було б добре, якби розробники врахували наші зауваження, а міські служби подбали про актуальність даних.

Зрештою, саме від цього залежить, чи стане «Цифрове Запоріжжя» справді зручним щоденним інструментом для мешканців.

Ріна Руденко

Сподобався текст? Підтримайте команду ЗЦР!
Вступайте до Спільноти. Донату на монобанку теж будемо раді.
Або скористайтеся карткою

5169330531391628

Призначення: «Благодійна допомога»
Дякуємо за підтримку!

Міськрада оцінила збитки від російської агресії у 482 мільйони гривень – і подала позов, щоб зафіксувати цю суму до відшкодування. Втім, суд повернув заяву: у ній об’єднали надто різні вимоги

Запорізька міська рада подала до суду позов до Міністерства юстиції РФ про стягнення 482 мільйонів гривень матеріальної шкоди. «Учасниками» колективного позову зазначені районні адміністрації, комунальні підприємства та департаменти міськради.

Підтримайте нас: підпишіться на щомісячний донат! Або закиньте на монобанку.

До суми позову включили пов’язані з повномасштабним вторгненням бюджетні витрати:

• відновлення житлових будинків, навчальних закладів та адміністративних споруд після обстрілів;
• вартість пошкоджених і знищених автобусів та тролейбусів «Запоріжелектротрансу»;
• виплати громадянам, які залишилися без житла через російські атаки;
• компенсації витрат на проживання ВПО;
• допомогу сім’ям загиблих військовослужбовців та інші соціальні виплати.

Однак провадження не відкрили. Суд дійшов висновку, що юристи міськради порушили правила об’єднання позовних вимог, адже підстави їх виникнення та докази суттєво відрізняються. Тому заяву повернули для усунення недоліків.

Простіше кажучи, різні «історії збитків» департаментів і комунальних підприємств слід розділити на окремі позови.

Існуючий міжнародний Реєстр збитків для України не вимагає судового рішення для подання заяви. Утім, чимало компаній і громадян, які постраждали від російської агресії, усе одно спочатку звертаються до суду.

Чому це важливо?

Війна рано чи пізно закінчиться, і постане питання про відшкодування вартості зруйнованих будинків, витрат на соціальну допомогу та інших видатків. Краще на той момент мати бодай неповну, але документально зафіксовану суму «до сплати».

Сподобався текст? Підтримайте команду ЗЦР!
Зробіть донат. На монобанку теж будемо раді.
Або скористайтеся карткою

5169330531391628

Призначення: «Благодійна допомога»
Дякуємо за підтримку!

У Запоріжжі чи не вперше закупають металеву сітку від дронів. Одна із запорізьких лікарень ставить захист із оцинкованого дроту на свою котельню. До цього у відкритому доступі подібних закупівель не було. Тим часом запоріжці і досі не знають, чи насправді безпечні перші антидронові коридори на півдні міста – зі шпалерної сітки «під огірочки»

Скільки у Космічному районі дороги затягують шпалерними сітками, стільки у запоріжців виникають питання: а чи захищають вони від чогось взагалі? Тонкий пластик і великі комірки на вигляд довіри не викликають – і вже у перші дні після того, як комунальники закрили перші метри вулиць, на Космосі почали переповідати історії про те, як російський FPV пробив сітку і впав прямо посеред проїжджої частини.

У серпні ОВА провела випробування різних типів антидронового захисту. За результатами пообіцяли зміну концепції (і, до речі, використання металевої сітки для найбільш вразливих точок – теж). Але деталей не оприлюднили.

Підтримайте нас: вступайте до Спільноти ЗЦР! Або закиньте донат на монобанку.

Не поспішають давати коментарі й експерти. Але із закупівель міських і обласних підприємств вимальовується цікава картина. Частково – ніби засекречена. Та маленький спойлер: сітка для огірків може повернутися з вулиць на городи.

Огіркове літо

Перші закупівлі антидронових сіток у Запоріжжі почалися наприкінці червня, а у липні їх уже брали масово. Керівники комунальних закладів і підприємств неофіційно скаржилися, що їх змушують порушувати бюджетний кодекс і терміново знаходити «у тумбочці» сотні тисяч, а то й мільйони гривень – але вибору не було.

І чого тоді тільки не купували.

Поліклініки затягували шпалерною сіткою – дешевою і доступною масово. Тепломережі брали дорожчий поліпропілен. Більші лікарні, «Запоріжремсервіс» та деякі інші структури закупали капрон (поліамід). «Запоріжжяобленерго» – маскувальну сітку без вказаного матеріалу.

Хаотичними були й інші вимоги до захисту. Товщина шнура, з якого мала складатися сітка, варіювалася від 1,2 до 3,5 міліметрів, розмір комірки – від 40 на 40 мм до 15 сантиметрів по одній стороні.

Ну а ту саму шпалерну сітку на Космосі купували взагалі з поточних коштів, без тендерів. Було трохи не до формальностей – поспішали.

Найбільші закупівлі липня на антидроновий захист провело ДП «Місцеві дороги Запорізької області». Для області замовили сітки і їх встановлення сумарно на майже 130 млн грн. Чотири підрядники, найбільший тендер, на 64 з гаком мільйони, – старим знайомим, «Будівельній компанії «Кальміус».

У всіх чотирьох випадках ставити планували шпалерну сітку. «Добру сіточку» – це назва у двох договорах із чотирьох.

Уже за місяць всі чотири тендери відмінили. Оплати за ними підрядники не отримали.

З чого ставлять антидронові сітки?

У Запоріжжі використовують три основні матеріали: поліетилен (сітка для огірків), поліпропілен і поліамід, він же капрон. Метал, про який ми згадали на початку тексту – разова поки що історія.

Шпалерна сітка – найдешевший, але найменш міцний матеріал. У неї найнижча температура плавлення, вона може бути нестійкою для ультрафіолету, а головне – не переносить сильні ривки і найшвидше рветься.

Поліпропілен – теж пластик, але більш стійкий за шпалери. Його міцність може бути навіть вищою, ніж у лідера цього рейтингу – капрону. Але він товщий, важчий, а в морози може ставати крихким. Менш пружний, ніж капрон, тому може швидше рватися.

Підтримайте нас: вступайте до Спільноти ЗЦР! Або закиньте донат на монобанку.

Поліамід (капрон) – безперечний лідер за здатністю «спружинити» і погасити удар. Міцність на рівні поліпропілену… але загоряється навіть від короткого нагрівання і сильно всотує воду у дощі. І, власне, дорогий.

Зрештою, металеві сітки найбільш стійкі до розриву, сонця, вогня, вологи (за умови хорошого оцинковування) – але важкі і коштують стільки, що масово їх не розтягнеш.

Втім, коли йдеться про різницю між поліпропіленом і поліамідом, важливі ще й товщина сітки і розмір комірки.

Запорізькі комунальники повідомляли, що знайшли спосіб використовувати і шпалерну сітку. Говорять: якщо натягнути її в два-три шари, то вона здатна змінити напрям дрона і захистити авто на дорозі.

Втім, схоже, «огіркові» сітки таки можуть повернутися туди, де і мають бути – на грядку. Але є «але»: точно ми про це не дізнаємося. Справа в тому, що приблизно з середини серпня більшість запорізьких замовників просто перестала вказувати матеріал, із якого замовляє захист.

Дуже секретна антидронова сітка

Повернемося до 130 мільйонів від ДП «МДЗО» на захист доріг у Запорізькій області. Договори за цими тендерами розірвали наприкінці серпня. За 10 днів до цього, правда, уклали нові, уже на 180 млн грн (основний приріст припав на «БК «Кальміус». Ні на що не натякаємо).

Замовлення у документації змінилося. «Добру сіточку» замінили на «антидронову сітку» із невідомого матеріалу, натягнуту у два шари.

Приблизно після цього у тендерах запорізьких підприємств остаточно усталилися вимоги до антидронового захисту: товщина шнура 1,8 мм, розмір чарунки 100 на 100 мм, матеріал – невідомий.

Із 18 тендерів на облаштування антидронового захисту, які провели у вересні, матеріал сітки не було вказано у 10 випадках. Тричі замовляли капрон, двічі поліпропілен, ще один раз – невідомий полімер.

Були у вересні і два тендери на облаштування тієї самої шпалерної сітки. Замовники – Пенсійний фонд і один із навчальних закладів, підпорядкованих області.

Встановлювати шпалери будуть у два шари. Уже надійніше.

Місяці російського «сафарі на запоріжців» дали необхідний досвід: схоже, сітки перестають встановлювати «навмання» і роблять це уже системно.

Шкода тільки, що відбутися це могло ще пів року тому.

Сподобався текст? Підтримайте команду ЗЦР!
Вступайте до Спільноти. Донату на монобанку теж будемо раді.
Або скористайтеся карткою

5169330531391628

Призначення: «Благодійна допомога»
Дякуємо за підтримку!

После нескольких лет регулярных визитов в кофейни и покупки кофе на вынос я решил детально посчитать семейные расходы на этот напиток. Меня, как и многих любителей эспрессо, волновал вопрос, стоит ли покупать кофемашину для дома. Ответ зависит не только от стоимости самого аппарата, но и от количества ежедневно выпиваемых чашек, цены зерна и регулярных трат на обслуживание.

Себестоимость чашки из зерна против кофейни

Когда я сравнивал затраты на домашнее приготовление и покупной кофе, я исходил из стандартной дозировки и средних цен на качественное зерно.

На один классический эспрессо кофемашина расходует 7-9 г зернового кофе, а на двойной порционный эспрессо или большой капучино – около 14-18 г. При стоимости свежеобжаренного зерна 800 грн за 1 кг (пачка 1 000 г) себестоимость 8 г кофе составляет около 6,4 грн. При приготовлении капучино добавка 150 мл молока (при цене 40 грн за 1 л) добавляет к чеку еще 6 грн. Итак, домашний эспрессо обходится мне в ~6,5 грн, а капучино – в ~12,5 грн.

Для сравнения, готовый капучино или латте в кофейнях Украины стоит от 50 до 80 грн. Разница с каждой чашки составляет от 37 до 67 грн.

При каком количестве чашек это вообще считается

Фиксированного срока окупаемости не существует, поскольку этот параметр напрямую зависит от интенсивности использования техники в семье. Ориентировочные сроки окупаемости зерновой кофемашины стоимостью 16 000 грн (на примере DeLonghi Magnifica S ECAM 22.110.B) привожу ниже.

Я использую простую формулу для собственных расчетов: делю полную стоимость прибора на чистую экономию с одной чашки и получаю точное количество порций, после которого аппарат начинает работать в плюс.

Расходы, о которых забывают

При расчете экономии многие не учитывают обязательные сопроводительные траты на химию и фильтрацию, без которых техника быстро выходит из строя:

1. Средство для декальцинации. Жидкость для удаления накипи (например, DeLonghi EcoDecalk 500 мл) стоит около 500 грн. Флакона хватает на 5 чисток (раз в 1-3 месяца).
2. Таблетки от кофейных масел. Набор таблеток для очистки гидросистемы от жира (около 300 грн за упаковку 10 шт.) расходуется по 1 штуке каждые 200-300 чашек.
3. Фильтр для воды. Картридж в бак (например, Philips AquaClean CA6903/10) стоит порядка 600 грн и требует замены раз в 2-3 месяца при жесткой воде.
4. Смазка заварочного узла. Тюбик пищевой силиконовой смазки (около 200 грн) расходуется за год-полтора при обслуживании съемного блока каждые 500 порций.

Сопутствующая химия и фильтры добавляют к себестоимости каждой чашки еще около 1,5-2,5 грн.

Капсульная и зерновая: это разные расчеты

Я не советую смешивать капсульные и автоматические зерновые аппараты в одной таблице расходов, так как у них принципиально разная экономическая модель.

Капсульная система (например, Nespresso) стоит дешевле на старте (от 3 500 грн). Однако одна оригинальная капсула с 5,5 г кофе стоит 20-25 грн, из-за чего себестоимость чашки получается значительно выше, а окупаемость при 3 чашках в день растягивается.

Зерновая автоматическая кофемашина дороже при покупке (от 12 000 до 25 000 грн), но дает минимальную себестоимость порции и полную свободу выбора сорта зерна.

Вкус зависит не только от машины

Я быстро понял, что сама по себе покупка дорогого автомата не гарантирует результат уровня профессионального эспрессо-бара.

Факторы, от которых зависит качество напитка у меня дома:

1. Свежесть обжарки. Зерно из супермаркета с датой обжарки полгода назад дает плоский вкус с прогорклой горчинкой. Я покупаю кофе с датой обжарки не старше 2-4 недель.
2. Правильный помол. Я регулирую встроенную кофемолку под конкретный сорт: для светлой обжарки уменьшаю помол, для темной – увеличиваю, предотвращая избыточную горечь.
3. Чистота диспенсера и диспетчера. Отработанные кофейные масла на сетке заварочного блока портят вкус свежего эспрессо, поэтому я промываю блок каждую неделю.

Без настройки помола и качественного зерна даже машина премиум-сегмента будет выдавать водянистый напиток.

Где сверить комплектацию перед заказом

Подобрать автоматическую зерновую кофемашину, сравнить типы заварочных блоков и выбрать фирменные средства для декальцинации можно в каталоге allo.ua/ru/, где представлены сертифицированная бытовая техника и оригинальные расходные материалы с официальной гарантией.

Итог

При регулярном потреблении 2-3 чашек кофе в день домашняя зерновая кофемашина полностью окупается за 4-6 месяцев даже с учетом расходов на фильтры и чистящую химию. Однако при употреблении одной чашки исключительно по выходным покупка собственного аппарата с экономической точки зрения не имеет смысла.

Примечание: все расчеты, цены на расходные материалы и цифровые показатели в статье являются ориентировочными (актуально на октябрь 2026 года).

В Україні розпочалася процедура банкрутства компанії Global Spirits – через мільярдний борг перед колишнім дистриб’ютором. Раніше російський обстріл знищив запорізький лікеро-горілчаний завод «Хортиця» — підприємство трохи не дожило до свого 25-річчя. ЗЦР розповідає, як виник один із головних брендів нашого міста – настільки відомий, що чимало українців, почувши назву «Хортиця», спочатку згадували горілку, а вже потім — острів

Перший мільйон?

Засновник компанії Євген Черняк у 1990-х почав займатися дистрибуцією продуктів — від виробника до кіоску чи невеликої крамниці. За офіційною версією, перший мільйон почався з торгової точки на Космосі, неподалік від районної адміністрації.

Спочатку там продавали типовий для того часу набір: соки, жувальну гумку та шоколадні батончики. Однак Черняк постійно шукав товар, який давав найбільший прибуток. Найвигіднішою виявилася горілка.

У 1998 році офіційно заснували ТД «Мегаполіс», який став дистриб’ютором тодішніх провідних алкогольних брендів — Nemiroff і «Союз-Віктан».

Водночас батько Черняка, Олександр, розвивав інший бізнес. Крім заводу кольорових сплавів, батько й син видобували метал у сумнозвісній балці Середній.

Підтримайте нас: підпишіться на щомісячний донат! Або закиньте на монобанку.

У 1990-х це був переважно пошук радянських промислових залишків. За часів СРСР на відвали звозили величезні шматки застиглого металу вагою до тонни — розплав, який виливався з печей через порушення технології, а також брухт, непридатний для виробництва.

Сам Євген описував цей період досить стримано й позитивно:

Опис «черняківської» ділянки балки Середньої різко контрастував із повідомленнями з інших її частин, де постійно відбувалися затримання й убивства. Влада незмінно обіцяла навести лад і покарати криміналітет, зрощений із силовиками.

Утім, якщо бізнесмен міг заробляти і в криміногенному середовищі балки, і на постачанні великих партій горілки, захопити бодай одну з яких було б тоді джекпотом, це дає підстави припустити: розповідає він значно менше, ніж відбувалося насправді.

Той самий завод, та сама література

З плином часу Євген Черняк не зміг дійти згоди з керівництвом Nemiroff. Частку «Мегаполіса» серед дистриб’юторів вважали завеликою, а темпи розширення — надто агресивними. Виробники побоювалися, що згодом Черняк зможе диктувати їм власні умови.

Співпраця припинилася приблизно у 2001-му або 2002 році. Тоді підприємець узявся будувати власний горілчаний завод. Офіційний запуск підприємства відбувся у грудні 2003 року — саме тоді з конвеєра зійшла перша пляшка.

Неочікуваний факт: горілчаний завод знаходиться поза адміністративними межами Запоріжжя, на землі Долинської громади. А його юридична адреса – в селі Хортиця Долинської громади. Завдяки такому платнику податків Долинська ОТГ є однією з найзаможніших в районі.

Завод намагалися зробити максимально сучасним і технологічним, щоб одразу забезпечити великі обсяги, а згодом нарощувати потужності. Однак ще більше, ніж у виробництво, Черняк вкладав у мережу збуту — можливість дістатися кожної полиці в кожному магазині.

ТД «Мегаполіс» став чи не першою компанією в Україні за межами столиці, яка запровадила обов’язковий мінімум книжок для своїх менеджерів. До переліку входили художня й ділова література. Перша розповідала переважно про подолання перешкод і силу волі, друга — про концентрацію на прибутках та вміння всюди помічати можливості.

Менеджерів із продажу «Хортиці» навчали бути дуже наполегливими. Як розповідають колишні співробітники «Мегаполіса», вони не зупинялися ні перед чим, щоб потрапити до кабінету директора місцевого супермаркету чи торговельної мережі. Усе заради того, щоб забезпечити бренду найкращі полиці у відділі алкоголю.

А ще розповідають, що найвпертіших опонентів могли передати «в розробку» службі безпеки «Мегаполіса», щоб наступного разу прийти на зустріч із вагомішими аргументами.

Саме такій агресивній моделі збуту присвячений культовий аудіозапис нульових. На робочій нараді Євген Черняк нецензурно сварить дистриб’ютора, який не виконав план, а потім — менеджера, котрий не встиг знайти нового працівника у відділ продажу в Дніпропетровську.

Завдяки такому стилю керування та постановці цілей продажі «Хортиці» після запуску ЛВЗ стрімко зростали. У 2008 році Євген Черняк придбав Одеський коньячний завод «Шустов» і поєднав обидва алкогольні бізнеси в холдинг Global Spirits.

Проблеми та новий рівень

У ті ж роки бізнесмен мав політичні амбіції в рідному Запоріжжі. Він уже був депутатом міської ради й хотів більшого на місцевих виборах 2010 року. Однак все пішло інакше, коли після перемоги Віктора Януковича на президентських виборах так званим «смотрящим» у Запорізькій області став інший Євген — Анісімов.

Досі немає впевненості, чи не претендував на цю неформальну роль сам Черняк і чи не через поразку в такому «конкурсі» одним із перших потрапив під бізнес-пресинг. В офісах дистриб’юторів та на заводі відбувалися обшуки, допити й численні вилучення документів.

Через багато років Євген Черняк називав ці події «аферою місцевого штибу» й стверджував, що «весь місцевий адміністративний ресурс об’єднався у спробі відібрати 50% бізнесу». За його словами, тоді він спілкувався з народним депутатом Юрієм Іванющенком, відомим як «Юра Єнакієвський», але той не підтвердив, що Анісімов діяв від його імені.

Утім, поліція, податкова та прокуратура у 2010-2011 роках діяли надто злагоджено як для суто «місцевої афери».

Податкова таки знайшла слабке місце ЛВЗ – сплата податків на прибуток та додану вартість. Податківці нарахували до сплати компанії «Імідж Холдинг», на яку тоді були оформлені виробничі лінії, більше ніж 300 мільйонів гривень у двох судових справах. І це ще часи “доллара по вісім”, нагадаємо.

Справи розглядали в судах кілька років. Вони завершились вже в 2015му, коли і Янукович, і Анісімов утекли до Росії. За цей час виробничі потужності та запаси переоформили з «Імідж Холдингу» на іншу компанію.

Однак український ринок тоді вже не був для Черняка ключовим. У 2012–2013 роках він почав виходити на ринок США й досить вдало там закріпився. Назву бренду Khortytsa скоротили до Khor. Водночас холдинг придбав заводи в Росії — ЛВЗ «Русский Север» і «Родник».

Черняк побудував власну бізнес-імперію, довірив її професійним менеджерам і пішов у євангелісти «успішного успіху». Тому в 2010-х ми знали його переважно як засновника програми, а згодом — бізнес-спільноти Big Money.

Після початку повномасштабного вторгнення Global Spirits офіційно заявив про вихід із російського ринку. Однак цим словам не повірили ані в Україні, ані в Росії.

У 2023 році російські слідчі відкрили кримінальну справу проти Черняка та пов’язаних із ним людей, звинувативши їх у фінансуванні ЗСУ. Наприкінці того ж року СБУ повідомила про підозру самому бізнесмену та його топменеджерам — уже через імовірне ведення бізнесу в РФ і фінансування російської агресії. Черняк ці звинувачення заперечив.

Сам мультимільйонер, який ще з 2014 року здебільшого мешкав в США, навряд чи багато переймався ринками зі спадаючою маржою.

Нинішня справа про банкрутство свідчить, що фінансові проблеми української частини холдингу почалися ще до російських ударів по заводу.

У 2023 році колишній дистриб’ютор «Хортиці» ТОВ «Опт-Системс», яке тоді мало назву «Українська торгова дистрибуційна компанія», надало ТОВ «Глобал Спірітс Груп» майже 2 млрд грн поворотної фінансової допомоги. Гроші мали повернути у травні 2024 року, однак позичальник віддав лише частину.

15 вересня 2026 року Господарський суд Київської області за даними YouControl відкрив провадження у справі про банкрутство ТОВ «Глобал Спірітс Груп» і визнав вимоги кредитора на 1 млрд грн. Компанія заявляла, що погасила борг через взаємозалік платежів за використання торговельних марок, однак суд ці аргументи відхилив.

На момент звернення «Опт-Системс» уже саме перебувало у процедурі банкрутства, а заяву від його імені подав призначений судом ліквідатор.

«Опт-Системс» також пов’язують із Global Spirits: раніше компанія продавала продукцію бренду, а Forbes називав її частиною холдингу. Тому ситуація, у якій споріднені структури позичають одна одній гроші, а згодом одна ініціює банкрутство іншої, більше схожа на наслідок рішень усередині бізнес-групи, ніж на бізнесовий конфлікт незалежних компаній.

Процедури банкрутства можуть тривати роками. Чи з’явиться в Україні після закінчення війни новий завод «Хортиці» — поки сказати важко.

Сподобався текст? Підтримайте команду ЗЦР!
Зробіть донат. На монобанку теж будемо раді.
Або скористайтеся карткою

5169330531391628

Призначення: «Благодійна допомога»
Дякуємо за підтримку!

У Запоріжжі із зеленими зонами склалася парадоксальна ситуація. Місто здається зеленим на супутникових знімках – але якщо зануритися в цифри та реальність мікрорайонів, ми маємо катастрофічний дефіцит у понад 1 000 гектарів рекреаційних територій

Але найбільша проблема навіть не в гектарах, а в тому, що громада та влада досі розмовляють абсолютно різними мовами.

Мова звітів проти мови реальності

Коли громадськість б’є на сполох і вимагає зберегти та реконструювати існуючі парки, у відповідь чути: «Та у нас зелених зон повно, аж 4 000 гектарів вільних земель! Нам би хоч на ці гроші знайти».

Проте ці чотири тисячі гектарів — звичайна паперова звітність. Міська рада зараховує туди території відпрацьованих кар’єрів, землі дачних кооперативів (які фізично й юридично неможливо забрати під парки) і навіть землі сусідньої Долинської ОТГ. Зрозуміло, що жодних міських скверів чи парків там ніколи не буде.

Натомість реальні парки та сквери знаходяться під постійним прицілом забудовників. Просто зараз у місті розгортаються декілька земельних скандалів:

• парк Тарасова, де триває боротьба за зелені насадження;
• стадіон «Олімпійські надії», який із території рекреаційного призначення намагаються перевести під житлову та комерційну забудову;
• прибудинкова територія біля будинку по вулиці Українській, 29, де люди борються проти будівництва АЗС прямо під вікнами.

У результаті цілі райони залишаються без жодного зеленого затишного місця для відпочинку. Яскравий приклад — 3-й Шевченківський мікрорайон, де до повномасштабного вторгнення мешкало близько 50 тисяч людей. Там немає жодного скверу, не кажучи вже про парк. Щоб прогулятися серед дерев, люди змушені їхати кілька зупинок транспортом.

Мільйони на бетон, шини та кримінальні справи

Коли ж влада все-таки береться за благоустрій, це закінчується не порятунком довкілля, а розчаруванням. Останніми роками в зелені зони Запоріжжя було вкладено небачену раніше суму — 86 мільйонів гривень. Результат? Місто отримало не якісні зелені простори, а суцільний закатаний у бетон та гуму простір.

На ці гроші встановили дитячі майданчики з суттєвими недоліками:

• Неекологічність: гумове покриття з відпрацьованих автомобільно-тракторних шин, покладене прямо на бетонну подушку. Влітку воно сильно нагрівається і виділяє їдкий сморід.
• Низька якість: елементи майданчиків виявилися настільки ненадійними, що вже зараз майже всі поламані.

Як наслідок, кожен із таких об’єктів став матеріалом для кримінальних справ через підозри у суттєвому завищенні вартості кошторису.

Як народилася ідея Зелено-блакитного простору

У 2025 році з’явився шанс зламати це замкнене коло. В.о. міського голови Регіна Харченко підписала розпорядження про створення робочої групи для розробки Концепції зелених зон Запоріжжя. До її складу увійшли й досвідчені представники громадськості – зокрема, на той час експертка «Запорізького центру розслідувань» Вікторія Чикалова.

Початковий сценарій був таким: влада надає свою чернетку, а громадськість вносить правки. Однак створений чиновниками документ за своєю суттю концепцією взагалі не був. Це був скоріше збірник технічних регламентів, який у результаті отримав назву «Основні засади догляду за скверами і парками в місті Запоріжжя. Природа, культура, дозвілля».

Повноцінна Концепція так і не народилася. Щоб показати, як має виглядати стратегічний документ, представниця ЗЦР розробила та презентувала на засіданні групи власний проєкт — Структуру концепції зеленого простору Запоріжжя.

Учасники групи документ підтримали. Важливе доповнення внесла Тетяна Жавжарова (голова ГО «Екосенс»): вона запропонувала об’єднати зелені насадження з водними ресурсами міста — річкою Дніпро, малими річками та ставками — в єдину цілісну систему.

Так з’явилася назва «Структура концепції Зелено-блакитного простору Запоріжжя», яку на спеціальному публічному заході презентувала громадська організація «Маю право дихати» спільно із «Запорізьким центром розслідувань».

Філософія змін: місія, цінності та KPI

Сформована концепція пропонує кардинально новий підхід до розвитку міста.

Місія: у співпраці з громадою створити цілісну систему зелено-блакитного простору Запоріжжя, що забезпечує якісну рекреацію, генерує незабутні враження, приваблює гостей і робить місто комфортним та привабливим для життя.

Ключові цінності: залученість громади й бізнесу, інклюзивність, безбар’єрність, екологічність, прозорість процедур та справедливість — принцип «10 хвилин пішки до якісної зеленої зони» для кожного містянина.

Головні показники (KPI): успішність вимірюватиметься не витраченими мільйонами, а зростанням площі оновлених парків, розширенням пішохідної й велосипедної інфраструктури, часткою охопленого населення та кількістю людей, які обирають Запоріжжя для життя.

Урок «Лавандового лабіринту»

Влада погодилася розвивати зелені зони партисипативно й прийняти засади запропонованої Структури концепції не випадково. На її очах громадськість вже створила реальний і переконливий прецедент — проєкт «Лавандовий лабіринт» у парку «Веселка».

Цей проєкт реалізовувався в межах ініціативи «Грінрутс хаб». Його шлях був максимально прозорим:

• Глибокі інтерв’ю: активісти дослідили реальні потреби відвідувачів «Веселки».
• Обговорення з містянами: організацію лабіринту проговорили з міською спільнотою.
• Партисипативний вибір місця: разом із запоріжцями обрали ділянку для майбутньої локації.
• Спільна робота: грантодавці профінансували лише елементи та самі рослини. Всю фізичну, важку роботу власноруч виконали самі містяни. Комерційна вартість цієї праці сягала б щонайменше 1 мільйона гривень, але люди зробили це безкоштовно та з любов’ю до свого міста.

Результат перевершив очікування. Альтанка, гойдалки стоять ще з липня, за три місяці нічого не зламано, вся лаванда на місці. Коли люди власними руками створюють простір, вони відчувають себе там як удома й дбайливо бережуть його. Влада побачила, що реальні справи в руках громади працюють, і цей досвід варто масштабувати на все місто.

Гранти та згуртованість замість міського бюджету

Партисипативний розвиток та грантове фінансування сьогодні — це єдиний правильний шлях для Запоріжжя. Попереду на нас чекає дуже важкий бюджетний рік, у якому на зелені зони коштів практично не буде.

Та й витрачати мільйони з міської скарбниці на парки під час війни не мало сенсу й раніше. Запоріжжя розташоване близько до лінії бойового зіткнення, тому пріоритет бюджету очевидний:

• Максимальна підтримка Збройних Сил України та наших захисників;
• Будівництво й облаштування укриттів;
• Підтримка критичної інфраструктури та допомога людям, чиє житло постраждало від ворожих обстрілів.

Саме тому розвиток рекреаційних зон має відбуватися завдяки залученню міжнародних грантових коштів, донорських проєктів та за прямої участі самої громади.

Що далі: від слів до робочих груп

Створення спеціалізованої групи довго відкладалося, але завдяки позиції керівника управління екологічної безпеки Запорізької міськради Гліба Золотарьова процес нарешті зрушив із мертвої точки. Влада пішла назустріч: громадськість буде повністю очолювати нову робочу групу, а дата першої робочої наради вже офіційно призначена.

Робота вестиметься за двома ключовими напрямками:

1. Районна інвентаризація та юридичний захист:

У кожному районі міста працюватиме команда з представників громадськості та районних адміністрацій. Мета — виявити потенційні ділянки під зелені зони, провести повну інвентаризацію, з’ясувати юридичний статус землі, розробити кадастрову документацію та закріпити за ділянками статус парку чи скверу, захистивши їх від забудови.

2. Партисипативна розробка Концепції:

Безпосереднє створення Концепції перетворень рекреаційних зон із постійним залученням активістів, мешканців сусідніх будинків, місцевого бізнесу та всіх стейкхолдерів, яким болить доля їхніх мікрорайонів.

Запит від громади: повний зал і готовність діяти

Підтвердженням того, наскільки ця тема пече запоріжцям, стала публічна презентація Концепції. На захід зібралося понад 30 містян — зал був повністю заповнений. Люди не просто слухали, а й активно надавали свої рекомендації та заповнювали форми зворотного зв’язку.

Фактично всі присутні підтримали ініціативу. Майже кожна група гостей прийшла вже з конкретним болем чи ідеєю щодо зеленої чи блакитної зони у своєму районі.

Наприклад, серед гостей була ініціативна група будинку по вулиці Українській, 29, біля яких на зеленій зоні забудовник уже готує майданчик під АЗС. Були й мешканці інших районів, які буквально мріють про власні сквери та готові особисто долучатися до розробки Концепції.

Місто — це не сума бетонних квадратних метрів і звітів про «потенційні гектари». Це простір для життя, який повинен дихати. Розробка Концепції зелено-блакитного простору — наш спільний шанс перейти від виснажливих точкових скандалів до прозорої, якісної та дієвої стратегії розвитку Запоріжжя.

Ольга Гайдаш, голова ГО «Маю право дихати»

Одне із запорізьких медіа минулого тижня опублікувало відео від читачів з Космічного району. На картинці – нитка оптоволокна, що тягнеться вгору. Офіційних підтверджень чи спростувань, чи був це слід російського дрона, відтоді не було

Чи дійсно дрони на оптоволокні можуть долітати до житлових районів міста? Технічно – так.

Ще наприкінці вересня таку можливість підтвердив речник ОВА Олександр Коваленко. За його словами, від лінії бойового зіткнення до Запоріжжя близько 25 кілометрів. І це – зона досяжності для безпілотників на оптиці.

Але до масового застосування далеко, вважають експерти.

Чим дрон на оптоволокні відрізняється від звичайного FPV?

Звичайним FPV-дроном керують за допомогою радіосигналу. Оптоволоконним — через волокно – «нитку», яка розмотується з котушки під час польоту.

Підтримайте нас: підпишіться на щомісячний донат! Або закиньте на монобанку.

Головна перевага для оператора — стабільний зв’язок. Зображення чіткіше, не зникає серед будинків і дерев, а засоби РЕБ на такий дрон не діють. Головна слабкість — та сама котушка. Дальність обмежує довжина волокна, а вага котушки робить БПЛА важчим і менш маневреним.

За російськими джерелами, основна їхня модель дрона на оптиці має назву «Князь Вандал Новгородський» – скорочено КВН.

За повідомленнями, у КВН-а є кілька модифікацій. Базова літає на 15–35 кілометрів, тестували й варіанти до 50. У вересні 2026-го року заявили про серійну версію дальністю польоту до 42 кілометрів.

Російські дані можуть бути перебільшені, проте оглядачі сходяться в одному: обидві сторони вже мають котушки на 40 км.

Чи варто чекати масованих атак?

Українські військові вже повідомляли про атаки камікадзе на оптиці на Запорізьку область. Рудольф Акопян, директор зі стратегічних комунікацій «Центру досліджень безпілотних систем», підтверджує і спроби атакувати сам обласний центр. Він пов’язує це з новим витком терору проти цивільних: за його словами, російська армія збільшує кількість розрахунків операторів дронів.

Втім, перспективи масованих ударів поки не вбачається: як підкреслюють аналітики, кожен кілометр котушки додає дрону ваги і зменшує бойову частину. Тому відео з Космосу і стало чи не першим, де, імовірно, зафіксовано такий дрон у Запоріжжі.

Чим захищатися?

Хоча засоби РЕБ проти безпілотників на оптоволокні безсилі, їх так само зупиняють антидронові сітки.

Якщо розірвати волокно, дрон втратить керування і не долетить до цілі. Але впаде він невідомо куди.

Найдієвішим засобом збити дрон на оптиці називають стрілецьку зброю – дробовики.

Ну а найефективнішим способом протидії залишається ураження екіпажів російських «дроноводів».

Текст створено з використанням ШІ

Сподобався текст? Підтримайте команду ЗЦР!
Зробіть донат. На монобанку теж будемо раді.
Або скористайтеся карткою

5169330531391628

Призначення: «Благодійна допомога»
Дякуємо за підтримку!

У Запоріжжі стартував Мандрівний Docudays UA. Відкрили фестиваль показом документальної стрічки «Сліди» — фільму про пошук справедливості українськими жінками, які пережили сексуальне насильство й тортури під час російської агресії. Стрічка є претендентом на 99-ту премію «Оскар» у категорії «Найкращий міжнародний фільм»

Після показу відбулася правозахисна дискусія за участі Антоніни Шостак, керівниці ГО «Егіда Запоріжжя». Розмова була про те, як у сучасних умовах говорити про насильство — публічно, не завдаючи повторної травми тим, хто його пережив, і водночас не замовчуючи тему.

Підтримайте нас: підпишіться на щомісячний донат! Або закиньте на монобанку.

Дискусія об’єднала в одному просторі творців та активістів — і стала платформою для нових знайомств між людьми, які працюють над суспільними темами.

Фільм «Сліди» ставить питання: що означає добиватися справедливості, коли злочин скоєний державою-агресором, а механізми покарання працюють повільно або й не працюють узагалі. Для запорізької аудиторії, це, на жаль, не абстрактна подія, яка відбувається десь далеко.

Перший день допомогає зрозуміти тон усієї програми фестивалю. Цього року Docudays UA говорить про «Прості конструкції» — базові опори, на яких тримаються людина й суспільство: підтримку, гідність, здатність залишатися собою навіть у найскладніших обставинах.

Фестиваль триватиме до 23 жовтня. Попереду ще покази, дискусії в бібліотеках, університетах і міському молодіжному центрі, а також форум-театр, у якому глядачі зможуть не просто спостерігати, а й самі брати участь у дії. Вхід на всі події вільний за умови попередньої реєстрації.

Ліза Зацарна

Сподобався текст? Підтримайте команду ЗЦР!
Зробіть донат. На монобанку теж будемо раді.
Або скористайтеся карткою

5169330531391628

Призначення: «Благодійна допомога»
Дякуємо за підтримку!