Чому в чат-боті ЗЦР НЕ буде звернення за підтримку заборони УПЦ МП 

ЗЦР не буде запускати в своєму чат-боті окреме звернення до нардепів про підтримку “закону проти УПЦ МП”. Нинішній варіант проєкту замість вирішення проблеми може створити бюрократичний апокаліпсис. Далі пояснюємо, чому 

Два тижні тому ми запустили в чат-бот функцію звернення до нардепів, щоб вони не підтримували в другому читанні законопроєкт про “відкуп від корупції” в його нинішній редакції. З того часу членам нашої команди неодноразово писали знайомі: “А можете додати в чат-бот ще одне звернення до народних депутатів, щоб вони підтримали закон про заборону московської церкви?”

Скажемо більше. Спочатку окремий механізм звернення до нардепів вироблявся саме з прицілом на адвокацію “заборони” УПЦ МП. І вже дещо на бігу ми змінили його на “відкуп від корупції”. 

А потім команда пішла читати галузеві видання з аналізом і сам законопроєкт 8371, щоб зрозуміти, чи сильно він змінився відтоді, як ми писали про його проблеми восени. 

Висновок – на жаль, ні. Цей самокат з квадратними колесами не поїде. За поточну версію законопроєкту 8371 запорізьких нардепів поки не має сенсу смикати.

Але якщо законопроєкт допиляють до чогось більш робочого, то ми обов’язково вам про це повідомимо. І зробимо опцію в чат-боті.

А що зараз? 

Якщо дуже коротко: УПЦ МП – це десятки тисяч окремих юридичних осіб – релігійних громад. Окреме експертне рішення з висновком “(не)афілійоване з РПЦ МП і (не)треба припиняти” по кожній громаді/організації повинна приймати Державна служба з питань етнополітики і свободи совісті (ДЕСС). Це висновок про припинення йде до суду і кожна релігійна громада/організація матиме право оскаржувати його. У підсумку, це затягне “заборону” лише найпублічніших осередків УПЦ МП на декілька років.

Конкретно на прикладі. У Запоріжжі два ключових собори УПЦ МП – Свято-Андріївський кафедральний в Шевченківському районі і Свято-Покровський на проспекті в старій частині. За законопроєктом 8371 їх можуть визнати афілійованими з РПЦ МП десь за 3-4 роки. Коли після цього храми і землю конфіскують і віддадуть під молодіжний хаб чи під іншу церкву – взагалі невідомо.     

Тепер розлогіше. 

1. Кожна церква, капличка, монастир собор, іноді просто підвал будинку оформлені на окрему юридичну особу – релігійну організацію/громаду. Кожна така організація має свій окремий статут, де виписано, кому вона підпорядкована, хто має право керувати майном, хто приймає рішення. Таких юридичних осіб в мережі УПЦ МП по всій країні 10 чи 30 тисяч –- навіть якщо не брати “порожні” юрособи, на яких зараз немає якогось майна чи руху коштів.
2. Законопроєкт 8371 покладає на Державну службу з питань етнополітики і свободи совісті чималий тягар. Треба зробити по кожній релігійній громаді окремий висновок, що вона афільована з РПЦ, і тому підлягає забороні. А вже потім – оформлювати це в позов і надсилати до суду. Навіть попри всю шаблонність роботи, це дуже багато. 
3. Кожна релігійна громада/організація має законне право оскаржувати в адміністративному суді висновок по собі. “Масовість” роботи ДЕСС буде обмежена спроможністю їх юридичної служби підтримувати в суді 10 чи 20 позовів одночасно, і графіком адмінсудів, які в столиці і так перевантажені.
4. Якщо моделювати ситуацію “законопроєкт приймають, як він є зараз”, то з окресленим в ньому алгоритмом графіки наступні
   а) наступні два-три роки – робляться висновки щодо “афіліації з РПЦ” і в судах тривають оскарження цих висновків щодо “топових” осередків УПЦ МП – столичних органів керування, трьох Лавр та провідних монастирів в Україні. Це десь до 20 юросіб.
   б) через два роки можливо почнуться суди за висновки по єпархіальних управліннях – керівних органах в регіонах, по кафедральних соборах єпархій та звичайних монастирях, і це теж розтягнеться на 2-3 роки. Загальна кількість цього сегменту – до пари сотень.  
   в) відповідно, вже десь на п’ятому році дії закону дійдуть до “низового сегмента”, який налічує вже тисячі юридичних осіб, і що буде тоді, вже важко прогнозувати. 
5. Окремі положення законопроєкту щодо долі майна “афілійованих з РПЦ” організацій не узгоджені з Господарським і Цивільним кодексом, і це вже дуже окрема і розлога історія, як можуть розвиватись позови на конфіскацію храмів чи землі під ними.  

Довкола законопроєкту 8371 зламано вже дуже багато списів, деякі наші колеги “беруть на олівець” депутатів, які його не підтримали або активно блокували його розгляд “законодавчим спамом”. 

Певні експерти пророкують “колапс і апокаліпсис в Україні”, якщо закон ухвалять. Але ми дивимось на практичне втілення цього закону – і можемо спрогнозувати лише бюрократичний апокаліпсис, який залишить розчарованими всіх небайдужих українців. 

Сергій Сидоров, директор ЗЦР