Захищати кордони країни. Повернутися у цивільне життя. Відкрити квіткову крамничку, щоб бути поруч у важливі моменти. Історія двох колишніх військових 115 окремої механізованої бригади ЗСУ, квітів й врятованої кішки Ріно

На одній з вулиць Запоріжжя, що має імʼя полеглого героя Вячеслава Зайцева, розташована квіткова крамничка. Заснували її колишні військова та військовий – Юлія Макарук та Іван Монько. 

Жінка родом з Черкащини, а чоловік – із Запоріжжя. Познайомилися вони у Сумах під час служби, а після закінчення – приїхали у рідне місто Івана. Прихопивши з собою покинуту на Харківщині кішку Ріно. Перший час звикали до життя у тилу – і знайшли своє покликання у квітах.

Тут живуть квіти

Сходи, що ведуть у Monya Flora, прикрашені декоративними червоними перцями і рослинами у горщиках. Через скляні стіни виблискують ліхтарики-зірки, зелень та повітряні кульки. Всередині пахне свіжістю з нотами кави.

На вході в крамницю нас зустрічає Ріно. Кішка неспішно відкриває очі, розглядає гостей і знов засинає на стільці поруч з своєю іграшкою. Щоранку вона приходить на роботу з господарями, і вже стала справжньою “родзинкою” крамниці. Ріно зустрічає гостей, досліджує світ квітів, позує для фото і грається з відвідувачами.

За нею на зустріч іде Юлія з фіолетовими ірисами, кольоровими гіпсофілами, рожевими і білими герберами. Бере у руки інструменти і починає збирати композицію у подарунковий бокс – обрізає квіти, підбирає розташування в боксі, приміряє стрічки й пакування. 

Збоку від неї висить рамка з шевронами – всі Юлії, на згадку про великий період життя, який жінка присвятила боротьбі за українську свободу. З іншого боку – табличка зі збором для тих, хто досі продовжує її на фронті. 

Крамничка Monya Flora поділена на кілька зон. Перша для зустрічі гостей. Тут Іван і Юлія допомагають визначитися з дизайном букета чи композиції, що підійде саме вам.  Друга – робоча, де їх збирають. Наступна – простір, де живе велике різноманіття квітів у горщиках для дому, і остання – холодна зона, де зберігаються квіти для букетів. 

Від проблеми до ідеї. Квітковий задум

Ідея відкрити квіткову крамницю зародилася 8 березня. Тоді, відправившись за квітами для мам, пара помітила, що вони дорогі. Юлія і Іван кажуть, що коли ти на фронті, то зовсім “відірваний” від цін і буденності. Відтак їм стало цікаво, чи можна вирішити цю проблему і зробити букети доступнішими. 

З цього запиту й почався шлях до створення власного бізнесу. Спочатку власники дослідили постачальників і їх пропозиції. А також подумали, що, окрім цін, вони можуть покращити у цій сфері. Наприклад, збільшити різноманіття, закрити запити на квіти, які важко знайти тощо. 

Після цього перейшли до планування квіткового простору – знайшли й орендували приміщення, розпочали ремонт. Майже все у крамниці зроблено руками пари.

Далі Юлія навчалася працювати з квітами, а Іван власноруч робив полички і меблі, встановив робоче місце і вирішував інші логістичні питання. 

Не треба шукати вазу

Вже у червні цього року крамниця запрацювала. Назвали простір Monya Flora, що походить від прізвища Івана – Монько.  За цей недовгий час Юлія і Іван встигли долучитися до багатьох важливих подій містян – від днів народження до весіль.

Іван виносить альбом з роздрукованими фото. Тут фіксують різні дизайни на вибір. Кажуть, що в крамниці немає готових букетів, бо так квіти швидко псуються. Натомість ви можете прийти з власною ідеєю або обрати дизайн з альбому. І Юлія швидко збере його.

Для запланованих подій пара готує презентації. Сьогодні Юлія і Іван показують одну з таких і нам.

Також жінка відзначає, що більше любить композиції з квітів, бо вони зручніші й довше приносять радість або спогади про момент.

Увага Юлії зупиняється на питанні ваз. Жінка каже, що весь час досліджує нові тенденції, що сприяють спрощенню життя. У майбутньому всі ці рішення будуть представлені у крамниці.

Від закордону до фронту. Історія Юлії 

До початку Великої війни Юлія працювала на агрофірмі закордоном. У лютому 2022 жінка відправилася додому, щоб забрати своїх трьох дітей і племінників до себе. 

Однак, повернувшись, побачила, що ситуація в Україні була критична. Юлія не змогла залишитися осторонь і, відправивши дітей у відносно безпечніше місце, почала волонтерити. 

У жінки був досвід керування дронами, хоча тільки й у цивільному житті. Водночас ці навички були більшими, ніж у багатьох на той час. Тому Юлія планувала вчити людей як інструкторка. Однак доля склалася по-іншому, і на цій посаді жінка пробула лише тиждень. А потім поїхала на передову. 

З часом страх залишив жінку і вона продовжила свою службу, перебуваючи на різних позиціях.

Юлія залишалася на службі навіть після травм і поранень. Перші отримала ще у 2022 році – розрив меніска, травми внутрішніх органів, контузія. Однак продовжувала служити й далі.

Після наступної черги кульових, осколкових поранень цього року жінка звільнилася у резерв. Так почала повертатися у цивільне життя. Додає, що морально важко, адже, попри все, зустрічалися люди, що кажуть: “Чому ми повинні допомагати? Ми їх туди не посилали”.

Історія Івана

Іван народився і виріс у Запоріжжі. До вторгнення працював на заводах “Дніпроспецсталь”, “Коксохім” тощо. Обіймав різні посади.

80-річна мати і 79-річний батько Івана покидати місто відмовилося. Але наполягали, що сину треба їхати у безпечніше місце, бо він молодий. Іван робить паузу і жартує, що й поїхав – на війну. 

Попри те, що майже весь час Іван і Юлія знаходилися поруч, познайомилися тільки рік тому у Сумах. На службі Іван, як і Юлія, був до цього року і повернувся, щоб доглядати батьків. Обидва мають невиліковні хвороби. 

Переселенка Ріно. Історія кішки

Пара розповідає, що їх улюблениця з Харківської області. Доля її господарів невідома. А сама Ріно прибилася до них і поступово стала частиною родини. 

Спочатку пара думала, що це кіт, і через немаленьку вагу і любов до їжі назвали “його” Бегемот. Проте з часом зʼясувалося, що то дівчинка. Так зʼявилося імʼя Ріно. Заплутавшись у термінах, господарі подумали, що “Ріно” – це бегемот англійською. Лише згодом син Юлії розповів, що це у перекладі носоріг. Проте це імʼя відповідає характеру киці.

Тепер Юлія, Іван та Ріно щодень працюють у крамниці. Час від часу тут можна зустріти й дітей жінки, що приїжджають у гості й залюбки готові доєднатися до квіткової справи.

Читайте також: Війна і підприємництво: як родина з Енергодару допомагає іншим через соціальний бізнес в Запоріжжі

Ми створили цей матеріал як учасники Мережі «Вікно Відновлення». Все про відновлення постраждалих регіонів України дізнавайтеся на єдиній платформі recovery.win.

Запорізька місьрада планує взяти кредит на 300 мільйонів гривень на когенераційні установки. Гроші дає «Укргазбанк» за комерційними відсотками, випливає з проєкту рішення. До цього частину проєктів розвитку у місті проводили на європейські кредити, відсотки за якими були відвічі нижчі

Нову позику хочуть взяти на встановлення газопоршневих когенераційних установок і на супутні комунікації до них. Загалом у проєкті вказано 17 адрес, за якими планують роботи. Це котельні міських «Тепломереж» та інші точки в комунальній інфраструктурі, де витрачається чимало енергії. 

Ви можете підтримати нашу роботу і підписатися на щомісячний донат!

У газопоршневій когенерації використовують особливий вид генератора, який працює на газу. Від його спалювання виробляється і тепло, і електроенергія. 

Запоріжжя отримує кредитну лінію на 300 мільйонів на 7 років. Тобто місто може витратити на ці потреби і менше за заявлену суму, але не більше. Повертати кошти треба з початку четвертого року від підписання угоди. Гроші, які використають у першій рік, треба віддавати з відсотком 15,5 річних, а в наступні роки – за плаваючою ставкою, від 15,5% до 23%. 

«Укргазбанк» у попередні роки був чи не головним кредитором Запоріжжя. Саме за його гроші зробили реконструкцію аеропорту – цю позику місто і досі погашає.  

Від редакції: судячи з усього, у запорізької влади не вийшло залучити гроші за пільговими низькими ставками. Адже великі «інституційні» банки, згідно з їх правилами, не можуть кредитувати інфраструктуру так близько до лінії фронту. Попередні когенераційні установки ставилися за кошти USAID, робота якого припинена адміністрацією Трампа. 

Вам також буде цікаво:

• Приватна фірма відсудила у запорізької громади мільйон гривень за оренду дитячого садочка 
• Запоріжжя може викупити будівлю Народного дому
• Кредит за запорізький аеропорт: із банком домовилися про пільгові умови 
• Дитячі майданчики у Запоріжжі за 82 мільйони: історичний ареал, кошторисник-екстрасенс і ознаки корупції. Частина перша
• Дитячі майданчики у Запоріжжі за 82 мільйони. Головний підрядник: від піцерії до мільйонів на тендерах. Частина друга

ТОВ «Інфініті груп» виграла позов до Департаменту освіти на 1,3 мільйона гривень за оренду дитячого садка. Освітяни нерегулярно платили за приміщення садочка від початку вторгнення, але договір не розривали два роки

З початку 2021 року запорізька влада уклала з фірмою договір на оренду будівлі дитячого садка «Пілот» по вулиці Петра Сагайдачного, 10а, неподалік від Дніпровської райадміністрації. Орендна плата становила у 2021 році 242 тисячі гривень на місяць, у 2022 і 2023 роках – вже по 302 тисячі гривень. 

Втім, освітяни платили не дуже регулярно. У 2021 році вони розрахувалися лише за 3 місяці, в 2022-23 роках – за 5 місяців із 24-х. 

Ви можете підтримати нашу роботу і підписатися на щомісячний донат!

Ще навесні 2024 року почали ліквідацію садочка. «Інфініті Груп» повідомила Департамент освіти про дострокове розірвання договору і виставила рахунок за квітень-серпень 2024 року. А потім пішла до суду, вимагаючи відшкодувати оренду. 

У суді представники Департаменту освіти та Правобережного територіального відділення освіти вказували на те, що садочок з вересня 2022 року працює в онлайн-режимі і приміщення не займає. А на оплату оренди освітянам не виділяють кошти.

Суд звірився з договором оренди та визнав правоту фірми. Лише на декілька днів зменшив термін, який треба оплатити. З основним боргом та додатковими нарахуваннями кінцева сума склала 1,37 мільйона гривень.  

Як дитячий садочок потрапив до приватного бізнесу, з’ясувати не вдалося через давність історії. З реєстру майнових прав можна зрозуміти, що у 2009 році “Інфініті Груп” купила будівлю дитячого садка. У кого вони придбали нерухомість, як вона до цього потрапила до приватної власності – невідомо. 

Саму фірму «Інфініті Груп» разом з її правом власності на садочок придбав вже у 2020 році Антон Бриль. Це підприємець з місцевої групи девелоперів, які збудували ЖК Palladio у дворах між Палацом культури Металургів і ринком Соцміста. Крім того, Антон Бриль – чоловік судді окружного адмінсуду Юлії Калашнік. Суддя Юлія Калашнік є дочкою Віктора Калашніка, який до 2015 року очолював міське управління МВС.  

Від редакції: У судовому рішенні аргументи сторін викладаються досить стисло. Але позиція посадовців навіть так виглядає формальною. Вони аргументують не по суті претензій, а просто кажуть, що «грошей не було». Чому тоді міська влада не розривала достроково договір на садочок, де нікого немає, але борги за оренду лише зростають – незрозуміло. 

Вам також буде цікаво:

• Запоріжжя може викупити будівлю Народного дому
• Запорізька ОВА ліквідує «Запоріжзеленгосп» і приєднує його до «прибиральників»
• У Запоріжжі «освіжать» два центральних підземних переходи
• Запорізька влада змінила податок на майно: «зачепить» власників великого житла і супермаркети
• Запорізька влада підвищила тарифи на проїзд без необхідних документів

Каплиця у парку Трудової слави – місце, за яким стоїть ще одна історія із запорізької політики. 15 років тому брати Кальцеви обіцяли звести тут храм висотою більше ніж 5 поверхів. Все закінчилося невеликою капличкою і пам’ятним знаком. Чому так сталося? Скільки зеленої зони насправді орендовано в одному з центральних парків міста? Що отримує від цього міський бюджет? Розповідаємо

Колись на цьому місці був старий літній кінотеатр. Приблизно у 2007-2008 роках ділянку отримала Свято-Володимирівська релігійна громада. А коли запорізьким архієпископом став Іосіф, лояльний регіоналу Володимиру Кальцеву, то оголосили про будівництво великого храму на проспекті, неподалік від будівлі мерії. 

Ви можете підтримати нашу роботу і підписатися на щомісячний донат!

Постійний кандидат у запорізькі мери, Володимир Кальцев особисто презентував проєкт і запрошував на його презентацію київських архиєреїв. 

Про храм розповідали і показували, що він буде величезний. На старому ескізі видно, що він десь вдвічі вищий за п’ятиповерхові будинки поряд. Маленька будівля зліва – це та капличка, яку тільки й встигли збудувати. 

Чого тільки не наплануєш, коли за рік хочеш балотуватися в міські голови. Фактично храм мав би зайняти собою всю частину парку між Південноукраїнською вулицею та алеєю. Невеликий огороджений простір за парканом, до якого всі звикли – це набагато менше, ніж насправді виділено землі під забудову.

Фактично релігійній громаді віддали отакий шматок парку, від вулиці до алеї і від проспекту до вигину Південноукраїнської. Це півтора гектари землі.

Втім, у 2010 році Кальцев програв на виборах Олександру Сіну. На цьому плани великого храму закінчилися: все так і обмежилося капличкою рівноапостольної княгині Ольги. 

Ділянка і досі перебуває у користуванні релігійної громади. Втім, її зв’язок із родиною Кальцевих досить очевидний: юридична адреса громади – пр.Соборний, 63, Alexander-Hall, один із активів Володимира Кальцева.

Скільки екс-регіонал чи його менеджери від імені релігійної громади сплачують за чималий шматок землі в центрі міста? Влада не відповідає. Але, за непрямими ознаками, не дуже багато. 

Релігійні громади користуються пільговими ставками оренди, лише 1% від вартості ділянки. А право користування на землю оформлене ще старим державним актом, які видавали в нульових роках. Відтоді новий договір користування разом з переоцінкою ділянки не робили. Тобто і сама земля оцінена ще за дуже старими розцінками, і платять (якщо платять) за неї лише символічний відсоток.

Таким чином, величезний шматок одного із центральних парків і досі опосередковано перебуває в оренді у родини Кальцевих. Гроші за нього платять символічні, якщо платять взагалі. Втім, якби ділянку не орендували, доходів бюджету вона б взагалі не давала.

Вам також буде цікаво:

• Ресторан «Росія» у Запоріжжі: від зразкового ресторану та фарци до «смотрящіх» і занепаду
• Запоріжжя може викупити будівлю Народного дому
• Конячий тупик на Хортиці
• «Новий берег» Дніпра, загублені історії та екологічна недбалість: шукаємо джерела цементних відкладень у головній річці Запоріжжя
• Запорізьке відновлення: ігри з документами і «самочинна відбудова» на Соборному, 151

Коли запоріжці бідкаються, як у місті все занедбано, то серед перших прикладів згадують колишній ресторан «Росія». Ми вирішили розповісти про те, що за лаштунками загальновідомої історії цього місця

У радянські часи ресторан збудували як взірець соціалістичного «общепіту»: фрески, величезні зали для обідів на кількасот людей, в’їзд у підземний гараж, внутрішній дворик.

А ввечері починалася жива музика, танці, алкоголь, торгівля «фарцою» і ще багато чого, що не вписувалося у радянський лайфстайл. Але тодішня влада, скоріш за все, вважала, що краще тримати все неправильне під наглядом в одному місці. Так зручніше контролювати.  

Барів у «Росії» було аж три: «Експрес», «Пивний», «Березовий». Останній назвали за берізками, що і досі ростуть у внутрішньому дворику. Але асортимент у них не дуже відрізнявся – лише компанії, які проводили там час. 

Зараз це виглядає парадоксом, але ресторан відкрили в рамках антиалкогольної кампанії. Ми здебільшого пам’ятаємо антиалкогольну кампанію Горбачова, з вирубуванням виноградників. А насправді ці кампанії в СРСР проводились неодноразово. Кампанія 1972 року та її базовий нормативний документ, «О мерах по усилению борьбы против пьянства и алкоголизма», заклали фундамент для створення мережі закладів зі слабоалкогольною барною картою. Тому в згаданих трьох барах робили коктейлі, а чистої горілки чи коньяку можна було придбати в бармена лише «по блату». 

Ви можете підтримати нашу роботу і підписатися на щомісячний донат!

У 90-х роках будівля почала занепадати: вона була занадто великою для безгрошів’я того часу. Окремі приміщення ще здавали під більярди, сауну, репетиційні бази та студії звукозапису. Але ніхто не хотів повністю брати на себе чималий ресторан. 

Офіційних обстежень не робили. Але люди, що там працювали, розповідали, що будівля почала просідати. Стінами пішли тріщини. Одна з можливих причин деформації – комплекс будували на насипних грунтах, адже колись це була балка Широка, про яку ми вже згадували в розслідуванні про заводські шлаки і осади в Дніпрі. 

У нульових роках «Росія» доживала останні часи. На цокольному поверсі ще працював бар із музичним автоматом, де грав хард-рок. Вище у різні часи розташовувалися комп’ютерний клуб і навіть перша ітерація славетного запорізького гей-клубу «Модест». 

А у 2008 році будівлю у поганому стані викупила у Фонда держмайна ТОВ «Фірма Антія». Вона належала сім’ям двох бізнесменів з відвалів – майбутнього «смотрящого» Євгена Анісімова та його партнера Сергія Троцка. Останній зараз відомий лише знавцям тіньової історії нульових років, але колись це була поважна у Запоріжжі людина. Він помер у 2009 році, а його частка перейшла брату і дружині. 

Але будівлю продали без землі під нею. І хоча Анісімов кілька років мав контроль над міськрадою, оформлювати її він не став. Можливо, вже тоді усвідомлював, що на цю «коробку» треба витрачати надто багато часу і грошей. Втім, фірму «Будівельник-2007» з китайським інвестором, на яку оформили дозволи з видобутку марганцю під Степногорськом, Анісімов прописав саме в цій будівлі.

А «Росія» занепадала і далі. І зрештою остаточно закрила останні робочі приміщення. Це сталося ще 10 років тому. 

Чи могла б міська влада повернути будівлю до власності громади? Важелі та механізми є. Але потрібні гроші бодай на символічний викуп. І дуже багато – на приведення розвалин до ладу. Особливо якщо вони дійсно просідають.

Але і зараз у будівлі є сторож. Хтось проводить тут прибирання: мотлох та шматки штукатурки акуратно запаковані у мішки.

 Колись символ «фарцу» і «красивого життя» пізнього радянського періоду, тепер «Росія» стала хіба що місцем для запису тік-токів у «вайбовому» антуражі.

Сергій Сидоров

Сподобався текст? Підтримайте команду ЗЦР!
Зробіть донат
Або скористайтеся карткою
5169330531391628
Призначення: «Благодійна допомога»
Дякуємо за підтримку!

Виконком створив спеціальну робочу групу із чиновників, істориків і науковців. До 30 травня вона має скласти звіт про те, чи доцільно викупати історичну будівлю у власника

Будівлю Народного дому на площі Свободи у 2000-х роках передали з комунальної власності фірмі, пов’язаній із групою «Індустріалбанку». А вона у 2011 році продала її австрійському філателісту. Але запорізькі «партнери» за спиною у австрійця і від його імені перепродали будинок. Роками між сторонами тривали суди.

Ви можете підтримати нашу роботу і підписатися на щомісячний донат!

16 квітня місто отримало пропозицію викупити будівлю від Станіслава Вайса. За даними аналітичної платформи YouControl, особа з таким ім’ям і прізвищем пов’язана із Дмитром Труфановим – одним із учасників судових тяжб за Народний дім. Станіслав Вайс є засновником ТК «Пріоритет», у якій Дмитро Труфанов значиться директором. 

У рішенні виконкому Станіслав Вайс названий власником будівлі. Австрійський інвестор у документах виконкома не згадується.

Вам також буде цікаво:

• «Кинути» австрійця – і все Запоріжжя: історія занепаду Народного дому на площі Свободи
• «Найвищий туалет Запоріжжя»: історія новобудови у парку Трудової слави
• «Туалетна схема» по-запорізьки: Шурма, 30-річне сміття і фазани
• Як «Запоріжцивільпроект» став пусткою і прихистком для підлітків та їх справ?
• Пам’ятник запорізьким виборам: дорогий пляж… де не можна купатися

«На відпустку і на білети!» На столі перед п’ятирічним хлопчиком стоїть скляна банка-скарбничка. У ній – зароблені хлопцем гроші. Він допомагав на кухні, мив посуд і приносив обід молодшим дітям. Ми – у приватному дитячому садочку «Веселий Всесвіт», що у Бородінському мікрорайоні. І це найзатишніша наша робоча поїздка за усі останні місяці

Дитсадки, батьки і бізнес

Запоріжжя задихається без дитячих садків. У міському управлінні освіти нам повідомили: станом на кінець лютого у Запоріжжі отримувало дошкільну освіту майже 15 тисяч дітей… і лише 1 656 з них займалися хоча б за змішаною системою. Решта були на онлайні.

Відтоді у місті відкрилося 10 державних дитсадків. Діти у них навчаються прямо в укриттях, щоб не було потреби за лічені хвилини переводити їх у підвали. На відкриття закладів чекали і батьки, і вихователі, і навіть приватний бізнес.

Малі підприємці Запоріжжя страждають від дефіциту кадрів. І не лише тому, що із прифронтового міста їдуть люди. Ще одна причина – те, що молоді матусі змушені доглядати дітей, а не працювати. Свої наслідки ізоляція має і для малечі.

10 садків явно недостатньо для 15 тисяч дитсадівців. До осені закладів із повноцінними укриттями буде більше. Але поки доводиться шукати ті чи інші варіанти «прилаштувати» своїх дошкільнят. Один із варіантів – приватні дитсадки.

Їх у Запоріжжі на диво небагато: Google знаходить до 10 варіантів. У міському департаменті освіти кажуть, що «приватників» не рахують – це прерогатива київських інстанцій. А ми просто приїздимо до одного із приватних дитячих садків міста. І переконуємося: навіть зараз діти у Запоріжжі можуть мати простір для затишного, веселого і активного розвитку.

Шок, гроші і «полька-кокетка»

Власниця простору «Веселий Всесвіт» Світлана Довгаль створила його ще до повномасштабного вторгнення. Причини дуже особисті: її син зіткнувся у школі із булінгом з боку директора і вчителів. Це було великою травмою і для дитини, і для матері:

Змінити цілу систему освіти в Україні Світлана не могла. Але могла створити власний простір – і вже у ньому показувати, що виховувати дітей можна по-іншому. Так з’явився «Веселий Всесвіт».

Зараз тут перебуває 27 дошкільнят трьох різних вікових груп. Може бути до 35-ти. Вони мають обов’язкові предмети до вивчення, залежно від віку. Серед них – не надто звичні для запорізької освіти – наприклад, фінансова грамотність.

Щотижня діти виконують нескладні, але корисні обов’язки – і отримують за це зарплатню. Гроші Світлана видає особисто, під аплодисменти і задоволені дитячі  вигуки. Зарплату діти складають у власні копилки, і хтось накопичив вже до 300 гривень.

Втім, основною перевагою приватних дитсадків перед державними Світлана називає навіть не фінансову грамотність – а гнучкість у викладанні.

Гнучкість, цінності і правила

Гнучкість дає свої результати. Діти, які сидять за одним столом із викладачкою Світланою, явно не бояться проявити себе. Вони наперебій згадують різні професії, тягнуть руку, щоб відповісти, і невимушено позують нам для фото.

Втім, у дружній атмосфері є місце і дисципліні. Вихованці чують зауваження викладачки, поважають одне одного, виконують поставлені завдання. Світлана Довгаль розповідає: свої правила є і для персоналу дитсадка.

Вартість, побут, умови

Ми проходимо приміщенням «Веселого Всесвіта». Воно затишне, чисте і порівняно невелике. Крім навчальної кімнати, тут є танцювально-ігрова зала. Іграшки акуратно прибрані. Але пухнастим килимом перед нами пробігає вже не менш ніж десяте коло двійко абсолютно щасливих дітей.

Приміщення вглиб коридору призначене для обіднього сну. Зараз розкладані ліжка зібрані. Під наглядом ще однієї виховательки тут іде творчий процес: діти з молодшої групи займаються розмальовками.

Не всі малюки залишаються у «Веселому Всесвіті» на повний день. Від цього залежить рівень оплати. Місяць повного відвідування дитсадка, з 8 до 17 години, коштує 12 тисяч гривень. Якщо забирати дитину до обіднього сну, оплата менша. Обіди можна приносити із собою – або ж їх замовлять для вашої дитини у сусідньому закладі. Для харчування у «Веселому Всесвіті» облаштована кухня.

Світлана Довгаль розповідає, що у більшості інших приватних дитсадків вартість вища. Не дивно: одне лише здорожчання електроенергії «з’їдає» велику частину прибутку. Втім, до кінця навчального року ціни у «Веселому Всесвіті» піднімати не планують.

Поки оглядаємо приміщення, продовжуємо розмову зі Світланою. Зачіпаємо тему онлайн- і офлайн-навчання і їх впливу на дітей. Для засновниці дитсадка тема не абстрактна. Вона зіткнулася з нею із несподіваного для нас боку. В колективі у Світлани є молода дівчина, яка з 12 років перейшла на онлайн – і тепер має чималі проблеми з адаптацією до сторонніх людей.

Спілкуватися з іншими дітьми хоча б тричі на тиждень – дуже важливо, знає Світлана. Інакше стає важкувато.

Прильоти, обіймашки і груша

Після розборів корупційних схем і купи поганих новин півтори години у «Веселому Всесвіті» для нас відчуваються як безкоштовний ретрит. Про що б ми не говорили, поруч ми постійно чуємо сміх і дитячі голоси. Але дні бувають не тільки хороші.

Тілесний контакт – важлива частина виховання у «Веселому Всесвіті». Це, до речі, ще одна різниця між приватними і державними дитячими садками. Як розповідає Світлана, виховательки, які приходять із державних закладів, просто не беруть дітей на руки, навіть якщо вони плачуть. Там це не дозволяється. У «Веселому Всесвіті» дітей підтримують обіймашками – і це дає дивовижні результати. Так можна змінити поведінку дитини, яка раніше викликала у батьків відчай.

Розмовляти про емоції – ще один спосіб виховання, який у дитсадку Світлани Довгаль є обов’язковим.

Але для змін потрібна командна робота. Якщо батьки у неї не включаються, в деяких випадках із дітьми доводиться прощатися. Найбільш болючий для Світлани випадок – дитина, яка через проблеми у родині почала завдавати фізичної шкоди і собі, і іншим. Хоча засновниця дитсадка шукала контакту з батькамиі консультувалася з психологами, вирішити проблему самостійно їй не вдалося. Хлопчику довелося піти із дитсадка: інакше страждали решта дітей.

Дитячий садочок «Веселий Всесвіт» розташований у Бородінському мікрорайоні, по вулиці Товариській. Обговорити вступ до садочка можна за номером +380 95 070 56 34.

Міські служби рятують птахів і відгороджують річку, щоб запобігти поширенню плями. Вибрати забруднення із малої річки мають протягом 1-2 діб

Пляму мастильних матеріалів товщиною близько 10 см виявив на Мокрій Московці місцевий блогер у неділю, 11 травня. Шар забруднення був настільки щільним, що не протикався пальцем. На чорній поверхні були розкидані пластикові пляшки – можливо, саме у них викинули у річку отруйну речовину. 

Екологічні служби дізналися про забруднення із соцмереж: ніхто так і не повідомив про нього через додаток «Екозагроза». Вже зранку понеділка біля плями зібралися чиновники з мерії, міського і обласного управлінь екобезпеки, ДСНС, поліції, Державної екологічної інспекції Південного округу. Для вирішення проблеми створили спеціальний штаб.

Зараз рятувальники руками витягають із річки птахів, що потрапили у пляму мастила. Як повідомили ЗЦР у Держекоінспекції Південного округу, Мокру Московку перегородили, щоб запобігти поширенню загрози.

Дізнатися точно, що саме вилили у Московку, можна буде за результатами проб. Їх відібрали сьогодні. 

Блогер, який виявив пляму, знайшов сліди забруднення в одному із струмків, що стікають до Московки між селищами Першотравневим і Друготравневим. Втім, офіційне розслідування вестиме поліція.

Вам також буде цікаво:

• «Новий берег» Дніпра, загублені історії та екологічна недбалість: шукаємо джерела цементних відкладень у головній річці Запоріжжя
• Програма поетапного зниження викидів у повітря у Запоріжжі: кінець або ні?
• Повернення сонячної енергетики до Запоріжжя: рятувати немовлят навіть без світла
• Конячий тупик на Хортиці
• Весняна прогулянка у Запоріжжі: металургійний пил і мертві баклани

У червні 2024 року на замовлення ФСБ у Запоріжжі намагалися підірвати одного із виробників БПЛА. Зараз справа про замах на Рудольфа Акопяна слухається у Шевченківському райсуді міста. У замаху звинувачують двох осіб, в тому числі колишнього члена міської виборчої комісії від партії «Слуга народу». Допомагав їм екс-посадовець міськради, працівник дитячого будинку «Сонечко»

За матеріалами слідства, ключовий звинувачений, Михайло Дорожко, спілкувався з куратором ФСБ під ніком vavilon в телеграмі з літа 2023 року. Пізніше він залучив до агентурної роботи свого знайомого Артема Михайлюка, який мешкав поряд. 

Втім, завдання на вбивство Акопяна вони отримали лише у квітні 2024 року. Чим займалися до цього моменту, слідчі не згадують. 

Волонтера планували підірвати у його ж автомобілі. Для цього влаштували стеження за допомогою GPS-трекера. За даними судового реєстру, трекер замовив і передав виконавцям звинувачений в іншій справі – Геннадій Борисов. Зараз його і працівника «Мотор Січі» Віктора Пузанова судять за коригування ракетних ударів по «Мотору».

За матеріалами ухвали, 30 травня Дорожко дістав вибуховий пристрій зі схрону у посадці між Дослідною станцією і Космічним мікрорайоном. Михайлюк допоміг з налаштуванням і синхронізацією частин пристрою. 

Увечері 9 червня Дорожко встановив пристрій під машиною Акопяна, пікапом Dodge RAM. І повернувся до нього вранці наступного дня. Як вважають правоохоронці, він планував дочекатися на ціль і активувати пристрій в полі зору. Саме на місці очікування його і затримали. 

У коментарі ЗЦР Рудольф Акопян повідомив, що зараз він працює в ТОВ «Центр досліджень безпілотних систем» директором зі стратегічних комунікацій. Але на момент замаху, 10 червня 2024 року, він ще не оформив трудові відносини з фірмою і був просто волонтером. Загальний перебіг справи Акопян відмовився коментувати. 

За даними Центральної виборчої комісії, Михайло Дорожко у грудні 2023 року (тобто вже після початку співпраці з ФСБ) був призначений до Запорізької міської виборчої комісії представником від «Слуги народу». 

Рішення ЦВК про призначення Михайла Дорожка до запорізького виборчкому

Рік народження члена ЦВК, 1974-й, співпадає з роком звинуваченого у матеріалах провадження, тому це одна і та ж сама особа.  

Члени виборчої комісії, які працювали разом із Дорожком, охарактеризували його як не дуже компетентну людину, що опинилася в їх сфері випадково. Також вони зазначили, що не бачили його з червня 2024 року.

Постанова ЦВК про заміну Дорожка за поданням від партії була оприлюднена 20 червня, через 10 днів після його затримання. 

Вже згаданий Геннадій Борисов, який передавав трекер,  працював на момент затримання заступником головлікаря з адміністративно-господарчих питань у спеціалізованому будинку дитини «Сонечко». До цього він обіймав різні посади в Департаменті ЖКГ  Запорізької міськради.

ТОВ «Центр досліджень безпілотних систем», заснований вихідцями із Запоріжжя, зараз виробляє дрони «Генерал Черешня» на держзамовлення. Дохід фірми за 2024 рік становив 653 мільйони гривень.

Вам також буде цікаво:

Навідники на Sunrise: водій з райадміністрації і “православний активіст” отримали вирок за зраду

“Матушка УПЦ МП” отримала 3 роки умовно за “злив” позицій ЗСУ

В Запоріжжі суд дав “умовне” за злив позицій ЗСУ

Голова Запорізької ОВА Іван Федоров підписав розпорядження про створення ліквідаційної комісії обласного КСП «Запоріжзеленгосп». КСП приєднають до КП «Універс»

«Запоріжзеленгосп»вирощує квіти, саджанці та інші рослини для висадки в Запоріжжі та інших містах. І має у користуванні сотні гектарів землі на околицях обласного центра

Поля для вирощування розташовані на перетині Оріхівської траси і траси Харків-Сімферополь. Вони займають 280 гектарів – приблизно стільки ж, скільки вся житлова забудова Космічного мікрорайону поряд.

Поля «Запоріжзеленгоспа» на виїзді із Запоріжжя

«Запоріжзеленгосп» приєднують до менш відомого КП «Універс». Це підприємство опікується утриманням будівлі Запорізької обласної державної адміністрації та облради. КП «Універс» закуповує електрику, замовляє дрібні ремонти, прибирання та побутові прилади для будівлі, координує автоперевезення посадовців.   

Попри те, що обидва КП підпорядковуються обласній раді, зараз через воєнний стан ними керує голова ОВА. У розпорядженні не вказуються обгрунтування для ліквідації та приєднання.

Крім «Запоріжзеленгоспу», до «Універса» в квітні приєднали також КП «Запоріжжя» (Будинок друку на площі Вернадського) і колишній обласний центр охорони праці.

Вознесенівська райадміністрація оголосила тендери на ремонт двох переходів по проспекту Соборному – на площі Фестивальній і на вулиці Сталеварів. Оновлять їх наземні частини: фасади, поручні тощо. Запланована на ремонт двох локацій сума – близько 1,2 млн грн

У тендерній документації вказані адреси входів у переходи з боку Критого ринку і обладміністрації. На Критому, зокрема, оновлять гранітну плитку на фасаді, замінять покрівлю стелі, облаштують поручні та пофарбують стіни. Орієнтовна вартість проєкту – 640 тис. грн. 

На Фестивальній заплановані схожі роботи: заміна плитки, фарбування стін, облаштування поручнів, а також заміна водостоків тощо. Запланована сума договору нижча – 524 тис. грн. Під час тендеру вона може знизитися.

Закупівлі оприлюднені 8 травня, тож збір пропозицій і визначення переможця триватимуть до кінця травня.

Вам також буде цікаво:

• Держаудитори почали перевірку декількох тендерів на нашумілі дитячі майданчики у скверах Запоріжжя
• Запорізька влада підвищила тарифи на проїзд без необхідних документів
• Запорізька влада змінила податок на майно: «зачепить» власників великого житла і супермаркети
• Повернення сонячної енергетики до Запоріжжя: рятувати немовлят навіть без світла
• Запорізьке відновлення: ігри з документами і «самочинна відбудова» на Соборному, 151