Ще вчора Запоріжжя мало цікаву перспективу: закриті супермаркети, аптеки, перукарні, кав’ярні та інші заклади. Згідно з постановою Кабміну, з 4 грудня бізнесу без власного укриття мали заборонити роботу під час «жовтої» тривоги. 29 жовтня прем’єр Сергій Корецький оголосив про перенесення дедлайну на 4 березня, але з умовою, що бізнес таки зробить ну хоч щось. Розповідаємо, що могло статися у Запоріжжі, що треба зробити за зиму і що буде далі

На початку вересня Кабмін поділив повітряні тривоги на два рівні. Червоний — ракетна, ракетно-дронова або масована дронова загроза. Жовтий — дронова. Сигнал червоного рівня триває хвилину, жовтого — 30 секунд, і жовтий тепер подають окремо за районами.

Зміни, будьмо відверті, актуальніші для Києва, ніж для Запоріжжя. У прифронтовому місті декілька «жовтих» FPV-дронів можуть вбити і поранити не менше людей, «Іскандер», що б’є по закинутому заводу. Для запоріжців жовта тривога — не привід розслабитися, а просто інша назва небезпеки. А от для бізнесу могла статися дуже практична і не дуже приємна різниця.

А ще є маленька деталь. Станом на 30 жовтня відтермінування є тільки на словах. Офіційних змін у документах ще немає.

Підтримайте нас: вступайте до Спільноти ЗЦР! Або закиньте донат на монобанку.

Жовтий — можна. Але є нюанс

За Постановою КМУ №1092 під час жовтого рівня бізнес може працювати там, де є укриття для персоналу та відвідувачів. Через 11 днів Постанова КМУ №1128 розширила перелік: працювати можна також там, де є захисні споруди, споруди подвійного призначення або будівлі з так званим безпечним простором.

Тоді, на початку вересня, Кабмін вписав у документ такий собі компроміс. Для тих, у кого немає захисту, уряд залишив перехідний варіант: працювати за погодженням із трудовим колективом до облаштування укриття, але «не довше ніж протягом трьох місяців» від набрання постановою чинності.

Саме ці три місяці спливали 4 грудня. Після цього усі заклади, де укриття немає, мали б зачинятися у жовту тривогу аж до відбою.

У Запоріжжі власне укриття мають одиничні заклади. Введення постанови у дію загрожувало чи не цілодобово закритими супермаркетами, ринками, магазинами, перукарнями, кав’ярнями і ресторанами тощо.

До речі, перебування відвідувачів у таких закладах залишили «на власний розсуд відвідувачів». Купувати каву під жовту тривогу — ваш особистий вибір. Держава попередила. От тільки продати вам її б не змогли.

А червоний?

Тут починається парадокс. Постанова прямо обмежує роботу лише під час жовтого рівня. А от про червоний у ній немає жодного слова. Немає його ні в змінах №1128, ні в інших нормативних актах: прямої заборони працювати під час червоної тривоги в законодавстві не існує.

Те, що за червоного рівня роботу треба зупиняти, а людям іти в укриття, звучить лише в урядових повідомленнях і роз’ясненнях МВС. Тобто хотіли заборонити працювати без укриття під жовту тривогу, а під червону – формально як хочете.

Безпечний простір: задекларуй сам

Вчорашній анонс змін від уряду фактично врятували економіку від колапсу. Сам Сергій Корецький визнає: за три місяці ніхто нічого не робив. А що мали б?

Головна новація — безпечний простір. Бізнеси можуть облаштувати його замість укриття як такого.

Постанова №1128 визначає безпечний простір як найбільш захищені зони в будівлі, облаштовані так, щоб закрити людей «від побічної дії звичайних засобів ураження та максимального надлишкового тиску вибуху». Придатність зони має підтверджуватися розрахунками балансоутримувача.

Звучить солідно. Далі постанова пояснює, як про безпечний простір дізнається пересічний клієнт: балансоутримувач або підприємець «декларують шляхом інформування відвідувачів та персонал». Простіше кажучи, вішають на вході табличку 100 × 60 сантиметрів із написом «Об’єкт забезпечений безпечним простором».

А от хто перевіряє розрахунки до того, як з’явиться табличка, постанова не визначає.

Самі розрахунки ведуться під конкретне число — максимальний тиск вибуху в кілопаскалях. Його мало визначити Міноборони разом із Генштабом у десятиденний строк, а МВС, Мінвідновлення і ДСНС — довести до військових адміністрацій, проєктувальників і бізнесу.

Але у публічному доступі показника немає. Підприємцям радять подавати офіційний запит до ОВА або територіального управління ДСНС.

ЗЦР надіслав запити до Запорізької ОВА, ГУ ДСНС у Запорізькій області та МВС, щоб з’ясувати, чи отримали вони показник, як його видають бізнесу і скільки підприємців уже звернулися. Оновимо матеріал, щойно отримаємо відповіді.

Дві стіни — не аргумент

У жовтні МВС розіслало методику Центрального науково-дослідного інституту озброєння та військової техніки ЗСУ. Військові науковці змоделювали вибух 56,25 кг у тротиловому еквіваленті на відстані 5 і 10 метрів від будівлі. Результат неприємний для більшості запорізьких старих будинків:

• монолітна залізобетонна стіна 40 см із належним армуванням встояла;
• цегляні стіни товщиною у 38 і навіть 51 см за заданих умов руйнувалися;
• газобетонна стіна 40 см теж руйнувалася.

Монолітних будинків у Запоріжжі небагато, це новобудови. Більшість будинків – цегляні або «панельки».

Підтримайте нас: вступайте до Спільноти ЗЦР! Або закиньте донат на монобанку.

Це не означає, що кожна цегляна будівля небезпечна: результат залежить від вибуху, матеріалу, армування і стану конструкцій.

Але «правило двох стін» не є підставою вішати табличку. Потрібен письмовий висновок інженера з розрахунками.

Нові варіанти від уряду

Ще вчора постанова уряду зобов’язувала бізнеси облаштовувати укриття саме у себе – там, де ведеться діяльність. Традиційні для ТРЦ таблички про те, що є підвал через дорогу, не дозволяли б роботу. Особливо якщо на той підвал вже розраховують мешканці трьох будинків, супермаркет і два офіси.

Вчора Сергій Корецький повідомив, що табличка про найближче укриття таки рахуватиметься – якщо будуть «чіткі інструкції», як туди дістатися.

МВС ще 28 вересня пропонувало Кабміну у своєму листі: зараховувати сторонні укриття в радіусі 300–500 метрів і рахувати потребу за піковою кількістю людей. Пропозиції міністерства мають шанс стати нормою.

Крім того, дозволили модульні укриття, які можна купити на будь-якому складі доступні у продажі.

Але як ділити місця в одному укритті між кількома підприємцями чи орендарями однієї будівлі і хто це погоджує, не визначено ніде.

Найскладніше — орендарям

Для малого бізнесу в Запоріжжі, який здебільшого орендує приміщення, проблема не тільки стіни, а і власник.

Щоб облаштувати безпечний простір, потрібні технічна документація, доступ до конструкцій і дозвіл на обстеження. Свердлити несучі стіни самостійно не варто, особливо в чужій будівлі.

Якщо власник не надає креслень або не пускає інженера, це радять фіксувати письмово: без вихідних даних фахівець не зможе підтвердити придатність приміщення.

Нова заява Сергія Корецького не зняла всі ці питання. Тільки перенесла термін, до якого їх треба вирішити.

Що робити підприємцям до 4 березня:

• Порахувати, скільки людей одночасно буває у вас у найзавантаженіший момент.
• Перевірити, чи є укриття, споруда подвійного призначення або можливість облаштувати безпечний простір у вашій будівлі.
• Отримати у власника технічну документацію.
• Замовити обстеження й розрахунок на дію ударної хвилі, а не обмір кімнати.
• Лише після обстеження повісити табличку про наявність або відсутність захисту.
• Затвердити порядок дій персоналу і подбати, щоб сигнал тривоги чули і працівники, і відвідувачі.

І навіть погодження колективу не скасовує права людей відмовитися від роботи, небезпечної для життя – у тривогу. Це гарантує стаття 6 Закону «Про охорону праці».

Що бракує від влади?

Уряд дав бізнесу більше часу, табличку і методику з військовими розрахунками.

Решту підприємець має зробити сам і за власний кошт: знайти й оплатити інженера, домовитися з власником, подати запит до ОВА чи ДСНС. Якщо в будівлі десяток орендарів, розрахунки для одного й того самого коридору можуть замовити кілька разів. І все це в умовах, коли КМУ щомиті може внести нові зміни в порядок.

Логіка підказує простіше рішення. Технічна інформація про будівлі в державі вже існує: техпаспорти, проєктна документація, реєстри. Якби її зібрали в одному місці, підприємець міг би подати заявку за адресою свого бізнесу і отримати хоча б попередню відповідь: які зони в будівлі потенційно можуть стати безпечним простором і що там треба перевірити. Одна перевірка на будівлю, а не на кожного орендаря.

Держава вміє діджиталізувати, коли хоче. Тією ж постановою №1092 уряд доручив до 1 грудня модернізувати «Дію» для інформування про повітряні загрози.

І ще одна прогалина. Ні для жовтого, ні для червоного рівня не придумали ані покарань, ані того, хто має стежити за виконанням правил і притягати до відповідальності. Відповідальність можлива хіба що за загальними нормами трудового та кримінального права… і, найімовірніше, лише тоді, коли вже станеться трагедія.

Поки механізму немає, усе це лише бюрократична процедура, яка симулює створення укриттів та «безпечних просторів». Бізнес отримує додаткові витрати й черги в кабінетах, а люди — табличку на дверях та дефіцит товарів і послуг. Для підприємців прифронтових міст це ще один аргумент на користь закриття або переїзду туди, де менше тривог і перепон.

Ну і нагадаємо ще раз: доки уряд не змінить постанову №1092, формально діє заборона та дедлайн 4 грудня. Стежимо за документами.

Ріна Руденко

Вознесенівський районний суд відмовив Ользі Сладковій у задоволенні позову про визнання недійсними рішень міської ради та договорів оренди землі під сквером Тарасова. ЗЦР отримав повний текст рішення та розповідає, чому суддя відхилив аргументи позивачки й погодився з ТОВ «Ленд Дівелопмент» та міськрадою.

У вівторок суддя проголосив резолютивну частину рішення: відмовити Ользі Сладковій у визнанні незаконними та скасуванні рішень міськради, визнанні договорів недійсними, а також скасуванні державної реєстрації права оренди.

Засідання тривало кілька хвилин. Представники міськради та орендаря — ТОВ «Ленд Дівелопмент» — до суду не прийшли.

Згодом учасники справи отримали повний текст рішення. ЗЦР розбирає, як суд «відбив» ключові аргументи й докази активістки та її адвоката.

Пункт 1. Право на участь у місцевому самоврядуванні

Аргумент Ольги Сладкової: рішення міськради № 42, яким підземний ТРЦ на території скверу непомітно зробили наземним, ухвалили без слухань та експертизи. Хоча це помітна зміна у плануванні ділянки, громадського обговорення не проводили — як і експертизи містобудівного обґрунтування.

Це порушило право Ольги Сладкової на участь у місцевому самоврядуванні.

Контраргумент / висновок суду: оголошення про слухання у 2007 році публікували, але «докази таких публікацій не збереглися». Сторона Ольги Сладкової надала суду копії газет 20-річної давнини, у яких мало б міститися повідомлення про слухання, але його так і не знайшли. Суд, утім, вважає, що ці матеріали не охоплювали весь період: «суду були надані неповні копії газет, а також не всі копії газет».

Підтримайте нас: вступайте до Спільноти ЗЦР! Або закиньте донат на монобанку.

Пункт 2. Публікація рішення № 42 про «трансформацію» ТРЦ у наземний

Аргумент Ольги Сладкової: сайт zp.gov.ua створено лише у 2016 році. Рішення про зміну підземного ТРЦ на наземний ухвалили у 2007-му. Судячи з Wayback Machine — агрегатора архівних копій інтернет-сторінок, документи нульових років оприлюднили на сайті міськради лише у 2022-му. Тож оспорювані акти не були своєчасно опубліковані на цьому ресурсі — і не набрали чинності.

Контраргумент / висновок суду: вебсайт «є засобом масової інформації», тож «досягнуто основної мети — масового розповсюдження інформації». Але це й неважливо, оскільки рішення, як вважає суд, таки було оприлюднено в газетах — і цього достатньо.

Пункт 3. Шкода здоров’ю позивачки та право на безпечне довкілля

Аргумент Ольги Сладкової: рішення влади призвели до того, що «у сквері імені Дениса Тарасова 07.08.2018 було знищено більше ніж 500 дерев». У дослідженні Інституту екології Карпат НАН України, яке замовила позивачка, йдеться: «Ймовірно, що втрата екосистемної послуги очищення повітря… могла стати причиною погіршення здоров’я… Ольги Сладкової».

Контраргумент / висновок суду: хворобу встановлено, але суду не було надано належних доказів того, що проблеми зі здоров’ям пов’язані саме з рішеннями міськради чи договорами оренди. Дерева видалили за рішенням виконкому № 157 від 2018 року, але воно «не є предметом оскарження в цій справі».

Пункт 4. Майбутнє будівництво ТРЦ

Аргумент Ольги Сладкової: будівництво в майбутньому торговельно-розважального комплексу порушує право позивачки на безпечне довкілля через додаткові викиди й вирубування дерев.

Контраргумент / висновок суду: судовому захисту підлягають права, які вже були порушені на момент звернення до суду, а не ті, які можуть бути порушені в майбутньому.

Зараз Ольга Сладкова та її захисники ще зважують, чи варто подавати апеляційну скаргу.

Історії зі сквером вже 20 років, та найбільш повну його історію ви можете прочитати тут – Сквер Тарасова: 20 років прихованих справ запорізької влади

А чому вирубка дерев є шкідливою для здоров’я, ми розповідаємо в статті Науковці: вирубка скверу Тарасова у Запоріжжі завдає шкоди на мільйони. Щороку

Сподобався текст? Підтримайте команду ЗЦР!
Вступайте до Спільноти. Донату на монобанку теж будемо раді.
Або скористайтеся карткою

5169330531391628

Призначення: «Благодійна допомога»
Дякуємо за підтримку!

Як виявилось, земля в прифронтовому Запоріжжі ще комусь потрібна – її орендують наново або поновлюють старі договори. ЗЦР розбирався, що цікавого є в земельному пакеті на сьогоднішній сесії міськради

Почнемо з новини, яка додає бодай трохи оптимізму в похмурі осінні місяці, сповнені прильотів. ТОВ «Інтрейд» Геннадія Фукса поновлює договір оренди під своїм згорілим ТЦ навпроти Університетської площі. Тобто його власники сподіваються на якесь майбутнє — або на відновлення будівлі, або, принаймні, на отримання компенсації. Ну і на пільги на оплату оренди в найближчі роки. 

Інша ділянка, яка нас здивувала тим, що потрібна бізнесу – великий і занедбаний оглядовий майданчик над вулицею Перемоги поряд із колишнім Вознесенівським ринком. Він є окремим об’єктом нерухомості, принаймні частково — та його частина, що не нависає над проїжджою частиною, а знаходиться з боку Вознесенівського ринку. Там під ногами запоріжців формально розташовані коридор і якийсь санвузол. Скоріш за все, хтось оформив їх як окреме майно і приватизував ще у 90-х роках. 

Підтримайте нас: вступайте до Спільноти ЗЦР! Або закиньте донат на монобанку.

«Будівлю» декілька разів намагалися продати за борги її попередніх власників. Не з першого разу, але покупець знайшовся — ТОВ «АДЛ Інвест». Зараз ця фірма отримає в оренду 0,44 гектара землі в цьому місці. Для розташування комерційних складів, як зазначають у документах.

Також на сесію нарешті винесли на затвердження межі парку Пушкіна між цирком і вулицею Сєдова. Так, парк і досі названий на честь російського поета, бо спочатку вирішили офіційно зафіксувати межі, а потім уже займатися перейменуванням. А нова назва вже готова — парк імені Володимира Дахна, як визначилися ще рік тому.

Зараз кадастрова мапа закрита. Втім, ми змогли роздивитися межі парку в іншому місці. Виглядають вони так, а загальна площа зеленої зони становить 6,5 гектара:

А от парк Сагайдачного (колишній Кірова), схоже, так і залишиться дещо урізаним. Його значна частина знову йде в оренду під торговельно-оздоровчо-спортивний комплекс. 

ТОВ «Інвестбуд Запоріжжя» розрахувалося за борги за оренду – і пішло відновлювати межі старої земельної ділянки площею 1,05 гектара довкола залишків фундаменту 30-річної давнини. Про парк та цю ділянку ви можете почитати в нашому окремому тексті — «Чому занепав парк Сагайдачного (екс-Кірова) у Запоріжжі?».

В цілому, земельних питань, які стосувались бізнесу та комерційних об’єктів, а не тільки передачі шести дачних соток дачі під будинок, стало помітно більше. Можливо, новий заступник із земельних питань Віталій Горлов витягнув на сесію справи, які лежали під сукном в його попередника Романа Тарана?

Сподобався текст? Підтримайте команду ЗЦР!
Вступайте до Спільноти. Донату на монобанку теж будемо раді.
Або скористайтеся карткою

5169330531391628

Призначення: «Благодійна допомога»
Дякуємо за підтримку!

Кілька сотень гривень переказу — і вирок на роки за ґратами. Окупаційна влада переслідує мешканців ТОТ Запорізької області за можливі перекази на підтримку ЗСУ. Їхні дії кваліфікують як державну зраду. Декілька сотень гривень ламають життя цілих родин – можливо, назавжди

Парадокс: не завжди навіть точно зрозуміло, що гроші справді пішли на донати українським військовим. Запорізький центр розслідувань зібрав лише частину таких історій. Тим часом з’являються все нові і нові справи за перекази, які окупанти пов’язують із підтримкою ЗСУ.

Примітка. ЗЦР спирався на повідомлення російських окупаційних судів і прокуратури, а також публікації медіа та правозахисних організацій. Редакція не може незалежно перевірити всі обставини цих справ.

«Пісня про рушник» у залі суду

Токмак · 70 років

Світлана Лой

Переказ за версією слідства	24 перекази, разом 63 420 ₽ (≈ 34,5 тис. грн)
Звинувачення	«державна зрада»
Затримання	Інформація відсутня
Вирок	15 років ув’язнення; апеляція в Москві 25.08.2026 залишила вирок без змін
Де зараз	СІЗО-1 у Сімферополі (за даними «Меморіалу»)

≈ 34,5 тис. грн → 15 років

Фото: скриншот з відео апеляційного засідання. memopzk.org

У залі московського суду лунає «Пісня про рушник». Її співає Світлана Лой із Токмака. Їй під 70, і в Мелітополі вона отримала 15 років ув’язнення за підтримку українських військових.

За версією російського слідства, токмачанка зробила 24 перекази на ЗСУ на загальну суму 63 420 рублів – близько 34,5 тис. грн.

Під час апеляційного розгляду справи в Москві 25 серпня 2026 року Світлана Лой заспівала українську пісню «Рідна мати моя», відому також як «Пісня про рушник». Суд залишив вирок без змін.

У Токмаку Світлана була парафіянкою храму святих апостолів Петра і Павла Української греко-католицької церкви. Можливо, саме віра дала їй сміливості прямо у суді країни-окупанта співати одну із головних пісень Батьківщини.

Історія Світлани Лой привернула увагу українського омбудсмана. Дмитро Лубінець повідомив, що його офіс працює над поверненням токмачанки в Україну, а ще – щоб до неї був доступ, а рідні могли дізнатися про її здоров’я та умови утримання.

За даними правозахисного проєкту «Меморіал», Світлану Лой утримують у СІЗО-1 Управління Федеральної служби виконання покарань Росії по Республіці Крим і Севастополю в Сімферополі.

Відео з “Піснею про рушник” швидко розійшлося у медіа та соцмережах. Але є й інші люди, яких російські суди засудили фактично до пожиттєвого ув’язнення за можливий донат на ЗСУ.

Їх майже не знають. Але за кожним таким вироком — людина, яка могла б бути поруч із родиною, працювати, піклуватися про близьких і жити звичним життям.

«Це дорога в один кінець»

Приморськ · 61 рік · кравчиня

Марина Білоусова

Переказ за версією слідства	1 переказ, 450 грн — січень 2024
Звинувачення	«державна зрада»
Затримання	27 травня 2025
Вирок	позбавлення волі
Де зараз	в ув’язненні (за даними «ОВД-Инфо»); місце утримання: інформація відсутня

450 грн — найменша сума, яку ми знайшли

Фото: скриншот з відео. memopzk.org

61-річну Марину Білоусову з Приморська близькі називають Марунею. Вдома вона працювала кравчинею. За версією російського слідства, у січні 2024 року жінка переказала 450 гривень на підтримку українських військових.

Це найменша сума переказу, яку ми змогли знайти. Але для окупаційного суду розмір донату значення не має: Марину Білоусову визнали винною у державній зраді та засудили до багаторічного позбавлення волі.

У матеріалах окупаційного Запорізького обласного суду пишуть: у червні 2023 року українка вирішила підтримати свою країну – і знайшла “у соцмережі, забороненій у Росії”, реквізити збору на ЗСУ. За версією слідства, гроші вона переказала аж за пів року, у січні 2024-го.

Марину Білоусову затримали 27 травня 2025 року. В інтерв’ю «Первому отделу» — російському правозахисному проєкту — родичка засудженої розповідала про затримання й допити, а також про кішку Сімку, яка залишилася в окупованому Приморську.

Як кажуть, Марина не була активісткою й не донатила на ЗСУ систематично. Гроші вона переказала під впливом емоцій – і нібито навіть залишила в коментарях плюсик, позначивши, що задонатила.

Непримітна позначка, ймовірно, стала лише приводом. Родичка припускає, що хтось міг просто донести на Марину через її висловлювання.

Раніше жінку вже забирали на допит. Тоді її на добу помістили в камеру, надягали їй мішок на голову, допитували й водили на детектор брехні. Згодом відпустили. Але після пережитого Марина боялася говорити про затримання й просила близьких не розпитувати її.

Родичка вмовляла Марину виїхати. Однак та не хотіла залишати 86-річну матір: вона хворіла на глаукому, майже нічого не бачила, була прикута до ліжка – і, звісно, потребувала постійного догляду. До того ж жінка боялася, що виїхати вже не зможе:

«Маруня говорила: “Як я виїду? Мене вже не випустять”», — згадує родичка.

У травні 2025 року Марину затримали знову. Після обшуку знайомі дізналися у військовій комендатурі, що вона перебуває під слідством у Мелітополі. Згодом Білоусова повідомила волонтерам із СІЗО, що переказала 450 гривень українському фонду, який збирав кошти для ЗСУ.

«Боже, яка дрібниця, а як дорого мені обійшлася. Це дорога в один кінець», — написала Марина.

За даними правозахисного проєкту «ОВД-Инфо», Марина Білоусова перебуває в ув’язненні. Точне місце її утримання ми не змогли знайти.

Матір Марини зрештою вдалося вивезти до України. Але в квартирі в окупованому Приморську залишилася 16-річна сіамська кішка.

Сімка — пані з характером: вона не захотіла залишатися з новими господарями. Сусіди приходили годувати її й розмовляли з нею. Навіть увімкнули опалення, щоб кішка не мерзла. Що зараз із нею – невідомо.

Ця історія — одночасно про людей і про нелюдей в окупації. Поки одні за мізерну суму на роки відправляють людину за ґрати, інші – піклуються про її матір… і навіть про кішку.

«Скоро наші повернуться»

Райхенфельд (Плодородне) · пенсіонерка

Галина Бехтер

Переказ за версією слідства	1 240 ₽ (≈ 670 грн) в Україну; що на ЗСУ — прямо не вказано
Звинувачення	«державна зрада»
Затримання	29 липня або 2 жовтня 2025 — джерела розходяться
Вирок	11 років колонії та рік обмеження волі; апеляція (липень 2026) — 12 років 6 місяців
Де зараз	транзитна ІК-15, Самарська обл., станом на 12.10.2026 (за даними «Медіазони»); подальше місце: інформація відсутня

≈ 670 грн → 12 років 6 місяців

Фото: скриншот з відео. enbv.org

Райхенфельд для України, Плодородне – для Росії. Тут починалася історія наступної жертви вироків за донат. Галина Бехтер опинилася за ґратами після того, як, за версією російського слідства, переказала гроші в Україну – навіть не вказано прямо, що на ЗСУ.

Окупаційний суд спочатку призначив їй 11 років колонії. Апеляційна інстанція лише збільшила строк – до 12 років і 6 місяців.

Як пише «Новая газета Европа», родину Бехтер знали у селі як людей із проукраїнськими поглядами. Їхня донька з родиною виїхала на підконтрольну Україні територію влітку 2022 року. Батьки залишилися в окупації. Але конфлікти з деякими сусідами, які підтримували Росію, у Галини і її чоловіка виникали постійно.

У листопаді 2024 року у будинку подружжя провели обшук. Російські військові шукали зброю.

Не знайшли. Натомість забрали українські паспорти, телефони, ноутбук і картки «ПриватБанку», на які Галина та її чоловік отримували пенсії. Після обшуку обох відвезли на допит до окупованої Михайлівки.

Про те, що відбувалося у відділку, подружжя близьким не розповідало. Проте згодом Галина посварилася із сусідкою, яка підтримувала Росію. За словами Гусейнової, під час суперечки Бехтер сказала сусідці: «Скоро наші повернуться. Подивимося, як ти тоді заговориш!»

Згодом Галину затримали. У джерелах фігурують дві дати: за словами української правозахисниці Людмили Гусейнової, це сталося 29 липня 2025 року. У повідомленні російської сторони вказано 2 жовтня 2025 року. З’ясувати причину розбіжності за доступними матеріалами не вдалося.

За розповіддю Гусейнової, того дня біля будинку Бехтер чекали близько десяти російських військових. Її чоловік у цей час був на роботі — охороняв ставок у рибному господарстві. Про затримання дружини він дізнався телефоном: Галині дозволили зв’язатися із чоловіком тільки з Мелітополя.

Рідні найняли для неї адвоката, однак домогтися звільнення не вдалося. Після затримання жінку перевозили між місцями утримання: у вересні 2025 року вона опинилася в Якимівці, потім — у Донецьку, а в січні 2026-го її доправили до СІЗО-1 у Сімферополі.

Російське слідство інкримінувало Бехтер державну зраду. За версією обвинувачення, підставою став грошовий переказ в Україну на суму 1240 російських рублів (близько 670 грн).

5 березня 2026 року окупаційний Запорізький обласний суд призначив жінці 11 років колонії загального режиму та ще рік обмеження волі. У липні апеляційна інстанція збільшила основний строк до 12 років і шести місяців.

Поки Галину переводили з тюрми до тюрми, її чоловік помер. Побачитися з дружиною він більше не зміг.

Самій Галині у місцях утримання стало зле. За повідомленнями правозахисниць, у неї розвинулася прогресуюча деменція. Через проблеми із зором жінка спочатку майже не могла самостійно писати листи — їй допомагала сусідка по камері, записуючи продиктоване.

Згодом Галині стало важко справлятися з повсякденними справами. Інші ув’язнені годували її і перевдягали, подрібнювали їжу. В одному з листів сусідка по камері повідомляла, що Бехтер потребує постійного догляду.

«Справи в неї погані, категорично відмовляється від їжі, тягнемо її за руки до столу…» — писала жінка.

Пізніше інша ув’язнена описала ще тяжчий стан Галини: за її словами, пенсіонерку годували з ложки, мили й допомагали із гігієною. Вона також висловила побоювання, що Бехтер не витримає перевезення до колонії.

«Вона етапу не переживе. Про яке правосуддя ми мріємо?» — написала сусідка по камері.

За повідомленням «Медіазони», станом на 12 жовтня 2026 року Галина Бехтер перебувала в транзитній колонії ІК-15 у Самарській області Росії. Про це написала її співкамерниця Лариса Бєляєва, засуджена за купівлю українських військових облігацій. За її словами, після етапування жінок розмістили в різних камерах, тож вона більше не могла доглядати за Бехтер.

Куди саме пенсіонерку мали перевезти далі, на момент публікації залишалося невідомим.

Дві людини — одна справа

Енергодар · одна справа

Лілія Качкарьова і Світлана Долгополова

Лілія Качкарьова
1966 р. н.

Переказ за версією слідства	≈ 5 тис. грн частинами по 100–200 грн
Де зараз	під вартою; установа: інформація відсутня

Світлана Долгополова
1962 р. н.

Переказ за версією слідства	2,4 тис. грн у травні 2023 — нібито на підрозділ, де служить син
Де зараз	ВК № 15, Самарська обл. (за даними «ОВД-Инфо»)

Звинувачення	«державна зрада», одна справа на двох
Затримання	грудень 2024, обидві
Вирок	по 14 років колонії загального режиму, квітень 2025

≈ 5 тис. і 2,4 тис. грн → по 14 років

Фото: memopzk.org

Донат на підрозділ сина – і 14 років колонії. Окупаційний суд об’єднав двох мешканок Енергодару у єдиній справі із вироками за переказ до України.

У грудні 2024 року російські силовики затримали Лілію Качкарьову 1966 року народження та Світлану Долгополову – 1962 року.

За повідомленнями російської прокуратури, Лілія Качкарьова невеликими сумами по 100-200 грн переказала близько 5 тис. грн. Світлана Долгополова у травні 2023 року перевела 2,4 тис. грн – нібито на український підрозділ, де служить її син.

Жінок звинуватили в державній зраді. У квітні 2025-го так званий “Запорізький обласний суд” засудив їх до 14 років колонії загального режиму. У ФСБ заявили, що обидві жінки визнали провину.

Світлана Долгополова перебуває в ув’язненні у ФКУ «Виправна колонія № 15 Управління Федеральної служби виконання покарань Росії по Самарській області».

Лілія Качкарьова також перебуває під вартою, однак інформації про конкретну установу, де її утримують, немає.

Залишки гривень – на ЗСУ

Енергодар · продавчиня

Сніжана Якуніна

Переказ за версією слідства	6 переказів (грудень 2023 — травень 2024), разом 2 999 грн
Звинувачення	«державна зрада»
Затримання	квітень 2025
Вирок	14 років колонії загального режиму та рік обмеження волі; апеляція (21.01.2026) — без змін
Де зараз	ВК № 3, Кінешма, Івановська обл. (за даними «ОВД-Инфо»)

2 999 грн → 14 років

Фото: memopzk.org

Сніжана Якуніна працювала продавчинею в магазині косметики в Енергодарі. Цікавилася психологією. Фатальними для неї стали залишки на віртуальній картці “Привата”.

Хоча у грудні 2023-го Сніжана отримала російське громадянство, проукраїнську позицію вона мала від самого початку вторгнення: за версією російського слідства, навесні 2022-го вона почала дивитися “недозволені” відео у соцмережах.

Як стверджують окупанти, після отримання російського паспорту жінка вирішила переказати на ЗСУ кошти, що залишилися на її віртуальній картці «ПриватБанку».

За повідомленням “Запорізького обласного суду”, з грудня 2023-го до травня 2024-го Сніжана Якуніна зробила шість переказів через Privat24 на користь українських волонтерів та військовослужбовців. Загальна сума – менше 3 000 грн. Як ідеться у матеріалах справи – 6999,45 рубля.

У квітні 2025-го жінку затримали співробітники ФСБ. Проти неї відкрили справу за державну зраду. У вересні того ж року окупаційний суд призначив їй 14 років колонії загального режиму та один рік обмеження волі.

21 січня 2026 року апеляційний суд залишив вирок без змін.

Шість переказів на суму менш ніж три тисячі гривень стали підставою для 14 років у колонії.

За даними правозахисного проєкту ОВД-Инфо, наразі Сніжана Якуніна перебуває у ВК № 3 у Кінешмі Івановської області Росії.

Вирощував квіти й возив онуку на риболовлю

Токмак · пенсіонер

Іван Чорний

Переказ за версією слідства	27 переказів (листопад 2023 — травень 2025), разом 9 315 ₽ (≈ 4 100 грн)
Звинувачення	«державна зрада»
Затримання	Інформація відсутня
Вирок	13 років колонії суворого режиму
Де зараз	СІЗО-2 на окупованій Донеччині (за даними «Меморіалу»)

≈ 4 100 грн → 13 років

Фото: кадр із засідання окупаційного суду. memopzk.org

Іван Чорний усе життя прожив у Токмаку Запорізької області. До пенсії працював на місцевому ковальсько-штампувальному заводі. Разом із дружиною захоплювався вирощуванням квітів і цибулин. Подружжя мало теплиці, де Іван сам доглядав рослини й вирощував їх із нуля, на продаж.

У червні 2023 року Іван отримав російський паспорт. Як розповідала його онука Єлизавета в інтерв’ю «Буквам», дідусь не висловлював відкрито своєї позиції щодо окупації. Лише іноді наприкінці розмов надсилав повідомлення: «Все буде У». На пропозиції евакуюватися відповідав: «Я у себе вдома і нікуди не поїду. Що вони мені зроблять у моїй хаті?»

Дружина Івана розмірковувала про виїзд, але не хотіла залишати чоловіка. У подружжя були великий будинок, теплиці, кілька котів і собака вагою близько 60 кілограмів – вивезти таку складно.

До того ж, виїзд був небезпечним. Дорога від Василівки до Запоріжжя обстрілювалася. Родина залишилася в окупації — і згодом чоловік опинився за ґратами.

За версією російського слідства, з листопада 2023-го до травня 2025-го Чорний 27 разів переводив гроші на ЗСУ. Загальна сума становила 9 315 рублів – близько 4100 гривень.

Так званий “Запорізький обласний суд” визнав чоловіка винним у державній зраді та призначив йому 13 років колонії суворого режиму.

Рідні не знають подробиць затримання. Про вирок сім’я дізналася від бабусі. Знайомі з Токмака пересилали родичам новини з окупаційних Telegram-каналів, у яких публікували фотографії чоловіка в залі суду.

27 вересня 2026 року онука написала про токмачанина в Threads. Роком раніше бабуся й дідусь святкували золоте весілля — 50 років разом.

51-шу річницю шлюбу подружжя зустріло нарізно: Іван перебуває за ґратами, а його дружина чекає на нього вдома.

Дружина підтримує зв’язок з Іваном через листи. За даними правозахисного проєкту, зараз його утримують у ФКУ «СІЗО-2 ГУФСІН Росії по Донецькій Народній Республіці».

Післяслово

Історії, зібрані нами, — лише невелика частина переслідувань мешканців ТОТ Запорізької області за підтримку своєї країни.

У цих справах – різні суми, вік і життєві обставини. Російська сторона називає ці перекази державною зрадою. За рядками у справах — люди, які жили в окупації, працювали, дбали про близьких і мали звичайні щоденні турботи.

Тепер замість звичного життя на них чекають роки за ґратами.

Від вироків страждають і ті, хто залишився на волі. Літню матір Марини Білоусової вивезли до України, але без доньки. У Приморську залишилася кішка Сімка.

Галина Бехтер перебувала під вартою, коли помер її чоловік, і не змогла з ним попрощатися.

Родини чекають на листи, шукають звісток про близьких і намагаються з’ясувати, де їх утримують та в якому вони стані.

Попереду – дні народження й родинні свята без близьких, останні прощання, на які не вдалося потрапити, і життя, яке рідні змушені продовжувати, не знаючи, коли знову зможуть обійняти своїх.

Ксенія Коваленко

Матеріал створено в межах інформаційної кампанії «Бути присутніми» ГО «Докудейз».

Кампанія реалізується за фінансової підтримки Міжнародного фонду «Відродження» та Посольства Швеції в Україні. Думки, висновки чи рекомендації не обов’язково відповідають поглядам урядів, благодійних організацій чи компаній цих країн. Відповідальність за зміст публікації несуть винятково її автор(к)и.

Народний депутат від забороненої проросійської партії, зелений сквер, за який судяться вже вісім років, цукор, що пролетів в адвоката. 23 жовтня у Вознесенівському районному суді знову зібралися через сквер Тарасова — судячи з того, як багато людей прийшло, частина з них точно сподівалася, що сьогодні все нарешті закінчиться

Спойлер — ні! Дебати тривали майже годину, а вирок перенесли на 4 дні. Представник міськради на засідання взагалі не з’явився.

Суди, тисячі їх

За сквер Тарасова судяться не вперше й не в одному суді. Основний позов подала ще у 2023 році активістка Ольга Сладкова. Вона вимагає відмінити рішення міськради про передачу землі під сквером в оренду фірмі «Ленд Дівелопмент» для забудови. Основний аргумент: вирубка більш ніж 500 дерев, яку в один день провів орендар, завдала шкоди і екологічному стану міста, і здоров’ю особисто пані Ольги – вона була постійною відвідувачкою сквера.

Підтримайте нас: вступайте до Спільноти ЗЦР! Або закиньте донат на монобанку.

У лютому 2026 року міськрада дала ТОВ «Ленд Дівелопмент» дозвіл на поділ ділянок скверу. Приблизно третину скверу залишають під забудову – торговельний центр, решта, від центральної алеї і до художнього музею, має залишитися зеленою зоною. Втім, інформація про поділ неофіційна і на широкий загал ніде не фіксувалася.

Рішення викликало хвилю обурення: воно могло вплинути на перебіг основної справи у Вознесенівському суді. Якщо немає ділянки, яку передали в оренду, то немає й предмету спору. Тому у березні активісти спробували оскаржити дозвіл на поділ окремо… але суд відмовив.

У червні громадська платформа «ВУС» подала наступний позов — цього разу до окружного адміністративного суду.

Тобто 23 жовтня стало черговим епізодом довгого серіалу, і саме тому в залі зібралося стільки людей, які явно сподівалися почути фінал хоча б однієї із частин. Це тим важливіше, що поділ ділянки поки не стався і рішення суду буде мати змістовний сенс.

Варто додати ще одну деталь, яка пояснює, чому ця історія важить не лише як «суперечка про дерева»: із ТОВ «Ленд Дівелопмент» пов’язаний народний депутат Верховної Ради від забороненої партії ОПЗЖ Володимир Кальцев. Це автоматично перетворює судову справу про оренду скверу на щось більше за місцевий земельний спір.

Хто що каже?

23 жовтня у залі Вознесенівського райсуду відбувалися дебати – одна із заключних стадій розгляду. Сторони мали ще раз викласти свої позиції.

Адвокат Ольги Сладкової був присутній по відеозв’язку. Одразу розклав по поличках: рішення про оренду ухвалили з порушеннями — документи оприлюднили із запізненням, громадських обговорень не було, екологічну експертизу теж пропустили.

Окремий блок — дерева. Вирубка в сквері, за версією позивача, напряму вдарила по якості повітря навколо: більше шкідливих речовин, більше пилу.

«Ми розуміємо, що є певні викиди від промислової діяльності, але в місті сформувався певний баланс: вони фільтруються зеленими насадженнями, і якщо прибрати цю складову, збільшаться негативні наслідки», — пояснили зі сторони позивача.

І тут підключається людська історія: екоактивістка Ольга Сладкова живе й працює прямо біля скверу. За словами її адвоката, саме через загострення хвороби щитоподібної залози після вирубки скверу вона 2020 року втратила ненароджену дитину. У справі є результати дослідження від Інституту екології Карпат НАН України, який вивчав потенційний вплив вирубки і на довкілля, і на стан здоров’я відвідувачів. Тому із забудовника просять ще й моральну компенсацію.

Відповідач – представник мерії – був у залі особисто й відбивав атаку по пунктах. Про дерева є рішення окружного адмінсуду ще від 2018 року, яке визнало вирубку законним, а «Ленд Дівелопмент» давно заплатила місту компенсацію за знесені насадження — понад 3 мільйони гривень (якщо точно — 3 095 591,89 грн). Тезу «парку більше не буде» адвокат назвав просто припущенням без доказів.

Щодо здоров’я Ольги Сладкової — відповідач бив по методології: програми, якими рахували забруднення, не сертифіковані в Україні й лежать у вільному доступі в інтернеті, а головного — даних про важкі метали в повітрі — у звіті просто немає. Додав і географію: за словами експертів відповідача, шкідливий вплив фіксується в радіусі приблизно 300 метрів від скверу й тільки якщо провести там не менше 12 годин. Позивачка, за даними адвоката мерії, жила в іншому районі й працювала за кілометр звідти, у політехнічному коледжі, — тож зв’язок, на його думку, не доведений.

Окремо — громадські обговорення 2008 року. Відповідач не каже, що їх точно не було, — каже, що сайт міськради з тих часів не зберіг матеріали. Зате є чіткий аргумент про строки: позивач прийшов до суду лише у 2024-му, а отже, строк позовної давності пропущено. Плюс нагадав: обговорення генплану все ж таки відбувалися — у 2017-му й 2018-му.

Позивач на це відповів: суть не в тому, щоб усе одразу повернути як було, а в тому, щоб зупинити подальшу забудову. Навіть якщо забудовник і посадить якісь дерева, це все одно не покриє той обсяг викидів, який додасться після будівництва торгово-розважального комплексу.

Дебати як такі завершилися досить швидко – це було більше підбиття підсумків попередніх засідань. Адже усі аргументи лунали раніше і значно розлогіше, коли ти чи інші докази сторін долучали до справи.

Атмосфера — окрема історія

Справа йде так довго, що довкола неї зібралася ціла група активістів, яка пошепки коментувала сумнівні аргументи й іронічно їм посміхалася. На засіданні була помітна група з юнацького руху Centuria, серед них — ветеран, захисник «Азовсталі» Геннадій Харченко.

Коли суд закінчився, в адвоката «Ленд Дівелопмент» полетів цукровий пакетик із сухого пайка вбитого солдата армії РФ. Кинув його Геннадій Харченко – з коментарем, що цукор адвокату ще знадобиться «в тюрмі».

Після години розмов про статус позовної давності й сертифіковані методики вимірювання забруднення повітря це був, мабуть, єдиний момент, зрозумілий абсолютно всім.

І що далі?

Обидві сторони висловилися, суд узяв паузу. Рішення у справі про сквер Тарасова оголосять 27 жовтня о 16:00 – у тому ж таки Вознесенівському районному суді.

Ліза Зацарна

Сподобався текст? Підтримайте команду ЗЦР!
Вступайте до Спільноти. Донату на монобанку теж будемо раді.
Або скористайтеся карткою

5169330531391628

Призначення: «Благодійна допомога»
Дякуємо за підтримку!

Прокуратура повідомила про викриття схем для ухилення від військової служби у Запоріжжі. ЗЦР встановив імовірні особи підозрюваних посадовців

Раніше Запорізька обласна прокуратура повідомила про викриття двох схем фіктивного працевлаштування військовозобов’язаних у школах Запоріжжя. За даними слідства, до них причетні посадовці міського Департаменту освіти, керівники територіальних відділів освіти та директори шкіл

За першою схемою, за версією слідства, у 2024-2026 роках організували фіктивне працевлаштування 54 чоловіків призовного віку. Їх зараховували на педагогічні посади: асистентами вчителів, керівниками гуртків та вчителями інформатики й фізкультури. 

Фактично чоловіки не працювали. Частина після оформлення брала тривалі відпустки без збереження зарплати. Так створювали формальні підстави для бронювання та отримання відстрочки від мобілізації.

Підтримайте нас: підпишіться на щомісячний донат! Або закиньте на монобанку.

На фото пред’явлення підозри, які оприлюднили правоохоронці, скоріш за все, зображені Олексій Фурса, заступник директора департаменту – начальник відділу організаційної  та кадрової роботи, та Яна Литовченко – керівниця Правобережного відділу освіти. 

Попри заблюрені обличчя, Олексія Фурсу можна впізнати за коротким жорстким сивим волоссям.

У базі судових засідань він відображається як підозрюваний в кримінальному провадженні. 

Яну Литовченко теж можна впізнати за зачіскою, яку вона не змінює вже багато років.

Посадовцям інкримінують перешкоджання законній діяльності Збройних сил України в особливий період за попередньою змовою групою осіб. Це є тяжким злочином, а санкція статті передбачає позбавлення волі на строк від п’яти до восьми років.

Друга схема стосувалася шести чоловіків, яких у 2022–2026 роках, за даними слідства, фіктивно працевлаштували керівниками гуртків позашкільної освіти. Директори двох шкіл нібито знімали з банківських карток цих працівників нараховану бюджетну зарплату. Слідство оцінює заволодіння коштами бюджету в понад 800 тисяч гривень.

Двом директорам шкіл повідомили про підозру у привласненні бюджетних коштів, а шістьом чоловікам — у пособництві. 

Загалом у межах двох проваджень підозри отримали 11 осіб.

Під час обшуків правоохоронці вилучили мобільні пристрої, документи про працевлаштування та чорнові записи. Наразі встановлюють інших можливих учасників схем.

Це не перше кримінальне провадження, у якому фігурують посадовці міської освіти. Виконувач обов’язків директора Департаменту освіти і науки Віталій Лисенко вже є обвинуваченим у справі щодо розтрати бюджетних коштів під час закупівлі обладнання для шкіл. Ще одного заступника директора департаменту Руслана Коробейнікова  зараз судять через прийомку неякісно відремонтованих укриттів в шкільних підвалах. 

Ріна Руденко

Сподобався текст? Підтримайте команду ЗЦР!
Зробіть донат. На монобанку теж будемо раді.
Або скористайтеся карткою

5169330531391628

Призначення: «Благодійна допомога»
Дякуємо за підтримку!

Вам потрібні в укритті капсульна кавоварка? А диван? Як виявилося, запорізьким вищим посадовцям таки ж потрібні

Україна перебуває в жорсткій бюджетній кризі. Уряд оголосив режим суворої економії через банальну нестачу грошей. Зараз «заморозка» минає, гроші почали йти. Але мери в українських містах все ще скаржаться на те, що казначейство затримує більшість платежів – на дизель для генераторів і на зарплати для комунальників. 

Одночасно з цим, в Запоріжжі планують витратити 94 мільйони на преміум-бункер з кавоварками та диванами. 

Здавалось би, в Запоріжжі укриттями вже нікого не здивуєш. Є підземні школи і вже є перший підземний садочок, є модульні укриття наземні та вкопані, є старі підвали хрущовок та величезні бункери від радянських заводів. За останні чотири роки все перелічене облаштовували і за бюджетний кошт, і за приватні гроші. Але укриття класу люкс за 94 мільйони ми побачили вперше. Втім, давайте з початку. 

Таємнича адмінбудівля

Головні спогади про серпень в Запоріжжі – прильоти по «Запоріжсталі» і проблеми з потягами, які стали константою. А також – прощання з Іваном Федоровим, який ніби і пішов на підвищення, і все одно ніяк не може повністю переключитись на нову посаду. 

А також в серпні ДП «Місцеві дороги Запорізької області» законтрактувало декілька циклопічних захисних споруд, а крім них – ще й об’єкт, який нас справді заінтригував. Своєрідна символічна риска, підведена під керівництвом Федорова.

94 мільйони гривень в місті, яке щоденно потерпає від все більш потужних ворожих атак, вирішили витратити на капітальний ремонт приміщень неназваної адміністративної будівлі. Дуже суттєву, особливо для часів  дефіциту державного бюджету, суму за доброю запорізькою традицією віддали “БК Кальміус” – компанії, яку пов’язують із тепер вже колишнім очільником ОВА. Фірму створили після того, як мелітопольську «Компанію Позитив» на три роки забанив на тендерах Антимонопольний комітет.  

Адреса прихована, але сума в 94 мільйони все одно викликає цікавість. Тим більше, що у закупівлі – не критична інфраструктура, а щось суто бюрократичне. 

Спочатку нам здалося, що це хочуть відремонтувати корпус мерії, знищений КАБом, де сиділи Департамент архітектури, Управління екології та ще декілька міських структур. Але туди влучили 10 липня, а проєкт для цієї будівлі замовляли ще в травні.

А коли ми почали придивлятися до опису робіт та обладнання, то побачили там облаштування недешевої кухні і ще багато чого – не схоже на будівлю для департаментів. Втім, не будемо спойлерити. 

Що ж воно в біса таке? На порталі Dream, де оприлюднюють значущі бюджетні проєкти, у цього великого будівництва також немає адреси. Але вказана категорія: сектор «Муніципальна інфраструктура та послуги», підсектор «Розбудова та відновлення інфраструктури субнаціональних органів влади». Тобто це і справді якесь казенне місце для 50 службовців, якщо вірити формально заповненій сторінці об’єкта. 

Якщо передивитися декілька десятків сторінок…

І тому ми пішли передивлятися в системі державних закупівель Prozorro всі сторінки, вкладки та додатки, які стосувалися цих робіт на 94 мільйони. І в двох місцях таки знайшли незатерте місце розташування елітного приміщення. 

Коли коригували договір на експертизу проєкту, у змінах до договору вказали адресу – Соборний,164.  І ще в одному з файлів кошторису аркуш також називався «Соб 164». 

Знайома адреса? Так, Соборний, 164 – це будівля Запорізької ОДА. В неї декілька разів влучали дрони, побили вікна… але це не рознесений вщент КАБом корпус мерії. 

І при цьому у майже цілій будівлі вирішили зробити щось на 94 мільйони.

Бункер класу «розкішний максимум»

Якщо повернутися до опису на Dream, де мало б бути обґрунтування значущості та важливості будівництва, то зрозумлим стає не так вже й багато. 

Проєктом передбачається комплексне оновлення об’єкта з урахуванням сучасних будівельних та експлуатаційних вимог, принципів безбар’єрності, енергоефективності та безпеки, що дозволить продовжити строк його експлуатації, підвищити функціональність та створити належні умови для користувачів. Реалізація проєкту сприятиме відновленню та модернізації інфраструктури, підвищенню якості та доступності відповідних послуг, формуванню безпечного й комфортного простору та забезпеченню стійкої експлуатації об’єкта в довгостроковій перспективі.

За всьо хороше і проти всього поганого. З технічного завдання на розробку проєкту можливо зрозуміти лише загальну площу приміщення, яке вирішили оновити – 897 квадратних метрів. 

Тому довелося пірнати в кошторисну документацію. Показово, що файл із переліком робіт не був оприлюднений. В доступі є лише відомість ресурсів – перелік матеріалів та обладнання з цінами.

Ми проаналізували більш ніж тисячу позицій кошторису та зрозуміли – це буде навіть не якесь укриття, а повноцінний робочий простір в підвалі. Із перспективою залишитися на ніч та взагалі не виходити на поверхню. 

У ньому планують зробити близько тридцяти кабінетів, окрему кухню з усім необхідним – великим холодильником, індукційними плитами, кухонним комбайном і потужними витяжками. До санвузла також входить повноцінна душова кабіна. 

Меблів запланували чимало – тільки диванів 14 штук, плюс три двоспальні ліжка. Розкішних офісних стільців «Дакота» планують придбати 70, а крім них закуплять декілька десятків інших стільців для відвідувачів. «Полежати» коштуватиме 345 тисяч гривень, а «посидіти» – 1,26 мільйона. 

Ми розуміємо, що навряд чи в будівлі ОДА є багато ліжок та диванів, диван був прерогативою щонайменше заступника голови. Але ж стільців у спорожнілих кабінетах мало б залишитись. 

Якщо подивитися на перелік меблів бізнес-класу, під землю планує переїхати чи не все керівництво ОДА. Серед інших меблів передбачили 6 столів для конференцій – оті довгі, за якими люблять проводити наради. Куди поділись аналогічні меблі із кабінетів діючих заступників – невідомо. Невже непомітно винесли? 

І судячи з переліку обладнання для комунікацій – і вентиляції, і води, і інтернету – приміщення налаштоване на повну автономність від будівлі ОДА. Тобто, якщо через приліт в ОДА вимкнеться світло чи зв’язок, «бункер» все одно буде працювати. 

Як воно таке вийшло? 

Тепер, коли ми дали нарис запланованого, постає питання – а чому його ніхто не помітив? Адже, як ми вже казали, цей же проєкт навіть лежить на порталі Dream, де мали б якось обгрунтовувати важливість та значущість будівництва. 

Відповідь проста як двері: видатки затверджує ОВА. Тому бункер для обласної адміністрації затвердити самій обласній адміністрації нескладно.

Серед документів, у яких ми шукали адресу, також вдалося знайти і посилання, на підставі чого вирішили робити бункер. Це було розпорядження голови ЗОВА від 14.05.2026 “Про внесення змін та доповнень до регіональної програми будівництва, реконструкції, модернізації об’єктів інфраструктури, соціально-культурного та екологічного призначення по Запорізькій області на період до 2026 року, затвердженої рішенням обласної ради від 18.03.2021 № 141».

Себто, ще з початку повномасштабного вторгнення голова ОВА може змінювати обласні бюджетні програми своїми розпорядженнями хоч тричі на тиждень. І навіть не перейматись їх оприлюдненням. Як, власно кажучи, і було з цим розпорядженням від 14 травня, якого на сайті ОДА немає

Авжеж, ми звернулись за коментарем і ОДА. За тиждень нам нічого не відповіли, втім коли коментар надішлють, ми додамо його кудись сюди.

Але сама собою картина не дуже. Бо схоже, що за логікою ОВА посадити дітей із двох дуже різних навчальних закладів в одне укриття – цілком можна, а далі будемо дивитися, як вони уживуться.

Ну а коли укриття будують для посадовців – то у кошторисі раптово з’являються і дивани, і розкішні стілці, і крута кавоварка. 

Сергій Сидоров

Здійснено за підтримки програми «Сильніші разом: Медіа та Демократія», що реалізується Всесвітньою асоціацією видавців новин (WAN-IFRA) у партнерстві з Асоціацією «Незалежні регіональні видавці України» (АНРВУ) та Норвезькою асоціацією медіабізнесу (MBL) за підтримки Норвегії. Погляди авторів не обов’язково відображають офіційну позицію партнерів програми

Запорізький центр розслідувань любить різні цифрові штуки й фічі, особливо коли вони можуть полегшити життя містянам. Тож ми завантажили новий застосунок «Цифрове Запоріжжя» з App Store і перевірили, що в ньому вже можна робити, а що поки існує лише на рівні задуму

Ідея зібрати корисні міські сервіси в одному місці справді хороша. Щоправда, розробники попереджають, що застосунок перебуває в бета-версії, тому можливі помилки. Якщо щось не працює, користувачів просять повідомляти технічну підтримку.

Ми й повідомимо. Але спочатку розкажемо, що знайшли.

Десять хвилин на вхід — і це ще до знайомства із сервісами

Застосунок пропонує авторизуватися через електронну пошту, зареєстровану в кабінеті мешканця або системі «15-80». Ми ввели свою адресу, система підтвердила, що такий користувач існує, але далі почалися пригоди.

Підтримайте нас: вступайте до Спільноти ЗЦР! Або закиньте донат на монобанку.

Застосунок начебто повідомляв про успішну реєстрацію, однак увійти не вдавалося. Листи для підтвердження електронної пошти приходили знову й знову. Ми переходили за посиланнями, отримували повідомлення про помилку й пробували ще раз. Пароль система також не хотіла приймати.

Зрештою довелося увійти до кабінету мешканця, змінити пароль через електронну пошту, повторно підтвердити адресу — і лише після цього застосунок пустив нас усередину. На все пішло понад десять хвилин.

Ми розуміємо, що це бета-версія. Але людина, яка відкриє застосунок через нагальну потребу, після такого квесту може просто закрити його й більше не повертатися.

Утім, інші колеги зареєструвалися без таких пригод… але лише через облікові записи Google. Створити акаунт «з нуля» просто так поки не вийде.

Що є на головному екрані

Після авторизації відкривається меню, де можна змінити особисті дані, додати адресу для отримання сповіщень про ремонтні роботи, переглянути власні звернення до «15-80» та перейти до розділу безпеки.

На головному екрані є віджет погоди, а мапу укриттів закріплено за замовчуванням. Інші блоки користувач може налаштувати самостійно: додати інформацію про рух транспорту й ремонтні роботи, опитування, контакти підприємств та інші сервіси.

Це зручно: кожен може зібрати на головній сторінці те, чим користується найчастіше.

Повітряна тривога: напрям правильний, але хочеться більше конкретики

Віджет повітряної тривоги показує статус небезпеки та час її початку. Це корисно, особливо коли потрібно швидко зорієнтуватися в ситуації.

Було б добре, якби сервіс надавав більше конкретної інформації про загрозу – якщо це технічно можливо. Наприклад, повідомляв про підтверджену небезпеку застосування БПЛА, балістичного озброєння чи керованих авіабомб саме для Запоріжжя.

Як журналістка, яка щодня бачить, як працюють телеграм-канали з моніторингу повітряної обстановки, можу сказати: нескінченний потік повідомлень про кожен розворот, зміну курсу чи переміщення цілі виснажує. У ньому важко відрізнити справді важливе попередження від чергового оновлення. А коли все це ще й перемішане з новинами або повідомленнями о другій ночі про те, що сказав Трамп чи де в Мордорі горить НПЗ, – це прямий шлях до закладів охорони психічного здоров’я.

Люди виснажені інформаційною навалою: краще менше, але лише те, що справді важливо.

Тому було б круто додати до віджета інформацію про конкретний тип загрози.

Мапа укриттів: знайти можна, але чи вся інформація на місці?

Мапа укриттів одразу доступна на головному екрані. Ми перевірили кілька сховищ у закладах освіти.

У деяких картках зазначено, що під час освітнього процесу укриття недоступні. Водночас раніше представники департаменту освіти розповідали про алгоритми, за якими під час тривоги цивільні можуть ховатися в окремих приміщеннях, відокремлених від учнів. Хотілося б зрозуміти, як це узгоджується з даними в застосунку.

Також ми не знайшли на мапі підземної школи в Козацькому ліцеї, розрахованої на 500 осіб.

Решта перевірених укриттів була й на міських та обласних мапах, доступних раніше.

Транспорт: потрібні більші шрифти

У застосунку є окрема вкладка з інформацією про рух тролейбусів, трамваїв та автобусів. Однак під час нашого тестування дані не відображалися: побачити, за скільки хвилин приїде транспорт, ми не змогли.

Можливо, це пов’язано з безпековими обмеженнями. У мирний час можливість відстежувати транспорт у реальному часі мала великий попит.

Окреме зауваження – до інтерфейсу. Номери маршрутів і назви зупинок настільки дрібні, що їх важко розгледіти навіть людині з хорошим зором. Збільшити ці дані практично неможливо. Тут точно є над чим попрацювати.

Також були б доречними оперативні повідомлення про зміни маршрутів, перекриття мостів та інші обмеження руху. У нинішніх умовах такі сповіщення допомогли б мешканцям планувати поїздки й не витрачати час на пошук відомостей у різних джерелах.

Контакти підприємств: довідник, якому бракує посилань і повноти

У розділі контактів є категорії за різними напрямами: архітектура, безпека, влада, керівництво, екологія тощо. Проте посилання на сайти неактивні. Щоб відкрити сторінку установи або підприємства, користувачеві доведеться самостійно скопіювати адресу й вставити її у браузер. Сподіваємося, це підкрутять.

Також довідник поки має неповний вигляд.

Наприклад, у розділі безпеки ми побачили правовий департамент і муніципальну варту, але не знайшли контактів департаменту цивільного захисту та оперативного реагування на надзвичайні ситуації міськради.

У вкладці «Влада/керівництво» є відділ роботи зі зверненнями громадян, Запорізька міська рада, виконком і чомусь пресслужба міського голови. Гадаємо, мало кому з містян знадобляться контакти пресслужби. Натомість корисним був би розділ із прямим посиланням на сторінку депутатського корпусу та інформацією про те, де й коли можна знайти депутата свого округу.

У категорії «Культура» бракує контактів відповідних закладів, будинків культури, культурних і молодіжних центрів. Розділу «Освіта» взагалі немає.

Можливо, частину контактів поки не додали з міркувань безпеки або тому, що сервіс іще наповнюють. Але користувачеві точно було б простіше, якби кожна установа мала активне посилання на свій сайт.

До речі, календар культурних подій і міських заходів також став би корисним доповненням.

Опитування, транспортна картка та ремонтні роботи: ще не все готове

Серед додаткових віджетів є транспортна картка «Січ», QR-сканер, ремонтні роботи, опитування та інші сервіси.

Ми одразу додали опитування, бо можливість долучатися до ухвалення міських рішень і впливати на життя громади – це те, що ЗЦР просуває та підтримує. Але сервіс цифрової демократії ще перебуває в розробці. Скористатися ним під час тестування не вдалося.

Транспортна картка «Січ» також не працює, хоча в застосунку зазначено, що цю функцію планують запустити.

Отже, частина можливостей уже доступна, а решта ще очікує на реалізацію.

То що в підсумку?

Перше враження від «Цифрового Запоріжжя» позитивне. Ідея зібрати в одному місці повітряні тривоги, укриття, транспорт, комунальні звернення та інші міські сервіси вдала. Не менш важливо, що користувач може налаштувати головний екран відповідно до власних потреб.

Однак застосунок іще потребує доопрацювання. Під час нашого тестування виникли проблеми з авторизацією, частина сервісів не працювала, дані про транспорт були недоступні, а відомості про деякі укриття та контакти потребують уточнення. Розділ про транспорт також варто зробити читабельнішим.

Ми розуміємо, що продукт перебуває в бета-версії, тому стежитимемо за оновленнями. Було б добре, якби розробники врахували наші зауваження, а міські служби подбали про актуальність даних.

Зрештою, саме від цього залежить, чи стане «Цифрове Запоріжжя» справді зручним щоденним інструментом для мешканців.

Ріна Руденко

Сподобався текст? Підтримайте команду ЗЦР!
Вступайте до Спільноти. Донату на монобанку теж будемо раді.
Або скористайтеся карткою

5169330531391628

Призначення: «Благодійна допомога»
Дякуємо за підтримку!

Міськрада оцінила збитки від російської агресії у 482 мільйони гривень – і подала позов, щоб зафіксувати цю суму до відшкодування. Втім, суд повернув заяву: у ній об’єднали надто різні вимоги

Запорізька міська рада подала до суду позов до Міністерства юстиції РФ про стягнення 482 мільйонів гривень матеріальної шкоди. «Учасниками» колективного позову зазначені районні адміністрації, комунальні підприємства та департаменти міськради.

Підтримайте нас: підпишіться на щомісячний донат! Або закиньте на монобанку.

До суми позову включили пов’язані з повномасштабним вторгненням бюджетні витрати:

• відновлення житлових будинків, навчальних закладів та адміністративних споруд після обстрілів;
• вартість пошкоджених і знищених автобусів та тролейбусів «Запоріжелектротрансу»;
• виплати громадянам, які залишилися без житла через російські атаки;
• компенсації витрат на проживання ВПО;
• допомогу сім’ям загиблих військовослужбовців та інші соціальні виплати.

Однак провадження не відкрили. Суд дійшов висновку, що юристи міськради порушили правила об’єднання позовних вимог, адже підстави їх виникнення та докази суттєво відрізняються. Тому заяву повернули для усунення недоліків.

Простіше кажучи, різні «історії збитків» департаментів і комунальних підприємств слід розділити на окремі позови.

Існуючий міжнародний Реєстр збитків для України не вимагає судового рішення для подання заяви. Утім, чимало компаній і громадян, які постраждали від російської агресії, усе одно спочатку звертаються до суду.

Чому це важливо?

Війна рано чи пізно закінчиться, і постане питання про відшкодування вартості зруйнованих будинків, витрат на соціальну допомогу та інших видатків. Краще на той момент мати бодай неповну, але документально зафіксовану суму «до сплати».

Сподобався текст? Підтримайте команду ЗЦР!
Зробіть донат. На монобанку теж будемо раді.
Або скористайтеся карткою

5169330531391628

Призначення: «Благодійна допомога»
Дякуємо за підтримку!

У Запоріжжі чи не вперше закупають металеву сітку від дронів. Одна із запорізьких лікарень ставить захист із оцинкованого дроту на свою котельню. До цього у відкритому доступі подібних закупівель не було. Тим часом запоріжці і досі не знають, чи насправді безпечні перші антидронові коридори на півдні міста – зі шпалерної сітки «під огірочки»

Скільки у Космічному районі дороги затягують шпалерними сітками, стільки у запоріжців виникають питання: а чи захищають вони від чогось взагалі? Тонкий пластик і великі комірки на вигляд довіри не викликають – і вже у перші дні після того, як комунальники закрили перші метри вулиць, на Космосі почали переповідати історії про те, як російський FPV пробив сітку і впав прямо посеред проїжджої частини.

У серпні ОВА провела випробування різних типів антидронового захисту. За результатами пообіцяли зміну концепції (і, до речі, використання металевої сітки для найбільш вразливих точок – теж). Але деталей не оприлюднили.

Підтримайте нас: вступайте до Спільноти ЗЦР! Або закиньте донат на монобанку.

Не поспішають давати коментарі й експерти. Але із закупівель міських і обласних підприємств вимальовується цікава картина. Частково – ніби засекречена. Та маленький спойлер: сітка для огірків може повернутися з вулиць на городи.

Огіркове літо

Перші закупівлі антидронових сіток у Запоріжжі почалися наприкінці червня, а у липні їх уже брали масово. Керівники комунальних закладів і підприємств неофіційно скаржилися, що їх змушують порушувати бюджетний кодекс і терміново знаходити «у тумбочці» сотні тисяч, а то й мільйони гривень – але вибору не було.

І чого тоді тільки не купували.

Поліклініки затягували шпалерною сіткою – дешевою і доступною масово. Тепломережі брали дорожчий поліпропілен. Більші лікарні, «Запоріжремсервіс» та деякі інші структури закупали капрон (поліамід). «Запоріжжяобленерго» – маскувальну сітку без вказаного матеріалу.

Хаотичними були й інші вимоги до захисту. Товщина шнура, з якого мала складатися сітка, варіювалася від 1,2 до 3,5 міліметрів, розмір комірки – від 40 на 40 мм до 15 сантиметрів по одній стороні.

Ну а ту саму шпалерну сітку на Космосі купували взагалі з поточних коштів, без тендерів. Було трохи не до формальностей – поспішали.

Найбільші закупівлі липня на антидроновий захист провело ДП «Місцеві дороги Запорізької області». Для області замовили сітки і їх встановлення сумарно на майже 130 млн грн. Чотири підрядники, найбільший тендер, на 64 з гаком мільйони, – старим знайомим, «Будівельній компанії «Кальміус».

У всіх чотирьох випадках ставити планували шпалерну сітку. «Добру сіточку» – це назва у двох договорах із чотирьох.

Уже за місяць всі чотири тендери відмінили. Оплати за ними підрядники не отримали.

З чого ставлять антидронові сітки?

У Запоріжжі використовують три основні матеріали: поліетилен (сітка для огірків), поліпропілен і поліамід, він же капрон. Метал, про який ми згадали на початку тексту – разова поки що історія.

Шпалерна сітка – найдешевший, але найменш міцний матеріал. У неї найнижча температура плавлення, вона може бути нестійкою для ультрафіолету, а головне – не переносить сильні ривки і найшвидше рветься.

Поліпропілен – теж пластик, але більш стійкий за шпалери. Його міцність може бути навіть вищою, ніж у лідера цього рейтингу – капрону. Але він товщий, важчий, а в морози може ставати крихким. Менш пружний, ніж капрон, тому може швидше рватися.

Підтримайте нас: вступайте до Спільноти ЗЦР! Або закиньте донат на монобанку.

Поліамід (капрон) – безперечний лідер за здатністю «спружинити» і погасити удар. Міцність на рівні поліпропілену… але загоряється навіть від короткого нагрівання і сильно всотує воду у дощі. І, власне, дорогий.

Зрештою, металеві сітки найбільш стійкі до розриву, сонця, вогня, вологи (за умови хорошого оцинковування) – але важкі і коштують стільки, що масово їх не розтягнеш.

Втім, коли йдеться про різницю між поліпропіленом і поліамідом, важливі ще й товщина сітки і розмір комірки.

Запорізькі комунальники повідомляли, що знайшли спосіб використовувати і шпалерну сітку. Говорять: якщо натягнути її в два-три шари, то вона здатна змінити напрям дрона і захистити авто на дорозі.

Втім, схоже, «огіркові» сітки таки можуть повернутися туди, де і мають бути – на грядку. Але є «але»: точно ми про це не дізнаємося. Справа в тому, що приблизно з середини серпня більшість запорізьких замовників просто перестала вказувати матеріал, із якого замовляє захист.

Дуже секретна антидронова сітка

Повернемося до 130 мільйонів від ДП «МДЗО» на захист доріг у Запорізькій області. Договори за цими тендерами розірвали наприкінці серпня. За 10 днів до цього, правда, уклали нові, уже на 180 млн грн (основний приріст припав на «БК «Кальміус». Ні на що не натякаємо).

Замовлення у документації змінилося. «Добру сіточку» замінили на «антидронову сітку» із невідомого матеріалу, натягнуту у два шари.

Приблизно після цього у тендерах запорізьких підприємств остаточно усталилися вимоги до антидронового захисту: товщина шнура 1,8 мм, розмір чарунки 100 на 100 мм, матеріал – невідомий.

Із 18 тендерів на облаштування антидронового захисту, які провели у вересні, матеріал сітки не було вказано у 10 випадках. Тричі замовляли капрон, двічі поліпропілен, ще один раз – невідомий полімер.

Були у вересні і два тендери на облаштування тієї самої шпалерної сітки. Замовники – Пенсійний фонд і один із навчальних закладів, підпорядкованих області.

Встановлювати шпалери будуть у два шари. Уже надійніше.

Місяці російського «сафарі на запоріжців» дали необхідний досвід: схоже, сітки перестають встановлювати «навмання» і роблять це уже системно.

Шкода тільки, що відбутися це могло ще пів року тому.

Сподобався текст? Підтримайте команду ЗЦР!
Вступайте до Спільноти. Донату на монобанку теж будемо раді.
Або скористайтеся карткою

5169330531391628

Призначення: «Благодійна допомога»
Дякуємо за підтримку!