На початку року пройшов конкурс на нового голову митниці. Переможцем, а відтак і керівником, став колишній детектив НАБУ Орест Мандзій. Звісно ж, новий очільник чи не одразу заявив про необхідність «трансформувати орган зсередини». Що й не дивно, враховуючи вражаючу кількість корупційних історій, пов’язаних з Державною митною службою за останні роки, а особливо – після початку повномасштабного вторгнення.   

Чи впорається Мандзій із задачею, в процесі вирішення якої доведеться перевірити сотні людей і десятки схем, що будувалися і цементувалися роками, станом на цей момент сказати неможливо. Втім, ми вирішили дещо допомогти новому очільнику структури – і заодно оновити власні знання про запорізьких митників. 

Авжеж, прифронтове Запоріжжя – це не Закарпаття чи Львівщина з їх багатомільярдним трафіком через кордон з ЄС, тож і якихось завищених очікувань щодо пошуку «необгрунтовано багатих посадовців» у нас не було. Попри це, кілька цікавих знахідок в нас таки з’явилося. 

«Впіймай мене, якщо зможеш»

Почнемо з Андрія Стасюка, який нині від очолює митний пост «Запоріжжя». Ще у 2017-го році його, тоді ще на посаді інспектора, затримали за підозрою в отриманні дрібного хабара. Але суд, який тривав два роки, закінчився на користь посадовця. Захист Стасюка зміг довести, що він не вимагав хабар і не зловживав своїми обов’язками. 

Його дружина Катерина працює (і, до слова, працювала на момент затримання та подальшого суду, – ред.) у Запорізькій обласній прокуратурі. Відтак, у подружжя посадовців досить чисті і акуратні декларації. 

Прописані обидва у гуртожитку Хортицької національної академії. Дружина має чверть квартири, решта якої належить Валентині Семусєвій – у ній нібито і живе родина. Крім того, у декларації митника знаходимо ще частку у квартирі на його історичній батьківщині – в Бродах, що на Львівщині, а також ділянку на чотири сотки у тещі. 

Втім, як це і буває зазвичай, найцікавіше знаходиться під час аналізу майнового стану інших членів родини, не вказаних у деклараціях посадовців. Так, наприклад, виявляється, що ще у в 2014 році брат Андрія Богдан придбав землю у Володимирському, що поряд із Великим Лугом. 

Що в цьому дивного? Тільки той факт, що на момент операції юнакові було 20 років. Та й взагалі він родом зі Львівщини, але ділянку чомусь купив під Запоріжжям – там, де працював і продовжує працювати його старший брат. Зручне місце: і на природі, і до центру якихось півгодини на авто. Втім, будинок там і досі не з’явився. 

З авто ситуація схожа. Згідно з декларацією, у користуванні Андрія Стасюка їх аж три. Правда, жодне йому не належить: Mazda CX-3 2017 року випуску записана на дружину, Volkswagen Golf Plus – на підприємицю Лесю Стасюк із рідних йому Бродів, Land Rover Discovery – на Володимира Стасюка, також із Бродів. 

Land Rover найцікавіший, бо купили його лише у травні 2025 року. А вже за місяць на ньому порушили правила дорожнього руху. Тільки не бродівський Володимир, а запорізький Андрій Стасюк. І, до речі, продовжував порушувати до березня 2026-го – то у Львівській області, то у Запоріжжі, то у Дніпрі.

Сам митник в коментарі журналістам пояснив: брав авто у родича.

Subaru, до слова, теж належить не самому митнику, а його синові. 

Але якщо повернутися до Land Rover’а, то історія його придбання вкрай неоднозначна. Бо бізнесмен із Львівської області Володимир Стасюк купив це авто у співробітниці Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області Ілони Гарбук. Вона, власне, у своїй декларації і вказує продаж Discovery за ті ж 1 200 000 грн, як про це йдеться у декларації Стасюка. За таких обставин закрадаються підозри в тому, чи не сам митник придбав машину в сусідньому Дніпрі, оформивши дорогу покупку на родича, який, в разі чого, точно міг би пояснити походження коштів. Ну або ж клан Стасюків поступово (дуууже повільно) мігрує зі спокійних Бродів до Запоріжжя, купуючи тут землю і авто – ну бо погодьтеся, життя у Запоріжжі зараз точно більш насичене (сарказм).

Власне, історію з землею брата Андрій Стасюк також прокоментував

Втім, географія покупок родини не обмежується лише Запоріжжям чи Дніпром. Батько Стасюка, Василь Григорович, теж вирішив вкластися в нерухомість. У 2021-му році він придбав літній будиночок у курортному Коблеві, що на межі Одеської та Миколаївської областей. Оскільки морське узбережжя не можна забудовувати житлом відкрито, бізнесмени давно вигадали схему, за якою апартаменти зводять на колишніх базах відпочинку. 

Саме такі і придбав батько митника – на базі «Зоря», просто біля моря.  

Оцінити вартість такої нерухомості сьогодні, коли Коблеве через близькість до тимчасово окупованої Кінбурнської коси нерідко атакують росіяни, доволі складно. Втім, одне оголошення про продаж схожих за площею апартаментів нам знайти вдалося. Там помешкання оцінюють у 15 тисяч доларів. 

Така сума у Стасюка-старшого могла б знайтись, тільки якби він спустошив сімейну «заначку», накопичену за роки роботи в «Укрспирті»: в його «прощальній декларації» 2018-го року зазначено 14 тисяч доларів і 4 тисячі євро у готівці. 

І про династії новітньої української номенклатури

Другий за посадою на посту «Запоріжжя» митник теж має цікаву історію – і свій клан, тільки запорізький.

Сергій Сколибог пішов працювати на митницю ще в 22 роки, завершуючи навчання в університеті. Його кар’єра стала взірцем швидкого зростання: вже восени 2023-го року він став старшим інспектором, а в 2024 році знову отримав підвищення – до головного державного інспектора митного поста «Запоріжжя». Вище на посадових сходах вже тільки безпосередньо керівник посту. 

Стрімкий кар’єрний зліт Сколибога можна було б пояснити загальним дефіцитом кадрів у прифронтовому місті. Але є ще одне потенційне пояснення – сімейні зв’язки. 

Батьки Сергія – Юлія та Олександр Сколибоги – відомі у Запоріжжі посадовці. Олександр Сколибог – відомий в місті адвокат і приватний виконавець, і, за даними аналітичної системи YouControl, навіть встиг попрацювати начальником юридичної служби  на КП «Водоканал». Юлія Сколибог керує управлінням земельних відносин міськради, зараз вже у складі Департаменту управління активами, ще з початку десятих років. Вона на посаді так довго, що вже важко сказати – чи то Юлія Олександрівна при земельних відносинах, чи земельні відносини при Юлії Олександрівні. 

В останні років шість помітна частина робочого часу посадовиці витрачається на суди, адже бути обвинуваченою одразу в п’яти справах одночасно очевидно обтяжливо. Якщо дуже коротко, то в далекому 2019-му році Юлія Сколибог без конкурсу погодила кандидатуру оцінщика, який визначив продажну вартість декількох ділянок за значно заниженими ставками. Орендарі радісно викупили землю за «пільговими» цінами, а правоохоронці порушили щодо майже кожної проданої ділянки провадження, які згодом дійшли до суду. 

І якщо людину попри таке… стороннє навантаження досі не звільнили – це означає, що вона чимало важить у системі запорізької влади. 

Попри те, що ця частина розповіді геть не майнова, не можна не згадати про будинок, оформлений на батька митника. Це помешкання не надто велике, але локація –  «преміальна»: в садовому товаристві «Труд», що на Великому Лузі. 

Де саме розташований в чималому кооперативі будинок під номером 54 – зрозуміти важко, адже це не вулиця в місті, де від власників вимагається мати вивіску. Але можна очікувати, що це більш «преміальна» частина кооперативу, ближча до затоки, на якій щільність будинків значно менша. 

Батька при цьому Сергій Сколибог не декларує, чомусь обмежившись лише згадкою про матір. З інших деклараційних цікавинок – декілька квартир в Запоріжжі і минулорічна покупка Subaru Legacy, яка, якщо вірити декларації, обійшлася митнику в його майже повну річну зарплату.

«Посадку дозволяю»

Митний пост «Запоріжжя-аеропорт» ще нещодавно був для запорізької митниці легендарним. У 1995 році саме через нього намагалися вивезти до Москви рекордні для України на той момент 140 тис доларів. У 2005-му – 46 живих соколів-балабанів. Втім, зараз місце, яке раніше дарувало стільки «веселих» історій, в жахливому стані.

Наприкінці 2025-го, через півтора роки після обстрілу, який фактично знищив термінал, митний пост «Запоріжжя-аеропорт» було офіційно ліквідовано. Але попри це, до останнього тут працювали, або ж значилися працівниками, люди. З 2014 року постом керував Денис Грищенко з Маріуполя. Його декларації виглядають стримано: геть не нове авто, третина ще маріупольської квартири – і жодної іншої нерухомості. Втім, як виявилося, найцікавіше традиційно в документи не потрапило.

За даними аналітичної системи YouControl, на віднедавна вже колишню (шлюб розірвано у квітні 2025-го) дружину митника Наталю Грищенко оформлені земельна ділянка і будинок на Верхній Хортиці, по вулиці Розенталя. Судячи з супутникових знімків, будинок площею 103,6 кв.м. встигли добудувати якраз у 2021-му, незадовго до початку повномасштабного вторгнення. Оформили його влітку того ж року. І ділянка, і будинок значилися у декларації Дениса Грищенка за 2024 рік, але після розлучення навесні 2025-го – зникли.

Прямо впритул розташована ще одна ділянка, яка теж, вочевидь, приводить до Грищенка. Вона оформлена на Ольгу Молочко. Можна припустити, що жінка є його матір’ю, яка до переїзду з Донеччини в Запоріжжя могла вийти заміж вдруге. 

Цю гіпотезу підтверджує і той факт, що співвласниками маріупольської квартири Грищенка є вже згадана Ольга Молочко і В’ячеслав Молочко. Разом з тим, сам Денис Ігорович у телефонних книгах деяких інших людей має підписи «Денис Молочко» і «Денис Оличкин». А також «Денис Верхняя Хортица» і «Денис Осм Коминтерна». Комінтерна – це стара назва вулиці Розенталя, декомунізація якої відбулася ще в 2016-му році. 

Сукупна площа двох ділянок – близько десяти соток. І так, на другій також стоїть чималий будинок. Жодних слідів цієї землі або ж будівель на ній в останній декларації митника немає. А от питань до походження цієї нерухомості вистачає.

Будинок зліва і в глибині оформлений вже на колишню дружина митника, будинок справа і ближче до вулиці – на його матір

Грищенки почали будуватися у 2018-му році. До цього Денис Ігорович мав відносно скромну зарплату – 213 тис. грн за 2017 рік. А його дружина тоді лише рік як влаштувалася працювати до «Першої консалтингової компанії», її прибутки на той момент теж не вражали. На двох родина заробила у 2017-му близько 225 тис. грн. Це не завадило наступного року і почати будуватися, і цікавим чином суттєво поповнити запаси готівкових доларів. 

Надалі будинок зростав паралельно з ростом заощаджень родини – і лише офіційними прибутками родини це зростання пояснити важко.

Допомогли родичі? Можливо, але лише частково. У 2019-му Наталя Грищенко отримала у подарунок від Олени Карпенко 200 000 грн. Разом із нею дружина митника володіла окремою квартирою у Маріуполі, але саме у 2018-му це житло зникає із його декларації: схоже, Наталя Сергіївна отримала вартість своєї частки, проданої у тоді ще не окупованому місті. Але будуватися родина митника почала задовго до отримання цих грошей.

Не менш щедрий подарунок сам Денис Грищенко отримує від Ольги Молочко у 2022-му: вона передала йому свій HYUNDAI IX35 2013 року випуску, оцінений у 212 тис. грн. Але тут треба зауважити: Ольга і В’ячеслав Молочки – люди похилого віку, 1950 і 1949 років народження відповідно. Тож чий насправді був HYUNDAI, питання відкрите. Як і те, хто ж, зрештою, профінансував будинок Грищенків на Верхній Хортиці, враховуючи також появу і другого будинку на ділянці Молочків. 

Втім, говорити з нами митник не захотів. Під час телефонної розмови переадресував нас з усіма нашими питаннями «офіційно на Запорізьку митницю у письмовому вигляді». Звісно ж, запит ми надіслали. Навіть попри те, що звучить це вкрай дивно: що керівництво може знати про сімейні та земельні справи свого посадовця? 

Відповідь від митниці ми отримали швидко, втім вона була досить формальною – посадовця ознайомлено з запитаннями, він декларує те майно родичів, яке визначене законом, а решта поза межами повноважень. 

Зазначимо, що три митника, про яких ми розповіли – це три з вісімнадцяти перевірених. І деяких ми перевіряли досить ретельно, комусь навіть телефонували під прикриттям в останні три тижні, але статків, невідповідних до доходів, у них не знайшли. І зі значною вірогідністю чимало запорізьких митників працюють тільки за зарплату.

Звісно ж, розказане нами сьогодні – навіть не вершинка айсберга. В масштабах величезної і, на жаль, нерідко дуже корупційної машини з назвою «українська митниця» це – в кращому випадку піщинка. З іншого боку, схожі дослідження прямо зараз проводять наші колеги в різних регіонах. Певні, цим же займаються і аналітики з нежурналістських організацій. І це вкрай важливо. Адже рано чи пізно ми маємо еволюціонувати від асоціювання посади на митниці з незадекларованими маєтками, авто і готівкою, до усвідомлення, що у цій структурі нарешті працюють адекватні посадовці з чистими репутаціями – і чесними деклараціями. 

У межах проєкту «Сильніші Разом: прозорість і боротьба з корупцією» редакції-учасники досліджують статки митників у своїх регіонах, щоб невдовзі обʼєднати в єдину базу розслідувань, яка буде представлена на сторінках АНРВУ.

Здійснено за підтримки програми «Сильніші разом: Медіа та Демократія», що реалізується Всесвітньою асоціацією видавців новин (WAN-IFRA) у партнерстві з Асоціацією «Незалежні регіональні видавці України» (АНРВУ) та Норвезькою асоціацією медіабізнесу (MBL) за підтримки Норвегії. Погляди авторів не обов’язково відображають офіційну позицію партнерів програми

Запорізька міська рада розгляне реорганізацію (фактично злиття) низки нових  шкіл. Із 14 навчальних закладів зроблять 7. ЗЦР розбирався, кому не пощастило

Департамент освіти та науки виносить на наступну сесію міськради питання про «реорганізацію шляхом приєднання» одразу семи шкіл у різних районах містах.

Підтримайте нас: підпишіться на щомісячний донат! 

Перелік шкіл наступний: 

• Хортицький академічний ліцей приєднають до ліцею №45 на Бабурці;
• Гімназію №27 в районі бульвара Центрального приєднають до гімназії «Контакт», що поряд із площею Профспілок;
• Гімназію №68 приєднають до розташованої поруч гімназії №4. Обидві школи знаходяться в Шевченківському районі, в кварталах між «Іскрою» та Запорізьким оліяжиркомбінатом;
• Гімназію «Основа» приєднають до 71-го ліцею в районі ТЦ «Україна»;
• Початкову школу «Еврика» приєднають до гімназії №73 в районі 9-ої лікарні на Правому березі;
• Ліцей «Альтернатива» приєднають до Запорізького технічного ліцею в районі ЗЕРЗ та вокзалу «Запоріжжя-2»;
• 91-у гімназію приєднають до 92-ої гімназії. Обидві розташовані поруч на вулиці Лахтинській на Бабурці.

У пояснювальних записках до проєктів рішень йдеться про те, що навчальні заклади не заповнені: у жодному з тих, які планують закривати, немає і 50% учнів. У шкіл, до яких хочуть приєднати їх менш щасливих колег, заповненість коливається від 50 до 90%. Єдине виключення – 71-й ліцей, один зі «статусних» у Запоріжжі. В ньому заповненість, за офіційною статистикою, становить 118%. 

Також посадовці вказують, що майже в усіх перелічених школах досить високий рівень витрат на одного учня. В середньому у місті на одну дитину припадає близько 3 000 гривень на місяць. А в закладах, запланованих до реорганізації, витрачають і по чотири, і по п’ять тисяч гривень. 

Наразі найбільшим попитом у Запоріжжі користуються школи, при яких збудували протирадіаційні укриття – «підземні школи». Але у жодному з перелічених закладів «підземних шкіл» ще немає – тільки укриття на базі відремонтованих підвалів. Це може пояснювати їхню непопулярність серед учнів.

Що буде з приміщеннями звільнених закладів, поки не відомо. Департамент освіти ще не презентував «офіційні плани» з реорганізації на депутатських комісіях. 

Це вже щонайменше третій раунд реорганізації і закриття шкіл у Запоріжжі. Перше «велике злиття» починалося два роки тому із протестів батьків. Натомість у 2025-му декілька шкіл об’єднали достатньо тихо: тертя виникло лише через невиконані обіцянки відремонтувати укриття в одній із них.

Сподобався текст? Підтримайте команду ЗЦР!
Зробіть донат
Або скористайтеся карткою

5169330531391628

Призначення: «Благодійна допомога»
Дякуємо за підтримку!

FPV-дрони на Запоріжжя скидають з «Молній» і навіть «Шахедів». Військові шукають протидію

Російські FPV-дрони почали атакувати центральні райони міста. 4 червня один із таких апаратів влучив у тролейбус у центрі Запоріжжя. Вибух пошкодив лобове скло транспорту. Як повідомляє видання 061.ua, обійшлося без постраждалих.

Цей випадок став одним із перших офіційно зафіксованих епізодів застосування FPV-дронів далеко від південних, ближчих до лінії фронту районів міста. Ще у минулому році повідомляли про виявлення уламків безпілотників поблизу бульвару Шевченка. Однак підтверджених даних про їхнє використання в центральній частині Запоріжжя не було.

Підтримайте нас: підпишіться на щомісячний донат!

У соціальних мережах почали поширюватися припущення, що активізація атак пов’язана з появою на ТОТ Запорізької області російського підрозділу «Рубікон», який спеціалізується на безпілотних системах.

Втім, така версія не пояснює ситуацію. Підрозділ уже тривалий час працює на Запорізькому напрямку. Ще з минулого року Сили оборони України регулярно повідомляють про удари по складах, місцях базування та інфраструктурі російських дронщиків.

Розширення географії підльоту FPV-дронів може бути пов’язане із технологічними змінами. Після виходу попереднього матеріалу ЗЦР про нову хвилю атак директор зі стратегічних комунікацій «Центру досліджень безпілотних систем» Рудольф Акопян пояснив механізм, який дозволяє російським апаратам долати значні відстані.

Великі безпілотники доставляють FPV-дрони ближче до цілей, після чого ті починають самостійний пошук об’єктів для ураження. Така тактика розширює дальність польоту невеликих апаратів і створює нові ризики для цивільного населення.

За словами Акопяна, українські військові вже працюють над протидією новій загрозі.

Ситуацію також могли б покращити нові удари по логістиці та інфраструктурі російських операторів дронів, через які проходить підготовка та забезпечення нових атак.

Поки ж запоріжцям доводиться пристосовуватися до нових умов безпеки. Фахівці радять заздалегідь звертати увагу на будівлі або інші укриття поблизу маршрутів пересування, у яких можна сховатися. 

Окрему небезпеку становлять збиті або пошкоджені безпілотники. Навіть якщо апарат уже впав, підходити до нього не можна. Усередині можуть залишатися нерозірвані вибухові елементи. Про такі знахідки необхідно повідомляти поліцію або рятувальників.

За можливості варто також придбати детектор безпілотників. Один із найвідоміших пристроїв такого типу — «Чуйка», яка здатна попереджати про появу дронів поблизу.

Сподобався текст? Підтримайте команду ЗЦР!
Зробіть донат
Або скористайтеся карткою

5169330531391628Призначення: «Благодійна допомога»
Дякуємо за підтримку!

Літній вечір. Запорізький парк. Дорослі відпочивають на лавках, діти катаються на велосипедах і самокатах. За мить тут пролунає вибух

Люди встигають розбігтися буквально за секунди до удару. На місце, де вони щойно стояли, падає російський FPV-дрон.

Протягом доби мешканці міста стають свідками щонайменше двох таких прильотів. Наступного дня ситуація повторюється.

До Запоріжжя повернулося старе недобре «спочатку вибух — потім тривога». FPV-дрони важко помітити до удару: вони невеликі і малопомітні.

Чому FPV-дрони почали долітати до Запоріжжя

Ще восени 2025 року російські військові почали використовувати дрони-матки, які доставляють менші ударні безпілотники ближче до цілі. Самостійно FPV не могли подолати таку відстань. Після сплеску атак вони поступово затихли, хоча Запоріжжя продовжували атакувати «Молнії».

Тепер ситуація змінилася.

Підтримайте нас: підпишіться на щомісячний донат!

При цьому лінія фронту за останній час не наблизилася до міста. Навпаки, на окремих ділянках вона навіть дещо відсунулася.

Тому найбільш імовірним поясненням виглядає саме вдосконалення ворожих технологій. Так кажуть у військових колах, хоча деталей не уточнюють.

За останні дні у Запоріжжі FPV-дрони влучали по адміністративній будівлі, автостоянці, приватному сектору, і навіть атакували стіну багатоповерхівки.

Один із таких епізодів описує на своїй сторінці запорізький екоактивіст, учасник руху «Маю право дихати» Микола Ралик:

Як захищаються від FPV-дронів у Херсоні

Для Запоріжжя небезпека малих дронів-камікадзе все ще відносно нова. Натомість у Херсоні люди живуть поруч із нею вже не перший рік.

Редакторка херсонського видання «Кавун.Сіті» Євгенія Вірлич раніше розповідала ЗЦР про власні правила безпеки: завжди знати маршрут пересування, заздалегідь визначати місця для укриття, уникати громадського транспорту та не носити надто яскравий одяг.

Багато районів Херсона зараз вкриті антидроновими сітками. Вони допомагають захищати транспорт і частину вулиць від прямого ураження. Але цей захист не ідеальний. Комунальні служби виїжджають на місця влучань під захистом військових, які можуть заздалегідь виявити і збити дрон. Цивільним регулярно доводиться просто тікати від FPV.

При цьому сітки від дронів можуть не лише рятувати, а й створювати додатковий ризик.

Якщо захисне покриття натягнуте суцільно, воно справді ускладнює роботу оператору FPV. Саме за таким принципом працюють антидронові коридори за межами Запоріжжя, в області.

Підтримайте нас: підпишіться на щомісячний донат!

Але варто з’явитися хоча б одній великій прорізі — і ситуація змінюється. Якщо дрон залетить усередину такого коридору, людина або автомобіль можуть фактично опинитися в пастці між захисними конструкціями.

Чи можуть антидронові сітки врятувати Запоріжжя?

Повністю накрити великі житлові масиви Запоріжжя практично неможливо.

Піски та Космос – чи не найбільш відкриті райони Запоріжжя. Великі простори, дерева, контактна мережа тролейбусів – все це ускладнює захист.

Тож навіть якщо влада врешті-решт вирішить почати затягувати південні райони і сітки, 100% захисту, на який сподіваються запоріжці, це все одно не дасть. 

У результаті мешканцям міста все одно доведеться покладатися насамперед на власну уважність і швидку реакцію.

Що робити, якщо чуєте звук FPV-дрона

Головна рекомендація — негайно бігти. І шукати капітальну споруду, де можна сховатися. Стояти і просто дивитися, «як воно летить» – не найкращий варіант.

Підземний перехід або арка будинку не гарантує захисту. За необхідності FPV може залетіти і туди.

У населених пунктах навколо Запоріжжя люди іноді ховаються в сараях або густих кущах. Але це швидше про «пощастить-не пощастить», ніж про захист.

Власники приватних будинків можуть подумати про встановлення антидронових сіток над подвір’ям. Їх зараз продають у вільному доступі і різних варіантах. Але ефективність захисту залежить від суцільності покриття. Великих отворів залишатися не повинно.

Небезпека після вибуху не минає

Є ще одна проблема, про яку регулярно попереджають рятувальники та правоохоронці.

Після одного з останніх прильотів до місця падіння дрона почали збігатися діти. Ситуацію спостерігав директор однієї із запорізьких шкіл Сергій Вікторович: 

Уламки ударних безпілотників не можна чіпати за жодних обставин. Навіть після вибуху всередині можуть залишатися небезпечні елементи або нерозірвані частини боєприпасу. Якщо людина побачила дрон-камікадзе або його фрагменти, необхідно відійти на безпечну відстань і повідомити про знахідку поліцію чи ДСНС.

Дітям варто не просто сказати про небезпеку, а кілька разів повторити чіткий алгоритм дій, наголошує освітянин. Саме ця проста розмова може одного дня врятувати життя.

Запоріжжя вчергове зіткнулося із новою загрозою. Втім, військові вже не раз доводили: на більшість загроз вони з часом знаходять протидію. Запоріжцям залишається бути пильними – і точно знати, де сховатися у випадку загрози.

Сподобався текст? Підтримайте команду ЗЦР!
Зробіть донат
Або скористайтеся карткою

5169330531391628Призначення: «Благодійна допомога»
Дякуємо за підтримку!

У Запоріжжі запустили новий автобусний маршрут №48, який з’єднав Космічний мікрорайон із БК «ЗАлК» через Набережну магістраль. Ті, хто вже проїхався у нових великих автобусах, захоплені: тепер без пересадок можна дістатися одразу кількох великих парків та зон відпочинку

Новий маршрут швидший, ніж транспорт, який ходить проспектом Соборним. Зрештою, він безапеляційно безкоштовний для пенсіонерів, які можуть їхати ним без скандалів із водіями.

Втім, запуск нового маршруту порушує значно ширше питання. Фактично заради нього місто змінило тип однієї з головних транспортних артерій Запоріжжя. І сталося це за процедурою, прозорість якої викликає запитання.

Від опитування у Telegram до перебудови магістралі

Ініціатором запуску маршруту став голова Запорізької обласної військової адміністрації Іван Федоров. У серпні 2025 року він опублікував у своєму Telegram-каналі опитування щодо необхідності автобусного сполучення Набережною магістраллю.

За новий маршрут тоді висловилися близько 5,8 тисячі учасників. Проти в різних варіантах відповіді сумарно проголосували близько 2,3 тисячі людей. Після цього влада почала реалізацію проєкту.

Голосування за нові маршрути через телеграм-канал – унікальний спосіб організації громадського обговорення. Настільки, що офіційним він не може вважатися аж ніяк. Для скликання слухань є окремий зафіксований механізм: збір підписів, ініціювання, спільне обговорення усіх «за» і «проти» проєкту, резолюція, яку розглядають на сесії міськради. 

Підтримайте нас: підпишіться на щомісячний донат!

Втім, коли ти голова ОВА, такі дрібниці можуть тебе не обходити. Навіть якщо йдеться про обласний центр – адміністративну одиницю, яка чисто теоретично вирішує такі питання без втручання обладміністрації. Теоретично.

У підсумку за результатами опитування у телеграм-каналі умовно «лівого» посадовця Запоріжжя проігнорувало власний Генплан. Місто фактично змінило організацію руху на своїй чи не єдиній, крім «околичної» траси Харків-Симферополь, транзитній магістралі. На дорозі, яка десятиліттями виконувала функцію міської об’їзної траси та забезпечувала швидкий транзит між районами.

Як проєктували зміни – і до чого тут Генплан

Нову схему руху на замовлення департаменту муніципального управління Запорізької міської ради розробляв Запорізький відділ комплексного проєктування державного інституту з проєктування об’єктів дорожнього господарства «Укрдіпродор». 

Підставою для розробки стало технічне завдання департаменту муніципального управління. У ньому йшлося про облаштування 11 зупинок. У підсумку їх стало 18.

Разом із зупинками на магістралі з’явилися додаткові підняті пішохідні переходи. Це змусило водіїв регулярно знижувати швидкість на ділянках, які раніше проєктувалися саме для безперервного руху транспорту. І остаточно зафіксувало втрату Набережною однієї зі своїх ключових функцій: швидкого транзитного сполучення між районами міста.

У Генплані Запоріжжя Набережна визначена саме як магістраль безперервного руху. Це означає більшу дозволену швидкість автомобілів і максимальне прибирання усіх факторів, які обмежують рух транспорту. Проблеми пішоходів мали б вирішувати багаторівневі розв’язки та переходи.

На практиці Набережна почала втрачати функцію безперервного руху ще щонайменше з часів будівництва City-Mall, який облаштував для відвідувачів пішохідні переходи. Минулого року на ній почали з’являтися перші підняті переходи – а тепер, коли вони є біля кожної нової зупинки, можна зафіксувати, що магістраллю безперервного руху Набережна вже не є.

У чомусь це символічно. Ініційовані головою ОВА зміни фактично фіксують Запоріжжя у статусі «кінцевого пункту» – міста, транзит через яке уже не потрібен…

Пасажири: є чи нема? Будуть!

Окреме питання — на підставі яких даних ухвалювали рішення про запуск нового маршруту.

У 2025 році департамент транспорту міської ради замовляв комплексне вивчення пасажиропотоків у Запоріжжі. Такі дослідження зазвичай використовують для визначення найбільш затребуваних напрямків, дефіциту транспорту та потреб мешканців різних районів.

Однак інформації про те, наскільки результати цього дослідження вплинули на рішення щодо маршруту №48, наразі немає. Але є інший цікавий нюанс.

Нові зупинки наразі стоять без жодного навісу. На Набережній, де захисту від сонця приблизно нуль, а спека неймовірна, це виглядає щонайменше дивно. Але у цього факту є пояснення. 

Ще на початку робіт із переоблаштування Набережної начальник ДМУ Геннадій Тимченко пояснював «Суспільному.Запоріжжя»: зупинкові комплекси замовлять пізніше. Вартість павільйону може складати від 150 тис. грн до 300 тис. грн залежно від розміру. Які брати, зрозуміють, коли вивчать пасажиропотік.

Робимо висновок, що перед запуском маршруту потребу у ньому не вивчали. 

Ну, крім телеграм-опитування.

Парки чи Шевчик?

Ще одна причина дискусій — географія нового сполучення. Маршрут №48 з’єднує два райони, які і так мають досить непогану забезпеченість транспортом. Так, новий автобус їде помітно швидше. Але вздовж Набережної не так багато локацій, які вартують того, щоб до них поспішати – крім парків, які ми теж дуже любимо.

Підтримайте нас: підпишіться на щомісячний донат!

Але у цей же час мешканці Хортицького і Шевченківського районів роками скаржаться на нестачу громадського транспорту, великі інтервали руху та залежність від приватних маршруток. Якщо спробувати дістатися Бабурки ввечері, актуальність парків здається вже не такою високою.

Втім, тут можна згадати ще один факт. Раніше Іван Федоров розповідав про свої плани облаштувати у Запоріжжі справжню прогулянкову набережну. Можливо, новий маршрут – перший крок до реалізації цих планів.

Втім, поки таймінги неідеальні. Новий маршрут запустили на тлі підвищення вартості проїзду. І помітно дешевший комунальний транспорт у цей час зайвим ніби й не буде… але ми повертаємося до географії.

Саме жителі віддалених районів найчастіше витрачають найбільше часу та коштів на поїздки містом. І тут виникає питання до пріоритетів: чому додаткове фінансування отримав напрямок, який уже мав достатню кількість транспортних альтернатив?

Автобус не про автобус

Врешті решт, новим маршрутом будуть користуватися. Автобуси і справді зручні. Ціна і справді нижча. То чому ж ні?

Питання в тому, що і розподіл грошей із міського бюджету, і дотримання Генплану, і навіть сам статус міста –  транзитний чи «кінцевий» – фактично контролюється з області. 

Достатньо опитування в Телеграмі, щоб щонайменше на місяці вперед визначити, як проходитиме кожен будній день тисяч запоріжців.

І давайте чесно: це не ОК.

Сподобався текст? Підтримайте команду ЗЦР!
Зробіть донат
Або скористайтеся карткою

5169330531391628

Призначення: «Благодійна допомога»
Дякуємо за підтримку!

Запорізька «Мотор Січ» планує вперше запровадити для свого керівництва один із найпоширеніших у західному корпоративному світі механізмів захисту — страхування відповідальності директорів і посадових осіб. На вибір страхової компанії підприємство готове витратити до 1,8 мільйона гривень на рік

Відповідний тендер оприлюднили у системі Prozorro.

Йдеться про так зване D&O-insurance (Directors and Officers Liability Insurance) — страхування відповідальності керівників компанії за рішення, ухвалені під час управління бізнесом. Для українських державних підприємств така практика залишається рідкістю, а для Запоріжжя це може стати першим подібним прикладом серед великих промислових роботодавців.

Підтримайте нас: підпишіться на щомісячний донат! 

60 мільйонів на захист від претензій

Згідно з тендерною документацією, страховий договір має передбачати ліміт відповідальності у 60 мільйонів гривень на рік.

Саме в межах цієї суми страхова компанія покриватиме витрати на юридичний захист керівників підприємства у разі виникнення претензій, пов’язаних із виконанням посадових обов’язків.

Очікувана вартість самої страховки становить 1,8 мільйона гривень — або близько 3% від загальної страхової суми. Для ринку корпоративного страхування це відповідає типовим показникам для подібних продуктів.

Від зриву контрактів до кримінальних проваджень

Страховими випадками можуть визнаватися різні ситуації, пов’язані з управлінською діяльністю.

Зокрема, йдеться про судові претензії контрагентів через невиконання або затримку договірних зобов’язань, кримінальні провадження щодо посадових осіб, а також вимоги про екстрадицію іноземних громадян, якщо такі працюють у керівництві компанії.

У подібних випадках страховик оплачуватиме послуги адвокатів та інші витрати на юридичний захист.

Окремо передбачено покриття адміністративних штрафів, накладених на керівництво підприємства. Водночас договір не поширюється на санкції, пов’язані з податковими порушеннями або порушенням антимонопольного законодавства.

Чому це важливо для Запоріжжя? 

Тому, що до нас приходить західна практика. 

Система D&O-insurance давно стала стандартом для великого бізнесу у США, країнах Європейського Союзу та Великій Британії. У багатьох випадках інвестори та акціонери вимагають наявності такого страхування ще до призначення керівника на посаду.

Логіка механізму проста: керівник може припуститися помилки під час ухвалення управлінського рішення, однак це не завжди означає особисту фінансову відповідальність за багатомільйонні наслідки для компанії. Саме для таких випадків і створювалися програми страхування відповідальності директорів.

Для Запоріжжя поява такого інструменту показова ще й тому, що йдеться про підприємство, яке продовжує працювати в прифронтовому регіоні та залишається одним із найбільших роботодавців міста.

На підприємстві тривають кадрові зміни

Тендер на страхування з’явився на тлі пошуку нового керівника «Мотор Січі».

У березні 2026 року підприємство вдруге оголосило закупівлю послуг HR-компанії, яка має супроводжувати відбір кандидата на посаду генерального директора.

Наразі обов’язки керівника виконує фінансова директорка підприємства Ольга Вагіс.

Запровадження D&O-страхування може свідчити про спробу наблизити корпоративні практики заводу до стандартів, які використовуються великими міжнародними компаніями. Для «Мотор Січі», що проходить через період трансформації та працює в умовах війни, це одна з небагатьох закупівель останнього часу, спрямованих не на виробництво чи безпеку, а на зміну підходів до корпоративного управління.

Сподобався текст? Підтримайте команду ЗЦР!
Зробіть донат
Або скористайтеся карткою

5169330531391628

Призначення: «Благодійна допомога»
Дякуємо за підтримку!

Лівобережний відділ освіти департаменту освіти і науки оголосив тендер на переоблаштування системи водовідведення на території школи №88. Очікувана вартість робіт становить 611 тисяч гривень

Йдеться про стадіон над протирадіаційним укриттям – першою «підземною школою» Запоріжжя.

Підтримайте нас: підпишіться на щомісячний донат! 

Згідно з тендерною документацією, майбутній підрядник має провести роботи біля двох евакуаційних виходів із укриття та вентиляційної шахти. Для цього демонтують частину існуючого покриття, розберуть водовідвідні лотки та труби, після чого змонтують оновлену систему з покращеною гідроізоляцією.

Після завершення будівельних робіт територію мають привести до попереднього стану. Проєкт передбачає повторне використання демонтованих елементів благоустрою — плитки, бордюрів та покриття спортивного майданчика.

Закупівлю оголосили через кілька місяців після того, як на території об’єкта зафіксували значні просідання ґрунту. Про проблему стало відомо навесні 2026 року.

Тоді у міській владі пояснювали ситуацію складними погодними умовами взимку. За офіційною версією, велика кількість опадів призвела до ущільнення ґрунту, через що на поверхні з’явилися просідання.

Після цього пошкоджені ділянки відновили. Але тепер замовник планує окремо модернізувати водовідведення, яке проходить над укриттям.

З тендерної документації не випливає, чи пов’язане переоблаштування інженерних мереж із весняними просіданнями. Водночас роботи охоплюють саме ті елементи інфраструктури, які відповідають за відведення води з території над підземним комплексом.Школа №88 стала першим навчальним закладом Запоріжжя, де для проведення занять облаштували повноцінний освітній простір під землею.

Сподобався текст? Підтримайте команду ЗЦР!
Зробіть донат
Або скористайтеся карткою

5169330531391628

Призначення: «Благодійна допомога»
Дякуємо за підтримку!

Дістатися з Запоріжжя до Києва або повернутися назад зараз можна кількома способами. Але жоден із них уже не схожий на звичну дорогу «сів і доїхав»: поїзд може зупинитися через загрозу атаки, автобус – виявитися дорожчим і виснажливішим, ніж здавалося, а пересадка через Дніпро – перетворитися на кілька годин очікування на сходах автовокзалу

Після початку регулярних атак на залізничну інфраструктуру дорога між прифронтовим Запоріжжям і Києвом стала сценарієм пригодницького фільму із кількома запасними планами. Ми протестували різні варіанти сполучення між Запоріжжям і Києвом, поговорили з пасажирами та зібрали головні плюси, мінуси, підводні камені й речі, які краще знати до поїздки. 

Нічний поїзд №37/38: найдешевше, але без спокійної ночі 

Найочевидніший варіант – нічний поїзд №37/38. Він зручний тим, що більшу частину дороги можна лежати, а квитки зазвичай дешевші за автобус чи комбінацію з інтерсіті та пересадкою через Дніпро. Але саме цей варіант найбільше залежить від безпекової ситуації.

Підтримайте нас: підпишіться на щомісячний донат!

Перед рейсом провідники попереджають кожне купе: під час дороги можлива евакуація. Просять тримати поруч документи, ручний багаж, речі першої потреби, ковдру – і не нервувати, якщо вночі доведеться швидко виходити. Говорити про евакуації самі провідники не надто люблять.

«Не будемо про це, бо наврочимо», – говорять перед рейсом. І сміються: «Ми вже кожен кущ уздовж дороги вивчили».

Серед ночі пасажирів можуть розбудити, попросити взяти речі й вийти з вагона. Далі всі чекають, поки поїзду дозволять рухатися далі. Іноді це кілька хвилин, іноді – кілька годин. 

Біля Запоріжжя такі висадки трапляються частіше – через загрозу ударних дронів. На ділянці від Кам’янського до Запоріжжя зупинок може бути дві, три, навіть чотири.

«Бувало, що від Кам’янського до Запоріжжя нас висаджували чотири рази. Ніби вже скоро місто, а ти все одно не можеш просто доїхати», – розповідає пасажирка, яка регулярно їздить цим маршрутом.

Вдень такі зупинки переживаються легше. Вночі – інша справа: сонні пасажири, темрява, речі в руках і звук дрона десь поруч.

«Найгірше, коли це вночі. Ти тільки заснув – і тут треба вставати, брати речі, виходити. Вдень хоча б бачиш, що відбувається, а вночі будь-який звук лякає сильніше», – каже одна з пасажирок.

З боку Києва евакуації рідші, але можуть тривати довше – зазвичай у ночі масових обстрілів. Поїзд може стояти 4-5 годин понад розклад. Один із найтривожніших епізодів, про який згадувала поїзна бригада: під час атаки по Білій Церкві поїзд «Запоріжжя – Ясіня» виїхав з містечка буквально за десять хвилин до удару.

Незважаючи на все, поїзд №37/38 зазвичай таки доїжджає до пункту призначення. Але рідко за розкладом. У найгірших випадках – запізнення на 8-10 годин. Тому їжу краще брати з собою: у провідників є чай і печиво, але запаси швидко закінчуються, а в довгій дорозі це не рятує.

Окремий ризик – ділянка біля Синельниково. Якщо там небезпечно або рух обмежують, поїзд може не їхати далі. Тоді пасажирам організовують автобуси до Запоріжжя, але їх іноді доводиться чекати кілька годин. Частина людей не чекає й самостійно шукає маршрутку з Дніпра. Тому краще мати із собою хоча б 300 грн про запас.

Що брати з собою в нічний поїзд?

Збирайтеся з розрахунком, що дорога триватиме довше, ніж написано у квитку. З собою – документи, готівка, вода, заряджений павербанк, перекус, ліки, дощовик, тепла кофта, термос і щось, на чому можна сидіти під час довгої зупинки: туристична сидушка, щільний пакет або невеликий каремат.

Ковдру на вихід краще брати одразу, навіть якщо не холодно: під час евакуації на ній можна сидіти або накритися нею. Усі важливі речі на ніч тримайте зібраними й під рукою – часу шукати зарядку чи документи може просто не бути.

Лайфхак: перед поїздкою варто перевірити останні повідомлення «Укрзалізниці» та новини про рух поїздів на напрямку Дніпро – Запоріжжя. Саме ця ділянка найчастіше стає проблемною, якщо через атаки обмежують рух. 

Скільки коштує поїздка

Квиток: орієнтовно 300-800 грн залежно від типу вагона. Плюс перекус і можливі 300 грн на маршрутку з Дніпра до Запоріжжя.

Плюс: найдешевший варіант, більшість часу можна лежати.
Мінус: найбільша непередбачуваність і найвищий рівень стресу.

Автобус Київ – Запоріжжя: без евакуацій, але дорого й фізично важко

Автобус здається найпростішою альтернативою: сів у Києві – вийшов у Запоріжжі, без нічних висадок і залізничних тривог. Але цей комфорт теж має недоліки.

Після подорожчання пального проїзд в один бік зазвичай коштує понад тисячу гривень. Ціна залежить від перевізника, часу виїзду й наявності пересадки.

Головний мінус – весь маршрут доводиться сидіти. Після кількох годин у кріслі автобуса вночі це може виявитися важче, ніж поїзд з усіма його ризиками. Частина пасажирів після таких поїздок зізнається, що №37/38 з евакуаціями – не завжди гірший вибір: принаймні там можна нормально лягти.

«В автобусі ти ніби їдеш без евакуацій, але сидиш увесь час. У поїзді страшніше, зате можна хоч нормально лягти», – каже одна з пасажирок.

Ще одна проблема – пересадки, про які до початку поїздки можуть навіть не попередити.

Підтримайте нас: підпишіться на щомісячний донат!

Аліна, дівчина військового, який служить на Запорізькому напрямі, купила квиток у великого перевізника й розраховувала на організовану дорогу до кінцевої точки.

«Я взяла квиток на прямий автобус із Києва до Дніпра. У Дніпро ми приїхали ввечері, і тут з’ясувалося, що треба пересісти на інший рейс до Запоріжжя. Його вартість ніби була включена до основного квитка, але трапилася фігня: цей рейс відмінили. А інших уже нема. Я стою на автовокзалі у Дніпрі – мені їхати, вечір, куди подітися – незрозуміло. Перевізник каже: “Ну давайте ми вам 300 гривень компенсуємо”. А що мені ті 300 гривень? У підсумку я їхала на таксі за 2500», – розповідає вона.

Такі випадки – швидше виняток, ніж правило. Але вони показують слабке місце маршруту: якщо ваша дорога зав’язана на пересадку в Дніпрі пізно ввечері, запасних варіантів може майже не залишитися.

Лайфхаки: не беріть рейси, які прибувають пізно ввечері. Перед купівлею квитка уточніть, чи справді рейс прямий і що буде в разі скасування стикувального автобуса. Візьміть компактний перекус.

Скільки коштує

Квиток: орієнтовно понад 1000 грн в один бік. Плюс перекус і можливі додаткові витрати, якщо щось піде не так із пересадкою.

Плюс: без залізничних евакуацій, гнучкий вибір часу виїзду.
Мінус: дорого, сидіти прийдеться довго, ризики при пересадках.

Інтерсіті до Дніпра і пересадка до Запоріжжя: зручно в теорії, складно в дорозі 

На перший погляд це найнадійніший спосіб: швидкісний поїзд, денний час і менша ймовірність нічних евакуацій. Але з нашого досвіду саме цей маршрут може виявитися найменш зручним. Його слабке місце – не сам інтерсіті, а дорога з Дніпра до Запоріжжя. 

Якщо інтерсіті прибуває вчасно, все може скластися добре. Від залізничного вокзалу Дніпра до автовокзалу – близько 15 хвилин пішки. Якщо квиток на маршрутку куплений заздалегідь і поїзд не запізнився, це справді швидкий варіант. Але якщо поїзд затримається – квиток просто згорить. Якщо не купувати заздалегідь – чекатимете годину-дві, поки роз’їдуться ті, хто подбав про місця раніше.

Рейси до Запоріжжя з Дніпра часто відміняють або відправляють із суттєвою затримкою – тому дорога таким шляхом може тривати до 12 годин.

З очікуванням на автовокзалі теж не все просто. Поїсти там можна, радимо закусочну на другому поверсі. Але комфортних місць для сидіння мало.

На в’їзді до Запоріжжя усіх чоловіків попросять вийти з маршрутки на перевірку документів на блокпості. Зазвичай вона не триває довго – але трапляється різне.

Ще один нюанс – ранній виїзд інтерсіті з Києва. Якщо поїзд відправляється близько пів на сьому, доведеться брати таксі до вокзалу. Вартість квитка автоматично зростає.

У зворотному напрямку є ризик затримки й приїзду у комендантську годину. Тоді до вартості поїздки додаються понад 1000 грн за таксі або ніч на вокзалі.

Скільки коштує

Квиток на інтерсіті: орієнтовно 500-800 грн. Плюс таксі до вокзалу в Києві + їжа в Дніпрі + близько 300 грн на маршрутку до Запоріжжя + можливі додаткові витрати при зриві стиковки. Може стати найдорожчим варіантом із трьох.

Плюс: денний формат, відчуття більш контрольованої дороги.
Мінус: пересадка в Дніпрі, ризик втратити квиток на маршрутку, приховані витрати.

Якщо їдете з твариною

Для тварин найзручнішим зазвичай залишається нічний поїзд. У купе або вагоні тварина не мусить увесь час сидіти так нерухомо, як в автобусі. Але саме в поїзді треба бути готовими до евакуації – і брати тварину з собою при виході. 

Що взяти: воду із запасом (особливо в спеку), корм, туалет або пелюшки, переноску, вологі серветки, засіб від кліщів та бліх – якщо є ризик виходити з нею на відкриту місцевість. Заспокійливе – лише якщо радив ветеринар. 

То який варіант кращий?

У мирному житті поїздка з Запоріжжя до Києва була побутовою справою: купив квиток, сів, доїхав. Тепер навіть звичайна дорога потребує підготовки. Однозначної відповіді, який варіант кращий, немає.

Нічний поїзд – найдешевший і фізично зручніший, бо можна лежати. Але найбільше залежить від безпекової ситуації. Треба бути готовим до евакуацій, затримок і можливого трансферу.

Автобус – дорожчий, але без залізничних евакуацій. Слабкі місця – довге сидіння, висока ціна й ризик проблем із пересадками.

Інтерсіті через Дніпро – виглядає найцивілізованіше, але може стати найдорожчим і найменш зручним, якщо збивається стиковка або доводиться довго чекати в Дніпрі.

Насправді зараз дорога між Києвом і Запоріжжям – це не вибір між комфортом і дешевизною. Це вибір між різними типами ризику.

Головне – мати план Б: запас грошей, їжі, води, заряду телефона й часу. Не планувати важливу зустріч одразу після прибуття. Не брати останній можливий рейс із пересадкою. Не розраховувати, що розклад спрацює хвилина в хвилину. 

Бо маршрут між Києвом і Запоріжжям є. Але комфорт у ньому закінчується там, де починається повітряна тривога, затримка, скасований рейс або пересадка, про яку дізнаєшся вже в дорозі.

Анна Бартощук, Ольга Сидорова

Сподобався текст? Підтримайте команду ЗЦР!
Зробіть донат
Або скористайтеся карткою

5169330531391628

Призначення: «Благодійна допомога»
Дякуємо за підтримку!

Натомість ухвалили програму з формування громадської та національної ідентичності і відклали закриття мартенів

Завершилася травнева сесія міської ради Запоріжжя. На ній оформили отримання від держави субвенцій на нові протирадіаційні укриття, не дали «космічну премію» в.о.міського голови Регіни Харченко (за її ж проханням) і офіційно дозволили «Запоріжсталі» не закривати мартени у цьому десятиріччі.

Підтримайте нас: підпишіться на щомісячний донат! 

Одним із ключових питань порядку денного був проєкт Анатолія Куртєва за повернення безкоштовного проїзду у комунальному транспорті в Запоріжжі. Його автор стверджує: «Запоріжелектротранс» у будь-якому разі отримує сотні мільйонів дотації від міста. Додаткові 30 млн грн за проїзд від громадян ситуацію сильно не змінять. Натомість для запоріжців безкоштовний проїзд у комунальному транспорті стане альтернативою маршруткам по 25 грн.

Проєкт уже виносили на попередню сесію міськради – але тоді «забули» включити до порядку денного. Цього разу голосування таки пройшло, але рішення не прийняли.

Від редакції: у 2025 році, попри повернення платного проїзду, розмір дотації на «Запоріжелектротранс» склав 664 млн грн. На 2026 рік наразі заплановано 508 млн грн з міського бюджету суто на зарплати, ремонт рухомого складу, податки, ПММ тощо.

При цьому за рахунок гранту Європейського інвестиційного банку планують закупити додаткові 10 нових тролейбусів. На виплату податків буде потрібно ще 8,7 млн грн з міського бюджету.

На сесії повернулися також до якості повітря. Зміни внесли до Програми поетапного зниження викидів у повітря. 

Проголосували за те, щоб не відкладати реалізацію тих заходів, які не потребують якихось дій від заводів: додаткові медогляди для мешканців вулиць поблизу від промзони, належне інформування про несприятливі метеорологічні умови, зокрема, для навчальних закладів у зоні, яка підпадає під викиди, тощо. 

При цьому аналогічний проєкт на минулій сесії вносила опозиційна депутатка Катерина Звєрєва. Але тоді за нього не проголосували.

Додаткові медичні заходи стали «підсолоджувачем» для іншої зміни: у програму внесли дозвіл «Запоріжсталі» не закривати мартени до 2035 року. Точніше, внесли зобов’язання комбінату закрити усі печі – але вже у наступному десятиріччі. 

Раніше програма передбачала закриття одного мартена до 2029 року. Тепер підприємство не зобов’язане цього робити.

Підтримайте нас: підпишіться на щомісячний донат! 

Ще один резонансний проєкт – Програма з утвердження української національної та громадянської ідентичності у місті Запоріжжя на період до 2030 року. На цей рік на підвищення самосвідомості запоріжців заклали близько 20 млн грн. Гроші йдуть на структури, підпорядковані заступнику міського голови Сергію Білову – департаменти культури і туризму, освіти та науки, молоді та спорту і ветеранської політики. 

Перед сесією стало відомо: частина депутатів не підтримала проєкт. Зокрема, згоди на нього не дала комісія з підприємництва. Втім, проблему вирішили просто: програму разом із іншими питаннями поклали у «пакет» і проголосували все разом. Так само, до речі, «протягнули» і мартени.

Підвищили витрати на програму обороноздатності. Області передадуть додаткові 100 млн грн з міського бюджету. Загальна сума на Сили оборони України від Запоріжжя у цьому році складає наразі 500 млн грн.

Чого не зробили – це не підвищили премію в.о.міського голови Регіни Харченко. Раніше з’являвся проєкт, за яким пані секретар міськради мала щомісяця отримувати близько 180 тис грн премії. Наступного дня після оприлюднення цієї інформації Регіна Харченко опублікувала допис про те, що відмовляється від підвищення. На сесію нова премія не виносилася.

Сподобався текст? Підтримайте команду ЗЦР!
Зробіть донат
Або скористайтеся карткою

5169330531391628

Призначення: «Благодійна допомога»
Дякуємо за підтримку!

Старі тарифи покривали менш ніж половину собівартості водопостачання, говорять у КП

Куб холодної води для населення коштуватиме 42 грн 35 коп. замість 17 грн 80 коп., які діють зараз. Вартість кубу стоків (каналізації) зросте з 10 грн 56 коп. до 28 грн за куб. Повідомлення про це оприлюднив запорізький «Водоканал». Сумарна вартість кубометру для запоріжців складатиме близько 70 грн.

Таким чином, ціни на водопостачання і водовідведення зростають приблизно в 2,5 рази.

Підтримайте нас: підпишіться на щомісячний донат! 

Ціни для оптових покупців піднімуться менше: куб води коштуватиме 17 грн 40 копійок, куб стоків – 14 грн 60 копійок. 

Для ОСББ діє той самий тариф, що і для звичайних жителів (населення). Згідно з постановою Кабміну, вони всі підпадають під одну категорію: «споживачі, які не є суб’єктами господарювання у сфері водопостачання» (куди входять як населення, так і інші юридичні особи/підприємства).

За даними «Водоканалу», тарифи, які діють зараз для населення, покривали 42% собівартості водопостачання і 40% собівартості каналізації. 

Основні причини, на які посилаються у «Водоканалі», такі: профспілки у галузі ЖКГ «вибили» у профільного міністерства підвищення витрат на зарплати на 30% (це може означати як підвищення зарплат, так і збільшення кількості працівників). Крім того, зросли ціни на пальне. Це підвищило собівартість водопостачання.

Зауважимо, що «Водоканал» вперше повідомив про плани підняти ціни у себе на сайті у розділі «Тарифи» ще 14 травня. На інших майданчиках влади інформацію не оприлюднювали.

Сподобався текст? Підтримайте команду ЗЦР!
Зробіть донат
Або скористайтеся карткою

5169330531391628

Призначення: «Благодійна допомога»
Дякуємо за підтримку!