Захищати кордони країни. Повернутися у цивільне життя. Відкрити квіткову крамничку, щоб бути поруч у важливі моменти. Історія двох колишніх військових 115 окремої механізованої бригади ЗСУ, квітів й врятованої кішки Ріно

На одній з вулиць Запоріжжя, що має імʼя полеглого героя Вячеслава Зайцева, розташована квіткова крамничка. Заснували її колишні військова та військовий – Юлія Макарук та Іван Монько. 

Жінка родом з Черкащини, а чоловік – із Запоріжжя. Познайомилися вони у Сумах під час служби, а після закінчення – приїхали у рідне місто Івана. Прихопивши з собою покинуту на Харківщині кішку Ріно. Перший час звикали до життя у тилу – і знайшли своє покликання у квітах.

Тут живуть квіти

Сходи, що ведуть у Monya Flora, прикрашені декоративними червоними перцями і рослинами у горщиках. Через скляні стіни виблискують ліхтарики-зірки, зелень та повітряні кульки. Всередині пахне свіжістю з нотами кави.

На вході в крамницю нас зустрічає Ріно. Кішка неспішно відкриває очі, розглядає гостей і знов засинає на стільці поруч з своєю іграшкою. Щоранку вона приходить на роботу з господарями, і вже стала справжньою “родзинкою” крамниці. Ріно зустрічає гостей, досліджує світ квітів, позує для фото і грається з відвідувачами.

За нею на зустріч іде Юлія з фіолетовими ірисами, кольоровими гіпсофілами, рожевими і білими герберами. Бере у руки інструменти і починає збирати композицію у подарунковий бокс – обрізає квіти, підбирає розташування в боксі, приміряє стрічки й пакування. 

Збоку від неї висить рамка з шевронами – всі Юлії, на згадку про великий період життя, який жінка присвятила боротьбі за українську свободу. З іншого боку – табличка зі збором для тих, хто досі продовжує її на фронті. 

Крамничка Monya Flora поділена на кілька зон. Перша для зустрічі гостей. Тут Іван і Юлія допомагають визначитися з дизайном букета чи композиції, що підійде саме вам.  Друга – робоча, де їх збирають. Наступна – простір, де живе велике різноманіття квітів у горщиках для дому, і остання – холодна зона, де зберігаються квіти для букетів. 

Від проблеми до ідеї. Квітковий задум

Ідея відкрити квіткову крамницю зародилася 8 березня. Тоді, відправившись за квітами для мам, пара помітила, що вони дорогі. Юлія і Іван кажуть, що коли ти на фронті, то зовсім “відірваний” від цін і буденності. Відтак їм стало цікаво, чи можна вирішити цю проблему і зробити букети доступнішими. 

З цього запиту й почався шлях до створення власного бізнесу. Спочатку власники дослідили постачальників і їх пропозиції. А також подумали, що, окрім цін, вони можуть покращити у цій сфері. Наприклад, збільшити різноманіття, закрити запити на квіти, які важко знайти тощо. 

Після цього перейшли до планування квіткового простору – знайшли й орендували приміщення, розпочали ремонт. Майже все у крамниці зроблено руками пари.

Далі Юлія навчалася працювати з квітами, а Іван власноруч робив полички і меблі, встановив робоче місце і вирішував інші логістичні питання. 

Не треба шукати вазу

Вже у червні цього року крамниця запрацювала. Назвали простір Monya Flora, що походить від прізвища Івана – Монько.  За цей недовгий час Юлія і Іван встигли долучитися до багатьох важливих подій містян – від днів народження до весіль.

Іван виносить альбом з роздрукованими фото. Тут фіксують різні дизайни на вибір. Кажуть, що в крамниці немає готових букетів, бо так квіти швидко псуються. Натомість ви можете прийти з власною ідеєю або обрати дизайн з альбому. І Юлія швидко збере його.

Для запланованих подій пара готує презентації. Сьогодні Юлія і Іван показують одну з таких і нам.

Також жінка відзначає, що більше любить композиції з квітів, бо вони зручніші й довше приносять радість або спогади про момент.

Увага Юлії зупиняється на питанні ваз. Жінка каже, що весь час досліджує нові тенденції, що сприяють спрощенню життя. У майбутньому всі ці рішення будуть представлені у крамниці.

Від закордону до фронту. Історія Юлії 

До початку Великої війни Юлія працювала на агрофірмі закордоном. У лютому 2022 жінка відправилася додому, щоб забрати своїх трьох дітей і племінників до себе. 

Однак, повернувшись, побачила, що ситуація в Україні була критична. Юлія не змогла залишитися осторонь і, відправивши дітей у відносно безпечніше місце, почала волонтерити. 

У жінки був досвід керування дронами, хоча тільки й у цивільному житті. Водночас ці навички були більшими, ніж у багатьох на той час. Тому Юлія планувала вчити людей як інструкторка. Однак доля склалася по-іншому, і на цій посаді жінка пробула лише тиждень. А потім поїхала на передову. 

З часом страх залишив жінку і вона продовжила свою службу, перебуваючи на різних позиціях.

Юлія залишалася на службі навіть після травм і поранень. Перші отримала ще у 2022 році – розрив меніска, травми внутрішніх органів, контузія. Однак продовжувала служити й далі.

Після наступної черги кульових, осколкових поранень цього року жінка звільнилася у резерв. Так почала повертатися у цивільне життя. Додає, що морально важко, адже, попри все, зустрічалися люди, що кажуть: “Чому ми повинні допомагати? Ми їх туди не посилали”.

Історія Івана

Іван народився і виріс у Запоріжжі. До вторгнення працював на заводах “Дніпроспецсталь”, “Коксохім” тощо. Обіймав різні посади.

80-річна мати і 79-річний батько Івана покидати місто відмовилося. Але наполягали, що сину треба їхати у безпечніше місце, бо він молодий. Іван робить паузу і жартує, що й поїхав – на війну. 

Попри те, що майже весь час Іван і Юлія знаходилися поруч, познайомилися тільки рік тому у Сумах. На службі Іван, як і Юлія, був до цього року і повернувся, щоб доглядати батьків. Обидва мають невиліковні хвороби. 

Переселенка Ріно. Історія кішки

Пара розповідає, що їх улюблениця з Харківської області. Доля її господарів невідома. А сама Ріно прибилася до них і поступово стала частиною родини. 

Спочатку пара думала, що це кіт, і через немаленьку вагу і любов до їжі назвали “його” Бегемот. Проте з часом зʼясувалося, що то дівчинка. Так зʼявилося імʼя Ріно. Заплутавшись у термінах, господарі подумали, що “Ріно” – це бегемот англійською. Лише згодом син Юлії розповів, що це у перекладі носоріг. Проте це імʼя відповідає характеру киці.

Тепер Юлія, Іван та Ріно щодень працюють у крамниці. Час від часу тут можна зустріти й дітей жінки, що приїжджають у гості й залюбки готові доєднатися до квіткової справи.

Читайте також: Війна і підприємництво: як родина з Енергодару допомагає іншим через соціальний бізнес в Запоріжжі

Ми створили цей матеріал як учасники Мережі «Вікно Відновлення». Все про відновлення постраждалих регіонів України дізнавайтеся на єдиній платформі recovery.win.

Михайло Прасол, депутат Запорізької міськради від «Партії Володимира Буряка “Єднання”», оприлюднив декларацію про свої статки та доходи за 2024 рік. Найбільша інтрига – розмір зарплати, яку він отримує у компанії, що зараз є одним з ключових гравців ринку БПЛА.

Де живе?

Судячи з житлових умов, основне місце мешкання депутата – не стільки Запоріжжя, скільки Київ. Улітку 2022 року пан Михайло придбав квартиру на 75 «квадратів» на Київщині, в Гостомелі. 

Але у січні 2024-го Михайло Вікторович продає свою квартиру в Гостомелі за 3,6 мільйона гривень. Потім, у березні, позичає у свого ділового партнера Ярослава Гришина 1 мільйон – і у квітні за 5,5 мільйона гривень купує в Києві квартиру на 152,7 кв.м. Разом із квартирою депутат придбає і паркомісце на 21 «квадрат» за 148,8 тис. грн. 

У Запоріжжі пан Михайло лише орендує квартиру на 49 «квадратів». Імовірно, там він мешкає під час сесій та виконання інших депутатських обов’язків. 

Де і скільки заробляє?

Згідно з офіційною декларацією депутата Прасола, він продовжує підприємницьку діяльність і все ще працює в юридичній фірмі «Ярослав Гришин та партнери», з якою пов’язаний багато років. Але у 2024-му там він працював уже за сумісництвом. 

Основним місцем роботи Михайло Прасол зазначив іншу компанію Гришина, зареєстровану на Київщині – ТОВ «Центр досліджень безпілотних систем». Запоріжці можуть знати про неї завдяки моделям квадрокоптерів «Генерал Черешня», з яких фірма починала рік тому.

Отже, минулоріч бізнес приніс депутату 1,5 млн. грн, сумісництво в юрфірмі – 102 тис. грн. А 7,3 мільйони гривень він отримав як зарплату в «Центрі досліджень безпілотних систем». З вирахуванням податків це близько 489 тис. грн на місяць, тобто у 4,5 рази більше, ніж заробляв минулого року голова Запорізької ОДА Іван Федоров. Сумарно за рік Михайло Прасол отримав 8,9 мільйона гривень доходу.

Для прикладу: Володимир Буряк на «Запоріжсталі» на посаді головного інженера перед приходом в мерське крісло заробляв помітно менше – 370 тисяч на місяць, з’ясували тоді журналісти 061.ua. І це в ті часи, коли гривня була значно дорожча. Сьогодні зарплата близько півмільйона гривень на місяць може бути у топ-менеджерів «Метінвесту» або великих аграрних компаній.

«Центр досліджень безпілотних систем», створений наприкінці 2023 року, зараз є одним з провідних постачальників FPV-дронів у масштабах країни. В публічному доступі можна бачити контракти фірми з військовими адміністраціями та місцевими радами лише на сто мільйонів гривень. Втім, за звітними даними, у 2024 році доходи ЦДБС становили 653 мільйонів гривень. Чистий прибуток складає  224 мільйони. Можна зробити висновок, що фірма успішно працює з військовими замовниками вищого рівня, чиї закупівлі закриті. 

Ми звернулися до Михайла Прасола із проханням розповісти про його посадові обов’язки на підприємстві. На момент публікації матеріалу депутат нам не відповів, хоча повідомлення промарковане як прочитане.

На чому їздить?

У березні 2024 року Михайло Прасол придбав універсал Daewoo Klan 2005 року випуску. Згідно з декларацією, депутат заплатив за нього 100 тис. грн.

Грошові активи

Із заощаджень у Прасола 25 тисяч доларів готівкою та 8,2 тисячі гривень на банківських рахунках. І мільйон боргу за квартиру.

Василь Сірий

Також вам буде цікаво:

• Мільйони готівкою та елітні автівки: п’ять із семи заступників міського голови Запоріжжя оприлюднили декларації про свої статки за 2024 рік
• Хто із запорізьких депутатів вже задекларував свої статки за 2024 рік?
• Малолітражка Fiat 500 та 4 тисячі євро: в.о. мера Запоріжжя Регіна Харченко оприлюднила декларацію

Поки Bihus.info у Києві вчергове відкриває для містян «туалетну схему» і рахує незаконну забудову, у Запоріжжі захоплена ділянка заростає чагарником. Колись тут планували трансформаторну підстанцію, далі – ТРЦ, потім – «Епіцентр». Насправді ж тут гуляють фазани і лежить сміття 1992 року «народження». ЗЦР розповідає історію закинутої Вознесенівської гірки

«Туалетною схемою» в Україні користуються десятиліттями. На «смачній» ділянці самочинно ставлять маленьку будівлю, умовний «туалет». Її узаконюють – а потім лояльні посадовці віддають забудовникам цілі гектари довкола неї. 

У Запоріжжі таким чином отримують землю на узбережжі Дніпра. Ми вже писали про подібну схему у посадці біля «Райдуги». А найбільш помітна ділянка, яку захопили завдяки маленькій будочці – Вознесенівська гірка та Тарасова груша.

Кадастрова ділянка № 2310100000:05:003:0045 – це 10 гектарів схилу між Набережною магістраллю і вулицею Перемоги. Вони поросли модним «суперфудом» – кущами дерези, з яких збирають популярні ще нещодавно ягоди годжі. Запорізькі безхатченки могли б заробляти тут непогані гроші на зборі врожаю.

Скраєчку – облаштована ділянка, на якій росте Тарасова груша. Колись тут стояла садиба, у якій гостював Тарас Шевченко. Час від часу сюди приходять поратися ентузіасти – в основному пенсійного віку.

А на виході на вулицю Перемоги – «скелет» розваленої будівлі, офіційно оформленої як… трансформаторна підстанція. Вона стоїть тут із 2000-х років, коли ділянку під час «Великого запорізького розподілу землі» віддали в оренду такій собі фірмі «Стерк». На той час місце було популярне: поруч іще працював Вознесенівський ринок, а плани забудови бульвару Центрального аж до Дніпра ще не припали пилом.

Саме псевдо-будка врятувала «Стерк», коли міська влада таки згадала про цю землю і спробувала її відсудити. Марно: у суді представники «Стерка» заявили, що вони не тільки сумлінно сплачують орендну плату, але й мають на цій землі майно. Ділянка залишилася в оренді. 

За 15 років, які минули відтоді, у фірми змінилося чимало кінцевих власників. Адже простіше продати ТОВ-ку, ніж передати іншій компанії в оренду землю. А шість років тому четвертим чи п’ятим власником «Стерка» стали структури братів Ростислава і Олега Шурми. Саме в той час і заговорили про плани зведення на схилах Набережної торговельно-розважального комплекса. До речі, забудовувати тоді хотіли ще й місце під ринком і паркінг при ньому – і от тут починалися порушення. 

Втім, будівельний бум у Запоріжжі так і не стався, а ТРЦ на Набережній – так і не з’явився. І незадовго до вторгнення «Стерк» знову перепродали – разом з примарною підстанцією і правом оренди на ділянку. Новим орендарем ділянки стала мережа «Епіцентр», але жодних рухів так і не встигла почати.

Зараз ділянка у кількох хвилинах від головного проспекту може скласти конкуренцію хортицьким і бабурчанським балкам за непроходимістю – і перемагає їх за засміченістю. Тут облаштовані стежки, якими ходять «закладники», і «житлові місця» безхатченків. Місце для кострища, старий одяг, будівельне сміття, величезні поклади пластику. 

По грунтовці, що проходить від вулиці Перемоги до Набережної, коли-не-коли проїздить патрульне авто. Імовірно, деякі з поліцейських молодші за сміття, яке вони проїжджають: в одному із місць ми знайшли газету «Ізвєстія» 1992 року…

Також вам буде цікаво:

• Які землі Запоріжжя втратить через законопроєкт №12098?
• Весняна прогулянка у Запоріжжі: металургійний пил і мертві баклани
• Як «Запоріжцивільпроект» став пусткою і прихистком для підлітків та їх справ?

В останній допустимий день декларацію про свої статки та доходи за 2024 рік опублікував голова Запорізької облдержадміністрації Іван Федоров

У лютому 2024-го пан Федоров очолив Запорізьку ОДА, ще будучи чинним мером окупованого нині Мелітополя. Після призначення головою облдержадміністрації він пішов з посади міського голови у відпустку без збереження заробітної плати. Однак за січень минулого року Федорову ще виплатили зарплату від виконкому Мелітопольської міськради – 94 тисячі гривень.

Решту року Іван Сергійович отримував зарплату вже від Запорізької ОДА. За неповних 11 місяців 2024 року йому сплатили 1,6 мільйона гривень, або 107 тисяч «чистими» щомісяця.

Також минулоріч Федоров отримав першу частину премії Сахарова. Це премія «За свободу думки», якою у 2022 році Європарламент відзначив хоробрий український народ. Її загальний розмір становить 50 тисяч євро, але вручали її 6 номінантам. Тож «частка» Івана Федорова склала 8,3 тисячі євро

У декларації посадовця ця сума вказана в гривневому еквіваленті – 340,7 тисячі. Голова ОВА тоді обіцяв, що всі гроші спрямує на допомогу Силам оборони. Згодом він відзвітував про придбання вантажівки MAN.

З автівок пан Федоров декларує лише BMW X6 2015 року випуску, що належить його брату Олександру. Голова ОДА користується автомобілем безкоштовно.Сімейний бізнес, приватна клініка «Інмедико», також офіційно у власності Олександра Федорова, члена виконкому Запорізької міськради. А от сама торговельна марка належить голові ОДА

Із нерухомості у пана Федорова вказаний будинок у Запоріжжі на 166,8 кв.м., земельна ділянка площею 0,05 га під ним, а також квартира на 62 «квадрати» в Мелітополі. У своїй декларації він позначив і квартиру в Запоріжжі, яку орендує у співзасновника Всеукраїнської молодіжної спілки «Майбутнє» Ігоря Журавльова.

Як цінне майно Іван Федоров задекларував наручний годинник Ulysse Nardin з колекції Executive, який коштував йому 11 років тому 140 тисяч гривень.

Із заощаджень у голови ОДА готівкою та на банківських рахунках – 2,3 мільйона гривень. А ще він позичив брату Олександру 135 тисяч доларів (5,7 млн грн).

Василь Сірий

Також вам буде цікаво:

• 13 місяців запорізького губернатора Івана Федорова
• Продаж квартири та майже 1,5 мільйона гривень зарплати: декларація голови Запорізької облради Олени Жук
• Малолітражка Fiat 500 та 4 тисячі євро: в.о. мера Запоріжжя Регіна Харченко оприлюднила декларацію

Роботи у деяких укриттях завершені ще у минулому грудні. Але жодна із запорізьких «підземних шкіл» і досі офіційно не введена в експлуатацію. ЗЦР з’ясовує, що відбувається. Як виявилося, в одному випадку будівельники не змогли вказати, скільки коштує зведене укриття

На запит ЗЦР у ДП «Міські дороги Запорізької області» повідомили: зараз офіційно добудовано 4 протирадіаційні укриття. Це «підземні школи» у гімназії №107, школі № 88, «Січовому колегіумі», балабинській гімназії «Престиж». У колегіумі «Елінт» роботи завершено на 95%, триває благоустрій.

Але жодного дозволу на введення укриттів в експлуатацію досі не видано. Теоретично це означає, що діти не можуть у них навчатися. На практиці навчання у деяких закладах вже розпочали – за рішенням Ради оборони Запорізької області. 

Зазначимо, що ЗЦР намагався отримати коментар у представників підприємства про те, чого не вистачає для введення укриттів в експлуатацію. Натомість нам запропонували подати офіційний запит на інформацію.

Але у відповіді так і не вказали, чого бракує. Тільки повідомили, що «вживаються заходи для введення в експлуатацію» повністю добудованих «підземних шкіл». Тож ЗЦР спробував самостійно з’ясувати, чому виникла затримка.

Ми перевірили на порталі Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва документи на «підземні школи», вказані у відповіді ДП «МДЗО». І у трьох випадках із чотирьох знайшли тільки дозволи на проведення будівництва. У них дійсно вказано, що роботи на об’єктах вже завершені.

Те, що документів взагалі немає на порталі, може свідчити: підприємство тільки у процесі їх оформлення. 

Але є інформація щодо укриття у школі №88. Там ДП «МДЗО» отримало відмову на введення в експлуатацію. Причин дві: одна технічна, інша більша.

По-перше, ДП не оплатило видачу сертифікату. Цей недолік вже виправили: сертифікат оплачено.

По-друге, в акт готовності не внесли вартість фондів, які приймаються в експлуатацію. Тобто не вказали вартість побудованого укриття. 

Нагадаємо, раніше ДП «МДЗО» протягом майже 3 місяців надавало ЗЦР кошториси будівництва укриттів. Ми знайшли можливі завищення у всіх кошторисах, які проаналізували.

Таким чином, вже вдруге держпідприємство має труднощі з тим, щоб вказати вартість будівництва «підземних шкіл».

Читайте також: Запорізькі учні ходять до «підземних шкіл», які за документами є незавершеним будівництвом 

Солідні суми в готівці, спортивне авто і купівля мотоциклу. Квартири під Києвом – і в одному з найдепресивніших міст Британії. ЗЦР дізнався, чим живуть головні поліціянти  Запорізької області

Артем Кисько

Із серпня 2022 року й по теперішній час Головне управління Нацполіції у Запорізькій області очолює генерал поліції 3-го рангу Артем Кисько. 

Він є уродженцем Запоріжжя, але після навчання в Донецькому національному університет став на службу до донецької ж (тоді ще) міліції. Тому всі 4 квартири, якими, за поданою генералом декларацією,  він володіє спільно з дружиною,  знаходяться на нині окупованій Донеччині.  

Також у власності родини є 6 земельних ділянок. Чотири з них значаться за дружиною пана Артема, вони знаходяться під окупацією російськими військами. Дві ділянки – у власності самого Киська. Проте й вони недоступні для користування, бо знаходяться у безпосередній близькості до лінії бойового зіткнення.

Наразі родина генерала мешкає на Київщині. Точніше – поряд із південно-західною околицею Київа, у селі Новосілки, яке майже зрослося з київським житловим масивом Теремки.  А Артем Іванович проживає в Запоріжжі, користуючись службовим житлом – кімнатою на 40 «квадратів».

За минулий рік очільник запорізького Главку заробив майже 1,6 мільйона гривень та отримав 7 тисяч гривень соцвиплат, в тому числі виплат ВПО. 

Заробітна плата Артема Киська як начальника ГУНП за 2024 рік склала 1,5 млн. грн. З вирахуванням податків це близько 101 тисячі на місяць. Імовірно, сюди входять надбавки за роботу в прифронтовому регіоні, за вислугу років та за звання генерала.

Ще 83,7 тис. грн пан Артем отримав як зарплату за сумісництвом у Донецькому державному університеті внутрішніх справ.

Дружина генерала Ірина Станчевська минулоріч отримала 4,9 млн. грн доходу від підприємницької діяльності та отримала 10 тис. грн виплат ВПО. Як ФОП-ресторатор вона зареєстрована в тому ж селі Новосілки. Але з’ясувати, який саме заклад їй належить, ми не змогли. Раніше на Донеччині вона працювала в управлінні Держгеокадастру.

З автотранспорту у власності родини – Toyota Highlander 2019 року випуску, яка записана на дружину.

Грошові активи Артема Киська складаються з 207,8 тис. грн, які зберігаються на банківських рахунках, та 10 тис. доларів готівкою. 

У дружини генерала готівкою зберігаються 2 мільйони гривень та 30 тисяч доларів.

У перерахунку на гривні офіційні заощадження родини генерала сумарно складають 3,9 мільйона гривень. 

А що у заступників?

Руслан Усманов 

Заступник начальника Головного управління-начальник слідчого управління ГУНП Руслан Усманов у 2024 році отримав 1,1 мільйона гривень зарплатні. Це близько 75 тисяч на місяць за мінусом податків, «чистими».

Як ВПО Руслан Абдішекурович отримав соцвиплат на суму 4 тисячі гривень. Ще 1 тисячу – як разову грошову виплату ветеранам.

З нерухомості за Усмановим значиться земельна ділянка на окупованій Луганщині, а також квартира у спільно-сумісній власності з сином та дружиною в Софіївській Борщагівці під Києвом, яку вони придбали вже під час повномасштабної війни (у 2023 році).

У Запоріжжі Руслан Абдішекурович орендує квартиру з 2022 року. А от донька, яку він вказав у своїй декларації, мешкає в Запоріжжі з 2019 року, в окремій зйомній квартирі.

Із заощаджень Руслан Усманов задекларував 30,5 тис. грн, які зберігаються на банківських рахунках, та 40,5 тис. доларів готівкою.

Руслан Невожай

У 2020 році перебрався з Сум до Запоріжжя та обійняв посаду заступника начальника Головного управління-начальника кримінальної поліції.

За 2024 рік на посаді заступника начальника Главка Руслан Невожай заробив 1,1 мільйона гривень.  Слід відзначити, що розмір зарплатні усіх заступників плюс-мінус однаковий. Після відрахування податків та військового збору у нього виходило трохи більше 75 тис. грн на місяць. 

У пана Руслана в Запоріжжі все стабільно. Всі ці роки він їздить на Mazda 3 2008 року випуску, яка записана на дружину, та мешкає на одній і тій самій зйомній квартирі. 

Заощадження потроху зростають. У 2020 році, коли Руслан Невожай заступив на посаду заступника начальника запорізького ГУНП, у нього зберігалося 250 тис. грн готівкою. За 2024 рік він задекларував вже 1,4 мільйона.

Сім’я поліцейського у 2023 році виїхала з Сум до Великої Британії, де знімає другий поверх двоповерхового будинку в Абердині в Шотландії. 

У декларації вказана повна адреса будинку. Тому ми подивилися на нього на Google Street View. Таке соціальне житло будували в Британії у 60-70-х роках. Його орієнтовна площа – десь 80 квадратних метрів, три кімнати. 

Великий міський район складається з подібних сірих будинків на дві квартири. Додайте економічні негаразди й хмарну погоду – і зрозумієте, чому самі британці вважають Абердин одним із найдепресивніших міст країни. 

Павло Карабута

Ще один заступник – Павло Карабута, який опікується патрульною поліцією, масовими заходами тощо – за минулий рік отримав майже 1,2 мільйона гривень зарплатні. З додаткових доходів поліціянт також задекларував кешбек, банківські проценти, соціальні виплати та субсидію на загальну суму 13,4 тис. грн. 

Як і Руслан Невожай, Павло Карабута до Запоріжжя переїхав із Сум. На посаді заступника начальника запорізького Главка він із 2019 року. 

Судячи з декларації, у Запоріжжі Павло Іванович проживає з дружиною. Подружжя орендує квартиру на 50 «квадратів». 

Дружина заступника начальника запорізького ГУНП минулоріч заробила 322 тисячі гривень зарплати в Держустанові «Центр пробації» та отримала 193,7 тис. грн пенсії.

У декларації також вказано, що торік Павло Карабута позичив 1 мільйон гривень у підприємиці з Сум, 200 тисяч з яких він вже встиг повернути у серпні 2024-го. У тому ж серпні пан Карабута придбав мотоцикл Honda GL1800 2023 року за 1,4 мільйона гривень. 

Також родина володіє трьома автівками: «електричкою» Nissan Leaf 2020 р.в., Audi Q5 2019 р.в. (оформлена на дружину) та Dodge Durango 2021 р.в. (оформлена на батька).

Із заощаджень у Павла Карабути задекларовано 75,2 тис. грн на банківських рахунках та 11,9 тис. доларів готівкою.

Юрій Небеський

Ще один заступник начальника ГУНП у Запорізькій області, який родом з Луганщини. Він обійняв посаду у запорізькому Главку у 2021 році. До цього мав аналогічну – в ГУНП сусіднього Дніпра. 

Судячи з декларації Юрія Небеського, він проживає з дружиною та донькою у Дніпрі. Жодної інформації про користування будь-яким житлом у Запоріжжі немає. Тому слід вважати, що заступник начальника поліції області щодня проїжджає щонайменше 85 км, аби дістатись на роботу, й стільки ж – додому.

Таку відстань швидко можна подолати на справжній спортивній автівці, якою й є Nissan GT-R. Саме таке купе 2008 року випуску є у власності дружини Юрія Сергійовича, яким він також користується.

Судячи з опублікованої декларації, в родині Небеських усі доходи – за паном Юрієм. За минулий рік він, як і решта колег-заступників начальника Главка, отримав 1,1 мільйона гривень зарплатні. Також Юрій Сергійович отримав від ГУНП 1 тисячу гривень соціальної виплати. За дружиною значиться лише отримання 2 тис. грн так званої зимової підтримки від Уряду – вочевидь, на себе та доньку.

Незважаючи на це, заощадження подружжя є досить солідними. У Юрія Небеського готівкою зберігається 1 млн. 10 тис. гривень та ще 4 тисячі – на банківських рахунках. За дружиною значаться 8 тисяч доларів на банківських рахунках, а також 32 тис. доларів та 7 тис. євро в готівці.

У перерахунку на національну валюту подружжя Небеських має офіційних накопичень на суму 3 мільйони гривень.

Василь Сірий

Також вам буде цікаво:

• Мільйони готівкою та елітні автівки: п’ять із семи заступників міського голови Запоріжжя оприлюднили декларації про свої статки за 2024 рік
• Хто із запорізьких депутатів вже задекларував свої статки за 2024 рік?
• Елітний Lexus, нерухомість та 50-мільйонний подарунок: нові статки родини екс-заступника голови Запорізької облради у 2024 році
• Родина запорізького посадовця Владислава Куценка придбала елітну квартиру в Маямі за тиждень після початку вторгнення

Сквер Тарасова, схили вздовж Набережної і понад Дніпром на Бабурці. І ще десятки ділянок, які свого часу віддавали в оренду за сумнівними схемами – все це буде узаконене у «доброчесних власників» через закон, прийнятий Верховною Радою

Нагадаємо дуже коротко. На отримання землі за різними незаконними схемами вводиться така собі «амністія за давністю». Якщо протягом 10 років не встигли довести в суді, що при відведенні землі був порушений закон, то після передачі ділянки новому власнику всі питання знімаються.

І навіть якщо схему довели, то при поверненні ділянки громаді доведеться сплачувати компенсацію. Це робить процес незворотнім: в бюджеті міста чи держпідприємства навряд чи знайдуть 10 або 50 мільйонів на викуп декількох гектарів, відданих попередниками. Особливо якщо ділянок сильно не одна.

Зараз закон на підписі у Президента. Якщо ми хочемо, щоб Володимир Зеленський наклав вето на законопроєкт, треба підписати петицію за посиланням.

А чи є що втрачати Запоріжжю? 

Насправді у нас таких місць чимало. Ключова роздача землі в Запоріжжі припадає на 2007-2008 роки. Тоді по всій країні поспішали встигнути до нового закону, який чітко визначав, що порожні ділянки можна передавати в оренду лише через аукціон. Потім залишились інші схеми, але «в лоба» землю вже було не можна віддавати. 

Запоріжжя від тотальної забудови зелених зон врятувала криза 2008-го року. Всі, хто тоді набрав землі, не встигли почати на ній будівництво. Інакше б ми протягом наступних 16 років спостерігали по місту в декілька разів більше занедбаних недобудов на різних стадіях, ніж зараз. Коли дивишся у сукупності на девелоперські ескізи та проєкти до 2008-го, то здається, що їх малювали під місто-мільйонник, де люди заробляють як у Києві. 

Так намалювали багатоповерхові ЖК на схилі між Набережною, Перемоги, Зайцева і Вознесенівським ринком. І не тільки намалювали, а ще й роздали землю на цьому схилі різним фірмам, які протягом 16 років вже декілька разів змінили орендарів. Роздали схил і з іншого боку вже закритого Вознесенівського ринку – під ТРЦ, який має бути на місці легендарної Тарасової груши. Узбережжя-посадка униз від Центрального пляжу до Вознесенівського парку теж порізане під забудову.

І, авжеж, маркерна історія – сквер Тарасова. Землю під ним віддали фірмі Володимира Кальцева у тій же хвилі бажаючих встигнути на останній потяг, до прийняття закону про аукціон. І це чи не єдина ділянка, за яку зараз триває суд через численні маніпуляції нульових років. Якщо Зеленський підпише законопроєкт №12089, то судова справа автоматично закривається. Тому Володимир Кальцев і був серед тих нардепів, що проголосували ЗА,попри свої нечасті відвідини парламенту

А що довкола Запоріжжя? Це, насамперед, посадки і схили на Бабурці, де можна перейти через дорогу навколо мікрорайону, і вже починається Долинська громада. Районна земля фактично у межі міста – завжди цінний актив. 

Тому велике поле між 5-м мікрорайоном та Дніпром вже давно поділено під приватну забудову. Більш-менш рівні ділянки балок поряд з 15-м і 16-м мікрорайонами теж виділені під садиби. 

Невеличкий плюс: бабурчанські береги Дніпра та переважна частина місцевих балок вже оформлені як землі лісового господарства. Тож на них залізти з незаконною забудовою дуже важко і невигідно.

Таким чином, узаконення самозахоплень ажніяк не піде на користь Запоріжжю. Нові інфраструктурні об’єкти під обстрілами будувати не будуть. А от приватної забудови замість зелених зон буде вдосталь.

І нагадаємо ще раз – підписати петицію до Володимира Зеленського, щоб він наклав вето на законопроєкт, треба за посиланням.

Сергій Сидоров

Менше тижня залишається до дедлайну для подання декларацій за 2024 рік. Але далеко не всі запорізькі посадовці оприлюднили свої статки. Не квапляться з деклараціями й заступники міського голови – наразі інформацію про доходи до НАЗК подали п’ятеро з семи «замів» мера Запоріжжя

Сергій Білов

Першим із заступників нині виконуючої обов’язки міського голови Регіни Харченко оприлюднив декларацію Сергій Білов. З квітня 2024 року він заступив на посаду заступника міського голови з питань культури та освіти. 

Згідно з офіційною інформацією з декларації С.Білова, за неповних чотири місяці в департаменті він заробив 202,2 тисячі гривень. За решту року, вже як заступник міського голови – 664,1 тис. грн. Жодних придбань минулоріч Сергій Білов не робив, а із заощаджень має 650 тис. грн готівкою.

Навіть без власної автівки статки Білова є більшими, ніж статки його керівниці – Регіни Харченко. Але, увага! Решта заступників ще багатші за в.о. міського голови – через більший стаж держслужби та інші надбавки. 

Сергій Білов оприлюднив свою декларацію 7 березня. Віктор Гординський, Роман Таран та Олександр Голтвенко подали дані про свої статки та доходи 19 березня.

Віктор Гординський

У 2024 році родина Віктора Гординського придбала елітний позашляховик Audi SQ8 2020 року випуску. В своїй декларації заступник міського голови вказав, що автівка була придбана дружиною за 1,8 мільйона гривень. Це близько 43 тисяч доларів. Хоча така модель на українському ринку коштує від 72 до 100 тисяч американських доларів. 

Минулого року Віктор разом із братом успадкували від батька на двох будинок відпочинку майже на 100 «квадратів» у селищі Балабине.

У своїй декларації Віктор Гординський вказав, що на посаді заступника міського голови у 2024 році отримав 860,2 тис. грн зарплатні, а також подарував дружині 400 тисяч гривень. Окрім подарунку від чоловіка, дружина Гординського минулоріч отримала ще 984,4 тис. грн від продажу квартири.

Із власних заощаджень Віктор Гординський задекларував 31,5 тис. грн на банківських рахунках. Готівкою він має 350 тис. грн, 27 тис. дол. та 27 тис. євро. У дружини на банківських рахунках зберігається лише близько 5 тисяч гривень, проте готівкою в неї – 600 тисяч. Сумарно це близько 3,3 млн грн.

Роман Таран

Ще один заступник міського голови – Роман Таран – у своїй декларації вказав, що отримав на посаді за 2024 рік 895,5 тисячі гривень. Також пан Роман минулоріч отримав 173,7 тис. грн пенсії.

Родина Тарана в минулому році утрималася від придбання автівок чи нерухомості. Але у них і так вже є 3 квартири і 2 будинки – на Великому Лузі і в Степногірську. А також  3 земельні ділянки та кросовер Mazda CX-5 2015 р.в.

Роман Таран задекларував заощадження готівкою на суму 1,7 мільйона гривень. На банківських рахунках посадовця розміщені гривні, долари та євро. В перерахунку на національну валюту їхня загальна сума складає 1,2 млн. грн. Ще 200 тисяч гривень та 97 тисяч доларів Таран позичив третім особам. 

Заощадження дружини пана Романа, готівкою та на банківських рахунках, складають трохи більше 300 тисяч гривень.

Олександр Голтвенко

Заступник міського голови і керуючий справами виконкому міськради Олександр Голтвенко задекларував 873,8 тис. грн заробітної плати та ще 58,4 тис. грн як відсотки за депозитами.

Минулоріч родина Голтвенка придбала лише чергове паркомісце за 590 тис. грн до своєї київської квартири. До речі, це вже третє машиномісце подружжя в Києві. Хоча, згідно з декларацією, в родині значаться дві автівки – елітні Lexus NX300H 2018 р.в. та Mercedes GLE 300D 2019 р.в. 

Сам Голтвенко місцем реєстрації проживання вказує вже Київ, а в Запоріжжі він орендує невелику квартиру на 42 кв.м.

У Олександра Голтвенка на банківських рахунках зберігаються гривні, долари та євро. Загальна сума коштів в перерахунку на гривні складає 19,4 мільйона. Готівкою у нього валюта на суму 2,6 мільйона гривень. За дружиною значаться заощадження у сумі близько 3 млн. грн готівкою.

Андрій П’ятницький

Андрій П’ятницький свої статки та доходи  оприлюднив у понеділок, 24 березня.

За минулий рік на посаді заступника міського голови пан Андрій заробив майже мільйон, а саме 955 тисяч гривень.

З надбань родини у 2024-му – нова автівка дружини. З Mazda 6 2015 року випуску вона пересіла на Mercedes C300, також 2015 року. 

Причому, якщо вірити декларації посадовця, «Мазду» родина продала дорожче, ніж придбала «Мерседес». За «японця» виручили 614 тис. грн (орієнтовно 14,8 тис. дол), а «німця» купили за 570 тис. грн (близько 13,7 тис.дол). Хоча середньоринкова вартість по Україні і однієї, й іншої моделі дуже відрізняється від цін, зазначених у декларації.

Більшість своїх заощаджень пудружжя П’ятницьких зберігає в готівці. У заступника міського голови – 2,7 мільйона гривень у різній валюті, ще 300 тисяч значаться за дружиною. На банківських рахунках Андрія Васильовича лише «скромні» 85 тисяч гривень. 

Василь Сірий

Також вам буде цікаво:

• Малолітражка Fiat 500 та 4 тисячі євро: в.о. мера Запоріжжя Регіна Харченко оприлюднила декларацію
• Хто із запорізьких депутатів вже задекларував свої статки за 2024 рік?
• Продаж квартири та майже 1,5 мільйона гривень зарплати: декларація голови Запорізької облради Олени Жук
• Елітний Lexus, нерухомість та 50-мільйонний подарунок: нові статки родини екс-заступника голови Запорізької облради у 2024 році

Применение прицелов позволит лучше рассмотреть цель, а применение тепловизионных прицелов так вовсе позволит определить цель в условиях неограниченной видимости. Такими условиями принято считать снег, дождь, туман, дым и многое другое. На переднюю часть линзы попадает тепловая волна, а модуль с высокими показателями тепловой чувствительности позволит сформировать изображение.

Оно в свою очередь передается на цифровой дисплей. Формируются контуры объекта, минимальные погрешности в расстоянии, а также создается дополнительная подсветка зон объекта. Именно поэтому тепловизионный прицел успешно используется военными, охотниками, любителями или экспертами, специализирующимися на энергоэффективности. Примером хороших прицелов являются варианты от Pulsar, которые давно завоевали рынок. 

Pulsar Thermion Duo DXP55

Идеальный выбор, ведь в основе используется сенсор FHD CMOS с разрешением 3840×2160 пикселей. Итоговая картинка не просто качественная, а отличается высокой детализацией. Диапазон чувствительности 900-950 нм, а это говорит о комфортном использовании прицела в условиях тумана или сумерек. Вес устройства всего 500 грамм, он стойкий к механическим воздействиям и защищает от влаги. Базовым материалом является авиационный алюминий.

При полной зарядке прицел проработает до 6 часов. Применяется двойная система питания Dual Li-Ion B-Pack Mini Power. Плавный оптический зум обеспечит приближение к объекту от 2 до 16 раз. Дополнительно есть плавный зум с шагом 1-4 крат. Для отображения картинки установлен HD AMOLED-дисплей с разрешением 1024 на 768 точек. Дополнительно можно изменять параметры яркости и установить параметры контрастности вручную. 

Pulsar Krypton 2 FXQ35

Отличный выбор для военнослужащих и любителей охоты. При полном заряде рабочее время насадки составляет 11 часов, расстояние для обнаружения и идентификации цели составляет 1,3 км. Дисплей AMOLED с разрешением FHD обеспечит комфортные условия для восприятия объекта. Ознакомиться с этим и другими тепловизионными прицелами либо насадками можно по ссылке https://grand-pulsar.com.ua/teplovizionnye-pricely, где есть детальное описание каждой модели. При сложностях в выборе помощь предоставят консультанты.

Одно из преимуществ данного девайса – это возможность управления через пульт, используя стандарт Bluetooth. Дополнительно предусмотрена система B-Pack для повышения функционала. Литий-ионный аккумулятор гарантирует достаточный заряд, а его емкость 6400 мА/ч. 

Веское преимущество тепловизионной насадки Pulsar Krypton 2 FXQ35 – возможность дистанционного управления через пульт, что подключается благодаря Bluetooth. Допускается использование дополнительного источника питания с подключением через USB. 

Преимущества тепловизоров и девайсов от Pulsar

Высокое качество сборки – один из аргументов в пользу таких прицелов. Тем более это подтверждается наличием сертификатов и гарантии. Широкоугольные объективы позволят с высокой четкостью оценивать большие территории. Простота выбора функций позволит без проблем адаптировать прицел под свои задачи и цели.

Найдорожча запорізька відбудова будинку №151 по Соборному стала ще й найбільш «дірявою» за документами. Контрольні органи намагаються оштрафувати місцеву владу за безлад з дозволами, міськрада відбивається у судах, мешканці заїхали у «самочинне будівництво»… а ЗЦР відновлює картину паперових війн на відновленні

Після «прильоту» російської ракети в житловий будинок по проспекту Соборному, 151 запорізька влада спромоглася за короткі терміни відновити історичну будівлю та навіть заселити у неї мешканців. Але є нюанс.

«Символ відбудови Запоріжжя» – саме так називають будинок по Соборному, 151. У жовтні 2022 року, під час масованого обстрілу міста, у нього влучила російська ракета. Його повністю відновили у грудні 2024-го, за півтора роки.

Зараз у цій п’ятиповерхівці вже живуть люди. Хтось заїхав у власні квартири, хтось заселив туди орендарів – фактично будинок вже здано мешканцям. 

А от чи здано його в експлуатацію, як того вимагає містобудівне законодавство? Відповідь: ні.

Запорізьке КП «Управління капітального будівництва» («УКБ») як замовник досі не отримало від Державної інспекції архітектури та містобудування України (ДІАМ) сертифікату про введення об’єкта в експлуатацію. Журналісти ЗЦР розбиралися, в чому саме проблема.

«Самочинна відбудова»

Листопад 2023-го. Більше року з жахливого ранку обстрілу. Близько п’яти місяців, як на Соборному почався демонтаж пошкодженої частини будинку. Роботи проходять за рахунок «Метінвеста»: будівлю колись звела «Запоріжсталь» для своїх робітників. І близько двох місяців, як укладено контракт на першу чергу відновлювальних робіт – вже за кошти місцевого бюджету. 

Аж тут на порталі Єдиної держсистеми у сфері будівництва з’являється лаконічний документ. КП «УКБ» як замовник будівництва отримало відмову у видачі дозволу на виконання будівельних робіт. 

Роботи у розпалі, а дозволу на них немає. Чому? За нормами КП «УКБ» не може бути замовником будівництва. Ним може виступати тільки власник земельної ділянки – міська рада чи її підрозділ. Тобто контракт мав укладати Департамент з управління ЖКГ, а не  комунальне підприємство. Невеликий, але важливий нюанс.

Відбудову це не зупинило. На документ на вузькоспеціалізованому порталі ніхто не звернув особливої уваги. Міська влада звітувала про перебіг робіт. Журналісти робили репортажі. Запоріжці очікували на завершення ремонту. І лише за рік, у вересні 2024-го, Рахункова палата, проводячи аудит у КП «УКБ», з’ясувала: роботи на Соборному, 151 виконуються без дозволу. Про що й повідомила голові ДІАМ.

ДІАМ звертається до Міністерства розвитку громад і територій, і там видають наказ про позапланову перевірку будівництва. Держінспекція повідомляє про неї на своєму офіційному сайті.

Перевірки, суди і штраф

28 жовтня 2024 року головні інспектори ДІАМ приїхали до Запоріжжя, на місце відбудови на Соборному. На цей момент роботи у самому будинку вже були практично завершені – навколо нього клали плитку й облаштовували простір. 

Нібито щойно виявивши відсутність дозволу на будівництво, ДІАМ повідомила Запорізькій міськраді про ще одну позапланову перевірку. І запитала завірені копії документів, якими КП «УКБ» було передано права замовника будівництва.

6 листопада інспектори знову прибули до Запоріжжя. Але на будівництво їх… не пустили. ДІАМ звинуватила у цьому Запорізьку міську раду та ТОВ «Українські інвестиційні технології», що проводила роботи, – і склала про це акт. Згодом інспекція видала припис з вимогою допуску. Крім того, міськрада мала забезпечити присутність суб’єктів містобудування та надати копії документів, які у неї запитували раніше.

А ще контролер виніс постанову, якою Запорізьку міську раду за недопуск інспекторів оштрафували на 90,8 тис. грн.

У таких історіях чиновників спонукає «відбиватися» навіть не загроза штрафу, а бюрократичні наслідки. Адже штраф чи інше стягнення, що набули сили, – вагомий привід для звільнення причетного посадовця. Тож міськрада у відповідь звернулася із позовом до Запорізького окружного адмінсуду. 

Суд розглянув справу. І виявилося, що міськрада таки ж має право призначити «УКБ» замовником будівництва. Це зробили ще у травні 2023 року, перед самісіньким початком розбору пошкодженої частини будинку – окремим рішенням виконкому від 17.05.2023 № 321. 

Тому суд вирішив позов міськради задовольнити. Припис і штраф від ДІАМ визнали протиправним, а штраф на 90,8 тисячі гривень скасували.

Що далі?

Дозвіл на роботи «УКБ» отримало… у січні 2025 року, за місяць до перемоги в суді, і коли вже мешканці почали заселятись та робити ремонти під себе. 

Наступним кроком до завершення цієї історії має бути довгоочікуваний сертифікат про введення будинку в експлуатацію. На підприємстві сподіваються, що встигнуть за два місяці. 

Таким чином, між реальним заселенням людей у будівлю і її формальною здачею – розрив у пів року. Так, це порушення норм. Але карати за нього зараз не вийде. 

За його словами, коли йдеться про значні іміджеві проєкти, влада стало зневажає дозволи. Могильний пригадує відомий скляний міст у Києві на Володимирській гірці, який так поспішали здати до Дня Києва, що проєкт погодили майже одночасно з урочистим перерізанням стрічки. 

Те, що зараз – воно взагалі чим погане?

Все, що вимагає статусу «здано в експлуатацію», зараз знаходиться у підвішеному стані. Формальним власником будинку залишається комунальне підприємство. 

Є й більш нагальна проблема. 

Бюрократичні ігри з документами близяться до завершення. Будинок на Соборному, 151 знову живе своїм життям. Акуратне подвір’я, тризуби, якими замінили радянську символіку на ліпнині… і одне, але виразне «графіті» на нещодавно пофарбованій стіні.

Сергій Сидоров, Василь Сірий

«Ексклюзивний відпочинок» у Запоріжжі: одразу два екологічних лиха в одному місці. Узбережжя Дніпра за центром City Mall вкрите металургійними відкладеннями і мертвими бакланами

Дніпро у Запоріжжі зараз настільки змілів, що можна вийти на довгу косу із металургійних відкладень. Їх принесла сюди Суха Московка, яка впадає у Дніпро на півкілометра вище за течією. 

Грунт просочений червоними речовинами із металургійного відстійника. На відміну від гирла Московки, тут землю не вкривають верболози, тож ніщо, крім весняної вологи, не затримує шкідливий пил. Запорізькі екологи неофіційно кажуть про нього, що він схожий на мікролеза, що потрапляють до ваших легень. Офіційно – що він містить велику кількість окисленого заліза та інших окислених сполук. Такий пил підвищує ризик гострих респіраторних захворювань та інших захворювань верхніх дихальних шляхів.

Зараз по косі із відкладень можна зайти далеченько у Дніпро. Що і роблять запоріжці, які прийшли сюди на недільну прогулянку. Червоний грунт слизький під ногами. Там, де він висихає, він утворює характерні кристалічні структури, схожі на марсіанський пейзаж або Великий Каньйон в Америці.

Але зараз це – не єдиний «ексклюзив» цього місця. Тут і досі лежить до двох десятків мертвих бакланів. Деякі мають підозріло свіжий вигляд. Запорізькі науковці та епідеміологи і пояснюють масовий замор птахів паразитами і весняною нестачею корма. Забори дніпровської води не показали перевищень шкідливих речовин.

Орнітолог Національного природного парку «Тузлівські лимани» Максим Яковлєв підтверджує: якщо популяція бакланів надмірна, то йовірність інфекційних захворювань підвищується. Більше контактів – більший ризик.

Між бакланами триває рибна ловля. Ділянка за City Mall – одне з найпопулярніших місць серед запорізьких рибалок, які не мають часу діставатися Вирви або Гребного каналу. 

А кількома десятками метрів вище за течією, безпосередньо за торговельним центром, у неділю масово гуляють поціновувачі шашлику. Зрештою, екологічне лихо – не така дивина у Запоріжжі, щоб залишитися без відпочинку…

Читайте також: Червона річка і «марсіанські поля» у Запоріжжі: фоторепортаж