Запорізька міськрада повернулася до пакетних голосувань. І це погано

Запорізька міськрада на останніх двох сесіях все більше голосує «пакетами». Позавчора, 5 березня, міські депутати голосували вже за три пакети питань, хоча раніше так приймали тільки земельні рішення. Розповідаємо, у чому ризики для міста

Що таке «пакет»?

На сесію міської ради можуть винести і 50 питань, і 100. Навіть коли бюрократичний процес відпрацьований, то розгляд і прийняття одного питання займає до п’яти хвилин. Якщо хтось із депутатів хоче висловити свою думку, а йому почнуть відповідати колеги – то це може бути і 15 хвилин. І довше.

Природньо, у тих, хто веде сесію, виникає спокуса скоротити процес і якось об’єднати однотипні питання в такий собі «пакет», за який і пропонують проголосувати. Фактично це просто перелік рішень без особливих пояснень до них і без можливості обговорення кожного окремого «товару» з «пакету». Зацікавлені особи – міський голова, секретар міськради, голови фракцій, що формують більшість.

Іноді в «пакет» можуть вписати тематичні питання – наприклад, всі правки і доповнення до бюджетних програм. А іноді і просто всі питання, від першого до останнього.

Попри очевидні недоліки такого способу, посадовці мають пояснення «для народу». Мовляв, усі питання вже були проговорені і поставлені, коли рішення попередньо обговорювали на депутатських комісіях. І тому немає сенсу розглядати якесь питання окремо – це лише стимулює суперечки.

Тож посадовці, які зазвичай мають обґрунтувати, чому треба виділити більше коштів, наприклад, на ремонт доріг,  у випадку «пакету» можуть нічого не пояснювати з трибуни.

Як воно було раніше в Запоріжжі?

Найбільше пакетних голосувань було в Запоріжжі за часів Партії регіонів, приблизно в 2008-2014 роках.

Починаючи з часу, коли група «Індустріалбанку» вибудувала компроміс с Партією регіонів. Регіонали тоді мали більшість депутатів, але не могли посунути мера Євгена Карташова і бюрократичний апарат за його спиною. Це тривало до перемоги Майдану в 2014 році, після чого ПР в місті вже не відчувала себе достатньо легітимною і була позбавлена «силового прикриття» в особі Анісімова. 

Коли у 2015 році на мерських виборах переміг Володимир Буряк, а запорожсталівський Опоблок сформував сталу більшість разом із «Нашим краєм» Кальцева і «Новою політикою» Богуслаєва, до пакетних голосувань так і не повернулися. Тому сесії могли тривати до пізнього вечора.

Чому «пакет» – це погано?

Для громади: відповідальність кожного окремого депутата або фракції за конкретне рішення розмивається.

Приклад: є проєкт рішення, що треба закрити ще одну лікарню або додати 50 мільйонів на ремонт дороги, яка потрібна невідомо кому. Такий проєкт додається в пакет до 10 чи 20 інших питань, і за нього голосують всі. Більшість може його навіть не помітити.

Після пакетного голосування спитати в конкретного депутата «Чому ви, шановний, підтримали закриття лікарні?» набагато важче. Бо умовний депутат зазначить, що його голос був насамперед за інші, життєво необхідні, рішення, а спірне питання – ну таке, трапляється.

Для незгодних депутатів: вони наражаються на критику, що мов би блокують нагальні потреби і корисні речі для міста.

Для депутатів взагалі: це деградація в цілому інституту представницької влади. Пакетне голосування позбавляє обранців стимулу працювати чи бодай намагатися щось зрозуміти.

Чи буває користь від пакетного голосування?

В окремих випадках – так. Коли є багато другорядних типових питань щодо передачі не дуже великих обсягів майна, виділення компенсацій постраждалим від обстрілів. Або коли міськрада однією «пачкою» перейменовувала більше ста вулиць по усьому місту. Хоча навіть тут можуть трапитися нюанси, в цілому «пакет» допомагає більше уваги приділити іншим, проблемнішим і конфліктнішим, питанням.

Але позавчора у міськраді голосували пакетом не лише «одностайні» питання, але й реформу медичних закладів і перерозподіл бюджету. І ця тенденція не може не непокоїти.