«Запоріжсталь» і новий дозвіл на викиди забруднюючих речовин: що зміниться для підприємства і міста?

Зображення завантажується
Колаж Юлії Савчук

Уже півроку, як найбільший металургійний комбінат Запоріжжя отримав новий дозвіл на викиди в атмосферне повітря. Запоріжці змін на краще не помітили. І не дивно. Чи змусять «Запоріжсталь» замінити давно застаріле мартенівське виробництво? Або хоча б навести лад на складах та в інших місцях, де металургійний пил можна просто «не помічати»?

Комбінат отримав новий дозвільний документ у квітні 2025 року. ЗЦР його отримав за запитом до Міндовкілля, у відкритому доступі офіційної версії немає. 

І поки виходить: дозвіл на викиди «Запоріжсталі» видавали так, щоб комбінат міг не перейматися екологією і здоров’ям запоріжців аж до кінця війни… плюс ще два роки. 

Скільки діє дозвіл на викиди забруднюючих речовин, який видали «Запоріжсталі»? До квітня 2032 року, протягом 7 років від дати отримання. І схоже, що протягом усіх цих років запоріжці будуть дихати таким само повітрям, як і зараз. 

Документ містить багато закликів до всього хорошого і проти всього поганого. «Запоріжсталь» зобов’язують використовувати якісну сировину, якісне паливо та обладнання у належному стані і навчений персонал. До цього – забезпечити, щоб на межі санзони, яка відділяє підприємство від міста, концентрація забруднюючих речовин не була вища за нормативи. І – «щоб викиди в атмосферу не призводили до суттєвих незручностей за межами підприємств або до суттєвого впливу на навколишнє середовище».

Як ця мрія еколога має бути реалізована на практиці? Фактично – ніяк. 

На перший погляд, якісь заходи мають бути вжиті. Говорять експерти:

Дозвіл-2025 нібито виглядає як компромісний. До умов діяльності комбінату включений ряд нових, наприклад – встановлення автоматизованого пункту спостереження. «Запоріжсталі» «прописали» розробити проект обгрунтування санітарно-захисної зони, провести інвентаризацію зелених насаджень у СЗЗ. Проблема в тому, що ці заходи відсунули аж на 2 роки після воєнного стану. Навіть інвентаризацію зеленої зони. Так, наче це пов’язано із війною.

Еколог одного із запорізьких підприємств, на умовах анонімності

Абсолютна більшість заходів, які мали б зменшити забруднення атмосферного повітря у Запоріжжі, відкладаються на «через два роки після завершення воєнного стану» – незрозуміло на коли. 

Навіть поливати водою дороги, на які висипається промисловий пил із вантажівок, склади та інші неорганізовані джерела викидів «Запоріжсталь» зможе, щонайближче, у 2027-мому. До цього підприємство зобов’язали «забезпечити справність огорож», щоб не пилило.

Крім того, до закінчення війни і ще два роки після «Запоріжсталь» не буде перевіряти стан санітарно-захисної зони (СЗЗ) – зокрема, дерев у ній. Зелені насадження мають затримувати шкідливий пил з мартенів. Єдине: до кінця 2027 року підприємство має розробити проєкт обгрунтування розміру СЗЗ.

Підтримайте нас: підпишіться на щомісячний донат!

Очікувані результати відповідні. Якщо порівняти старий і новий дозволи підприємства, то допустимі викиди за конкретними речовинами і конкретними виробничими ділянками зійдуться практично один в один. Хіба що в окремих місцях їх округлили до другого знаку після коми. Ну і деякі рядки поміняли місцями. Фактично якість повітря у місті… не зміниться?

Є один пункт, який мав би спростувати цю нашу думку. У дозволі на викиди зафіксоване зобов’язання замінити мартени на конвертори. Це – головна претензія до комбінату: він використовує застарілу технологію і давно не модернізоване обладнання. Але і тут є своє «але». 

У документі немає інформації про розробку проєктів із заміни мартенів на більш сучасне обладнання. Взагалі немає жодного конкретного кроку у цьому напрямку. Ніби все має відбутися само собою в одну ніч. То чи планується взагалі заміна – або ж пункт вставили для того, щоб не виконати?

Є й ще одна причина сумніватися в реалістичності намірів. У 2024 році, під час публічного обговорення дозволів на викиди представники підприємства казали: вони і самі планують замінити мартени. Але не на конверторне виробництво, а на електродугову плавку, яка є ще більш новим способом. І зроблять це після війни. Тоді не буде ризику, що у нововстановлені печі «прилетить», і може з’явитися інвестор, який дасть грошей на заміну.

Обіцянка прозвучала не вперше. Її озвучували також на засіданнях робочої групи, яка розробляла міську Програму поетапного зниження викидів у повітря. Тож маємо підстави казати: наміри «Запоріжсталі» розходяться із приписами у дозволі на викиди. А те, що у документі немає жодного практичного кроку до заміни мартенів, натякає: насправді таких планів немає.

Наші співрозмовники трактують це так:

Дозвіл видали, щоб потягнути час до завершення будівництва у Італії. Гасло документу: «Або ішак здохне, або падишах помре».

Еколог одного із запорізьких підприємств, на умовах анонімності

Дозвіл видали, щоб потягнути час до завершення будівництва у Італії. Гасло документу: «Або ішак здохне, або падишах помре».

Еколог одного із запорізьких підприємств, на умовах анонімності

Нагадаємо, група «Метінвест» вживає заходів для будівництва нового заводу в італійському місті Пйомбіно. Виробництво декларують як максимально «зелене», тобто таке, що не завдає шкоди навколишньому середовищу. Тож наші співрозмовники висловлюють припущення, що у Запоріжжі залишиться найбільш шкідлива ланка – шихтовиробництво, агломерація, виплавка чавуна. Втім, визнають, що поки підстав твердити це упевнено немає.

Плани «Метінвеста» занепокоїли і запорізького нардепа Сергія Штепу.

Повітря в Запоріжжі – жахливе! Дихати неможливо. Тим часом інвестори, замість того щоб оновлювати технології, будують заводи за межами України.

Із дописа народного депутата Сергія Штепи у Фейсбуці

Днями депутат намагався з’ясувати у Міністра економіки, що робиться, щоб заохотити підприємства проводити модернізацію. Відповідь його «не задовольнила».

Що реально можна було б зробити на «Запоріжсталі», щоб покращити якість запорізького повітря? Відповіді є у документі річної давнини. У 2024 році, коли комбінат тільки подавав документи на новий дозвіл, їх проаналізували екологи із ГО «Досить труїти Кривий ріг!» («ДТКР») – на запит запорізької організації «Екосенс». Вони запропонували набагато практичніші кроки, які можна було б реалізувати прямо зараз. 

Серед них – облаштування закритих або напівзакритих складів для сипучих матеріалів – вапняку, пилу від газоочисток тощо. У дозволі підприємство лише змушують зробити нормальні забори. Заварити діри у газоочистках, які мають затримувати шкідливі речовини. Почати хоча б розробляти проєкт із заміни старого агломераційного виробництва – однієї із найбільш шкідливих ланок, крім мартенів. Зрештою, проводити контроль на основних джерелах викидів.

Але навіть ті пропозиції «ДТКР», які врахували у дозволі, врахували або обмежено, або відклали їх «на після війни». 

Тож запоріжці дихатимуть все тим же «коктейлем» і до кінця воєнного стану, і ще два роки після нього.

Сподобався текст? Підтримайте команду ЗЦР!
Зробіть 
донат
Або скористайтеся карткою

5169330531391628Призначення: «Благодійна допомога»
Дякуємо за підтримку!

Обговорення

Підписатися
Сповістити про
guest
0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі