Система моніторингу якості повітря на Запоріжжі: амбітні плани і великі гроші

Встав вранці, вмився, привів себе до ладу – і відразу ж приведи до ладу свою планету

Україна вже не перший рік хоче увійти до Європейського Союзу, але для цього ми повинні “дорости” до цивілізованих країн і виконати вимоги певних директив ЄС. Одна з них – це директива щодо мінімізації викидів та “чистіше повітря для Європи”. Саме за цим документом в Україні зараз створюється система моніторингу повітря, щоб в подальшому знати, наскільки у нас забруднене повітря, хто його забруднює та на кого впливати, щоб дихати легше і жити краще. 

В Європі тренд на чисте довкілля популярний вже давно. Вони сортують, моніторять, переробляють, компостують, очищують та багато іншого. У нас це все тільки зароджується і роздільний збір сміття, наприклад, стане нормою через дуже багато років. 

Але не все так сумно. Нещодавно ми почали відмовлятися від пластикових пакетів, а міські і обласні ради розробили свої програми моніторингу якості повітря на виконання постанови Кабміну, яку він, у свою чергу, затвердив на виконання директиви ЄС.

Що це за директива та постанова, і навіщо міські і обласні ради розробили свої програми моніторингу?

Директиву про якість атмосферного повітря розробили з метою мінімізації шкідливого впливу забрудників на здоров’я людини та довкілля, щоб покращити контроль та оцінку якості повітря, та зробити інформацію загальнодоступною. 

І щоб відповідати рівню піклування про довкілля та здоров’я людей в Європі, Україні потрібно вдосконалити, а в деяких місцях – створити, систему моніторингу якості повітря.

Саме для цього у 2019 році Кабінет міністрів прийняв постанову “Деякі питання здійснення державного моніторингу в галузі охорони атмосферного повітря”, яка є відображенням директиви.

Згідно цього документу, 25 областей (зони) і 24 міста (агломерації) повинні розробити свої окремі програми, які будуть включати модернізацію існуючих чи встановлення нових постів спостереження, визначення місць для цих постів, їхню кількість та речовини, які вони повинні вимірювати.

Постанова також встановлює і обов’язкові до моніторингу шкідливі речовини, так званий, список А. До нього входять:

Також оцінювання проводяться щодо показників та складових атмосферних опадів:

Також постановою ще затверджений список Б. Спостереження за кількістю в атмосферному повітрі цих шкідливих речовин можуть здійснюватися там, де є підприємства, викиди яких можуть призвести до погіршення стану повітря:

Однак не всі речовини повинен вимірювати кожен пост спостереження. Як вже ми писали вище, перед створенням програм моніторингу міські і обласні ради повинні були провести підготовку та визначити місця розташування постів. Наприклад, там, де треба вимірювати Діоксид сірки, не треба вимірювати свинець, бо по ньому перевищень не виявлено. Тому пости будуть розраховані на ті забрудники, які треба контролювати саме в цьому місці. 

А для того, щоб визначити, де розташовувати пости, ради могли піти двома шляхами – взяти дані з супутників або провести математичне моделювання за матеріалами, які підприємства-забрудники подають для отримання дозволів на викиди. 

Звичайно, ця інформація не точна і під час виконання програм дані можуть змінюватись, а система моніторингу вдосконалюватись, але то вже інша історія, бо поки ми на самому початку.

У Запоріжжі, на відміну від області, вже є пости моніторингу якості повітря – це стаціонарні пости гідрометеорологічної служби. Всього їх п’ять і, як ми вже писали у статті “Повітря, яке можна побачити: чому Запоріжжя не очолює рейтинг найзабрудненіших міст України”, вони потребують модернізації, бо встановлені давно, не автоматизовані та не всі потрібні речовини вимірюють. 

Гідрометеорологічна служба вже має свою програму модернізації, тому все може бути, якщо виділять кошти. 

Також у Запоріжжі є пересувна лабораторія “Запорізького обласного центру профілактики хвороб МОЗ”, яка має свій графік забору проб та може виїхати на місце для замірів по запиту громадян. 

Управління з питань екологічної безпеки міськради, яке відповідає за створення програми для Запоріжжя, включило до системи моніторингу пости гідрометслужби і графік пересувної лабораторії, але також визначило і додаткові пости, керуючись супутниковими даними. 

Всього в Запоріжжі запланували створення п’яти транспортно-орієнтованих поста та чотири – автоматизованих. 

Транспортно-орієнтовані пости планують встановити на перехрестях вулиць: 
– пр. Соборний – пр. Металургів;
– пр. Соборний – вул. Українська;
– пр. Соборний – вул. Лермонтова;
– бульв. Вінтера – вул. Гребельна;
– пр. Моторобудівників – вул. Іванова.

І будуть вимірювати: 
– тверді частки (ТЧ10) (дрібнодисперсний пил), 
– тверді частки (ТЧ2,5) (дрібнодисперсний пил), 
– діоксид сірки, 
– діоксид азоту, 
– оксид азоту, 
– оксид вуглецю, 
– озон.

Автоматизовані пости збираються встановити у чотирьох районах Запоріжжя:
– Комунарський район, вул. Чумаченка, 32 (біля районної адміністрації Запорізької міської ради по Комунарському району );
– Шевченківський район, вул. Іванова, 91 (територія насосної станції 3-го підйому «Шевченко» КП «Водоканал»);
– Заводський район, вул. Лізи Чайкіної, 56 (біля районної адміністрації Запорізької міської ради по Заводському району);
– Дніпровський район, вул. Щаслива, 2 (територія комунального закладу «Запорізька спеціалізована школа-інтернат II-III ступенів «Козацький ліцей» Запорізької обласної ради).

На зазначених пунктах спостережень пропонується здійснювати моніторинг таких речовин, як: 
– діоксид сірки; 
– діоксид азоту; 
– оксид азоту; 
– оксид вуглецю; 
– тверді частки (ТЧ10); 
– тверді частки (ТЧ2,5); 
– бенз(а)пірен; 
– озон; 
– формальдегід; 
– фенол.

Все разом з постами гідрометцентру це буде виглядати приблизно так:

Крім постів, також планується створення інформаційно-аналітичного центру, який буде збирати, зберігати та обробляти інформацію з постів. 

Також враховуючи, що до системи моніторингу міста включають і дійсні пости гідрометслужби, їх пропонують трошки модернізувати та додати датчики вимірювання дрібнодисперсного пилу – ТЧ10 та ТЧ2,5. 

Підрахувавши всі заплановані заходи, на створення системи моніторингу, на даному етапі, управління з питань екологічної безпеки міськради потребує 71,1 мільйон гривень. Звідки планують взяти ці гроші, поки що не відомо точно, але це може бути як міський, так і обласний та державний бюджети. 

Щодо пересувної лабораторії, то на неї також збираються виділити кошти – 6 мільйонів щорічно з міського бюджету, тобто 24 мільйони на 2022-2026 роки. 

У підсумку, в Запоріжжі, якщо взяти всі існуючі та майбутні пости, а також пересувну лабораторію, вимірювання охоплюють не тільки список А, але і список Б. 

З обов’язкових речовин зі списку А немає тільки арсену. Режим оцінювання арсену буде встановлений після проведення короткострокових вимірювань і для цього програмою також передбачені заходи. 

Також є проблема з бенз(а)піреном, бо з 2014 року визначення концентрацій цієї речовини припинено на державному рівні. Це сталося через те, що лабораторія знаходилась на території ОРДЛО і зараз доступу до неї немає. У програмі вказано, що доцільно буде залишити вимірювання цієї речовини на постах гідрометслужби (3 з 5 постів обладнані для цього технічно), якщо питання з місцем для аналізу проб вирішиться на державному рівні.

І якщо в Запоріжжі є станції моніторингу гідрометцентру, то в області станцій немає взагалі і тому систему треба створювати з нуля. 

На якому етапі зараз програма і що запланували робити, ми розпитали Ірину Пирогову, заступницю директора департаменту захисту довкілля ЗОДА.

– У кожній області, у кожній агломерації, згідно з ухвалою Кабміну, створили Комісію органу управління якості повітря. До комісії входять органи виконавчої влади, підприємства та різні установи, які стикаються з моніторингом, – каже Ірина 

Департамент захисту довкілля ЗОДА створив таку програму, яка, як і міська, також передбачає попередню оцінку “ситуації”, щоб визначити місця розташування постів.

–  Але як дізнатися, де є перевищення, а де ні, якщо в тебе є такі пости тільки в агломерації – Запоріжжя. Методичні ж рекомендації кажуть, що ми можемо скористатися моделюванням або системою супутникового спостереження Копернікус.

Якщо місто вирішило взяти супутникові дані, то область пішла по шляху математичного моделювання на основі матеріалів, які підприємства подавали, щоб отримати дозволи на викиди. Такий шлях критикували, але для попереднього оцінювання цієї інформації поки достатньо. В перелік увійшли не всі підприємства, а тільки найбільші забруднювачі, бо, на жаль, в Україні немає програми, яка б змогла обчислити дані з понад 2 тисяч підприємств. 

–  Для того, щоб перевірити наше математичне моделювання, треба провести спостереження. Ми передбачили в програмі скринінгові дослідження за списком А. Нам треба перевірити ще раз чи не помилилися ми, чи дійсно там все так погано. І ось протягом наступного року ми плануємо це зробити, – каже Ірина.

В скринінгових дослідження допоможе пересувна мобільна лабораторія, однак вона не вимірює всі речовини зі списку А, що є проблемою.

Окрім визначення місць розташування постів, програмою також заплановано створення інформаційно-аналітичного центру, до якого буде надходити інформація і де це все буде оброблятися. Також ці пости вимагають постійного калібрування, тобто це повинна бути людина, яка буде займатись перевіркою приладів. Мова йде про окрему структуру зі своїми обов’язками. 

Зараз, після математичного моделювання, в програмі прописані 8 нових постів:
– Мелітополь (2 шт – загальний міський і транспортно орієнтований);
– Бердянськ;
– Енергодар;
– Василівка (транспортно орієнтований);
– Вільнянськ;
– Пологи чи Гуляйполе (сільський фоновий);
– Новополтавка

Однак чи станеться все, як запланували, невідомо, бо на все треба кошти. Наприклад, ціна одного автоматизованого поста у середньому 10 мільйонів, а таких треба 8. 

Хоча, згідно директиві ЄС, в Україні і намагаються створити єдину систему моніторингу, але наразі виглядає так, що кожен сам по собі. З цим згодна і Ірина Пирогова. 

– Мені категорично не подобається, що агломерація та область окремо. Було б логічно, щоб це було комунальне установа одне на область та на місто, щоб воно фінансувалося не лише областю, а й із міськрад, де стоять пости. Це підприємство б встановлювало, обслуговувало, брало на баланс і видавало кінцевий результат. Це якщо брати у парадигмі децентралізації.

Ще більш кращим варіантом, на думку Ірини, було б проводити це все централізовано, на рівні Державної гідрометеорологічної служби, але маємо те, що маємо. 

Наразі можна сказати, що плани на цьому, початковому, етапі амбітні та продумані. 

В Запоріжжі те, що не вимірюють існуючі пости гідрометцентру та майбутні дев’ять постів, вимірює пересувна мобільна лабораторія. В Запорізькій області, де систему моніторингу треба створювати з нуля, програма охоплює місця з високою концентрацією підприємств-забрудників, і в планах на майбутнє закладені ще додаткові  дослідження. 

Але є одне “але”, яке з легкістю може перетворити ці програми на “плани єдинорогів” – це недостатнє фінансування. 

Автоматизовані пости коштують мільйони гривень. Робота мобільної лабораторії також потребує постійного фінансування, а на неї розраховує як місто, так і область. 

Крім того, встановити пости – це одна річ, але треба ще створити інформаційно-аналітичні центри, які будуть зберігати, обробляти інформацію. І це не один комп’ютер на одну людину. Автоматизовані пости збирають проби кожні три секунди, а це неймовірний об’єм даних, який повинен десь зберігатися.

Складність і в тому, що в Україні до цього ще ніхто таку глобальну систему не впроваджував, крім Державного гідрометцентру. Однак в їхньому випадку система була встановлена ще за радянських часів і вже потребує модернізації. Тому міські та обласні ради можна назвати першопрохідцями, бо вони створюють це з нуля без якогось конкретного прикладу в Україні. 

Також наразі невідомо, що робити з бенз(а)піреном та арсеном, які входять до обов’язкового списку А. Якщо для першого з 2014 року немає лабораторії, де вимірювали концентрацію, то другий не міряли взагалі.

І ще одна причина, яка може стати на заваді цим планам, це нерозуміння депутатами, а навіщо взагалі виділяти на це кошти, якщо видимої матеріальної вигоди тут і зараз ніякої не буде.  

Директива каже про мінімізацію викидів, але щоб зрозуміти, що і де мінімізувати і на кого впливати, і потрібна ця система моніторингу.

Звичайно, щоб реально впливати хоча б на когось, треба вдосконалити саме законодавство, але це вже зовсім інша історія.

Катерина РОЖДЕСТВЕНСЬКА

Матеріал підготовлено за підтримки Європейського Союзу та Міжнародного Фонду «Відродження» в межах грантового компоненту проєкту EU4USociety . Матеріал відображає позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження» та Європейського Союзу».