Недобудови Сабашука: міна під запорізьким бюджетом на десятки мільйонів 

Посеред одного із найбільш акуратних районів Запоріжжя стоять каркаси двох недобудованих ЖК: «Моноліт» і «Козак-сіті». На цих проєктах завершилась історія Запорізького домобудівного комбіната, що тривала майже 60 років. Але почалася історія його банкрутства. Черговий її раунд може коштувати громаді десятки мільйонів. Нагадуємо

Майже всі Піски зведені Запорізьким домобудівним комбінатом, починаючи ще з радянських часів. Вже за часів незалежності, коли ЗДБК став приватним та перейшов у власність Петра Сабашука, комбінат побудував значну частину 4-го Південного мікрорайона, між вулицею Володимира Українця та озером Кушугум. І це – одне із найохайніших місць Запоріжжя.

Власно кажучи, звідки взявся Петро Сабашук? У радянські часи він працював у міських тепломережах і навіть очолив їх у Комунарському районі. Протягом 90-х років він нарощував свій бізнес у теплоенергетиці, і дещо побічно придбав у міста Запорізький домобудівельний комбінат. А разом з ним – стоси проєктів, дозволів, погоджень та досвічених фахівців. 

Будівництво на Південному коштувало ЗДБК менше, ніж можна було б подумати. Економити на витратах допомогало «земельне питання» – схема мінімізації витрат за рахунок місцевого бюджета. Хоча будинки зводилися для фірм Сабашука, комбінат не орендував землю під забудову і не платив за неї гроші. 

Підтримайте нас: підпишіться на щомісячний донат!

Адже формальним замовником робіт було місто в особі «Управління капітального будівництва». А ЗДБК і його численні пов’язані фірми значилися лише підрядниками-виконавцями робіт. Але насправді місто мало отримати лише по декілька квартир у нібито «замовлених» ним будинках.

У кінцевого власника комбінату Петра Сабашука були теплі відносини з владою – майже в усі часи. Та й сам він періодично був її частиною – коли двічі ставав народним депутатом. А фахівці-будівельники вільно мігрували між фірмами Сабашука та міським Управлінням капітального будівництва. 

Тому черговий раунд забудови 4-го Південного був майже рутиною – ще два ЖК, «Моноліт» наче преміумкласу, «Козак-сіті» за Амстором трохи простіший.  

Але на «Моноліті» та «Козак-сіті» відпрацьований механізм поламався. Внесків від вкладників, які викупили квартири наперед, не вистачало на роботи. Хоча місто, крім земельної пільги, також додало грошей – 32 мільйона, а до сплати іпотечних відсотків забудовникам долучили Держмолодьжитло. 

Попри такі бонуси, будівництво простоювало. На зустрічах із вкладниками Петро Сабашук розповідав і про погані продажі, і про збільшення вартості через нову підстанцію. І навіть про те, що в нього зараз замало важелів впливу для залучення коштів, бо його не переобрали до парламенту.  

У діалогах між будівельниками та інвесторами постійно лунали маніпуляції на кшталт «хто буде публічно галасувати – отримає квартиру останній». А вайбер-чати вкладників за своєю токсичністю та драматизмом перевершували будь-які батьківські та домові чати. 

Незадовго до повномасштабного вторгнення почалося банкрутство забудовників. Вже під час вторгнення правоохоронці отримали доступ до фінансових документів та встановили, що близько 56 мільйонів гривень від вкладників не дійшли до будівельного майданчика. 

Люди сплачували внески на ТОВ «ІБК “Рассвет”», але воно не переводило отримані гроші на рахунки забудовника – безпосередньо ЗДБК.

Замість цього гроші йшли на ЗНВКІФ «Рассвет». А звідти – на рахунки вже іншого ДБК, Чернігівського, а також акціонерного товариства «Рассвет». Якщо ви заплутались в калейдоскопі Рассветів та ДБК – це нормально.  

Слідство у кримінальному провадженні триває і досі. 

Зараз про цю історію забули. Вона не на часі через війну. Але раніше чи пізніше влада все одно буде змушена повернутися до цих каркасів. 

Чому? Через описану вище схему «власник землі і ніби замовник робіт – орган влади». Іноді вона може вийти боком, як в цій історії. Бо вже Верховний суд визнав запорізький виконком і УКБ відповідальними за завершення робіт, адже це вони формально замовляли ці будівництва. 

Повна кошторисна вартість лише одного ЖК «Ветеран» у цінах 2019-го року становила 190 мільйонів гривень. На який відсоток завершені роботи в обох ЖК – зараз важко оцінити. 

Інвестори продовжують судитися і нагадувати про себе. У міській раді намагаються зібрати до купи проєктну документацію на недобудови. І рано чи пізно владі доведеться думати, звідки в бюджеті взяти 150 чи 250 мільйонів гривень на завершення будинків.  

Сподобався текст? Підтримайте команду ЗЦР!
Зробіть донат
Або скористайтеся карткою

5169330531391628

Призначення: «Благодійна допомога»
Дякуємо за підтримку!