Хто має контролювати дії влади у Запоріжжі? Роздуми після круглого столу від ГО «Захист держави»

Місцева влада регулярно видає сумнівні рішення, які майже неможливо оскаржити через незавершені реформи. Що могло б цьому завадити – або хоча б пригальмувати цей процес?

Ще минулого тижня ГО «Захист держави» провела у Запоріжжі круглий стіл з питань антикорупційної політики в умовах війни. Серед учасників – правоохоронці, активісти, журналісти, і в тому числі керівник «Запорізького центру розслідувань» Сергій Сидоров. 

Поки запорізька влада пишається ростом своїх позицій у рейтингу прозорості від Transperancy International, запорізькі активісти скаржаться: реальні дії влади, які були прийняті з порушенням законів чи шкодять інтересам громади, фактично неможливо оскаржити. 

Механізми громадської участі дають слабкі результати. Лише нещодавно організатори громадських слухань щодо скверу Митців (Маяковського) отримали від влади фактичну відмову враховувати результати зборів. Роботи не почалися – але і договір із підрядником ніхто не розірвав. Через 10 днів після слухань ремонт «поділили» на два роки: цей і наступний. У 2025-му у сквері планують витратити 14,8 млн грн. Тож зараз не має підстав вважати, що фактичну реконструкцію скверу відмінили.

Тож учасники круглого столу із жвавим інтересом згадали механізм загального нагляду прокуратури. Він працював ще одинадцять років тому.

Загальний нагляд був механізмом, за яким прокуратура могла почати перевірку рішень органів влади або роботу підприємства. Іноді протест від прокурора, який блокував якесь рішення сесії, міг надійти до міськради вже на наступний день після сесії. У 2014 році, після перемоги Майдану, загальний нагляд скасували, щоб зменшити тиск на підприємців.  

Але, на думку активістів, це було передчасне рішення. 

«Зараз ми бачимо, що частину школи передали Пенсійному фонду рішенням виконкому, а не міської ради. Депутатів навіть не спитали, до комісії не дійшли. Бо інакше ми б висловили свою негативну думку. І зараз виходить, що таке рішення можна лише оскаржувати в адміністративному суді, це десь рік для першої інстанції. А раніше за механізмом загального нагляду таку передачу майна можна було б опротестувати»,  – вважає депутатка Запорізької міськради та керівниця ГО «Хочу вчитись» Катерина Звєрєва. 

Нині громада має чи не єдиний фінальний механізм впливу на рішення влади: суд. Але для звичайних громадян це надто довгий і дорогий марафон, який витримують лише обрані. Треба спочатку довести в суді, що ти належний позивач. А потім ще судитися два-три роки, якщо ми кажемо про вищу інстанцію. Не всі громадські організації витримають подібний шлях, не кажучи вже про звичайних людей. 

«Функцію загального нагляду за законністю рішень місцевих органів планували перекласти з прокуратури на префектів. Це був останній крок адміністративної реформи, що була зупинена незадовго до початку повномасштабного вторгнення. Саме для префекта були «зарезервовані» повноваження призупиняти рішення місцевої влади та згодом оскаржувати їх в суді», – зауважує місцевий представник ГО «Захист держави» Аскад Ашурбеков, який раніше займався реформою децентралізації.   

«Можливо, якщо адмінреформа зараз не на часі, то варто було б замислитись над частковим поверненням прокуратурі функцій загального нагляду, у частині контролю рішень влади», – пропонує керівниця «Народного захисту» Наталія Заболотна.  

Втім, із цією пропозицією погоджуються і не всі правоохоронці. У закритому чаті донаторів ЗЦР обговорили результати круглого столу. На думку одного з членів спільноти, який має досвід роботи в правоохоронних органах, краще доводити адміністративну реформу до кінця і віддавати необхідні повноваження префектам, а не повертати їх прокуратурі.  

«Наявність загального нагляду і слідчих підрозділів при прокурорському керівництві – це трохи зайве з точки зору концентрації влади, і може розбещувати утримувачів цих повноважень», – зазначив наш донатор. Інші учасники дискусії підкреслили, що головне – це розподіл обов’язків між тими, хто витрачає гроші, і тими, хто контролює ці витрати.

Прямо зараз прокуратура демонструє, що не залишить контроль за владою виключно на плечах активістів. Хоча в.о.директора департамента освіти Віталію Лисенку присудили чи не найм’якіший запобіжний захід із можливих, генеральний прокурор Руслан Кравченко у своєму дописі пообіцяв місцевим чиновникам нульову толерантність до корупції. Згадавши, зокрема, і закупівлі генераторів за завищеними цінами – саме в цьому звинувачують Віталія Лисенка. А Запорізька обласна прокуратура пообіцяла подати апеляцію на обраний чиновнику запобіжний захід.

Реалістичні ризики покарання від правоохоронців, хай там як, були б найбільш дієвим механізмом контролю посадовців. Але роки і роки судових процесів зводять ці ризики нанівець. Тож додатковий нагляд більш ніж на часі.