Жінки на виборах-2020: від формального до обов’язкового
Місцеві вибори будуть проходити за новим Виборчим кодексом. Окремо від цілком нової системи, найбільшою новацією стали гендерні квоти. Що це, як воно працюватиме і для чого?
“Запорізький центр розслідувань” вирішив дізнатися, чому квоти є важливими, що змінилось в кодексі та як це вплине на політичне середовище в Запоріжжі.
Ірина Тишко – координаторка Громадського альянсу «Політична дія жінок», розповідає, що вже багато років залишається прихильницею використання гендерних квот для забезпечення політичних прав жінок, зокрема, їхньої участі у прийнятті рішень.
Офіційно в Україні квоти вперше запровадили у 2015-му році, щоб надати можливість жінкам реалізувати себе в політиці. Експертка зазначає, що це не нова практика для світу, але в Україні вона має особливу історію. Так склалося, що квотування було дуже популярним у радянський період. Тоді, в СРСР, квота для жінок сягала 36% – хоча самі вибори з одним кандидатом на одне місце були формальністю.
Варто відзначити, що квоти мали відповідати не лише статевій пропорції населення, а й класовій, національній та іншим. Незважаючи на цей аргумент, нині в українському суспільстві триває дискусія щодо демократичності застосування квот. Мовляв, політику гендерної рівності потрібно декомунізувати, не надаючи привілеїв для жодної суспільної групи. Але тут треба наголосити, що гендерні квоти — це не привілеї, це один із тимчасових заходів, який сформує попит на жіноче політичне лідерство, який започаткує нову демократичну традицію — не забувати про права більшості, яку в Україні представляють жінки. Також квоти нікого не дискримінують, а руйнують фактичні бар’єри, які заважають жінкам отримати справедливу частку політичного впливу.
Не дивлячись на це, навіть у 2015-му квоти були радше формальними, ніж обов’язковими. Якщо партія не дотримувалась квотування в своїх списках на місцеву раду, то це не мало ніяких наслідків.
Що змінилось в виборчому законодавстві?
На місцевих виборах 2020 року ЦВК вперше буде відмовляти партіям у реєстрації в разі, якщо ті не дотримались гендерних квот.
Раніше закон не передбачав не тільки обов’язковість, але й забув про будь-яку відповідальність за недотримання квот. Через це політсили без ускладнень й наслідків оминали нововведення.
Минуло п’ять років і правила змінились. Тепер квота є обов’язковою, а партії, які вирішать її ігнорувати, не будуть зареєстрованими і не зможуть взяти участь у політичних перегонах.
На минулих місцевих виборах, гендерна квота складала 30%, цього разу – 40 %.
Важливим є те, що раніше кандидати та кандидатки від партії могли одразу балотуватися в ради кількох рівнів, тепер один висуванець – на одне місце. Таким чином, жінка не зможе “закрити” декілька гендерних квот, а значить більше жінок зможуть спробувати себе в політиці.
До такого рівня обов’язковості Україна шла майже десять років, каже пані Ірина:
“До гендерної квоти у 40%, яку ми нині маємо у виборчому кодексі, ми йшли 10 років, адже вперше про них заговорили під час парламентських слухань «Становище жінок в Україні: реалії та перспективи» у 2004 році, а вже у 2005 Верховна Рада ухвалила закон «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», де задекларована 30% гендерна квота. Майже через 10 років квоту вписали в закон про політичні партії, а в 2015 році квоти стали частиною закону про місцеві вибори”.
Як саме це виглядатиме?
Партія зобов’язана розставити у списку всіх кандидатів та кандидаток таким чином, що жінки гарантовано в пропорції не менш ніж 40% пройдуть до органів місцевого самоврядування. В кожній п’ятірці переліку кандидатів щодо виборів до місцевої ради (у громадах від 10 тисяч виборців) має бути збережена пропорція двоє до трьох: або три чоловіка і двічі жінки, або три жінки і два чоловіка.
Тобто, список партії до міської чи обласної ради має виглядати так:
- Петро
- Марія
- Вікторія
- Олександр
- Віктор
- Олеся
- Ірина
- Сергій
- Микола
- Лілія
І так далі, по кожні пятірці.
Ця вимога поширюється не тільки на загальний список, але й на так званий “регіональний”, або “окружний”. На виборах 2015-го року місто ділили на 64 округи, на кожному з яких балотувалось по одному кандидату від одної партії. А зараз, Запоріжжя поділили на сім округів – по межах районів міста. На кожному окрузі кожна партія виставляє від 5 до 12 кандидатів з загальноміського списку, роблячи з них невеликий “регіональний список”. І в цьому міні-списку теж повинна зберігатись гендерна квота – мінімум дві жінки на кожну п’ятірку. А якщо п’ятірка неповна, і партія виставила на округ не 5 чи 10, а 8 чи 12 кандидатів? Тоді неповну п’ятірку мають комплектувати чоловіками та жінками по черзі. Тобто, в списку з девяти кандидатів друга неповна п’ятірка, з шостого по дев’яте місце, має виглядати так:
- Олександр
- Вікторія
- Юрій
- Ольга
Більше детально про нові райони-округи – в наших наступних матеріалах.
А що було раніше в Запоріжжі з чоловіками та жінками?
Щоб краще зрозуміти питання, поглянемо квоти на прикладі результатів попередніх виборів. В 2015-му році 32,7% кандидатів були жінками, проте до місцевої ради потрапило всього 17,2 %.
На попередніх виборах, в місцеву раду було обрано 64 депутати та депутатки, з них 53 чоловіки та 11 жінок. Якщо порівнювати з квотою, що була тоді запроваджена, то цифра мала виглядати так – 45 кандидатів та 19 кандидаток.
Найбільше мандатів тоді отримала партія “Опозиційний блок”. Від неї в міську раду пройшло 20 осіб і серед них всього три депутатки (замість 6).
На другомі місці партії “Нова політика” та “Укроп”, кожна отримала по 9 мандатів. І якщо в “Укроп” пройшло дві жінки, то от в першій партії лише чоловіки.
У цьому році в місцеву раду повинні пройти мінімум 26 кандидаток – це обов’язкові 40%, що зазначені в Виборчому кодексі.
Поки що лише одна партія заявила, що братиме участь у виборах. Мова йде про Міжфракційну депутатську групу чинного мера Володимира Буряка “ЄДНАННЯ”. Наразі в неї входить 11 кандидатів, 5 з яких жінки. Тобто 40% дотримано. Слід зазначити, що список ще не є офіційним та сформованим остаточно.
Що ж до обласної ради, то її представляють 84 обраних депутати, з них лише 15 жінок. Станом на 2015-й при дотримані гендерної квоти депутаток в облраді повинно бути 25.
Тут лідерами вийшли “Опозиційний блок” – 28 мандатів з них лише 4 для жінок, “БПП” – 13 мандатів з них 3 кандидатки та “Наш край” – з 10 місць 2 для депутаток.
На майбутніх місцевих до облради мають потрапити 34 кандидатки та 50 кандидатів.
Відзначимо, що квотування впливає не тільки на місцеві вибори, але й на парламентські. Зокрема, це стосується й фінансування партій, що також має заохочувати політсили.
Із цього ж року почав діяти закон про державне фінансування політичних партій, який фінансово заохочує партії, що дотримуються 30% квоти у списках. Під час виборів 2014 року завдяки цій нормі лише одна політична партія отримала за це додаткові гроші з держбюджету, а вже на позачергових виборах 2019 таких партій стало дві. Нині ми маємо найбільшу кількість жінок в українському парламенті — майже 21% і я впевнена, що це відбулося завдяки квотам. У 2018 році до боротьби за запровадження гендерної квоти у виборче законодавство долучилося й громадянське суспільство. Тоді коаліція громадських організацій вперше в історії України вийшла до Верховної Ради з вимогою запровадження 50-відсоткової гендерної квоти. Попри те, що ідея не знайшла свого відображення в законі, вона спровокувала широку дискусію щодо необхідності квот і кількість їхніх прихильників значно зросла. – розповіла пані Тишко
Головний виклик новій системі – це наповнення списків жінками “для галочки”, адже деякі партії можуть бути не готові для залучення до себе реальних вмотивованих кандидатів. Але це буде зрозуміло лише коли запоріжці побачать офіційні списки учасників перегонів, а журналісти їх проаналізують.
Вероніка Хорольська
Читайте також: Громадський бюджет: гроші “близьким” до мерії громадянам
Обговорення